Рішення № 87585400, 14.02.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2020 р. справа № 300/2407/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення штрафу від 28.11.2019 №ІФ1623/1676/АВ/П/ТД-ФС,-

ВСТАНОВИВ:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення штрафу від 28.11.2019 №ІФ1623/1676/АВ/П/ТД-ФС.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті відповідача №ІФ1623/1676/АВ від 21.10.2019 є необґрунтованими, внаслідок чого постанова про накладення штрафу за №ІФ1623/1676/АВ/П/ТД-ФС від 28.11.2019, винесена за результатами інспекційного відвідування, підлягає до скасування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним укладено договір з КП «Екосервіс» про надання послуг по розподільному сортування вторинної сировини на полігоні по захороненню твердих побутових відходів в урочищі «Залісся». На вказаному полігоні проживають особи ромської національності, які сортують вторинну сировину, для них дана діяльність є єдиним джерелом доходу. За наслідками інспекційного відвідування, Управління Держпраці в Івано-Франківській області дійшло до висновку про порушення позивачем норм трудового законодавства, оскільки не було укладено трудових договорів з особами ромської національності. Дані твердження відповідача є безпідставними, наявність договору з КП «Екосервіс» жодним чином не може бути підставою для укладання з усіма хто перебуває на території полігону трудових договорів. Факт купівлі відсортованої вторинної сировини у осіб ромської національності не свідчить про перебування позивача з ними у трудових відносинах. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є праця працівника в процесі виробництва. Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи. В даному випадку відносини, щодо придбання відсортованого товару в осіб ромської національності не підпадають під визначення трудових правовідносин у розумінні приписів Кодексу законів про працю України. Крім того, відсортовану вторинну сировину в осіб ромської національності купляли і інші особи. При цьому, позивачем неотримано направлення відповідача на проведення інспекційного відвідування та вимогу про надання/поновлення документів.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що за наслідками проведеного інспекційного відвідування позивача, спільно з оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Калуського відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області, встановлено здійснення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 діяльності на полігоні по захороненню твердих побутових відходів в урочищі «Залісся». Відповідно до умов договору №36/К від 27.07.2018 він надає КП «Екосервіс» послуги по роздільному сортуванню вторинної сировини на вказаному полігоні. При цьому, КП «Екосервіс» надає можливість доступу на полігон автотранспорту позивача для відвантаження зібраної вторинної сировини та можливість доступу на полігон його працівників. Під час проведення контрольного заходу, встановлено факт роботи по розсортовуванню твердих побутових відходів на полігоні осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Відповідно до наданих пояснень вони за відсортоване сміття отримують від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 кошти за виконану роботу, однак трудові договори з ними не укладені. Крім грошей фізична особа-підприємець ОСОБА_1 забезпечує їх продуктами харчування. В даному випадку позивачем здійснено фактичний допуск працівників до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказом, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу. За вищевказані правопорушення Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області винесено постанову про накладення штрафу, яка прийнята з урахуванням усіх обставин та на підставі норм чинного законодавства. Твердження позивача про неотримання направлення на проведення інспекційного відвідування та вимоги про надання/поновлення документів спростовується його підписом на вказаних документах.

В додаткових поясненнях позивач вказав, що особи ромської національності збирають і розсортовують непотріб на сміттєзвалищі «Залісся» в місті Калуш на власний розсуд, без будь-яких зобов`язань і відсортовану вторинну сировину продають усім хто має намір її купити. Дана обставина підтверджується їхніми поясненнями відібраними інспекторами відповідача під час перевірки. Як вбачається з протоколів допитів свідків (матеріали кримінального провадження № 12019090170001079) особа на ім`я ОСОБА_19 (бригадир) організовував осіб ромської національності на роботу зі збору сміття на полігоні «Залісся» у місті Калуш, а згодом продавав розсортоване сміття. При цьому, особи які надали пояснення відповідачу та особи допитані в якості свідків у межах кримінального провадження №12019090170001079 є іншими. Отже, матеріали даного кримінального провадження не мають жодного відношення до спірних правовідносин та жодним чином не обгрунтовують правомірність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі- загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

У відповідності до пп.6 п.4 Положення Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пп.5 п.6 Положення Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України "Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823.

