Рішення № 87584719, 31.01.2020, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/2563/18

Провадження № 2/126/18/2020

"31" січня 2020 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем Притуляк І.І.

за участі позивача ОСОБА_1 , представників позивача адвоката

Дудіна Л.В., адвоката Плахотнюк Т.С., представників відповідача

ОСОБА_2 , адвоката Костюк Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бершадської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Бершадської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди з тих підстав, що як стверджує, 23.08.2012 року згідно наказу № 57-А по Бершадській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 вона була призначена на посаду керівника центру розвитку дитини по суміщенню вчителя біології з неповним тижневим навантаженням. 26.06.2018 року наказом № 27 к/тр від 19.06.2018 року Бершадської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 вона була звільнена з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогули). Вважає звільнення незаконним з тих підстав, що згідно п.4 ст. 40 КЗпП України звільнення працівника з роботи за прогул допускається лише в випадках невиходу на роботу без поважних причин. Крім того, застосовуючи дисциплінарне стягнення до працівника, необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, як передбачено ч. 3 ст. 149 КЗпП України. За час роботи в школі вона сумлінно працювала та належно виконувала покладені на неї обов`язки, за що неодноразово керівництво школи оголошувало їй подяки, будь-яких порушень трудової дисципліни у неї не було. Це підтверджується записами в трудовій книжці. На її утриманні двоє дітей - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є неповнолітньою, та дочка ОСОБА_4 , повнолітня, але є студенткою і навчається у Національному університеті біоресурсів і природокористування м. Києві на четвертому курсі денної форми навчання. У зв`язку з сімейними обставинами їй було необхідно виїхати за кордон і тому 11.05.2018 року вона звернулася до директора школи із заявами про надання відпустки без збереження заробітної плати з 16.05.2018 року по 31.05.2018 рік та щорічну відпустку з 01.06.2018 року. Директор школи їй відмовила, пояснюючи тим, що ще не закінчився навчальний рік та необхідно здати звіти про успішність учнів. Вона відклала поїздку до 29.05.2018 року і 18.05.2018 року знову звернулася із заявою про надання їй щорічної відпустки з 29.05.2018 року, але їй було відмовлено без будь-яких пояснень та вагомих на те причин. Вона не мала можливості надалі відкладати виїзд за кордон. Статею 79 КЗпП України передбачений порядок і умови надання щорічних відпусток, зокрема зазначено, що черговість надання відпусток визначається графіками, які доводяться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, і особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. На час її звернення із заявами про надання щорічної відпустки графіку не було і адміністрація школи не доводила до відома працівників порядок надання щорічних відпусток. При виході на роботу їй стало відомо про звільнення, але копію наказу та трудову книжку на її вимогу вона отримала 12.09.2018 року. Її середньомісячна заробітна плата становить 9154 грн., що підтверджується довідкою відділу освіти від 18.09.2018 року за № 222. На день пред`явлення позову до суду вона була у вимушеному прогулі 23 дні з 13.08.2018 року по 12.09.2018 рік. За цей час відповідач зобов`язаний виплатити на її користь заробітну плату в сумі 10 000 грн. Свої вимоги у зазначеній частині вона збільшить на день розгляду справи в суді. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір” позивачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що випливають з трудових правовідносин. Її витрати, пов`язані з даною справою, складаються з оплати правової допомоги за підготовку та оформлення позовної заяви та представництво в суді в розмірі 5000 грн., котрі просить стягнути з відповідача. Просить задовольнити позовні вимоги.

