Ухвала суду № 87586598, 13.02.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

13 лютого 2020 р. № 400/3971/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЛАКМА" про стягнення заборгованості в сумі 25 383, 45 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЛАКМА" про стягнення заборгованості в сумі 25 383, 45 грн.

Ухвалою від 19.11.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3971/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

13.12.2019 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЛАКМА" надійшов відзив на позовну заяву, в якому клопотав про залишення позовної заяви Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів без розгляду, мотивоване тим, що в силу приписів частини 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875-ХІІ адміністративно - господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Тобто, кінцевий термін подання позову для стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік сплив 15 липня 2018 року. Таким чином, відлік строку на звернення до суду для позивача, як суб`єкта владних повноважень, почався з дня виникнення підстав, що дають право на пред`явлення передбачених законом вимог, тобто 16 квітня 2018 року. Отже, звернувшись з позовом 15 листопада 2019 року, позивач пропустив тримісячний строк звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 18.12.2019 року позовну заяву Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишено без руху та надано позивачу строк для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

02.01.2020 року за вх. № 58 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, відповідно до якої Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів зазначило, що посилання відповідача на те, що Фонд мав право здійснювати перевірки, як на підставу бездіяльності Миколаївського обласного відділення з 01.03.2018 року по день звернення до суду, є безпідставними з огляду на те, що після внесення змін Законом України від 16.10.2012 № 5462- VI в Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Фонд втратив право проводити перевірки. Зазначило, що Миколаївське обласне відділення після не надання відповідачем звіту форми № 10-ПІ до 01.03.2018 року за звітний 2017 рік звернулось до відповідача з листом від 27.03.2018 року № 06-198/521 де просило надати до відділення заяву про реєстрацію та звіт форми № 10-ПІ за 2017 рік, а також у разі, якщо середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства за 2017 рік складала менше 8 осіб, просило направити лист до відділення з відповідною інформацією. Також, Миколаївське обласне відділення з своїм листом від 14.03.2018 року № 06- 134/411 звернулось до Головного управління ДФС у Миколаївській області з проханням надати інформацію, а саме: перелік роботодавців (юридичних та фізичних осіб окремо) у яких середньооблікова кількість штатних працівників за звітний 2017 рік становить менше 8 осіб; перелік роботодавців (юридичних та фізичних осіб окремо) у яких середньооблікова кількість штатних працівників за звітній 2017 рік становить 8 та більше осіб. Листом Головного управління ДФС у Миколаївській області від 26.03.2018 року № 4121/10/14-29-13-01-30 Миколаївському обласному відділенню було відмовлено в надані інформації. В свою чергу, відповідач у 2018 році на лист Миколаївського обласного відділення 27.03.2018 року № 06-198/521 не відреагував. Після повторного не надання відповідачем до 01.03.2019 року звіту форми № Ю-ПІ за 2018 рік, Миколаївське обласне відділення з листом від 13.03.2019 року № 08-35/367 звернулось вже до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області з проханням надати інформацію, а саме: перелік роботодавців (юридичних та фізичних осіб окремо) у яких середньооблікова кількість штатних працівників за звітній 2018 рік становить менше 8 осіб; перелік роботодавців (юридичних та фізичних осіб окремо) у яких середньооблікова кількість штатних працівників за звітній 2018 рік становить 8 та більше осіб. Листом Головного управління Пенсійного фонду у Миколаївській області від 21.03.2019 року № 2259/04.03 Миколаївському обласному відділенню була надана загальна інформація по підприємствам і лише за 2018 рік. Згідно з наданою Пенсійним фондом у Миколаївській області інформацією у ТОВ «ТД ЛАКМА» у 2018 році середньооблікова кількість штатних працівників за звітній 2018 рік становить 8 та більше осіб. Враховуючи те, що Миколаївське обласне відділення вже маючи часткову інформацію від Пенсійного фонду у Миколаївській області про середньооблікову кількість штатних працівників за звітний 2018 рік, а саме: середньооблікова кількість штатних працівників за інформацією у відповідача за звітній 2018 рік становила 14 осіб, тому після не надання відповідачем звіту форми № 10-ПІ до 01.03.2019 року за звітний 2018 рік знову звернулось до відповідача з листом від 12.04.2019 року № 06-142/617 де просило надати до відділення заяву про реєстрацію та звіт форми № 10-ПІ вже за 2018 рік. Проте, відповідач ані у 2018 році, ані у 2019 році на листи Миколаївського обласного відділення не відреагував. Позивач зазначив, що враховуючи відмову Головного управління ДФС у Миколаївській області у 2018 році у надані інформації на лист відділення від 14.03.2018 року № 06-134/411 та ненадання самим відповідачем будь-якої інформації на лист відділення від 27.03.2018 року № 06-198/521, позивач взагалі не мав інформації стосовно виконання або не виконання нормативу відповідачем у звітному 2017 році. І лише після перевірки Управлінням Держпраці у Миколаївській області 15 та 16 серпня 2019 року, якою були встановленні порушення, ТОВ «ТД ЛАКМА» 11.09.2019 року надало до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заяву про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та звіт форми № 10-ПІ «Про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік». Отже, відсутність у відділення будь-якої інформації відносно виконання чи не виконання відповідачем у 2017 році нормативу не давало можливості відділенню звернутись з позовом до суду у 2018 році.

