Рішення № 87586199, 29.01.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 812/204/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шембелян В.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Полякової В.К.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представників відповідача – Матвєєва П.В, Куклішина В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Луганській області про визнання незаконним та скасування наказу від 22.12.2017 № 53-о в частині звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

З Верховного Суду на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Державної екологічної інспекції у Луганській області (далі – відповідач, Інспекція), в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 06.02.2018 (т.1 а.с.48), просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції у Луганській області від 22 грудня 2017 року № 53-о "Про звільнення ОСОБА_1 " в частині звільнення;

- поновити позивача на посаді головного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Луганської області;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 грудня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.04.2013 позивача було призначено на посаду головного спеціаліста відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу – державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області за результатами конкурсу з випробувальним терміном із збереженням десятого рангу державного службовця.

24.11.2017 позивач подав до Марківського ОРВК заяву про те, що він бажає проходити військову службу за контрактом. Цього ж дня Марківським ОРВК було відправлено повідомлення від 24.11.2017 № 154 до Державної екологічної інспекції у Луганській області щодо заяви позивача.

27.11.2017 після передачі зміни в пункті пропуску «Танюшівка», де позивач працював та вирушив до м. Сєвєродонецька в обласний військовий комісаріат для подальшої відправки у навчальний центр в смт. Десна. Цього ж дня позивач особисто надав Державній екологічній інспекції повідомлення про те, що його направлено до навчального центру для остаточного вивчення та укладення контракту до 169 НЦ смт. Десна Чернігівської області. Після отримання повідомлення керівництво Державної екологічної інспекції намагалося змусити позивача написати заяву про звільнення за власним бажанням, на що він відмовив.

28.11.2017 позивач уклав контракт з Міністерством оборони України у військовій частині А1048.

08.12.2017 на домашню адресу позивача надійшов лист від профспілкової організації Державної екологічної інспекції у Луганській області, в якому було вказано, що позивач повинен з`явитися на засідання профспілкового комітету 15.12.2017 об 11-00 год.

25.12.2017 на домашню адресу позивача надійшов лист від Державної екологічної інспекції у Луганській області, в якому був наказ від 22.12.2017 № 53-о про його звільнення згідно з п. 3 статті 36 КЗпП України, а також про розрахунок за невикористані відпустки за 2015, 2016, 2017 роки.

Вказаним наказом позивача звільнено з роботи з 22.12.2017 як такого, що вступив на військову службу.

Однак, відповідно до п. 3 статті 36 КЗпП України за працівником зберігається місце роботи, посада відповідно до частин 3, 4 статті 119 КЗпП України. За положеннями частини 3 статті 119 КЗпП України заборонено звільнення працівників на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України. Незважаючи на це відповідачем прийнято рішення про звільнення позивача згідно з пунктом 3 статті 36 КЗпП України.

Позивач не погоджується зі своїм звільненням, вважає, що в країні триває особливий період та закінченням заходів мобілізації його не було припинено.

Крім того, на час укладення контракту набрало чинності рішення Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України», введене в дію Указом Президента України від 02.03.2014 № 189/2014, яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Оскільки саме з цим періодом та наявністю кризової ситуації частина 3 статті 119 КЗпП України пов`язує право на збереження за позивачем на час дії контракту місця роботи та посади в Державній екологічній інспекції, відповідач, на думку позивача, не мав підстав для припинення з ним трудового договору за п. 3 статті 36 КЗпП України.

На підставі викладеного позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ від 22.12.2017 № 53-о в частині його звільнення з роботи у зв`язку зі вступом на військову службу за контрактом, поновити на роботі на посаді головного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Луганської області, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.12.2017.

25 листопада 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (т.№1 а.с.228-230), в якому зазначено, що інспекція заперечує проти позовних вимог з таких підстав.

У зв`язку з тим, що позивач у добровільному порядку (за контрактом) вступив на військову службу, він позбавлений можливості практично виконувати завдання і функції держави, та здійснювати встановлені для його посади державного службовця повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, що суперечить принципам, правовим та організаційним засадам забезпечення публічної, професійної, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби.

