Рішення № 87585036, 03.02.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7282/19

(2/199/671/20)

РІШЕННЯ

Іменем України

03.02.2020

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Перетятько А.В.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Черкавського Ю.С.,

представника Дніпровської міської ради Камишникової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Дніпровської міської ради про визнання недійсними та скасування рішень, скасування державної реєстрації та зустрічним позовом відповідача ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстр майнових прав» Петропавлівської селищної ради Жук Вадима Анатолійовича, де треті особи на стороні ОСОБА_4 Дніпровська міська рада та Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з поданим позовом в останньому заявлено вимогу про:

-визнання недійсним та скасування рішення LIX сесії VI скликання Дніпропетровської міської ради “Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпропетровську” №68/59 від 29.12.2014 року в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у районі вулиці Новоставкової, площею 0,1000 га у власність фізичної особи ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

-про визнання недійсним та скасування рішення XIX сесії VII скликання Дніпропетровської міської ради “Про передачу земельної ділянки у районі вулиці Новоставкової (Амур АДРЕСА_1 Нижньодніпровський АДРЕСА_2 ) у власність гр. ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)” № 98/19 від 13.04.2017 р.;

-про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно: номер запису про право власності: 20613954, дата, час державної реєстрації: 23.05.2017 16:32:29, проведену Дібровською сільською радою Синельниківського району, Дніпропетровської області, відповідно до якої зареєстровано за ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:723:0006, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,1000 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

-про стягнення зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок;

-про стягнення з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Позов обґрунтований тим, що позивач є власником житлового будинку, якому присвоєно наступну адресу: АДРЕСА_3 , обставини про присвоєння будинку адреси підтверджується розпорядженням Дніпропетровського міського голови Куліченко 1.1. “Про присвоєння адреси житловому будинку по АДРЕСА_4 )” від 02.04.2010 року № 184-р.

Обставини існування у позивача права власності на будинок, а також обставини офіційного визнання державою факту права власності позивача на будинок підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач є користувачем земельної ділянки під будинком та в межах, що необхідні для його обслуговування.

Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; обставини на підтвердження права користування позивача земельною ділянкою підтверджуються фактом державної реєстрації права власності позивача на будинок у взаємозв`язку із ст. 377 Цивільного кодексу України. Обставини на підтвердження права користування позивачем земельною ділянкою також підтверджуються рішенням Амур-Нижньодніпровської районної ради (виконавчий комітет) № 334/2 від 18.10.2002 року “Про втрату чинності рішення виконкому від 21.05.1996 р. № 275/2”.

Для додержання процедури оформлення права власності на земельну ділянку позивач 27.02.2018 р. звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, управління з контролю за використанням та охороною земель. Держгеокадастром за результатом зазначеного вище звернення позивача від 27.02.2018 року було виготовлено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 110 ДКУ187/АП/09/01/18 від 04.04.2018 р., яким встановлено відповідні порушення.

Також, для підготовки технічного звіту з топографо-геодезичних робіт щодо встановлення меж земельної ділянки позивач звернувся до Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру».

Філією було підготовлено Технічний звіт з топографо-геодезичних робіт щодо встановлення меж земельної ділянки на території АДРЕСА_3 , з якого вбачається, що за результатом виконаних робіт було виявлено перетин ділянки, межі якої встановлюються з уже зареєстрованою ділянкою, що має кадастровий номер 1210100000:01:723:0006, що унеможливлює подальшу реєстрацію земельної ділянки за позивачем.

В подальшому позивачем було віднайдено публічно доступну інформацію, яка оприлюднена на офіційному сайті Дніпровської міської ради, з якої вбачається, що 29.12.2014 року LІX сесією VI скликання Дніпропетровської міської ради було прийнято Рішення № 68/59 “Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпропетровську”.

Згідно Рішення №68/59 вбачається, що відповідачем-2 надано дозвіл, зокрема, відповідачу-1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно Додатку 1 до Рішення № 68/59 вбачається, що відповідачем-2 надано дозвіл, зокрема, відповідачу-1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у районі вулиці Новоставкової, площею 0,1000 га (порядковий номер 11).

Згідно публічно доступної інформації, яка оприлюднена на офіційному сайті Дніпровської міської ради, вбачається, що 13.04.2017 року XIX сесією VII скликання Дніпропетровської міської ради було прийнято Рішення №98/19 “Про передачу земельної ділянки у районі вулиці Новоставкової ( АДРЕСА_4 Нижньодніпровський АДРЕСА_2 ) у власність гр. ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)”.