До закінчення підготовчого судового засідання позивачка ОСОБА_1 змінила та збільшила позовні вимоги, згідно з якими накази про її трудову діяльність не записані в її трудову книжку в порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом N 58 від 29.07.93 р. Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України. Відповідно до п. 2.2. даної інструкції до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата, відомості про роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться. Згідно до п. 2.3. даної Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Пунктом 2.4. Інструкції вказано, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Таким чином, відповідач грубо порушив вимоги чинного трудового законодавства, в результаті чого вона навіть не була обізнана з усіма наказами про переведення її на різні посади в Бершадській ЗОШ І-ІІІ ст. № 3, а тому на даний час вона вимушена збільшувати розмір позовних вимог та уточняти свої позовні вимоги, у зв`язку з порушенням трудового законодавства з боку відповідача. Оскільки останньою посадою, яку вона займала з 01.09.2017 року у відповідності до наказу № 27 к/тр від 01.09.2017 року була посада вчителя біології Бершадської ЗОШ № 3, саме на дану посаду вона бажає поновитися на роботі в Бершадській ЗОШ № 3. Також незаконним звільненням в результаті грубого порушення її трудових прав, передбачених Конституцією України, КЗпП України, їй відповідачем була завдана моральна шкода, яку вона оцінює в сімдесят тисяч гривень, з розрахунку 10 тисяч гривень за одним місяць, що вона знаходиться без роботи, втрачає кваліфікацію, тобто в розмірі її середнього заробітку за один місяць в період, коли вона ще працювала в Бершадській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3. З дня закінчення відпустки в серпні 2018 року по даний час вже пройшло 5 місяців і ще близько 2-х місяців, на її думку, суд буде розглядати дану справу, а тому розрахунок моральної шкоди буде наступним: 7 місяців х10 000 гривень/за 1 місяць = 70 000 гривень завданої моральної шкоди. Так як її незаконно звільнили з роботи, вона стверджує, що їй було завдано моральну шкоду на суму 70 000 грн., оскільки порушення її законних прав на працю призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя, що обтяжується також тим, що у неї на утриманні знаходяться непрацездатні члени її сім`ї, яких вона зобов`язана утримувати згідно до закону. Як вбачається з даних її трудової книжки, вона вже 22 роки віддала навчанню дітей, яке приносить їй не тільки матеріальне забезпечення у вигляді заробітної плати, а й задоволення від розуміння того, що таким чином вона робить свій внесок в розбудову нашої країни. На її думку, шкільний вчитель - це не тільки професія чи посада, а ще й покликання, яке йде з глибин душі. Навчаючи дітей, вона завжди намагалася надати їм не лише необхідні знання, а й реалізувати в них найкращі людські якості, в тому числі і розуміння важливості взаємодопомоги та поваги до оточуючих. І в один момент, у зв`язку з незаконним звільненням, вона була позбавлена не лише робочого місця, а й можливості реалізації свого покликання, що безумовно викликає у неї душевні, моральні страждання, у зв`язку з очевидним беззаконням відповідача по відношенню до неї. Просить поновити її на роботі в Бершадській ЗОШ № 3 на посаді вчителя біології з 13.08.2018 року, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.08.2018 року до моменту ухвалення судового рішення, стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі сімдесят тисяч гривень завданої незаконним звільненням, стягнути з відповідача на її користь всі судові витрати та допустити рішення по даній справі про її поновлення на роботі до негайного виконання.

