Рішення № 87586677, 04.02.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/449/19

Провадження № 2/210/202/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"04" лютого 2020 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді Хлистуненко О.В.

секретаря судового засідання Недолуги Л.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про зміну підстав та формулювання звільнення, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про зміну підстав та формулювання звільнення.

В обґрунтування позову зазначила, що позивач працював на підприємстві відповідача, на посаді машиніста тепловоза Цеху експлуатації залізничного транспорту (ЦЕЗТ), служби рухомого складу. В період з 12.09.2018 року по 22.10.2018 року позивач перебував у щорічній відпустці, під час якої поїхав за кордон з метою пошуку підробітку. Знайшовши там роботу, позивач попросив свого колегу ОСОБА_4 , на якого заздалегідь оформив відповідне доручення, подати від його імені заяву про звільнення.

22.10.2018 року ОСОБА_4 за дорученням було складено заяву про звільнення з роботи за власним бажанням позивача з 23.10.2018 року. Однак, в порушення норм закону відповідач звільнив позивача з займаної посади за прогул. Вважає, що звільнення позивача за прогул відбулося неправомірно, з порушенням самої процедури такого звільнення. Оскільки, 31.10.2018 року ОСОБА_4 було вручено відповідь щодо розгляду заяви про звільнення позивача, складеної та підписаної ним. У відповіді було зазначено, що звільнення позивача з посади можливе тільки за його особистою заявою. У даній відповіді відсутні будь-які посилання на нормативні документи, якими передбачено виключно особисте подання робітником заяви про звільнення. Звільнення з роботи на підставі заяви, складеної за довіреністю, чинним трудовим законодавством України не заборонене. Інших підстав неможливості здійснити звільнення позивача за власним бажанням, відповідачем у відповіді не вказано. Відповідач неправомірно відмовив у звільненні позивача з роботи за заявою, складеною на підставі належним чином посвідченої довіреності. На численні пояснення ОСОБА_4 , щодо поважності причин відсутності позивача на роботі через перебування закордоном та наявних правових підстав для звільнення його за власним бажанням відповідач не реагував.

Відповідачем на адресу позивача було направлене звернення від 10.12.2018 року щодо необхідності надання в строк до 20.12.2018 року письмових пояснень та документів на пояснення причин відсутності позивача на роботі з 23.10.2018 року та їх поважності. Оскільки на той час позивач ще перебував за кордоном, зазначений лист не був отриманий ним 26.12.2018 року. Наступного дня, 27.12.2018 року позивачем було подано до канцелярії підприємства заяву з поясненнями щодо причин відсутності на робочому місці та їх поважності. Незважаючи на те, що самим відповідачем було надано позивачеві строк до 20.12.2018 року для надання пояснень причин відсутності на роботі та обґрунтування їх поважності, відповідачем 19.12.2018 року, було прийняте рішення про звільнення позивача з роботи за прогул, що оформлене відповідним наказом по підприємству.

Крім того, у наказі про звільнення зазначено, що позивач не є членом профспілкового органу підприємства. Однак, це не відповідає дійсності, оскільки згідно заяви позивача від 30.08.2016 року він був прийнятий до Первинної Профспілки Виробництва та Транспорту «ЩИТ», що об`єднує громадян за їх галузевою сферою діяльності, які працюють на підприємстві ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», та станом на дату звільнення не був виключений з профспілки.

Оскільки позивач був членом профспілки, необхідною умовою його звільнення є наявність згоди профспілкового органу на таке звільнення. Однак, зазначеної згоди відповідачем отримано не було, про що свідчить зміст наказу про звільнення. Такі дії відповідача, вважає прямим порушенням вимог чинного трудового законодавства. Тому, просить суд визнати незаконними дії відповідача щодо звільнення ОСОБА_3 за п. 4 ст. 40 КЗпП України; зобов`язати відповідача, протягом трьох календарних днів з дня набрання рішення суду законної сили, внести відповідний запис до трудової книжки про звільнення з посади з 23.10.2018 року за ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 сплачені кошти за надання юридичної допомоги в розмірі 3500,00 грн., витрати на оплату довіреності та витрати на оплату судового бору.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засідання підтримала позов та просила суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в задоволення позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що позивач ОСОБА_3 є його товаришем, який працював на підприємстві відповідача. ОСОБА_3 перед тим, як йти у відпустку, попросив його підстрахувати, у разі якщо виникне необхідність у його звільненні. Вони пішли до нотаріуса, ОСОБА_3 дав довіреність, після чого поїхав працювати в Польшу. Коли відпустка ОСОБА_3 . закінчувалась, то він йому зателефонував та доручив, щоб звернувся до адміністрації підприємства та повідомив, що він працювати не буде, оскільки знайшов іншу роботу. Після чого, свідок написав заяву, взяв довіреність, яку склав ОСОБА_3 та зареєстрував в канцелярії адміністрації підприємства, оскільки в цеху таку заяву відмовились приймати. На цю письмову заяву, отримав письмову відповідь підприємства в якій повідомлено, що ОСОБА_3 слід з`явитись на підприємство та особисто подати заяву про звільнення. Адміністрацію він повідомив письмово, що ОСОБА_3 знаходиться за межами України, також повідомив ОСОБА_3 , що йому слід особисто подати заяву про звільнення, на що ОСОБА_3 відповів, що такої можливості не має. Свідок є головою профспілки «ЩИТ», до нього під час звільнення ОСОБА_3 , підприємство не зверталось з запитом, чи є ОСОБА_3 членом профспілки, та згоду на звільнення він не надавав. Дружина ОСОБА_3 говорила про те, що до дому приїжджали представники підприємства та з`ясовували де знаходиться ОСОБА_3 . Також, пояснив, що не знає з чим пов`язана заява ОСОБА_3 про припинення відрахування профспілкових внесків, такі внески можуть відраховуватись з заробітної плати, а можуть просто здаватись самостійно, це все оформлюється документально. На день звільнення ОСОБА_3 не був членом профспілки «ЩИТ».