Згідно Рішення №98/19 вбачається, що відповідачем-2 вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ТОВ “Геострой”, та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його погодження, і передати земельну ділянку, площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:01:723:0006) у власність гр. ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у районі вулиці Новоставкової за рахунок земель, не переданих у власність або користування, код цільового використання землі (УКЦВЗ) [,8 (для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва), код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 02.01 (для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

На переконання позивача, за відповідачем-1 оформлено право власності на земельну ділянку всупереч правам та законним інтересах позивача, оскільки межі зареєстрованої земельної ділянки за відповідачем-1 фактично розповсюджуються (заходять) на земельну ділянку, на якій розміщений належний позивачу будинок.

Дніпровська міська рада позов не визнала.

Згідно з відзивом на позовну заяву (а.с. 57- 62) на переконання відповідача – 2 позивач у встановленому чинним законодавством порядку не надав до позовної заяви достатніх та допустимих доказів щодо викладених ним обставин, зокрема, щодо доказу накладення (перетину) спірних земельних ділянок та доказу наявності права власності на нерухоме майно. У позивача відсутні підстави стверджувати, що його цивільні права порушені.

Відповідно до ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, яке набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Оскільки земельна ділянка позивача не сформована, та взагалі відсутні докази щодо наявності права власності або користування земельною ділянкою, то, на переконання відповідача - 2, відсутні підстави стверджувати що відбулося порушення цивільного права позивача у зв`язку з ухваленням Дніпровською міською радою спірних рішень.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку за місцем її розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Згідно з приписами ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Однак, позивач, посилаючись на вищевказані норми законодавства, не надав до позовної заяви правовстановлюючого документа, яким би підтверджувалось факт набуття права власності на житловий будинок.

Позивачем надано рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради від 18.10.2002 №334/2 «Про втрату чинності рішення виконкому від 21.05.1996 р №275/2» («Про зміну поштової адреси»). Зазначеним рішенням зобов`язано позивача оформити на земельну ділянку правові документи, чого здійснено не було.

Крім того не надано рішення, яким надано земельну ділянку ОСОБА_5 , яка відмовилась від земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, який діяв на момент ухвалення вищезазначеного рішення, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Однак, позивачем не надано правовстановлюючих документів на підтвердження права власності на земельну ділянку.

Окрім цього, позивачем не надано правовстановлюючих документів на підтвердження права власності на житловий будинок.

Позивач зазначає, що інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є належним доказом виникнення права власності на нерухоме майно. Втім, підставою виникнення права власності на нерухоме майно є лише розпорядження Дніпропетровської міської ради «Про присвоєння поштової адреси житловому будинку по пров АДРЕСА_4 » від 02.04.2010 №184-р. Наявність лише вищевказаного розпорядження не може слугувати підставою для реєстрації права власності.

Крім того, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за позивачем зареєстровано право власності на будинок лише 09.06.2017 року, а рішення Дніпропетровської міської ради №68/59 від 29.12.2014 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» та рішення Дніпровської міської ради №98/19 від 13.04.2017 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_4 у власність гр. ОСОБА_4 », тобто спірні рішення було ухвалено до реєстрації права власності на будинок за позивачем.

Відповідно до п. б ч. 2 ст. 198 ЗК України кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Згідно зі ст. 14 Податкового кодексу України власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Однак, оскільки право власності за позивачем не зареєстровано належним чином та взагалі невідомо існувало це право або ні, тому стверджувати, що спірне рішення було ухвалено без додержання визначеної процедури є недоречним.

Таким чином, позивачем не доведено наявність права власності на нерухоме майно (земельну ділянку та житловий будинок) та наявність порушеного права, у зв`язку з чим в задоволенні позову має бути відмовлено.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт і порушення процедури його прийняття.

Ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

На переконання відповідача - 2, рішення Дніпровської міської ради прийнято в межах її компетенції.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 118 визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно зі ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186'1 Земельного кодексу України.

Частиною 1 ст. 186'1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок було погоджено з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій статті 186 і ЗК України, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо. відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік є вичерпний та закріплений ст.118 ЗК України.

Передача земельних ділянок у власність передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою, його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання.

На переконання відповідача -2, Дніпровською міською радою прав та законних інтересів позивача порушено не було, усіх дії були вчинені згідно із законом.