Ухвалою суду від 14.01.2020 року заяву Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про поновлення пропущеного строку для звернення до суду задоволено, поновлено Миколаївському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом. Продовжено розгляд справи № 400/3971/19 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 29 січня 2020 р.

Судове засідання по справі № 400/3971/19, призначене на 29.01.2020 року, відкладено на 06.02.2020 року.

Представники сторін в судовому засіданні, призначеному на 06.02.2020 року, заявили клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд клопотання представників сторін задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЛАКМА" є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність та використовує найману працю.

ТОВ «ТД ЛАКМА» 11.09.2019 року надало до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заяву про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та звіт форми № 10-ПІ «Про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік».

В 2017 році штатна чисельність працівників відповідача становила 13 осіб, з них жодна особа, якій встановлена інвалідність не працювала на підприємстві, позаяк кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача складає 1 одиницю (особу). Проте відповідачем не було працевлаштовано жодного інваліда.

15.11.2019 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з вимогою про стягнення з ТОВ «ТД ЛАКМА» адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення вимог ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Згідно частини 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Тобто, визначальною умовою початку перебігу строку звернення до суду є день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, слід врахувати, що перебіг строку звернення до адміністративного суду розпочинається не з дня, коли особа, в тому числі і суб`єкт владних повноважень, безпосередньо дізналася про обставини (події), що є підставою для звернення до суду, а з дня, коли вона повинна була дізнатися про ці обставини за умови належного користування своїми правами та повноваженнями.

Відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачуються (нараховуються, застосовуються) підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 цього Закону.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна звітність) «Звіт зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за № 117/13384, звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Таким чином, річний звіт за формою № 10-ПІ щодо кількості працевлаштованих інвалідів за 2017 рік відповідач повинен був надати позивачу не пізніше 01 березня 2018 року та розрахувати і сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, - до 15 квітня 2018 року.

Отже, саме з 16 квітня відповідного року у Фонду соціального захисту інвалідів виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку і на подання такого позову поширюється саме строк звернення до суду, встановлений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, відлік строку на звернення до суду для позивача, як суб`єкта владних повноважень, почався не з моменту, коли він дізнався про порушення, як він помилково вважає, а з дня виникнення підстав, що дають право на пред`явлення передбачених законом вимог, тобто 16 квітня 2018 року.

Отже, звернувшись з позовом 15 листопада 2019 року, позивач пропустив тримісячний строк звернення до адміністративного суду.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 05.07.2018 року у справі № 809/1933/16, від 06.02.2018 року у справі № П/811/2242/15, від 08.08.2019 року у справі № 809/1931/16.

Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом 15.11.2019 року з вимогою про стягнення з ТОВ «ТД ЛАКМА» адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення вимог ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», позивач пропустив тримісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо тверджень представника позивача з приводу того, що позивачем вживались усі необхідні заходи для отримання інформації про працевлаштування позивачем інвалідів за 2017 рік, суд зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», яка відповідно до Закону України від 16.10.2012 № 5462-VI була викладена в новій редакції: «Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту Інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування».

Отже, відповідно до положень ч. 8 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Фонд соціального захисту інвалідів не має законодавчих підстав для здійснення вищевказаних перевірок у разі порушення роботодавцем вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а саме: реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів; подання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з Інвалідністю; виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у т.ч. шляхом зарахування. Суд зазначає, що такі повноваження з 16.10.2012 року перейшли до Державної інспекції України з питань праці.

Листом Фонду соціального захисту інвалідів від 24.05.2013 року № 1/3-59/68 роз`яснено, що після внесення змін Законом України від 16.10.2012 року № 5462- VI до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Фонд втратив право проводити перевірки.