Вислухавши думку сторін, пояснення свідка, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 тривалий час працював на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»на посаді машиніста тепловозу в цеху експлуатації залізничного транспорту, даний факт визнаний сторонами, а тому в силу ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Відповідно до наказу №171-05065 (розпорядження) про надання відпустки від 03.09.2018 року ОСОБА_3 надано відпустку на період з 12.09.2018 року по 22.10.2018 року, строком на сорок календарних днів (а.с. 62).

Представник позивача в судовому засіданні суду пояснила, що ОСОБА_3 у період відпустки поїхав працювати за кордон, та згодом вирішив звільнитись з підприємства відповідача для подальшої роботи за кордоном.

05.09.2018 року ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 бути його представником у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питання отримання його документів з приводу звільнення (у тому числі трудової книги), надавши на ім`я останнього довіреність. Довіреність видана строком на три роки без право передоручення, та посвідчена державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області (а.с. 11).

22.10.2018 року ОСОБА_4 звернувся до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з заявою про звільнення з підприємства ОСОБА_3 , на що підприємство повідомило заявника, що звільнення ОСОБА_3 можливо тільки на підставі його особистого звернення та написаної заяви. ОСОБА_4 , як представнику, доручено повідомити ОСОБА_3 про надання особисто написаної заяви про звільнення за власним бажанням, а також роз`яснено, що у разі відсутності заяви ОСОБА_3 адміністрація підприємства буде вимушене звільнити ОСОБА_3 за прогул без поважної причини, п. 4 ст. 40 КЗпП України. З листом ОСОБА_4 ознайомлений під підпис 05.11.2018 року (а.с. 13).

Відповідно до ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 245 ЦК України передбачено, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Згідно з ст. 246 ЦК України, строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Відповідно до п. 2.1. п. 2 глави 4 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, у довіреності мають бути визначені чіткі юридичні дії, які належить вчинити представнику. Дії, які належить вчинити представнику, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Отже, судом встановлено, що вище зазначена довіреність від 05.09.2018 року від імені ОСОБА_3 не містить повноважень ОСОБА_4 на подання від імені довірителя ОСОБА_3 заяви про його звільнення з місця роботи на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, а тому суд погоджується з доводами представника відповідача щодо відсутності підстав в уповноваженої особи ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», для прийняття заяви ОСОБА_4 від 22.10.2018 року про звільнення ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України та вчинення відповідних дій щодо звільнення останнього з 23.10.2018 року.

Між тим, 09.11.2018 року, 27.11.2018 року та 05.12.2018 року відповідачем було здійснено виїзди за місцем реєстрації ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою з`ясування причин відсутності на робочому місті з 23.10.2018 року. На дзвінки та стук у двері квартири ніхто не відповів, а сусіди повідомили, що ОСОБА_3 давно не бачили за місцем проживання, про що складено акт (а.с. 64, 65, 72).

Згідно доповідної записки начальника дільниці служби рухомого складу Руденко В.Е. від 09.11.2018 року слідує, що ОСОБА_3 на телефонні дзвінки не відповідав, телефонна мережа знаходилась поза зоною її дії (а.с. 66).

Відповідно до листа КЗ «Криворізька міська лікарня №4» ДОР від 30.11.2018 року №2476 на запит ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про надання інформації щодо звернення ОСОБА_3 за медичною допомогою, починаючи з 23.10.2018 року, відомості надано не було з посиланням на ч. 1 ст. 286 ЦК України (а.с. 67, 68).

З листа ПП «Стіл Сервіс» №143-2311 від 28.11.2018 року, що здійснює медичне обслуговування працівників відповідача, даного у відповідь на запит ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» слідує, що ОСОБА_3 в період з 23.10.2018 року по 28.11.2018 року за медичною допомогою не звертався (а.с. 69. 70).

Згідно доповідної записки провідного інженера з організації праці та роботи з персоналом ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_5 О.В. від 30.11.2018 року, ОСОБА_3 в період часу з 23.10.2018 року по 30.11.2018 року особистих заяв про звільнення з роботи не подавав, документів, якими може бути підтверджена поважність причин його відсутності на роботі в указаний період, не надходило (а.с. 71).

