Рішення № 87586530, 10.02.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004914

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лепеха А.М.,

представника позивача Веремчука В.А.,

представника відповідача Кулініч О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання призначити пенсію, -

в с т а н о в и в:

24.09.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління юстиції Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, в якому позивач просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоду її роботи: з 09.08.1983 по 13.02.1989 фармацевтом у Центральному аптечному складі Львівського аптечного управління; з 20.02.1989 по 04.06.1990 медичною сестрою в медпункті в кабінеті лікаря - офтальмолога Українського товариства сліпих ПОГ “Львівське УВП УТОС”; з 04.06.1990 по 20.09.1991 медичною сестрою денного стаціонару Першої міської клінічної лікарні м. Львова; з 20.09.1991 по 02.02.1998 медичною сестрою в товаристві з обмеженою відповідальністю “Монада Лтд”; з 02.02.1998 по 31.08.1999 медичною сестрою у лікувально-діагностичному центрі ПП “Вітакор”; з 01.09.1999 по 30.06.2007 медичним статистом у Лікувально-діагностичному центрі ПП “Вітакор”; з 01.07.2007 по 30.11.2007 медсестрою - медичним статистом у лікувально-діагностичному центрі ПП “Вітакор”; з 01.04.2010 по 31.01.2012 медичною сестрою в Українському товаристві сліпих ПОГ “Львівське УВП УТОС”; з 01.10.2012 по 01.10.2018 медичною сестрою на підприємстві в Українському товаристві сліпих ПОГ “Львівське УВП УТОС” та як наслідок - призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років як працівнику охорони здоров`я з 01.02.2019.

Ухвалою від 30.09.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 15.10.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 10.02.2020 суддя прийняв до провадження заяву про уточнення позовних вимог, в якій представник позивача просить:

- визнати рішення № 689/03.11-32 від 11.03.2019 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - протиправним;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоду її роботи: з 09.08.1983 по 13.02.1989 фармацевтом у Центральному аптечному складі Львівського аптечного управління; з 20.02.1989 по 04.06.1990 медичною сестрою в медпункті в кабінеті лікаря - офтальмолога Українського товариства сліпих ПОГ “Львівське УВП УТОС”; з 04.06.1990 по 20.09.1991 медичною сестрою денного стаціонару Першої міської клінічної лікарні м. Львова; з 20.09.1991 по 02.02.1998 медичною сестрою в товаристві з обмеженою відповідальністю “Монада Лтд”; з 02.02.1998 по 31.08.1999 медичною сестрою у лікувально-діагностичному центрі ПП “Вітакор”; з 01.09.1999 по 30.06.2007 медичним статистом у Лікувально-діагностичному центрі ПП “Вітакор”; з 01.07.2007 по 30.11.2007 медсестрою - медичним статистом у лікувально-діагностичному центрі ПП “Вітакор”; з 01.04.2010 по 31.01.2012 медичною сестрою в Українському товаристві сліпих ПОГ “Львівське УВП УТОС”; з 01.10.2012 по 01.10.2018 медичною сестрою на підприємстві в Українському товаристві сліпих ПОГ “Львівське УВП УТОС” та як наслідок - призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику охорони здоров`я з 01.02.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії за вислугою років, оскільки не проходження підприємствами, у яких працювала позивач, державної акредитації не може бути підставою для відмови у призначенні працівникам таких підприємств пенсії за вислугою років. Вважає, що основним документом, який підтверджує спеціальний стаж є трудова книжка.

04.11.2019 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якій вказав, що відомості про наявність акредитації ТзОВ «Монада Лтд» та ПП «Вітакор» відсутні, а тому період роботи позивача на такому підприємстві не може бути зараховано до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.

09.01.2020 представник відповідача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що у відповідача відсутні підстави для незарахування до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років період роботи позивача у Центральному аптечному закладі Львівського аптечного управління з 09.08.1983 по 03.02.1989 на посаді фармацевта.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач звернулася до відповідача із заявою від 01.02.2019 про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

11.03.2019 відповідач прийняв рішення № 689/03.11-32 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_2 Теодорівні.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після такої дати:

- з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

- з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

- з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

- з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

- з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Виходячи з того, що позивач звернулася із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років 01.02.2019, то для призначення їй такої пенсії необхідний спеціальний стаж роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України не менше 27 років.

З трудової книжки позивача вбачається, що вона працювала з 09.08.1983 по 13.02.1989 фармацевтом у Центральному аптечному складі Львівського аптечного управління; з 20.02.1989 по 04.06.1990 медичною сестрою в медпункті в кабінеті лікаря - офтальмолога Українського товариства сліпих ПОГ “Львівське УВП УТОС”; з 04.06.1990 по 20.09.1991 медичною сестрою денного стаціонару Першої міської клінічної лікарні м. Львова; з 20.09.1991 по 02.02.1998 медичною сестрою в товаристві з обмеженою відповідальністю “Монада Лтд”; з 02.02.1998 по 31.08.1999 медичною сестрою у лікувально-діагностичному центрі ПП “Вітакор”; з 01.09.1999 по 30.06.2007 медичним статистом у Лікувально-діагностичному центрі ПП “Вітакор”; з 01.07.2007 по 30.11.2007 медсестрою - медичним статистом у лікувально-діагностичному центрі ПП “Вітакор”; з 01.04.2010 по 31.01.2012 медичною сестрою в Українському товаристві сліпих ПОГ “Львівське УВП УТОС”; з 01.10.2012 по 01.10.2018 медичною сестрою на підприємстві в Українському товаристві сліпих ПОГ “Львівське УВП УТОС”.

