Рішення № 87585021, 13.02.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 лютого 2020 року м. Ужгород№ 260/1764/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС, в якому просить зобов`язати Закарпатську митницю ДФС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.03.2019 по 03.12.2019 у розмірі, визначеному судом, та із утриманням обов`язкових податків та зборів з даної суми до Державного бюджету України. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 р. №260/1178/18 його поновлено на займаній на час звільнення посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту "Лужанка" Закарпатська митниці ДФС з 27 жовтня 2018 року; стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 жовтня 2018 року по 11 березня 2018 року у розмірі 32750,44 грн., із утриманням податків й інших обов`язкових платежів. Проте, незважаючи на негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, таке до 04 грудня 2019 року не виконувалось. Відповідно заробітна плата за час затримки виконання судового рішення у період з 12.03.2019 р. по 03.12.2019 р. йому не виплачувалась. Протягом вимушеного прогулу він на обліку в центрі зайнятості не перебував, допомогу по безробіттю не отримував, а тому вважає, що сума заробітної плати за вказаний період підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 р. відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

20 грудня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позов №469/24/07-70-10 від 19.12.2019 р., відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечив. Зокрема, зазначив, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 р. №260/1178/18 було виконано Закарпатською митницею ДФС в повному обсязі шляхом видачі наказу від 04.12.2019 р. №912-о. З таким наказом позивач був ознайомлений та про порушення своїх прав не заявляв. Стверджує, що у Закарпатської митниці ДФС не було підстав для виплати позивачу заробітної плати за вказаний у позові період, оскільки вказане питання врегульоване нормами ст. 236 Кодексу законів про працю України та потребує окремого процесуального документа уповноваженого органу. Тому вважає, що відсутність вказаного рішення свідчить про правомірність дій митниці при проведенні нарахування та виплаті заробітної плати позивачу. Більше того, зауважує, що для виконання рішення суду про поновлення на посаді необхідна в першу чергу ініціатива особи з цього питання, а отже таке не може бути реалізоване без волевиявлення працівника. Позивач не вживав активних, ініціативних дій щодо його поновлення, а тому вина Закарпатської митниці ДФС у затримці виконання судового рішення відсутня.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 р. №260/1178/18 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Визнано протиправним та скасовано наказ Закарпатської митниці ДФС від 26 жовтня 2018 року №942-о "Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби", яким ОСОБА_1 звільнено з посади державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту "Лужанка" Закарпатська митниці ДФС. Поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту "Лужанка" Закарпатська митниці ДФС з 27 жовтня 2018 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 із Закарпатської митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 жовтня 2018 року по 11 березня 2018 року у розмірі 32750,44 грн., із утриманням податків й інших обов`язкових платежів.

Окрім того, п. 5 резолютивної частини рішення передбачено, що таке в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту "Лужанка" Закарпатська митниці ДФС та стягнення на його користь заробітної плати за один місяць в розмірі 7841,34 грн. грн. підлягає до негайного виконання.

11 березня 2019 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №260/1178/18 щодо поновлення ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту "Лужанка" Закарпатська митниці ДФС з 27 жовтня 2018 року.

Незважаючи на зазначене, ОСОБА_1 на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 р. №260/1178/18 поновлено на роботі наказом Закарпатської митниці ДФС №912-о від 04 грудня 2019 року.

Разом з тим, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 12 березня 2019 року по 03 грудня 2019 року ОСОБА_1 виплачена не була.

Вважаючи, що Закарпатською митницею ДФС на виконання рішення суду протиправно поновлено його на роботі із затримкою, що позбавила його гарантованого трудовим законодавством права на оплату праці, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Частинами 1, 6, 7 ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 р. №260/1178/18 ОСОБА_1 , серед іншого, поновлено на займаній на час звільнення посаді. При цьому обумовлено, що таке в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Ст. 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016 р. також регламентують обов`язковість судових рішень. Так, зокрема, ч. 2 ст. 13 зазначеного законодавчого акта визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Отже, обов`язковість рішень суду являється однією з основних засад судочинства.

Нормами п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Вказане кореспондується також з положеннями ст. 235 КЗпП України, відповідно до яких рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 р. №260/1178/18 в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді підлягало виконанню Закарпатською митницею ДФС з 11 березня 2019 року.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Незважаючи на вищенаведені обов`язки щодо виконання рішення суду, ОСОБА_1 був поновлений на роботі на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 р. №260/1178/18 не одразу після винесення такого, а тільки наказом від 04 грудня 2019 року.