Відповідач -1 ОСОБА_4 позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 79-87) відповідач– 1 наголошував на тому, що у позивача відсутнє права власності чи право користування земельною ділянкою по провулку Новоставковому.

Земельна ділянка, на яку претендує в своєму позові позивач, не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, їй не присвоєний кадастровий номер не зареєстровано право власності на земельну ділянку.

Що стосується права користування спірною земельною ділянкою, то, на переконання відповідача – 1, позивач також не надав доказів на підтвердження даного права.

Позивачем лише надано Рішення Амур-Нижньодніпровської районної ради (виконавчого комітету) №334/2 від 18.10.2002 року «Про втрату чинності рішення виконкому від 21.05.1996 року №275/2», відповідно до якого від громадянки ОСОБА_5 , перейшло незрозуміле право на земельну ділянку розміром 0,06 га до позивача, та зобов`язано останнього правові документи на земельну ділянку оформити в управлінні земельних ресурсів.

У позові позивач наполягає, що йому належить право на землю у розмірі 0,10 га без підтвердження цього права: надані позивачем до суду докази не містять рішень, що свідчили б про передачу у його користування/власність саме спірної земельної ділянки, а надане позивачем до суду рішення Амур-Нижньодніпровської районної ради (виконавчого комітету) №334/2 від 18.10.2002 року «Про втрату чинності рішення виконкому від 21.05.1996року № 275/2» не підтверджує, що саме спірна земельна ділянка цим рішенням передана позивачу.

Разом з тим, відповідач – 1 наголошував на пропущенні з боку позивача строку позовної давності (а.с. 86) щодо вимоги про визнання недійсним рішення від 29.12.2014 р. №68/59, що є підставою для відмови у позові.

Відповідач -1 також звернувся до суду із зустрічним позовом (а.с. 70-74) до ОСОБА_1 та державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстр майнових прав» Петропавлівської селищної ради Жук Вадима Анатолійовича, де треті особи на стороні ОСОБА_4 Дніпровська міська рада та Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно про:

- скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Жук Вадима Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35657436 від 14.06.2017 10:21:39, - про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , номер запису про право власності 20893168;

- про скасування запису про право власності: 20893168 державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Жук Вадима Миколайовича про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Зустрічний позов обґрунтований тим, що позивач, фактично прикриваючись незаконною реєстрацію права власності на будинок, намагається відібрати у ОСОБА_4 його земельну ділянку. Реєстрація права власності позивача вчинена з порушенням норм законодавства України.

Згідно інформаційної довідки вбачається, що право власності зареєстровано на підставі рішення органу місцевого самоврядування «Про присвоєння поштової адреси житловому будинку по пров АДРЕСА_4 , серія та номер: 184-р, виданий 02.04.201 ), видавник Дніпропетровський міський голова Куліченко 1.1. Так в даному рішенні (розпорядженні) чітко вказано, що: «Відзначити, що присвоєння адреси не підтверджує права власності на нерухоме майно та право на земельну ділянку». Державний реєстратор не мав підстав здійснювати реєстрацію права власності на вказаний будинок керуючись вищевказаним документом.

За приписами статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦПК України).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, шо не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6- 388цс 15 зроблено висновок, що «до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна)».

Аналогічного висновку притримується і Верховний Суд України в постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2250цс15, Верховний Суд в своїй постанові від 23 жовтня 2019 року по справі № 560/542/15-ц.

Таким чином, для того, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов:

1) завершення будівництва;

2) прийняття до експлуатації;

3) державна реєстрація.

Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, в якій чітко встановлено, що датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Експлуатація об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію,забороняється.

Дані щодо зареєстрованих декларацій, внесених змін до них, повернення на доопрацювання для усунення виявлених недоліків та скасування їх реєстрації, а також виданих сертифікатів та відмов у їх видачі вносяться Держархбудінспекцією до реєстру на підставі інформації, поданої органами державного архітектурно-будівельного контролю, автоматично за допомогою програмних засобів ведення реєстру в день її надходження.

Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна) (частина третя статті 331 ЦК).

Оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який спосіб передбачений законом особа набула права власності на спірний об`єкт.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

На переконання відповідача – 1, наявні підстави для скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та для скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем.

У відзиві на зустрічний позов (а.с. 98 – 100) позивач наголошує на тому, що за ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

На переконання позивача, зазначена правова норма підтверджує його права, як користувача земельної ділянки, у зв`язку з чим, на переконання позивача, дії державного реєстратора не містять порушення норм чинного законодавства.