Судом встановлено, що у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливістю проведення інспекційного відвідування, Управління Держпраці в Івано-Франківській області звернулося із вимогою за №ІФ1623/1676/ПД від 16.10.2019 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про надання документів згідно переліку до 17.10.2019. Дану вимогу отримано позивачем, що підтверджується його підписом на вказаному документі (а.с. 46).

На вказану вимогу, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано письмові пояснення від 16.10.2019, інформацію від 17.10.2019, договір про надання послуг № 36/К від 27.07.2018, трудовий договір від 18.09.2018, витяг з реєстру платників єдиного внеску від 14.12.2017, довідку про реєстрацію місця проживання особи від 28.01.2019 № 369/09.3-08, свідоцтво про державну реєстрацію серії В00 № 501254 (а.с. 20, 55 - 59, 61).

В період з 18.10.2019 по 21.10.2019, на підставі наказу від 11.10.2019 № 1231-Д, направлення №15-10/5998 від 11.10.2019, інспекторами Управління Держпраці в Івано-Франківській області, спільно з оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Калуського відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 17, 44, 45).

Направлення №15-10/5998 від 11.10.2019 отримано позивачем 15.10.2019, що підтверджується його підписом на вказаному документі (а.с. 45).

У відповідності до пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю інспекційні відвідування проводяться за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин.

Підставою для проведення інспекційного відвідування позивача слугував лист слідчого відділення Калуського відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області від 26.09.2019 № 17978/59/108/2019 (а.с. 43).

Відповідно до пунктів 19 - 21 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

За результатами проведеного інспекційного відвідування виявлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» № 413 від 17.06.2015, які зафіксовані в акті №ІФ1623/1676/АВ від 21.10.2019 (а.с.14 - 16, 118 - 121).

Вказаний акт підписаний фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 21.10.2019 із зауваженнями, а саме зазначено, що жодних правопорушень трудового законодавства ним не вичинено.

Судом з`ясовано, що позивачем подано письмове заперечення на акт інспекційного відвідування №ІФ1623/1676/АВ від 21.10.2019, за результатами розгляду якого, відповідачем надано відповідь фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 листом від 25.10.2019 № 06-16/70 (а.с. 122- 123).

Пунктами 23 -24 Порядку встановлено, що припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для його виконання. У разі встановлення строку більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи щодо усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Згідно припису за № ІФ1623/1676/АВ/П від 28.10.2019 позивача зобов`язано усунути порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» № 413 від 17.06.2015 (а.с. 124 -125).

Відповідь на заперечення від 25.10.2019 № 06-16/70 та припис за № ІФ1623/1676/АВ/П від 28.10.2019 направлено позивачу 29.10.2019, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 126).

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (зі змінами).

Згідно пункту 2 цього Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту).

Штрафи накладаються, в тому числі, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Відповідно до пункту 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Листом від 23.10.2019 № 05-07/5-10/6237 позивачу повідомлено, що розгляд справи про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою вказаного акту інспекційного відвідування №ІФ1623/1676/АВ від 21.10.2019 (а.с. 130 - 132).

Пунктом 4 Порядку встановлено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

За наслідками розгляду справи про накладення штрафу, на підставі акту інспекційного відвідування №ІФ1623/1676/АВ від 21.10.2019 начальником управління Держпраці в Івано-Франківській області, за порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» № 413 від 17.06.2015, складено постанову №ІФ1623/1676/АВ/П/ТД-ФС від 28.11.2019 про накладення на позивача штрафу в розмірі 876 330 грн. (а.с. 13 133).

Постанова про накладення штрафу №ІФ1623/1676/АВ/П/ТД-ФС від 28.11.2019 направлена позивачу 29.11.2019, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 134).

Суд зазначає, що пунктом 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Щодо виявлених порушень ч. 1 ст. 21, ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» № 413 від 17.06.2015, які зафіксовані в акті №ІФ1623/1676/АВ від 21.10.2019, суд зазначає наступне.