Представники відповідача подали відзиви на позовні заяви, згідно з якими позовні вимоги не визнають у повному обсязі з огляду на наступне. Відповідач не заперечує, що позивач згідно наказу № 57-А від 23.08.2012 року була призначена на посаду керівника центру розвитку дитини по суміщенню вчителем біології з 23.08.2012 року з неповним тижневим навантаженням. Відповідно до наказу № 19к/тр від 01.09.2015 року ОСОБА_1 переведено з посади керівника центру розвитку дитини на посаду вихователя групи продовженого дня на 0,5 ставки з 01.09.2015 року, залишивши на посаді вчителя біології. Відповідно до наказу № 2к/тр від 27.01.2017 року з 01.02.2017 року ОСОБА_1 тимчасово переведено з посади вихователя групи продовженого дня - 0,5 ставки на посаду керівника студії з навантаженням 12 годин (2/3 ставки). Відповідно до наказу № 16к/тр від 01.09.2017 року ОСОБА_1 переведено на посаду вчителя біології з 01.09.2017 року, звільнено з посади вихователя групи продовженого дня. Відповідно до наказу №27 к/тр від 19.06.2018 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з 26.06.2018 року по ст.40 п.4 КЗпП України (за прогули). На підставі письмової заяви від 25.05.2018 року вчителя біології ОСОБА_1 до директора школи ОСОБА_2 їй надано три дні вихідних з 29.05.2018 року по 31.05.2018 року рахунок відпрацьованих годин: олімпіада з біології (районний етап); олімпіада з економіки (обласний етап); прибирання території школи (копія заяви додається). 01.06.2018 р. позивачка на роботу не з`явилась, причини відсутності відповідачу не повідомила. У зв`язку з відсутністю на роботі позивачки ОСОБА_1 на підставі наказу від 04.06.2018 року №45 к/тм було створено комісію для проведення службового розслідування по факту її відсутності на роботі. В ході службової перевірки встановлено, що позивачка з`явилась на роботу в період з 01.06. по 14.06.2018 року, причину відсутності на роботі не встановлено, місце її перебування на цей період не вияснено, вона не перебувала на лікарняному обліку в Бершадському районі. Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу. Невихід на роботу у зв`язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника (постанова ВСУ від 13.09.2017 року у справі №6-1412цс/17). Власне факт своєї відсутності на роботі не спростовує і сама позивач, яка вказала у позові, що не мала можливості надалі відкладати виїзд за кордон, поїхала за кордон та підтвердила цю обставину копією власного закордонного паспорту. Згідно фотокопії паспорту Р. НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_5 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки Вінницької області, виданого 13.11.2017 року органом 0515, зазначена особа 27.05.2018 року через прикордонний пропускний автомобільний пункт в`їхала на територію Російської Федерації, а далі 28.05.2018 року через міжнародний автомобільний пропускний пункт Ваалимаа в`їхала на територію держави Фінляндія, де залишалась до 10.08.2018 року. Згідно цього паспорту 10.08.2018 року позивач залишила територію Фінляндії, 11.08.2018 року залишила територію Російської Федерації, повернувшись до України. На доведення незаконності звільнення позивач у позові вказала про те, що у зв`язку з сімейними обставинами їй необхідно було виїхати за кордон, і тому 11.05.2018 року звернулася до директора з заявами про надання їй відпустки без збереження заробітної плати з 16.05.2018 року по 31.05.2018 року та щорічної відпустки з 01.06.2018 року. Згідно доводів позову директор школи їй відмовила, пояснюючи тим, що ще не закінчився навчальний рік та необхідно здати звіти про успішність учнів. Позивач відклала поїздку до 29.05.2018 року, і 18.05.2018 року знову звернулась з заявою про надання їй щорічної відпустки з 29.05.2018 року, але їй було відмовлено без будь-яких пояснень та вагомих на те причин. На час її звернення із заявами про надання їй щорічної відпустки графіку не було і адміністрація школи не доводила до відому працівників порядок надання щорічних відпусток. Наведені доводи позивача у спосіб та порядку, що визначені ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не доведені належними та допустимими доказами. Із письмовими заявами 11.05.2018 року, 18.05.2018 року про надання відпусток позивачка до відповідача не зверталась. Відповідач не заперечує, що ОСОБА_1 зверталася до директора із запитанням можливості відпустити її за власний рахунок у відпустку на два тижні, оскільки їй потрібно поїхати за кордон. Директор запропонувала ОСОБА_1 пояснити необхідність такої відпустки в той час, як навчальний рік не закінчено, і крім того, вона, як учитель, задіяна в ЗНО. Таких причин вчитель ОСОБА_1 не назвала, з письмовою заявою про надання відпустки в подальшому не зверталась. Тому, підстав, передбачених ст. 84 КЗпП України, для надання вчителю ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати не було. Єдина письмова заява, з якою зверталась ОСОБА_1 до директора, це згадана вище заява про надання їй трьох вихідних днів за рахунок відпрацьованих годин. Крім того, в матеріалах позову відсутні докази на доведення поважності обставин - сімейних, задля яких позивач поспіхом поїхала за кордон. Позивач у позові вказала, що всупереч ст.79 КЗпП України по школі був відсутній графік черговості надання відпусток, на час звернення із заявами про надання їй відпусток такий графік до відома працівників адміністрація школи не доводила. 18.05.2018 року у ЗОШ № 3 відбулась нарада при директорові Бершадської ЗОШ № 3 з порядком денним - погодження графіка щорічних основних відпусток педагогічним працівникам школи за 2017-2018 н.р. Згідно протоколу на нараді були присутні члени педагогічного колективу, відсутні учителі в декретній відпустці: Маліцька О. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 В.В ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , секретар наради - учитель початкових класів ОСОБА_12 . Отже, ОСОБА_1 на нараді присутня була, згідно табелю робочого часу за травень - 18 травня у неї робочий день. На нараді до відома працівників доведено графік щорічних відпусток з дотриманням строку, встановленого ст. 10 Закону України «Про відпустки». Нарікань, заперечень до графіку не надійшло (копія графіку, протоколу наради, табелю за травень додаються). Згідно графіку відпустка Шевчук А.В. з 18.06.2018 року по 13.03.2018 року. Крім того, надання відпустки конкретному працівнику, якщо він не згоден із періодом своєї відпустки, встановленого графіком, відповідно до ст. 10, 11 Закону України «Про відпустки» передбачає написання таким працівником відповідної заяви та видання роботодавцем наказу. Таким чином, доводи позивачки про відсутність графіку відпусток, не ознайомлення працівників, у тому числі її, з таким графіком безпідставні та не можуть бути прийняті судом. Відповідно до ч.1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Адміністрацією школи вживались заходи до отримання від ОСОБА_1 пояснень про причини її відсутності на роботі, про що свідчить шляхом направлення їй відповідного листа. Лист направлено на ім`я ОСОБА_1 14.06.2018 року рекомендованим відправленням через відділення поштового зв`язку м. Бершадь ВД УДППЗ «Укрпошта», про що свідчить копія касового чека від 14.06.2018 року (копія чека додається). Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 та пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП України). Згідно довідки від 28.12.2018 року, вихідний номер 343, позивач ОСОБА_1 не була членом профспілкового комітету школи (довідка додається). Оскільки вона на роботі так і не з`явилась, пояснень з приводу своєї відсутності не надала, директором було прийнято рішення про її звільнення за прогули на підставі ст.40 п.4 КЗпП України. Повідомляємо, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс в зв`язку із розглядом справи складає 6 000, 00 грн. - витрат на правничу допомогу адвоката згідно з Договором про надання правничої допомоги та представництво в суді від 26.12.2018 року. Щодо відсутності відповідних записів у трудовій книжці, на доведення цих обставин позивачка не представила суду копію трудової книжки. Погодитись з такими доводами чи спростувати їх відповідач позбавлений можливості, оскільки після звільнення позивач отримала на руки свою трудову книжку. Копією трудової книжки позивача відповідач не володіє. Разом з тим, вважають за необхідне надати суду копії наказів по Бершадській ЗОШ № 3 № 108 від 29.08.2017 року «Про розподіл педагогічного навантаження на 2017-2018 роки», № 138 від 06.09.2017 року «Про організацію індивідуального навчання учня 7-Б класу Синявського Ярослава», № 137 від 06.09.2017 року «Про організацію індивідуального навчання учениці 10-Б класу ОСОБА_13 », згідно яких у 2017-2018 навчальному році позивач працювала вчителем біології. Саме на цій посаді позивач закінчила свій трудових шлях у Бершадській ЗОШ № 3. Щодо позову в частині стягнення моральної шкоди, котра ніби то завдана позивачу незаконним звільненням, що призвело до різкого погіршення матеріального стану позивача, оскільки заробітна плата була єдиним джерелом її доходу. Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Отже, необхідною умовою для відшкодування власником моральної шкоди працівнику є порушення його законних прав у сфері трудових відносин. Звільнення позивача з роботи відбулось у спосіб та порядку, передбаченому трудовим законодавством, а відтак відсутні порушення її трудових прав, у зв`язку з чим позовна вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає. Щодо підстав позову про стягнення моральної шкоди, а саме різке погіршення матеріального стану внаслідок втрати заробітної плати, вважаємо окремо звернути увагу суду на наступне. Позивач у позові, у наступних заявах по суті справи замовчує, що з початку навчального 2018-2019 року працевлаштована, а відповідно має дохід у виді заробітної плати. Так, згідно відповіді №14 від 04.02.2019 року на адвокатський запит завідувач ДНЗ №3 «Малятко» Корнелюк Л.О. повідомила, що ОСОБА_1 працює на посаді вихователя в ДНЗ №3 «Малятко» з 20.09.2018 року по даний час (наказ № 96 від 19.09.2018 року. Також на базі закладу ОСОБА_1 має години керівника природничо-дослідницького гуртка від Бершадської СЮН. Директор Бершадської районної станції юних натуралістів ОСОБА_14 листом №4 від 12.02.2019 року на адвокатський запит повідомила, що ОСОБА_1 призначена на посаду керівника гуртків еколого-натуралістичного профілю (гурток «Первоцвіт» - тижневе навантаження 4 години) за сумісництвом з 19.09.2018 року до кінця 2018-2019 навчального року відповідно до наказу по Бершадській районній станції юних натуралістів від 17.09.2018 року № 21. Отже, позивач вказує, що звільненням з роботи, втратою доходів у зв`язку цим, різко погіршилось її матеріальне становище, а тому їй спричинена моральна шкода, вона страждала. Однак, позивач, приховуючи обставини свого працевлаштування після звільнення з Бершадської ЗОШ № 3, приховує і свої доході відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України на доведення таких позовних вимог жодного належного та допустимого доказу не надала. Просять відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_5 до Бершадської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