Закон № 2232-ХІІ поділяє проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, та окремо проходження військової служби за контрактом.

Мобілізація в України розпочалась 18.03.2014, з дня опублікування Закону України від 17.03.2014 №1126-VII «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», тобто особливий період в Україні розпочався 18.03.2014, тривалістю 45 діб по 02.05.2014. У подальшому мобілізація (особливий період) в Україні оголошувалось декілька разів, а саме: - 45 діб з 07.05.2014 по 21.06.2014 - Закон України № 1240-VII від 06.05.2014 «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»; -45 діб з 24.07.2014 по 07.09.2014 - Закон України від 22.07.2014 № 1595-УІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»; - у три черги протягом 210 діб з 20.01.2015 по 22.08.2015 - Закон України від 15.01.2015 № 113-VIII «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»;

З наведеного вбачається, що на час подання позивачем заяви від 22.11.2017 про бажання вступити на військову службу за контрактом та прийняття рішення про його звільнення - 22.12.2017 у зв`язку з вступом на військову службу, особливого періоду в країні не було.

Отже, враховуючи, що на час подання зави до Марківського ОРВК про проходження військової служби за контрактом позивач не був військовослужбовцем, а статусу військовослужбовця набув з моменту укладення контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та рядового складу від 28.11.2017 та відповідного наказу від 28.11.2017 № 111-рс, за власним бажанням вирішив проходити військову службу, на цей час в країні особливий період не діяв, на позивача розповсюджувалась дія Закону України «Про державну службу», Інспекція вважає свої дії стосовно звільнення з роботи Позивача за пунктом 3 статті 36 Кодексу законів про працю України правомірними та просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представники відповідача в ході судового розгляду справи заперечували проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою суду від 31.10.2019 прийнято справу до провадження, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т.№1 а.с.215).

Ухвалою суду від 25.11.2019 відкладено підготовче засідання (т.№1 а.с..232).

Ухвалою суду від 12.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.№1 а.с.249).

Ухвалою суду від 23.12.2019 зупинено провадження у справі за клопотаннями сторін до 28.01.2020 (т.№2 а.с.4).

Ухвалою суду від 28.01.2020 поновлено провадження у справі (т.№2 а.с.9).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-76 КАС України, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 працював у Державній екологічній інспекції у Луганській області з 02.04.2013 на посаді головного спеціаліста відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу – державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області, з 06.07.2015 – на посаді головного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Луганської області – державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області, що підтверджується копією трудової книжки позивача (т.№1 а.с. 68-70).

24.11.2017 позивач звернувся до військового комісара Марківського ОРВК із заявою, в якій просив оформити особову справу у зв`язку з тим, що він бажає проходити військову службу за контрактом у 169 НЦ смт Десна Чернігівської області (т.№1 а.с. 17).

Наказом військового комісара Марківського ОРВК (по стройовій частині) від 24.11.2017 № 154 відповідно до Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” 27.11.2017 направлено для остаточного вивчення та укладення контракту до 169 НЦ смт Десна Чернігівська область солдата ОСОБА_1 , який бажає проходити військову службу за контрактом (т.№1 а.с. 19).

Листом від 24.11.2017 № ВК/708 військовий комісар Марківського ОРВК повідомив начальника Державної екологічної інспекції у Луганській області про те, що ОСОБА_1 був направлений до навчального центру для остаточного вивчення та укладення контракту в особливий період (т.№1 а.с. 18).

28.11.2017 між Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини А1048 та ОСОБА_2 Ю. укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та рядового складу (далі – Контракт) (т.№1 а.с. 20,21).

За умовами Контракту, зокрема, гр. ОСОБА_1 добровільно бере на себе зобов`язання проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку Контракту, а в разі настання особливого періоду – понад установлений строк Контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби, та цим Контрактом. Контракт є строковим, його укладено на три роки.

