Рішення № 87586455, 10.02.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/169/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Мричко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Кулик С.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Зеліска Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУ ПФ України у Львівській області, Відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 , 1959 р.н. грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій;

- зобов`язати ГУ ПФ України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , 1959 р.н., визначену п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Ухвалою судді від 09.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що за результатами розгляду його заяви, Відповідач, листом від 05.11.2019 № 1602/18/3-20/11.03-06 повідомив його про відмову у призначенні грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Як на підставу такої відмови, Відповідач вказав, що оскільки посада вихователя не передбачена переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а тому не має підстав зарахувати до спеціального стажу період роботи Позивача з 01.03.1985 по 02.01.2001 в Олеському СПТУ-79. Позивач вважає таку відмову неправомірною, оскільки згідно із записами трудової книжки його спеціальний стаж педагогічної роботи становить більше 35 років, що дає йому право на призначення грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву (арк. справи 34-37), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Зазначає, що з 11.08.2019 Позивачу призначена пенсія за віком на підставі норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Загальний страховий стаж Позивача становить 47 років 07 місяців 16 днів. Вказує на те, що із записів трудової книжки НОМЕР_1 та довідки виданої Олеським професійним ліцеєм від 25.06.2019 №254 встановлено, що з 01.03.1985 по 02.01.2001 Позивач працював в Олеському СПТУ-79 на посаді вихователя. Наголошує, що відповідно до розділу 1 «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, у навчальних закладах II рівня акредитації, професійно-технічних навчальних закладах, передбачено посади: директорів, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старших майстрів виробничого навчання, майстрів виробничого навчання, викладачів, педагогів професійного навчання, практичних психологів, соціальних педагогів, практичних психологів, соціальних педагогів, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Зазначає, що посада вихователя вказаним Переліком не передбачена. Стверджує, що при поданні заяви про призначення пенсії, Позивачем не подані документи, що підтверджують право на пенсію за вислугу років, а тому відсутні підстави для виплати грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин, на думку Відповідача, вимоги Позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві.

06.02.2020 Позивач подав відповідь на відзив (арк. справи 47-49). Вказує на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 звужено зміст та обсяг його права на пенсію за вислугу років, гарантованого статтею 46 Конституції України, оскільки помилково не внесено до Переліку посади вихователя професійно-технічного начального закладу на відміну від інших закладів та установ освіти, до яких включена посада вихователя. Вважає, що Закон України «Про професійно-технічну освіту» має вищу юридичну силу, ніж Постанова Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, якою зрівноважено його конституційне право на отримання пенсії за вислугу років.

10.02.2020 від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (арк. справи 50-53), зміст яких аналогічний змісту відзиву на позовну заяву.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Як видно з матеріалів справи, Позивач з 11.08.2019 перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФ України у Львівській області, як отримувач пенсії за віком. Загальний страховий стаж Позивача становить 47 років 07 місяців 16 днів.

Згідно із записів трудової книжки НОМЕР_1 (арк. справи 11-13) Позивач працював:

з 15.08.1978 по 23.04.1979 - на посаді вчителя музики та співів Кам`янської середньої школи Савранського району Одеської області;

з 25.08.1981 по 01.03.1985 - на посаді вчителя музики та співів Полоницької восьмирічної школи Буського району Львівської області;

з 01.03.1985 по 02.01.2001 - на посаді вихователя Олеського СПТУ-79 Буського району Львівської області;

з 02.01.2001 по 09.12.2002 - на посаді викладача баяна Олеської дитячої музичної школи Буського району Львівської області;

з 10.12.2002 по 13.01.2003 - на посаді вчителя музики неповної середньої школи с. Кути Буського району Львівської області;

з 13.01.2003 по 31.08.2010 - на посаді керівника гурткової роботи Олеської середньої школи Буського району Львівської області;

з 31.08.2010 по теперішній час – на посаді вчителя музики з неповним навантаженням Олеської ЗОШ I-ІІІ ступенів Буського району Львівської області.