Вказана обставина відповідачем не заперечується. Несвоєчасне виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду відповідач аргументує виключно неподанням позивачем заяви на поновлення на роботі.

Згідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України у п. 34 постанови від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Нормами ст. 236 КЗпП України передбачена відповідальність роботодавця у разі затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника у вигляді оплати вимушеного прогулу. Так, зокрема, зазначеною нормою встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом норми ст. 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 25.07.2018 у справі №552/3404/17, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Таким чином, період з дня ухвалення Закарпатським окружним адміністративним судом рішення в адміністративній справі №260/1178/18 по день фактичного поновлення позивача на посаді є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тобто є часом затримки в поновленні позивача на посаді в митних органах.

Суд відхиляє аргументацію відповідача в обґрунтування несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на роботі на неподання ним заяви, оскільки норми КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, у разі якщо працівник не вчинив додаткових дій, у тому числі не пред`явив рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Суд вважає, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно виконується не з часу набуття ним законної сили (як це передбачено для переважної більшості судових рішень), а негайно з часу його проголошення (постановлення).

Аналогічна правова позиція визначена Верховним Судом в судовій практиці у подібних справах, зокрема, у постанові від 09.02.2018 у справі №П/811/218/14, від 16.02.2018 у справі №807/2713/13-а.

Так, зокрема, стосовно відсутності судових рішень, які набрали законної сили, про поновлення позивача на роботі, колегія суддів Верховного Суду у справі №807/2713/13-а, дійшла висновку, що обов`язок роботодавця виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не обумовлюється залежністю від причин, в тому числі їх поважністю, внаслідок яких судове рішення виконане несвоєчасно.

Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Незважаючи на вищенаведене, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачу виплачено не було, що свідчить про порушення відповідачем вказаних положень законодавства.

Враховуючи те, що на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 року у справі №260/1178/18, ОСОБА_1 був поновлений на роботі лише 04.12.2019 р. згідно вищевказаного наказу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду за період з 12.03.2019 року по 03.12.2019 року.

Відповідно до ч. 3 п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок). Так, відповідно до пп. «з» п. 1 даного Порядку він також застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Абз. 3 п. 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

П. 3 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За правилами п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до довідки Закарпатської митниці ДФС від 21 листопада 2018 року №07-70-05/39-1175 (на підставі якої Закарпатським окружним адміністративним судом було здійснено розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 при вирішенні питання про поновлення на роботі у справі №260/1178/18) заробітна плата позивача за серпень 2018 року складала – 8142,39 грн. та за вересень 2018 року – 7541,40 грн. Середньоденна заробітна плата – 44,68 грн.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2018 року №78/0/206-18 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік" норма робочого часу при 40-годинному робочому тижні за період з 12 березня 2019 року по 03 грудня 2019 року складає 1468 робочих годин, а саме, за березень 2019 року (з 12 по 31 березня 2019 року) – 112 год., за квітень 2019 року – 167,0 год.; за травень 2019 року – 167,0 год., за червень 2019 року – 143,0 год., за липень 2019 року – в 184,0 год., за серпень 2019 року – 167,0 год., за вересень 2019 року – 168,0 год., за жовтень 2019 року - 176,0 год., за листопада 2019 року – 168,0 год., за грудень 2019 року (з 1 по 03 грудня 2019 року) – 16,0 год.

Таким чином, загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 12 березня 2019 року по 03 грудня 2019 року становить 65590,24 грн. (44,68 грн. х 1468 год.).

Правильність даного розрахунку відповідач не оспорює, а вирахувана судом сума співпадає з довідкою-розрахунком №07-70-05/39-1091 від 18 грудня 2019 р., долученою Закарпатською митницею ДФС до матеріалів даної адміністративної справи.

Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволення.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) до Закарпатської митниці ДФС (місцезнаходження: вул. Собранецька, буд. 20, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ – 39515893) про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закарпатської митниці ДФС (місцезнаходження: вул. Собранецька, буд. 20, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ – 39515893) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.03.2019 по 03.12.2019 у розмірі 65590 (Шістдесят п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто грн.) 24 грн. із утриманням обов`язкових податків та зборів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяР.О. Ващилін