У відповіді на відзив позивачка вказала, що про хронологію її трудової діяльності в Бершадській ЗОШ № 3 вона взнала тільки з відзиву на позовну заяву, оскільки накази про її трудову діяльність в порушення чинного законодавства в трудовій книжці не записані. Графік щорічних основних відпусток педагогічним працівникам школи за 2017-2018 навчальний рік відповідач склав не напередодні нового календарного року, тобто орієнтовно в грудні 2017 року, а 17.05.2018 року без погодження з трудовим колективом, тобто з порушенням чинного законодавства без погодження з профспілковим комітетом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 23.08.2012 року згідно наказу № 57-А по Бершадській ЗОШ 1-Ш ступенів № 3 позивачка ОСОБА_1 була призначена на посаду керівника центру розвитку дитини по суміщенню вчителя біології з неповним тижневим навантаженням. Відповідно до наказу № 19 к/тр від 01.09.2015 року ОСОБА_1 переведено з посади керівника центру розвитку дитини на посаду вихователя групи продовженого дня на 0,5 ставки з 01.09.2015 року, залишивши на посаді вчителя біології. Відповідно до наказу № 2 к/тр від 27.01.2017 року з 01.02.2017 року ОСОБА_1 тимчасово переведено з посади вихователя групи продовженого дня - 0,5 ставки на посаду керівника студії з навантаженням 12 годин (2/3 ставки). Відповідно до наказу № 16 к/тр від 01.09.2017 року ОСОБА_1 переведено на посаду вчителя біології з 01.09.2017 року, звільнено з посади вихователя групи продовженого дня. Відповідно до наказу № 27 к/тр від 19.06.2018 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з 26.06.2018 року по ст.40 п.4 КЗпП України (за прогули), що підтверджується копіями відповідних наказів (а.с.а.с. 63-66 т.1).