Вказані періоди роботи Позивача також підтверджуються, зокрема, копією з наказу № 14-к «По Олеському ССПТУ-45» від 14.02.1984 (арк. справи 20), копією з наказу № 70 «По Олеському ПТУ-79» від 09.08.1999 (арк. справи 21), копією з довідки Олеського професійного ліцею від 25.06.2019 № 254 (арк. справи 23), копією з довідки ОЗНЗ «Олеська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Буської районної ради від 20.09.2019 № 49 (арк. справи 17), копією з довідки Кутівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів від 20.09.2019 №5 (арк. справи 18).

Як видно з матеріалів справи, Позивач звертався до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою щодо нарахування і виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду заяви Позивача, ГУ ПФ України у Львівській області, листами від 05.11.2019 № 1602/18/3-20/11.03-06 та 29.11.2019 № 43/З-13 повідомило ОСОБА_1 , зокрема про таке. За даними трудової книжки (серія НОМЕР_2 ), а також довідки, виданої Одеським професійним ліцеєм (№254 від 25.06.2019) встановлено, що з 01.03.1985- 02.01.2001 Позивач працював в Олеському СПТУ-79 на посаді вихователя. Згідно з довідки (№3 85 від 01.10.2019) Олеський професійний ліцей належить до навчальних закладів ІІ рівня акредитації, професійно-технічних навчальних закладів. Зокрема, розділом 1 «Освіта» у навчальних закладах II рівня акредитації, професійно-технічних навчальних закладах, передбачено посади: директорів, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старших майстрів виробничого навчання, майстрів виробничого навчання, викладачів, педагогів професійного навчання, практичних психологів, соціальних педагогів, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Посада вихователя Переліком не передбачена. Період роботи з 02.01.2001 по 09.12.2002 в Олеській дитячій музичній школі після 01.01.1992 зараховуються до спеціального стажу роботи за умови, що музична школа є загальноосвітнім навчальним закладом. З урахуванням зазначеного, підстав для зарахування до спеціального стажу періодів роботи в Олеському СПТУ-79 на посаді вихователя і в Одеській дитячій музичній школі немає. Вважає, що на дату призначення пенсії у Позивача відсутній необхідний спеціальний стаж роботи (35 р.), а відтак і відсутні підстави для призначення грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (арк. справи 7-10).

Позивач не погоджуючись з відмовою Відповідача щодо нарахування і виплати грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», звернувся до суду за захистом свого права із цим позовом.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з наступними змінами та доповненнями, страховий стаж це період протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.

Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 №1058-IV, з наступними змінами та доповненнями, визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з положень пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-ХІІ, чинного на час виникнення спірних правовідносин, система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно з статті 29 Закону України «Про освіту» структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вишу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджений перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до розділу 1 «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, правом на пенсію за вислугу років користуються працівники вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладів, зокрема, директори, їх заступники з виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України № 963, прийнятою 14.06.2000, затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким конкретизовано, що до посад педагогічних працівників відносяться, зокрема, вихователі в закладах професійного навчання.

Згідно з статтею 45 Закону України «Про професійно-технічну освіту» до педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти належать викладачі, педагоги професійного навчання, вихователі, майстри виробничого навчання, старші майстри, старші майстри виробничого навчання, інструктори виробничого навчання, методисти, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники фізичного виховання, керівники професійно-технічних навчальних закладів, науково-методичних та навчально-методичних установ, їх заступники та інші працівники, діяльність яких пов`язана з організацією і забезпеченням навчально-виховного процесу. Педагогічною діяльністю у професійно-технічних навчальних закладах та установах професійно-технічної освіти можуть займатися особи, які мають відповідну професійну освіту та професійно-педагогічну підготовку, моральні якості і фізичний стан яких дає змогу виконувати обов`язки педагогічного працівника.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд встановив, що Позивач з 11.08.2019 перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФ України у Львівській області, як отримувач пенсії за віком. Загальний страховий стаж Позивача становить 47 років 07 місяців 16 днів.

Як видно із записів трудової книжки НОМЕР_1 , Позивач працював, а саме: з 15.08.1978 по 23.04.1979 - на посаді вчителя музики та співів Кам`янської середньої школи Савранського району Одеської області; з 25.08.1981 по 01.03.1985 - на посаді вчителя музики та співів Полоницької восьмирічної школи Буського району Львівської області; з 01.03.1985 по 02.01.2001 - на посаді вихователя Олеського СПТУ-79 Буського району Львівської області; з 02.01.2001 по 09.12.2002 - на посаді викладача баяна Олеської дитячої музичної школи Буського району Львівської області; з 10.12.2002 по 13.01.2003 - на посаді вчителя музики неповної середньої школи с. Кути Буського району Львівської області; з 13.01.2003 по 31.08.2010 - на посаді керівника гурткової роботи Олеської середньої школи Буського району Львівської області; з 31.08.2010 по теперішній час - на посаді вчителя музики з неповним навантаженням Олеської ЗОШ I-ІІІ ступенів Буського району Львівської області.

Підставою для відмови у нарахуванні та виплаті Позивачу одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення є не зарахування Відповідачем до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення такої грошової допомоги, стажу роботи Позивача в період з 01.03.1985 по 02.01.2001 на посаді вихователя Олеського СПТУ-79 Буського району Львівської області, у зв`язку з відсутністю такої посади у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років та періоду роботи з 02.01.2001 по 09.12.2002 на посаді викладача баяна Олеської дитячої музичної школи Буського району Львівської області.

Однак суд звертає увагу на те, що Постановою Кабінету Міністрів України № 963, прийнятою 14.06.2000, затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким конкретизовано, що до посад педагогічних працівників відносяться, зокрема, вихователі в закладах професійного навчання.

Як видно з приписів статті 45 Закону України «Про професійно-технічну освіту» до педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти належать, зокрема, вихователі.

Зазначене ґрунтується і на положеннях Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2007 № 4-рп/2007, у пункті 3.4 якого вказано, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Згідно з частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Конституції України).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 14.20.2010 у справі «Щокін проти України», зокрема, у пунктах 52, 56, зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вихователь є педагогічним працівником професійно-технічного навчального закладу, тобто працівником освіти. Відтак стаж роботи на посаді вихователя має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Крім цього, як видно з листа ГУ ПФ України у Львівській області від 29.11.2019 № 43/З-13, підставою для відмови у виплаті Позивачу одноразової грошової допомоги також є не зарахування до спеціального стажу періоду роботи Позивача на посаді викладача баяна Олеської дитячої музичної школи.

Суд зазначає, що статтею 4 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 №1841-III, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

На підставі пункту 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 за № 433, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), відносяться до позашкільних навчальних закладів.

Водночас, суд звертає увагу на те, що за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України, Кабінет Міністрів України погодився поширити на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання порядок призначення пенсій за вислугу років, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.93 № 909, без внесення змін до неї (доручення Кабінету Міністрів України від 06.01.95 № 397/21).

Таким чином, суд критично оцінює не зарахування Відповідачем до спеціального стажу періоду роботи Позивача з 02.01.2001 по 09.12.2002 на посаді викладача баяна Олеської дитячої музичної школи.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у Позивача наявний необхідний стаж роботи у розумінні статті 55 пункту «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Проте Відповідач при розгляді заяви Позивача віддав перевагу найменш сприятливому для останнього тлумаченню законодавства України, у зв`язку з чим, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зараховування спірного періоду роботи Позивача до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» «статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивач підпадає під дію пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та має право на отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, суд вважає, що такі слід стягнути на користь Позивача, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Під час звернення до суду ОСОБА_1 сплатив судовий збір, що підтверджується квитанцією N ПН938 від 27.12.2019 (арк. справи 24).

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) визначену п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 14.02.2020.

Суддя Мричко Н.І.