Відповідальність за порушення законодавства про працю передбачена статтею 265 Кодексу законів про працю України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Тобто, для притягнення позивача до відповідальності необхідно встановити дві обставини, а саме існування між сторонами трудових відносин та відсутність передбаченого законом оформлення цих відносин.

Правове регулювання інституту трудового договору як підстави трудових правовідносин, гарантії при його укладенні, зміні та припиненні, строки та порядок укладення трудового договору наведено у розділі III Кодексу законів про працю України.

У відповідності до ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно ч.ч. 1- 3 ст.24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У постанові Кабінету Міністрів України № 413 від 17 червня 2015 року "Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу" зазначено, що відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

В акті відповідача зазначено, що відповідно до пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від 15.10.2019 вони розсортовують сміття на полігоні по захороненню твердих побутових відходів в урочищі "Залісся" та отримують від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 кошти за відсортовану вторинну сировину. Трудових договорів в письмовій формі фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зі згаданими особами не укладав, повідомлення про прийняття їх на роботу до територіального органу Державної фіскальної служби не подавав.

Суд зазначає, що частина ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, крім обов`язку укладення трудового договору з працівником, зобов`язує роботодавця повідомити про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що між КП "Екосервіс" (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір про надання послуг № 2-П-2019 від 02.01.2019. Згідно пункту 1.1. даного договору виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати послуги з роздільного сортування вторинної сировини на полігоні по захороненню твердих побутових відходів в урочищі "Залісся" в порядку та на умовах, визначених цим договором. Згідно розділу 2 даного договору вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання за результатами відвантаження вторинної сировини на одну одиницю автотранспорту та фіксується в актах наданих послуг, який підписується сторонами в момент відвантаження вторинної сировини. Виконавець зобов`язаний перерахувати суму зазначену в акті наданих послуг в розмірі 100% від вартості вторинної сировини (по цінах згідно із затвердженим додатком) протягом 3 днів з моменту підписання такого акту. Вартість за тонну відсортованого скла складає 80 грн., паперу - 60 грн., ПЕТ-пляшки - 400 грн. Оплата проводиться щоквартально до 25 числа останнього місяця кварталу. Відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 договору Замовник надає можливість доступу на полігон працівників Виконавця для сортування та відвантаження зібраної вторинної сировини. Договір, згідно пункту 5.1, набуває чинності з моменту підписання і діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, але в будь-якому випадку до 31.12.2019 (а.с. 19).

Вказаний договір надано суду разом з позовом, однак не надавався відповідачу під час інспекційного відвідування.

Однак, в матеріалах справи міститься договір аналогічного змісту від 27.07.2018 № 36/К (а.с. 56).

Судом з`ясовано, що у провадженні слідчого відділення Калуського відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090170001079 від 28.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 Кримінального кодексу України. В ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019090170001079 від 28.08.2019 були допитані в якості свідків особи ромської національності - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Як вбачається з протоколів допиту свідків - ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 вказані особи проживають за огорожею біля сміттєзвалища в мікрорайоні "Залісся". Вказали, що на полігоні по захороненню твердих побутових відходів в урочищі "Залісся" вони сортують, пластикову, скляну тару, мідь, залізо, різного роду метали. Протягом дня близько одинадцять мішків, після чого, ОСОБА_19 (бригадир) телефонував до чоловіка ОСОБА_1 на номер НОМЕР_2, та повідомляв йому про кількість зібраної продукції. Один два рази в місяць приїздив вантажний автомобіль, на який загружалася відсортована продукція. На вказану роботу їх взяв ОСОБА_1 , який час від часу приїжджав на сміттєзвалище та розплачувався за виконану роботу., а саме 10 грн. за один мішок. Жодних документів чи договорів щодо працевлаштування не складалося. Про дану роботу домовився ОСОБА_19 в усній формі з ОСОБА_1. Тривалість роботи складає 5 - 6 годин на день. За домовленістю ОСОБА_1 з охоронцями сміттєзвалища, вказаним особам надано безперешкодний доступ до його території (а.с 72 - 88, 92).

В матеріалах справи містяться пояснення осіб ромської національності - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 відібрані на полігоні по захороненню твердих побутових відходів в урочищі "Залісся" під час проведення інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 посадовими особами управління Держпраці в Івано-Франківській області, в присутності оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Калуського відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області.

Відповідно до пояснень, вказані особи розсортовують сміття на сміттєзвалищі в районі "Залісся" м. Калуша. ОСОБА_1 періодично виплачує кошти в залежності від кількості відсортованого сміття та привозить продукти харчування. Трудовий договір з ними не укладався (а.с. 47 -53).

Вказаними пояснення підтверджується, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 систематично за виконану роботу - сортування вторинної сировини особам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 виплачувалися грошові кошти.

Станом на момент проведення інспекційного відвідування, з позивачем у трудових відносинах не перебував жодний працівник, про що також зазначено відповідачем в акті №ІФ1623/1676/АВ від 21.10.2019.

Як вже зазначено, предметом трудового договору є виконання певної роботи за конкретною кваліфікацією - за професією (посадою), передбаченою штатним розписом (ст. 21 Кодексу законів про працю України).

Залучення фізичних осіб до праці (крім укладення трудового договору) можливе також шляхом укладення з ними договорів цивільно-правового характеру. Зокрема це договір підряду на виконання певної роботи або договір про надання послуг (ст.ст. 837, 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України такі договори між фізичною та юридичною особою мають укладатися в письмовій формі. Відносини, що виникають з укладенням таких договорів, є цивільно-правовими і регулюються нормами цивільного права.

Характер цивільного договору свідчить про необхідність виконання визначеного в договорі обсягу робіт і супроводжується отриманням кінцевого матеріального результату, що підтверджується оформленням окремого акту.

На відміну від цивільно-правового договору, письмова форма не є обов`язковою для оформлення трудових правовідносин між працівником та роботодавцем. Водночас, усний характер такого договору не виключає необхідність видачі роботодавцем спеціального наказу чи розпорядження про прийом працівника на певну посаду.

Більшість трудових договорів укладаються на безстроковій основі, а цивільні договори не можуть бути безстроковими і укладаються на конкретний строк.

Позивачем в обґрунтуваннях позовних вимог не вказано та не підтверджено доказами про залучення вищезазначених осіб до виконання роботи по сортуванні вторинної сировини на умовах цивільно-правових угод.

Доказів існування інших цивільно-правових угод між позивачем та особами, що розсортовували вторинну сировину на території КП «Екосервіс» не здобуто.

Отже, надання фізичною особою послуг за договором цивільно-правового характеру, укладеним в усній формі, на переконання суду, свідчить про фактичний її допуск до роботи, тобто укладення трудового договору в усній формі, хоча відповідного наказу або розпорядження не видано.

Таким чином, упродовж тривалого проміжку часу позивач залучав вказаних осіб до виконання робіт, оплачував їхню виконану роботу без укладення трудових договорів.

Дії позивача щодо неукладення трудових договорів перешкоджає реалізації права працівників на працю гарантованого Конституцією та ст. 2 Кодексу законів про працю України шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 порушено вимоги ч. 1 ст. 21, ч.ч.1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» № 413 від 17.06.2015, які зафіксовані в акті №ІФ1623/1676/АВ від 21.10.2019, а тому постанова про накладення штрафу за №ІФ1623/1676/АВ/П/ТД-ФС від 28.11.2019 винесена Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства.

Під час інспекційного відвідування, а також під час розгляду справи про накладення штрафу, відповідачем порушень приписів нормативно - правових актів судом не встановлено.

Таким чином, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення штрафу від 28.11.2019 №ІФ1623/1676/АВ/П/ТД-ФС до задоволення не підлягає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625, вул.Незалежності,67, м.Івано-Франківськ) про скасування постанови про накладення штрафу від 28.11.2019 №ІФ1623/1676/АВ/П/ТД-ФС відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.