Суд встановив, що відповідач зарахував до спеціального стажу позивача період роботи з 20.02.1989 по 04.06.1990 медичною сестрою в медпункті в кабінеті лікаря - офтальмолога Українського товариства сліпих ПОГ “Львівське УВП УТОС” та з 04.06.1990 по 20.09.1991 медичною сестрою денного стаціонару Першої міської клінічної лікарні м. Львова.

Надаючи оцінку правомірності відмови у зарахуванні періодів роботи позивача, суд зазначає наступне.

Щодо відмови у зарахуванні позивачу до спеціального стажу періоду роботи з 09.08.1983 по 13.02.1989 фармацевтом у Центральному аптечному складі Львівського аптечного управління, суд вказує таке.

Відповідно до примітки 3 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі – Перелік № 909) робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

У спірний період (09.08.1983 по 13.02.1989) роботу за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років визначав Перелік установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 17.12.1959 № 1397 (далі – Перелік № 1397).

У пункті 3 розділу ІІ Переліку № 1397 передбачено, що до таких закладів та установ належать аптечні заклади, а саме: аптеки, відділення аптек, аптечні пункти.

Суд звертає увагу, що в Переліку № 1397 відсутній такий заклад чи установа як аптечний склад, а тому доводи позивача щодо наявності підстав для зарахування періоду роботи з 09.08.1983 по 13.02.1989 фармацевтом у Центральному аптечному складі Львівського аптечного управління до спеціального стажу є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо не зарахування відповідачем до спеціального стажу періоду роботи позивача з 20.09.1991 по 02.02.1998 медичною сестрою в товаристві з обмеженою відповідальністю “Монада Лтд”; з 02.02.1998 по 31.08.1999 медичною сестрою у лікувально-діагностичному центрі ПП “Вітакор”; з 01.09.1999 по 30.06.2007 медичним статистом у Лікувально-діагностичному центрі ПП “Вітакор”; з 01.07.2007 по 30.11.2007 медсестрою - медичним статистом у лікувально-діагностичному центрі ПП “Вітакор”, суд дійшов наступних висновків.

Розділом 2 Переліку № 909 передбачено, що до закладів і установ віднесені: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санітарно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. В зазначених закладах і установах право на призначення пенсії за вислугу років мають право: лікарі та середній медичний персонал.

Пунктом 2 Примітки до Переліку № 909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Згідно із пунктом 1.2 Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 № 385 до амбулаторно-поліклінічних закладів в Україні відносяться здравпункти або пункти охорони здоров`я.

Визначення поняття «заклад охорони здоров`я» наведено в статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 № 2801-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) - це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Відповідно до частини другої статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.

Порядок і умови створення закладів охорони здоров`я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України.

Відповідно до пункту 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 № 765 (далі – Порядок 765) державна акредитація закладу охорони здоров`я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров`я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 765 акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров`я.

Відповідно до вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно пункту 2 Примітки до Переліку, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених вказаним переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Офіційним визнанням статусу закладу охорони здоров`я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності, відповідно до пункту 1 Порядку № 765.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров`я. Акредитація проводиться один раз на три роки, перша акредитація закладу проводиться не пізніше ніж через два роки від початку здійснення діяльності.

Таким чином, підприємство офіційно набуває статусу закладу охорони здоров`я на підставі акредитації, а тому аргументи позивача щодо необов`язковості наявності акредитації суд відхиляє з підстав необґрунтованості.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постанові від 30.09.2019 у справі №639/4706/17.

Суд встановив, що ТзОВ «Монада Лтд» та ПП «Вітакор» не проходили державної акредитації, що не оспорюється сторонами, а відтак він не мають офіційного статусу закладу охорони здоров`я, а тому період роботи позивача в таких закладах з (20.09.1991 по 02.02.1998 медичною сестрою в товаристві з обмеженою відповідальністю “Монада Лтд”; з 02.02.1998 по 31.08.1999 медичною сестрою у лікувально-діагностичному центрі ПП “Вітакор”; з 01.09.1999 по 30.06.2007 медичним статистом у Лікувально-діагностичному центрі ПП “Вітакор”; з 01.07.2007 по 30.11.2007 медсестрою - медичним статистом у лікувально-діагностичному центрі ПП “Вітакор”) не може бути зарахований до стажу на посадах працівників охорони здоров`я, який дає право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо періоду роботи позивача з 01.04.2010 по 31.01.2012 медичною сестрою в Українському товаристві сліпих ПОГ “Львівське УВП УТОС” та з 01.10.2012 по 01.10.2018 медичною сестрою на підприємстві в Українському товаристві сліпих ПОГ “Львівське УВП УТОС”, то суд зазначає, що згідно з довідкою Українського товариства сліпих ПОГ “Львівське УВП УТОС” позивач з 20.02.1989 по 04.06.1990 працювала медичною сестрою в медпункті в кабінеті лікаря - офтальмолога Українського товариства сліпих ПОГ “Львівське УВП УТОС”, який знаходився у підпорядкуванні поліклініки № 1 м. Львова. Такий період роботи правомірно зарахований відповідачем до спеціального стажу позивача. Водночас, суд звертає увагу на відсутність доказів щодо підпорядкування Українського товариства сліпих ПОГ “Львівське УВП УТОС” поліклініці № 1 м. Львова у період з 01.04.2010 по 31.01.2012 та з 01.10.2012 по 01.10.2018, а також наявності державної акредитації у такого товариства. А тому, відповідач правомірно не зарахував період роботи позивача з 01.04.2010 по 31.01.2012 та з 01.10.2012 по 01.10.2018 до спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач дійшов правильного висновку про недостатність у позивача спеціального стажу (не менше 27 років) для призначення пенсії за вислугу років, а тому підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання призначити пенсію відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 14.02.2020.

Суддя А. Г. Гулик