Постанова № 8758574, 23.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

Справа №2а-881/10/9/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді

Цикуренко А.С. , при секретарі Павленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АРК

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про визнання недійсними угод

за участю представників:

позивач Серпутіна Т.В., довіреність №1 від 11.01.10р.;

відповідача не зявився;

Суть спору: Державна податкова інспекція в Красногвардіському районі АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсними угод між відповідачем та ЗАТ «Монолит», ПП «Біолайн», мотивуючи свої вимоги тим, що вказані угоди були укладені з метою ухилення відповідачем від сплати обовязкових податків і зборів.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог..

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст. 128 КАС України, неприбуття у судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої сторони, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”).

Пунктом 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Красногвардійською районною державною адміністрацією АР Крим 24.05.1999р. відповідача було зареєстровано у якості фізичної особи-підприємця (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва №100140085 серії НБ №180302, відповідач зареєстрований у якості платника податку на додану вартість (а.с. 9).

У період з 07.11.08р. по 27.11.08р. посадовими особами ДПІ у Красногвардійському районі АР Крим проводилась планова виїзна документальна перевірка субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07р. по 30.09.08р. про що був складений акт (а.с. 15-28).

За результатами вказаної перевірки були встановлені правовідносини відповідача з ПП «Біолайн»:

- на підставі договору від 21.09.07р., відповідно до якого ПП «Біолайн» реалізувало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 товар на суму 716360,17грн. (а.с. 64), після чого відповідачем було включено до складу податкового кредиту по податковій накладній від 21.09.07р. №82 суму ПДВ у розмірі 119393,36грн. (а.с. 69).

- на підставі договору від 26.12.07р., відповідно до якого ПП «Біолайн» було реалізовано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 товар на суму 494192,33грн. (а.с. 70), після чого відповідачем було включено до складу податкового кредиту по податковій накладній від 26.12.07р. №179 суму ПДВ у розмірі 82365,39грн. (а.с. 74).

- ПП «Біолайн» реалізувало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 товар на суму 157876,03грн. згідно податкової накладної від 30.01.08р. №2, на підставі чого, відповідачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 26313,00 (а.с. 78).

Також, вказаною перевіркою були встановлені відносини відповідача з ЗАТ «Моноліт»:

- на підставі договору від 15.07.08р., відповідно до якого ЗАТ «Моноліт» реалізувало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 товар на суму 856800,00грн. (а.с. 86), на підставі чого відповідачем до складу податкового кредиту по податковій накладній від 15.07.08р. №129/145 було включено суму ПДВ у розмірі 142800,00грн. (а.с.93).

- ЗАТ «Моноліт» реалізувало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 товар на

суму 1333751,94грн. згідно податкової накладної від 24.10.07р. №189, на підставі чого відповідачем до складу податкового кредиту було включено суму ПДВ у розмірі 222291,99грн. (а.с. 90).

Таким чином, всього відповідачем було придбано товар на загальну суму 3558980,47грн. Загальна сума ПДВ, що була включена до податкового кредиту становить 593163,74грн.

Проте, у відповіді ДПІ у м. Херсоні від 04.06.09р. №4645/7/23-604 на запит ДПІ у Красногвардійському районі АР Крим №996/7/17-104/4 від 13.11.08р. щодо надання інформації про ПП «Біолайн», було зазначено, що свідоцтво платника ПДВ ПП «Біолайн» анульовано 18.11.05р. (а.с.63). Крім того, судом встановлено, що на накладних та інших первинних документах, виданих ПП «Біолайн» (код 31917969) проставлено печать юридичної особи - ПП «Білайт» (31391334).

Господарським судом м. Києва від 18.10.05р. по справі №35/355 за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до закритого акціонерного товариства «Моноліт» про припинення юридичної особи, прийнято рішення про припинення закритого акціонерного товариства «Моноліт». Зобовязано державного реєстратора створити ліквідаційну комісію (а.с. 95-96).

Також судом встановлено, що свідоцтво про платника ПДВ ЗАТ «Моноліт» було анульовано 21.10.05р., що підтверджується актом №5/16 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану на додану вартість (а.с. 97).

Таким чином, на момент виникнення вищевказаних правовідносин, ПП «Біолайн» та ЗАТ «Моноліт» не були субєктами господарської діяльності, правоздатними на укладання угод та не були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 91 ЦК України).

Відповідно до ст. 207, 208 Господарського кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідно органу державної влади визнано судом недійсним. Якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязаннями, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останню або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

Як вбачається з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Вказана суперечність відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним.

Таким чином, виходячи з положень Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України є нікчемним.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірі, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками вказаних угод ПП «Біолайн» та ЗАТ «Моноліт» не могли сплатити до бюджету відповідні податки, проте відповідач, на підставі отриманих від цих контрагентів, податкових накладних, включив до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

Оскільки відшкодування суми ПДВ платнику на рахунок або зменшення податкових зобовязань платника, у звязку з включенням платником такої суми ПДВ до податкового кредиту, при наданні платником до податкового органу декларації з ПДВ, відбувається з державного бюджету, тобто держава, у даному випадку повинна відшкодовувати суми ПДВ, які фактично до бюджету не надійшли.

За таких підстав, складання та виконання зазначених угод завдає збитки у вигляді ненадходження до державного бюджету коштів.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.10.09р. по справі №2а-8128/09/1/0170 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень, судом були встановлені обставини, що в з дня анулювання свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість, ПП «Біолайн» та ЗАТ «Моноліт» (а це є 18.11.05р. та 21.10.05р. відповідно) не мали права на складання податкових накладних, в звязку з чим, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не мала права включати до складу податкового кредиту, з зазначених угод, суму з ПДВ у загальному розмірі 593163,74грн.(а.с. 101-109). Вказана постанова набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких підстав, вказані обставини доказування не потребують.

У звязку з вищезазначеним, суд приходить до висновку, що угоди від 21.09.07р., 24.10.07р., 15.07.08р., 26.12.07р., 30.01.08р., укладені між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ПП «Біолайн», ЗАТ «Моноліт» є недійсними.

Під час судового засідання було оголошено вступну та резолютивну частини.

У повному обсязі постанову буде складено 29.03.10р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсною угоду від 21.09.07р., укладену між ПП «Біолайн» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на суму 716360,17грн. недійсною.

3.Визнати недійсною угоду від 24.10.07р., укладену між ЗАТ «Моноліт» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на суму 1333751,94грн. недійсною.

4.Визнати недійсною угоду від 15.07.08р., укладену між ЗАТ «Моноліт» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на суму 856800,00грн. недійсною.

5.Визнати недійсною угоду від 26.12.07р., укладену між ПП «Біолайн» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на суму 494192,33грн. недійсною.

Визнати недійсною угоду від 30.01.08р., укладену між ПП «Біолайн» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на суму 157876,03грн. недійсною

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Цикуренко А.С.