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 1.06.2018 року по 14.06.2018 року включно була відсутня на роботі без поважних причин, що підтверджується доповідною заступника начальника з виховної роботи ОСОБА_15 від 01.06.2018 року, наказом про створення комісії для проведення службового розслідування № 45к/тм від 04.06.2018 року, доповідною запискою цієї комісії від 14.06.2018 року, актами про відсутність позивачки на роботі з 01.06 ОСОБА_9 по 14.06.2018 року, табелем обліку робочого часу за червень 2018 року ( а.с.а.с. 69-81, 83 т.1).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.09.2017 року у справі № №6-1412цс/17) прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу. Невихід на роботу у зв`язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника.

Як видно з протоколу № 5 засідання первинної профспілкової організації Бершадської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 18.10.2019 року профком надав згоду на звільнення позивачки з посади з ініціативи адміністрації (а.с.а.с. 73, 74 т.2).

Як видно із наказу № 35 від 17.05.2018 року та графіку відпусток працівників Бершадської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 за 2017-2018 н.р. позивачка ОСОБА_1 з 18.06.2018 року по 13.08.2018 року знаходилася в черговій щорічній основній відпустці тривалістю до 56 днів, що підтверджується копіями відповідного наказу графіка відпусток (а.с.а.с. 85-88 т.1).

Відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Оскільки позивачка ОСОБА_1 була звільнена з роботи під час її перебування у щорічній оплачуваній відпустці, позов в цій частині є законним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а позивачка – поновленню на роботі з часу звільнення.

Позов в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що під час звільнення позивачці виплачена компенсація за невикористану відпустку, хоча фактично вона знаходилася у відпустці, а також з 20 вересня 2018 року вона працює на посаді вихователя ДНЗ № 3 «Малятко» по даний час, що підтверджується листом Тростянецького управління Головного управління ДФС у Вінницькій області від 02.04.2019 року (а.с.1 т.2) та листом завідувача вищевказаного дошкільного закладу від 18.10.2019 року за вих. № 113 (а.с. 71 т.2). Тому втрачений заробіток у позивачки відсутній.

Згідно з абз. 2 п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року в ред. 25.05.1989 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки позивачка та її представники в судовому засіданні не довели, що її звільнення під час щорічної відпустки за прогули з 01.06.2018 року по 14.06.2018 року призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя чи призвело до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, суд вважає позов і в цій частині безпідставним, необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVTN AND OTHERS v. UKRAINE. № 4909/04, § 58, ССПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищенаведеного, ч.3 ст.40 КЗпП України, ст.ст. 221, 232, 233, 235 КЗпП України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_5 до Бершадської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_5 на посаді керівника центру розвитку дитини по суміщенню вчителя біології з неповним тижнем навантаження з часу звільнення – з 26 серпня 2018 року.

В позовних вимогах про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодуванні моральної шкоди – відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. І. Гуцол