Ухвала суду № 87585983, 13.02.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/75/18

Провадження № 1-кп/127/19/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі судді-доповідача Кашпрука Г.М.,

суддів Шидловського О.В., Короля О.П.,

секретаря Коцюби І.П.,

за участю прокурора Мидвецького О.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених Ткачук І.В., Маліна М.-Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №20 в м. Вінниці клопотання прокурора щодо продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою обвинуваченим, а також клопотання адвоката Маліна М.-Е.О. про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 на домашній арешт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, відомості про яке внесені 18.07.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100050006737, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Малін М.-Е.О. заявив клопотання щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_2 на домашній арешт мотивуючи наступним. Захисник у своєму клопотанні зазначив, що оскільки пред`явлене ОСОБА_2 обвинувачення змінене з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 187 КК України, тому наявні підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу. Захисник звертав увагу суду, що строк тримання під вартою ОСОБА_2 без вироку суду перевищив будь який розумний строк, а саме понад два роки, та наголосив, що застосування запобіжного заходу не повинно бути очікування обвинувального вироку. На переконання сторони захисту, ризики у даному кримінальному провадженні, на даний час не існують та не підтверджені жодними доказами. Свідки та потерпілі допитані, а ті які не допитані – не з`являються до суду, чим показують свою незацікавленість у справі. Сторона обвинувачення та працівники поліції не можуть встановити точне місце проживання свідків, а тому ймовірно не будуть допитані. Прокурором не наведено доказів можливого перешкоджання обвинуваченим ОСОБА_2 розгляду кримінального провадження іншим чином, можливості переховуватися ним від суду. Також адвокат звертав увагу суду на те, що тяжкість ймовірного настання покарання не може бути аргументом при відмові у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сама лише тяжкість статті не може бути підставою для продовження тримання під вартою. Захисник просив врахувати, що більшість зібраних стороною обвинувачення доказів є недопустимими. Адвокат Малін М.-Е.О. просив суд змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід на домашній арешт за адресою: м. Одеса, вул АДРЕСА_1 Чорноморська АДРЕСА_2 , готель «Ланжерон», де на його ім`я заброньовано номер.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Прокурор Мидвецький О.В. заперечував проти клопотання захисника, крім того заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 запобіжних заходів у виді тримання під вартою зазначив, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України, не зменшилися, запобіжні заходи відносно обвинувачених обрано правильно, підстав для їх зміни, скасування немає. Прокурор звернув увагу суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні умисних тяжких злочинів, є особами раніше судимими, в тому числі і за злочини проти власності. Прокурор просив врахувати, що обвинувачені до затримання ніде не працювали, існує ризик повторного вчинення подібних корисливих злочинів. Обвинувачені враховуючи тяжкість покарання, у разі доведення їх вини, при зміні запобіжних заходів можуть переховуватись від суду. Також у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу останні можуть чинити фізичний та психологічний тиск на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні. Також просив врахувати, що у обвинувачених відсутні міцні соціальні зв`язки. На переконання прокурора, у разі зміни запобіжного заходу обвинуваченим, останні можуть також іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував щодо продовження стосовно нього дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Разом з тим, обвинувачений зазначив, що показаннями свідків не доведено застосування насильства до потерпілих, тому просив визначити йому розмір застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Ткачук І.В. щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримала думку свого підзахисного, просила застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 331 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити або скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченими переховуватися від суду, чинити тиск на свідків, які ще не допитані в судому засіданні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

При вирішенні клопотання адвоката Маліна М.-Е.О. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 на домашній арешт та клопотання прокурора Мидвецького О.В. щодо продовження запобіжних заходів обвинуваченим у виді тримання під вартою суд виходить з наступного.

Судом враховано положення статті 178 КПК України, а саме те, що обвинувачені до затримання не мали постійного офіційного місця роботи. Крім того враховано, що у обвинувачених відсутні міцні соціальні зв`язки та постійне місце проживання. Також судом прийнято до уваги наявність заброньованого номеру у готелі «Ланжерон» за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 4/1, обвинуваченому ОСОБА_2 , у разі зміни йому запобіжного заходу на домашній арешт.

Однак вказані обставини не виключають, що обвинувачені перебуваючи на волі, можуть переховуватись від суду. На переконання суду даний ризик продовжує існувати, з урахуванням того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні умисних тяжких злочинів, за які, в разі доведення їх винуватості, їм загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Враховуючи ту обставину, що обвинувачені до затриманні не були працевлаштовані, на переконання суду існує ризик, що обвинувачені можуть продовжувати вчиняти інші корисливі злочини. Також існує ризик, що у разі зміни запобіжних заходів обвинуваченим на більш м`які, останні можуть перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді іншим чином.

Суд, при вирішенні питання про зміну запобіжних заходів обвинуваченим на більш м`які, враховує стадію судового розгляду, а саме те, що в судовому засіданні не допитані усі свідки, від яких прокурор не відмовився, та вважає їх допит необхідним для доведення винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. З метою не затягування розгляду справи, судом змінено порядок дослідженні доказів, на даний час триває дослідження письмових доказів, а саме відео доказів.

На думку суду ризик незаконного впливу на свідків обвинуваченими, у разі зміни запобіжних заходів на більш м`які, не припинив своє існування.

Судом розглянуто клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо визначення розміру застави повідомляє наступне.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Судом встановлено, що згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , він обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187 КПК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування такого насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій).

Крім того, судом враховано практику ЄСПЛ, де зазначено, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також судом враховано ухвалу Вінницького апеляційного суду від 22.01.2020 якою апеляційну скаргу адвоката Шепітка Г.І., в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20.12.2019 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим залишено без задоволення.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченим більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи всі обставини в їх сукупності вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених, тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно продовжити строком на шістдесят днів без визначення розміру застави.

Крім того судом враховано рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 по справі №3-208/2018(2402/18) відповідно до якого Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кодексу, щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 331 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката Маліна М.-Е.О. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 на домашній арешт - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора Мидвецького О.В. щодо продовження запобіжних заходів обвинуваченим у виді тримання під вартою – задовільнити.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на 60 днів з 13.02.2020 до 12.04.2020 включно.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою на 60 днів з 13.02.2020 до 12.04.2020 включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької місцевої прокуратури для відома.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Судді: