Рішення № 87585392, 14.02.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2020 р. справа № 300/2475/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року за № Ф-58592-52У, від 08.08.2019 року за № Ф-58592-52У, зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року за № Ф-58592-52У, від 08.08.2019 року за № Ф-58592-52У, зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області складено вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року за № Ф-58592-52У та від 08.08.2019 року за № Ф-58592-52У, відповідно до яких у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування. Оскільки, позивач є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, то підстав для нарахування єдиного внеску у відповідача не було. Відтак, вказані вимоги є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Крім того, вказав, що як фізична особа-підприємець в період з 01.01.2017 по 28.04.2019 регулярно сплачував єдиний соціальний внесок. У зв`язку з призначенням 28.04.2019 пенсії за віком, позивач, в силу приписів ч.5 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» припинив сплачувати єдиний соціальна внесок, як особа звільнена від сплати за себе єдиного внеску.

Одночасно з позовною заявою, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення по виконавчим провадженням № 59999952 від 09.09.2019 року та № 60592237 від 13.11.2019 року; заборони відповідачу здійснювати нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та штрафних санкцій до вирішення справи по суті.

Ухвалою суду від 17.12.2019 заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Ухвалою суду від 20.12.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 16.01.2020. У відзиві вказує на те, що позивач є фізичною особою-підприємцем, а тому в силу вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зобов`язаний сплачувати до бюджету суми єдиного внеску. Просив в задоволенні позову відмовити (а.с.79-83).

28.01.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити (а.с. 91-93).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.

30.01.2001 ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія В00 № 466946 (а.с. 19-21).

31.05.2013 позивачу присвоєно кваліфікацію судового експерта, що підтверджується копією свідоцтва № 331 (а.с.22).

Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку за видами діяльності - код 69.10 - діяльність у сфері права (а.с.20).

10.05.2019 року контролюючим органом складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску за № Ф-58592-52У на суму 1835,02 грн. (а.с.13).

08.08.2019 року контролюючим органом складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску за № Ф-58592-52У на суму 5211,36 грн. (а.с.14).

Згідно копій долучених до матеріалів справи квитанцій, встановлено, що позивачем в період з 01.01.2017 по 28.04.2019 сплачувався ЄСВ в повному обсязі (а.с.25-34).

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464 VI (далі Закон № 2464 VI).

Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Отже, законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5Закону № 2464-VI).

Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162 (далі - Порядок № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV).

Судом встановлено, що позивач як фізична особа-підприємець перебуває на обліку контролюючого органу як платник єдиного внеску.

Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162).

За змістом наведених норм Порядку № 1162 взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності Порядок № 1162 не передбачає.

Судом встановлено, що позивач після отримання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта від 31.05.2013 № 331 заяву за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу не подавав, відповідач самостійно встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, що не узгоджується з нормами Порядку № 1162.

Окрім того, пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

На виконання абзацу другого частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Положення № 10-1).

При застосуванні Положення № 10-1 до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в рішенні від 02 вересня 2019 року у зразковій справі № 520/3939/19 щодо оподаткування самозайнятої особи, яка одночасно зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Дослідивши додаток 8 до Положення № 10-1, яким передбачена форма витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд зазначив, що до відомостей, які містить цей витяг, віднесено й відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення № 10-1 не визначає.

Системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, суд доходить висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.

Доводи відповідача щодо обов`язку позивача формувати та подавати до органів доходів і зборів звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Пунктом 16 розділу IV Формування звіту Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 (далі - Порядок № 435), передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).

Положення пункту 16 розділу IV Формування звіту Порядку № 435 відсилають до додатка 5 Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності формою звіту не передбачено.

Виходячи з аналізу зазначених норм, Верховний Суд у рішенні від 02 вересня 2019 року у зразковій справі № 520/3939/19 зазначив, що приписи пункту 16 Порядку № 435 про обов`язок формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання нормотворцем двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачає.

Судом встановлено, що за позивачем обліковується заборгованість:

станом на 30.04.2019 - 8839,76 грн.;

станом на 31.07.2019 – 11 593,94 грн. (а.с.86-87).

Суд зазначає, що позивачем, як фізичною особою-підприємцем, добросовісно виконувався обов`язок щодо сплати єдиного внеску, що підтверджується квитанціями про сплату ЄСВ, а тому відсутні підстави для формування та направлення позивачу спірних вимог про сплату боргу (недоїмки).

Окрім того, суд враховує, що в силу приписів ч.5 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з 28.04.2019 у позивача відсутній обов`язок сплати за себе єдиного внеску. Однак, вказана обставина не врахована відповідачем.

Відповідно до ст.ст.7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року за № Ф-58592-52У, від 08.08.2019 року за № Ф-58592-52У підлягають до задоволення.

В той же час, позовна вимога про зобов`язання відповідача утриматись від подальшого нарахування єдиного соціального внеску відносно позивача, не підлягає до задоволення, оскільки судовому захисту підлягає порушене право, а на час розгляду справи у суду відсутні підстави вважати, що відповідач вчинить такі дії у майбутньому.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За визначенням частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. В свою чергу, у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому, у відповідності частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано суду договір про надання правової допомоги від 10.12.2019 (а.с.67-70), ордер серії СЕ №1002318 (а.с.71), додаток до договору від 13.12.2019, який містить перелік наданих та оплачених послуг (а.с.72), квитанції про плату судового збору за подання позовної заяви до суду від 12.12.2019 та 13.12.2019 на загальну суму 5763, 00 грн.(а.с. 3,4), квитанцію про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову від 11.12.2019 в розмірі 577, 00 грн. (відокремлені матеріали а.с.4).

Таким чином, у відповідності до наявної в матеріалах справи квитанції, позивачем документально доведено факт понесення витрат на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 11000,00 грн. та 6340,00 грн. сплаченого судового збору.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме не підлягає позовна вимога немайнового характеру, то необхідно стягнути з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 419,00 грн. та понесені судові витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 7 333,33 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року за № Ф-58592-52У, від 08.08.2019 року за № Ф-58592-52У, зобов`язання до вчинення дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року за № Ф-58592-52У, від 08.08.2019 року за № Ф-58592-52У.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 4 419 (чотири тисячі чотириста дев`ятнадцять) гривень 00 копійок та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 333 (сім тисяч триста тридцять три) гривні 33 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.