Між тим, станом на 10.12.2018 року до відділу діловодства та архівного забезпечення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від ОСОБА_3 в період з 23.10.2018 року документи не надходили, що підтверджено листом № 522-204 від 10.12.2018 року (а.с. 73).

Відповідачем на адресу місця реєстрації ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , направлено звернення №2311-757 від 10.12.2018 року про надання письмових пояснень та виправдовуючи документів про відсутність на робочу місці, за період з 23.10.2018 року та роз`яснено наслідки прогулу, яке отримано 25.12.2018 року (а.с. 74, 75).

На запит ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №2311-758 від 10.12.2018 року, про надання інформації щодо звернення ОСОБА_3 за медичною допомогою до КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» № ДОР, повідомлено відповідача, що дані щодо звернення за медичною допомогою чи знаходження на медичному або стаціонарному лікуванні ОСОБА_3 , в період часу з 23.10.2018 року по час надання відповіді, відсутні (а.с. 77).

Відповідно до доповідної записки начальника ЦЕЗТ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мукоіда В.В. від 19.12.2018 року та листа начальника відділу по кадровому адмініструванню № 1522-212 від 19.12.2018 року, ОСОБА_3 з заявою про звільнення з підприємства ні особисто, а ні засобами телефонного або поштового зв`язку в період часу з 23.10.2018 року по 19.12.2018 року не звертався (а.с. 78, 80).

Наказом № 1327/л від 19.12.2018 року «Про звільнення за прогул без поважної причини» ОСОБА_3 машиніста тепловоза коксохімічного підприємства служби рухомого складу, експлуатації рухомого складу ЦЕЖДТ, звільнено з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за прогул без поважної причини по п. 4 ст. 40 КЗпП України, з 22.10.2018 року (а.с. 81).

В день звільнення, тобто 19.12.2018 року ОСОБА_3 направлено поштою копію наказу №1327/л від 19.12.2018 року, де в супровідному листі останньому роз`яснено порядок отримання трудової книжки, зазначені документи отримані адресатом 27.12.2018 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 82, 83, 84).

З письмовим зверненням, про надання особистої заяви про звільнення з 23.10.2018 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» лише 27.12.2018 року, на що підприємством черговий раз було повідомлено його про наказ №1327/л від 19.12.2018 року про його звільнення, та роз`яснено порядок отримання трудової книжки (а.с. 14, 85-87).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст.ст. 21, 23, 24 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором, або угодою сторін. Трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Так, згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено імперативний обов`язок щодо доказування і подання доказів у цивільному процесі, а саме зазначеною нормою вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зокрема, згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності (ст.ст. 77-80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, в порушення вище викладених норм, позивач ОСОБА_3 та його представник не надали суду доказів щодо звернення ОСОБА_3 до відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з особистою заявою про звільнення на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Крім того, й не доведений той факт, що ОСОБА_3 був відсутній на робочому місці у період з 23.10.2018 року по 19.12.2018 року з поважних причин, тобто у разі непрацездатності.

В той час, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст. 43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

Представник позивача надала суду копію заяви ОСОБА_3 від 30.08.2016 року про прийняття останнього до Первинної професійної спілки виробництва та транспорту «ЩИТ», на даний факт також посилалась й в судому засіданні (а.с. 15).

Однак, 22.06.2018 року ОСОБА_3 подано заяву про зупинення утримання з його заробітної плати профспілкових внесків, який він сплачував на розрахунковий рахунок ПП СВТ «ЩИТ», а тому відповідно п. 1.1., 2.1, 2.9.1, 4.3 Статуту, ОСОБА_3 перестав бути членом ПП СВТ «ЩИТ» (а.с. 88-94, 95).

Факт того, що ОСОБА_3 на день його звільнення не був членом ПП СВТ «ЩИТ», підтвердив й свідок ОСОБА_4 , який є головою даної профспілки та надавав суду пояснення, як свідок.

Згідно довідки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вих. №811-15/1-5588 від 18.12.2018 року, ОСОБА_3 , табельний номер якого 36012051, з 01.06.2018 року по час видання довідки не був членом жодної профспілкової організації (а.с. 79).

Трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах, та/або районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору (ст. 221 КЗпП України).

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем ОСОБА_3 предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається представник позивача, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а тому звільнення позивача ОСОБА_3 з місця роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України було проведене відповідно вимогами чинного законодавства України, отже суд залишає позовні вимоги без задоволення.

Відповідно до положень ч. 1 п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, то підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати відсутні, а то в цій частині позовні вимоги, суд також залишає без задоволення.

На підставі викладено та керуючись ст. 43 КУ України, ст. 38, 40 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 18,76, 77, 80, 81, 82, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про зміну підстав та формулювання звільнення залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 13 лютого 2020 року.

Суддя: О. В. Хлистуненко