Судом встановлено, що рішенням LIX сесії VI скликання Дніпропетровської міської ради “Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпропетровську” №68/59 від 29.12.2014 р. наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у районі вулиці Новоставкової, площею 0,1000 га у власність фізичної особи ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), що підтверджується відповідним рішенням (а.с. 45).

Рішенням XIX сесії VII скликання Дніпропетровської міської ради “Про передачу земельної ділянки у районі вулиці Новоставкової (Амур АДРЕСА_1 Нижньодніпровський АДРЕСА_2 ) у власність гр. ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)” № 98/19 від 13.04.2017 р. передано ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд вказану у рішенні земельну ділянку (а.с. 46).

Рішенням виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради №334/2 від 18.10.20002 р. «Про втрату чинності рішення виконкому від 21.05.1996 р. №275/2» (а.с. 11) вирішено переоформити на ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,06 га по АДРЕСА_5 для будівництва індивідуального житлового будинку.

Даним рішенням зобов`язано ОСОБА_1 , забудову ділянки проводити згідно затвердженого проекту, по закінченню 1-го року з дня прийняття даного рішення довести до відому виконкому про хід забудови ділянки, правові документи на земельну ділянку оформити в управлінні земельних ресурсів.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (сформований станом на 14.06.2017 р.) позивач є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 12).

Опис об`єкта: загальна площа 55.5, житлова площа 34.8, матеріали стін: шлакоблок; додаткові відомості: житловий будинок – А-1, навіс – Г, вбиральня – Б, душ – В, споруди - №1-3 (огорожа, фундамент), збудовані у 1991 році.

Відповідно до Технічного звіту з топографо – геодезичних робіт щодо встановлення меж земельної ділянки на території АДРЕСА_3 (а.с. 14-18) виявлено перетин ділянки, межі якої встановлюються з уже зареєстрованою ділянкою (1210100000:01:723:0006), що унеможливлює подальшу реєстрацію земельної ділянки гр. ОСОБА_1 .

Відповідно до розпорядження Дніпропетровського міського голови Куліченко 1.1. “Про присвоєння адреси житловому будинку по АДРЕСА_4 ” від 02.04.2010 року № 184-р присвоєний житловому будинку по АДРЕСА_6 ).

Згдіно з п. 2 вказаного розпорядження визначено, що присвоєння адреси не підтверджує право власності на нерухоме майно та право на земельну ділянку (а.с. 10).

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом – земельної ділянки від 04.04.2018 р. рішення Дніпровської міської ради від 13.04.2017 р. №98/19 прийнято з порушенням вимог статті 198 ЗК України та без врахування Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, яка затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. №376 (а.с. 44).

Станом на 23.10.2019 р. у платника податків ОСОБА_1 податковий борг, недоїмка зі сплати єдиного внеску та інші заборгованість з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, відсутня, що підтверджується листом від 23.10.2019 р. (а.с. 112).

Процесуальні дії у справі:

-ухвалою суду від 12.11.2019 р. прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та Дніпровської міської ради про визнання недійсними та скасування рішень, скасування державної реєстрації зустрічний позов відповідача ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстр майнових прав» Петропавлівської селищної ради Жук Вадима Анатолійовича, де треті особи на стороні ОСОБА_4 Дніпровська міська рада та Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, об`єднавши їх в одне провадження.

Дослідив докази, надані у порядку ст.ст. 76 – 80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову відповідача ОСОБА_4 , виходячи з наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

У даному спорі правовою підставою для звернення до суду позивач вважав порушення його законного права та інтересу та посилався на те, що є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , про що на переконання позивача свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 12) та в силу ч. 1 ст. 377 ЦК України він, тобто позивач, є власником також й земельної ділянки, на якій розміщеній цей житловий будинок.

Втім, суд не погоджується із слушністю доводів позивача в цій частині.

Суть державної реєстрації прав – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

Відповідно до наданого позивачем суду витягу останній містить інформацію про те, що підставою виникнення права власності є рішення органу місцевого самоврядування «Про присвоєння поштової адреси житловому будинку по пров АДРЕСА_5 , серія та номер 184-р, виданий 02.04.2010 р., видавник: Дніпропетровський міський голови Куличенко І.І.

Право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів.