Разом з тим, відповідно до вимог частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-У підставами для здійснення позапланових заходів є неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів.

Судом встановлено, що підприємсто не подавало звіти за формою №10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2016, 2017 роки, відтак це було підставою для проведення позапланових заходів в 2018 році на підставі вимог Закону України "Про основи засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року №877.

Однак, лише 11.06.2019 року позивач звернувся до Управлінням Держпраці у Миколаївській області з проханням провести позапланову перевірку відповідача та у серпні 2019 року Управлінням Держпраці у Миколаївській області було проведено перевірку ТОВ «ТД ЛАКМА» і встановлено порушення.

Також судом встановлено, що Миколаївське обласне відділення після не надання відповідачем звіту форми № 10-ПІ до 01.03.2018 року за звітний 2017 рік звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЛАКМА" з листом від 27.03.2018 року № 06-198/521 де просило надати до відділення заяву про реєстрацію та звіт форми № 10-ПІ за 2017 рік, а також у разі, якщо середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства за 2017 рік складала менше 8 осіб, просило направити лист до відділення з відповідною інформацією.

Також, Миколаївське обласне відділення з своїм листом від 14.03.2018 року № 06- 134/411 звернулось до Головного управління ДФС у Миколаївській області з проханням надати інформацію, а саме:

- перелік роботодавців (юридичних та фізичних осіб окремо) у яких середньооблікова кількість штатних працівників за звітний 2017 рік становить менше 8 осіб;

- перелік роботодавців (юридичних та фізичних осіб окремо) у яких середньооблікова кількість штатних працівників за звітній 2017 рік становить 8 та більше осіб.

Листом Головного управління ДФС у Миколаївській області від 26.03.2018 року № 4121/10/14-29-13-01-30 Миколаївському обласному відділенню було відмовлено в надані інформації.

В свою чергу, відповідач у 2018 році на лист Миколаївського обласного відділення 27.03.2018 року № 06-198/521 не відреагував.

Однак, позивач у 2018 році не звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області з проханням надати інформацію за 2017 рік, і лише листом від 13.03.2019 року № 08-35/367 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області з проханням надати інформацію за 2018 рік.

У порядку, визначеному Положенням "Про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування", затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014р. №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014р. за № 785/25562 та «Порядком взаємодії Міністерства соціальної політики України з центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 29.07.2016 № 831, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.08.2016 р. за № 1160/29290, позивач міг отримати інформацію щодо кількості працівників Відповідача за 2016,2017 роки від Пенсійного фонду України.

Згідно вимогам частини 3 статті 17 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-\/І (в редакції станом на 15.08.2018р.) Пенсійний фонд та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, здійснюють обмін інформацією з Державного реєстру та Централізованого банку даних з проблем інвалідності у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно із зазначеним центральним органом виконавчої влади.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, позивач не вжив усіх необхідних заходів для отримання інформації про працевлаштування позивачем інвалідів за 2017 рік для здійснення розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій з подальшим зверненням до суду для реалізації покладених завдань зі стягнення суми адміністративно-господарських санкцій у разі невиконання роботодавцем встановленого нормативу за рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивачем подано позов з пропуском встановленого строку, висновок, що викладений в ухвалі суду від 14.01.2020 року про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайшов інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду.

16.12.2019 року за вх. № 21808 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшло клопотання про відшкодування судових витрат.

Розглянувши заяву про розподіл судових витрат, дослідивши надані учасниками сторін докази, суд дійшов таких висновків.

У відповідності до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Дана справа є малозначною та розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу вищезазначених норм можна зробити висновок, що держава гарантує учаснику процесу право на відшкодування витрат на правничу допомогу, надану лише адвокатом.

Так, суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що 05.12.2019 року між ТОВ "ТД ЛАКМА" (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 54.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що представник відповідача не має статусу адвоката.

Враховуючи, що правову допомогу товариству з обмеженою відповідальністю "ТД ЛАКМА" було надано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , який не має статусу адвоката, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для віднесення до судових витрат сум, сплачених заявником за послуги, надані їй особою, яка не є адвокатом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відшкодування судових витрат.

Керуючись статтями 16, 122, 123, 132, 134, 139, 243, 248, 256 КАС, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЛАКМА" про стягнення заборгованості в сумі 25 383, 45 грн. - залишити без розгляду.

В задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЛАКМА" про відшкодування судових витрат на правничу допомогу відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 13.02.2020 року.

Суддя Г. В. Лебедєва