Наказом командира 354 навчального механізованого полку 169 навчального центру Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 28.11.2017 № 111-рс ОСОБА_3 прийнято на військову службу за контрактом на три роки з 28.11.2017 по 27.11.2020, присвоєно первинне військове звання “солдат” та призначено на посаду курсанта навчального механізованого взводу навчальної механізованої роти (т.№1 а.с. 22).

Наказом командира військової частини А1048 (по стройовій частині) від 28.11.2017 № 284 ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення (т.№1 а.с. 23).

Листом від 28.11.2017 № 600/01-03-18 Державна екологічна інспекція у Луганській області повідомила ОСОБА_1 про те, що оскільки на цей час особливого періоду в країні немає, особи, які виявили бажання вступити на військову службу за контрактом, звільняються з роботи відповідно до пункту 3 статті 36 КЗпП. Тому Інспекція не має законних підстав зберігати за позивачем місце роботи, посаду та середній заробіток. Також було повідомлено, що 01.12.2017 позивач має бути на своєму робочому місці та виконувати свої посадові обов`язки згідно з його посадовою інструкцією (т.№1 а.с. 26).

Повідомленням від 07.12.2017 № 5 профспілковий комітет первинної профспілкової організації Державної екологічної інспекції в Луганській області запросив позивача на засідання профспілкового комітету 15.12.2017 щодо звільнення з посади за пунктом 3 статті 36 КЗпП України (т.№1 а.с. 27).

Наказом Державної екологічної інспекції у Луганській області від 22.12.2017 № 53-о ОСОБА_1 звільнено з 22.12.2017 за пунктом 3 статті 36 КЗпП України як такого, що вступив на військову службу (т.№1 а.с. 28).

Суд вирішує справу на підставі таких вимог чинного законодавства.

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, призов або вступ працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

За змістом статті 119 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України “Про військовий обов`язок і військову службу” і “Про альтернативну (невійськову) службу”, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України “Про оборону України”, Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, Законом України “Про військовий обов`язок та військову службу”, Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Указами Президента України та іншими підзаконними актами, які застосовуються в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про оборону України” підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Абзацом 11 статті 1 Закону України “Про оборону України” визначено, що особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію мирного часу (стаття 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”).

Положеннями статті 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі – Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною першою та другою статті 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Приписами частини першої статті 19 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, у разі закінчення строку контракту можуть укласти новий контракт на проходження військової служби (частина друга статті 19 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”).

Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом (частина четверта статті 19 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”).

Відповідно до частини другої статті 39 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України “Про освіту”.

Часткову мобілізацію в Україні оголошено та проведено у декілька етапів, зокрема, Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 303/2014, починаючи з 18.02.2014 по 02.05.2014; Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 06.05.2014 № 454/2014, починаючи з 07.05.2014 по 20.06.2014; Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 21.07.2014 № 607/2014, починаючи з 24.07.2014 по 06.09.2014, Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 № 15/2015, починаючи з 20.01.2015 у три черги протягом 210 діб по 17.08.2015.

Отже, з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17.03.2014) відповідно до положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» законодавець пов`язує настання особливого періоду. При цьому, сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію. Закінчення періоду мобілізації, у свою чергу, не є самостійною підставою для припинення особливого періоду та в проміжках між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.

Разом з тим, метою указів Президента України було звільнення у запас військовослужбовців за призовом під час попередніх хвиль мобілізації. Тобто, вказані укази не стосуються осіб, що проходять службу за контрактом та не можуть розглядатися як такі, що завершують дію особливого періоду.

Станом на 28.11.2017 в країні діяв особливий період, а його закінчення буде оголошене окремим Указом Президента України, після якого і буде проводитись звільнення військовослужбовців з військової служби за контрактом.

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01.03.2014, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02.03.2014, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Позивач уклав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України після 02.03.2014, строком на три роки.

Як випливає зі змісту частини третьої статті 119 КЗпП України поширення гарантій щодо збереження місця роботи законодавець не ставить у залежність від виду контракту, а тільки умову, що такі гарантії надаються особі під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

Таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 22 жовтня 2019 року при розгляді цієї справи, аналізуючи законодавство та обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій. Саме висновки про наявність особливого періоду в країні на момент укладення контракту та звільнення позивача, що зроблені судом касаційної інстанції на підставі аналізу чинного законодавства і стали підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції в цій справі.

Відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, за встановлених обставин, з урахуванням вказаних вимог ч.5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 22 жовтня 2019 року в цій справі, щодо наявності особливого періоду в країні станом на 28.11.2017 та відсутність Указу Президента України, яким було б оголошено про закінчення цього особливого періоду на день нового розгляду цієї справи.

Отже, враховуючи те, що на час зарахування позивача на військову службу за контрактом 28.11.2017 у країні діяв особливий період, відповідач не мав законних підстав для звільнення позивача з посади, тому наказ від 22.12.2017 № 53-о про звільнення позивача ОСОБА_1 з посади з 22.12.2017 є протиправним та підлягає скасуванню в межах заявлених позовних вимог в частині звільнення.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно із статтею 371 КАС України негайно виконуються рішення суду у тому числі про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, позивача має бути поновлено на попередній посаді за рішенням суду з 25.12.2017 – наступного робочого дня після звільнення, рішення суду в цій частині має бути допущено до негайного виконання.

Також з відповідача як з органу, що прийняв скасоване рішення, слід стягнути на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обчислюючи розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу суд керується вимогами постанови КМУ №100 від 08.02.1995 Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати (Порядок №100).

Згідно з п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку №100).

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, цей період триває з дня наступного після дня звільнення працівника та до дня винесення судом рішення про поновлення на роботі його на роботі. Тому суд дійшов висновку, що позивач помилково визначив час вимушеного прогулу, за який йому має бути нараховано середній заробіток – з 01 грудня 2017 року. Така помилка позивача не тягне за собою, на думку суду, відмови в задоволенні заявлених позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку вцілому.

Матеріали справи свідчать про те, що цей адміністративний позов про поновлення на роботі розглядається в судах різних інстанцій більше одного року не з вини позивача, тому йому має бути призначена виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до висновків щодо застосування частини 2 статті 235 КЗпП України, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18), виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу в повному обсязі, оскільки законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин (в тому числі на розмір суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу не впливає сума іншого заробітку працівника, отриманого ним в цей період).

Отже, з відповідача слід стягнути на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25 грудня 2017 року по 29 січня 2020 року в розмірі 148 774,50 грн (сто сорок вісім тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 50 копійок) = (525 робочих днів х 283,38 гривень (середньоденна заробітна плата позивача згідно з довідкою відповідача (т.1 а.с.71).

А згідно з вимогами частини 5 статті 235 КЗпП України та пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню, в тому числі і в частині стягнення щомісячних виплат за один місяць– січень 2018 року в розмірі 5 950,98 грн (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень 98 копійок) (21 робочих днів х 283,38 гривень).

Питання щодо судових витрат судом відповідно до вимог ст.139 КАС України не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з зазначених вище підстав.

Питання щодо розподілу судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Луганській області про визнання незаконним та скасування наказу від 22.12.2017 № 53-о в частині звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції у Луганській області від 22 грудня 2017 року № 53-о "Про звільнення ОСОБА_1 "

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Луганської області - державного інспектора з охорони навколишнього природнього середовища Луганської області Державної екологічної інспекції у Луганській області з 25 грудня 2017 року.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Луганської області - державного інспектора з охорони навколишнього природнього середовища Луганської області Державної екологічної інспекції у Луганській області з 25 грудня 2017 року.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Луганській області (код ЄДРПОУ: 37991372; місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 93) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 грудня 2017 року по 29 січня 2020 року в сумі 148 774,50 грн (сто сорок вісім тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 50 копійок).

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Державної екологічної інспекції у Луганській області (код ЄДРПОУ: 37991372; місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 93) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць – січень 2018 року в розмірі 5 950,98 грн (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень 98 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 10 лютого 2020 року.

Суддя В.С. Шембелян