При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Що стосується набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва, то за ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відтак, рішення органу місцевого самоврядування «Про присвоєння поштової адреси житловому будинку по пров АДРЕСА_5 , серія та номер 184-р, виданий 02.04.2010 р., видавник: Дніпропетровський міський голови Куличенко І.І. не є підставою для виникнення права власності позивача на новостворене ним майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

Доказів на підтвердження виникнення права власності позивача на зазначене нерухоме майно суду надано не було.

Відповідно до п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затверджений Постановою КМУ від 25.12.2015 р. №1127) для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, також не вимагається у разі, коли адреса отримана під час реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна та зазначена в документі, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. У такому разі державний реєстратор відповідно до зазначених заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що згідно з вимогами законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє відсутність суперечностей між заявленою адресою та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

З огляду на вищевикладене, вочевидь проведення державної реєстрації права приватної власності позивача на зазначене вище майно з порушенням вимог закону.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6- 388цс 15 зроблено висновок, що «до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна)».

Не є слушними доводи позивач також з приводу того, що він є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , через ненадання доказів на підтвердження цього права (ст.ст. 76-80 ЦПК України).

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно - правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; г) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) /ст. 81 Земельного кодексу України/.

Стаття 79-1 Земельного кодексу України встановлює, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Статтями 125, 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З огляду на наведене вище, рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради від 18.10.2012 р. №334/2 не є тотожним державної реєстрації речових прав на земельну ділянку для набуття права власності на земельну ділянку.

З приводу посилання позивача в обґрунтування поданого позову на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 04.04.2018 р., який містить посилання на незаконність рішення Дніпровської міської ради від 13.04.2017 р. через відсутність погодження меж земельної ділянки ОСОБА_1 суміжним землекористувачем, то відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь - яких інших прав у процедурі приватизації.

Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників.

Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18), постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 703/183/15-ц (провадження № 61-19984св18) та постанові другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі №681/1039/15-ц.

Разом з тим, підлягає врахуванню (відмовляючи в задоволенні вимог позову про скасування рішень Дніпровської міської ради), що оскаржувані позивачем рішення Дніпровської міської ради стосуються врегулювання питання земельних відносин, зокрема, що стосується відведення земельної ділянки в районі «вулиці Новоставкової», тоді як позивач вважає порушення відповідачем його прав, що стосується земельної ділянки по «пров. Новоставковому», тобто має місце різне зазначення основних реквізитів об`єкта нерухомого майна (вулиця або АДРЕСА_7 ), що підлягає виправленню не в судовому порядку, а шляхом внесення відповідних змін до оскаржуваних позивачем рішень безпосередньо органом місцевого самоврядування (стаття 52 Регламенту Дніпровської міської ради, який затверджений Рішенням міської ради від 29.02.2016 р. №5-3/1 «Про затвердження Регламенту Дніпропетровської міської ради УІІ скликання»), та лише після приведення адреси спірного об`єкта нерухомого майна у відповідність до присвоєної адреси об`єкту нерухомого майна спір може бути вирішений органом, що вирішує земельні спори (ст. 158 ЗК України).

За ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відтак, звернення ОСОБА_1 до суду є передчасним, що не позбавляє його права звернутися за його вирішенням після усунення умов, зазначених вище.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову відповідача, суд керується тим, приписами частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивач, розпорядившись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, не надав суду доказів в порядку ст.ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, та інші обставини, що мають значення для справи.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Підстави для збирання судом доказів в даній справі відсутні (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Суду не було надано доказів на підтвердження права власності відповідача на земельну ділянку, зазначену вище.

Разом з тим, як встановлено судом, відведення земельної ділянки відповідачу мало місце в районі «вулиці Новоставкової», тоді як позивач є власником нерухомого майна за іншою адресою: АДРЕСА_3 , що підлягає виправленню в порядку, зазначеному вище та лише після приведення адреси спірного об`єкта нерухомого майна у відповідність до присвоєної адреси об`єкту нерухомого майна спір може бути вирішений органом, що вирішує земельні спори (ст. 158 ЗК України).

Судові витрати віднести на рахунок сторін.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Дніпровської міської ради про визнання недійсними та скасування рішень, скасування державної реєстрації відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок ОСОБА_3 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстр майнових прав» Петропавлівської селищної ради Жук Вадима Анатолійовича, де треті особи на стороні ОСОБА_4 Дніпровська міська рада та Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майновідмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок ОСОБА_4 .

Дата складення повного судового рішення 13.02.2020.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї