Рішення № 87584638, 14.02.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 року м. Житомир справа № 200/12678/19-а

категорія 112030600

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за березень 2016 - серпень 2018 року;

- зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як внутрішньо переміщеній особі за березень 2016 - серпень 2018 року.

В обґрунтування позову зазначає, що вона отримує пенсію по втраті годувальника згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з лютого 2014 року. У зв`язку з проведенням бойових дій в її населеному пункті, була вимушена покинути її постійне місце проживання та переїхати до Слов`янського району Донецької області, де стала на облік як внутрішньо переміщена особа 23 січня 2015 року. Вказує, що починаючи з січня по вересень постійно проживала у м.Кадіївка Донецької області. Зазначає, що з березня 2016 року Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області припинило виплату пенсії з підстав не передбачених ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З вересня 2018 року змінила місце проживання та отримує пенсію у м.Житомирі. Вказує на те, що нею був направлений запит на інформацію до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області стосовно причин припинення виплати пенсії та отримала відповідь, що виплата була припинена за рішенням Слов`янського об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, тому звернулася із позовом до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду та прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1

15 листопада 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало відзив на адміністративний позов, в якому зазначило, що згідно запиту пенсійну справу позивача у вересні 2018 року було закрито та вивантажено до іншого регіону України, тобто у вересні 2018 року Слов`янським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було направлено пенсійну справу ОСОБА_1 до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України з повідомленням про нарахування та виплату пенсії по 29.02.2016 року. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.22-23).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року адміністративну справу №200/12678/19-а передано на розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

03 грудня 2019 року позивач подала до суду відповідь на відзив, де зазначено, що з березня 2016 року відповідач припинив їй виплату пенсії з підстав не передбачених ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вказує на те, що виплату пенсії поновлено у вересні 2018 року рішенням Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (а.с.30-32).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року прийнято до провадження адміністративну справу № 200/12678/19-а за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Згідно довідки від 23.01.2015 року №1445006040 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, перемістилася з тимчасово окупованої території за адресою : АДРЕСА_2 та перебувала на обліку в Слов`янському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримувала пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.15).

Згідно посвідчення серії ААБ № НОМЕР_1 позивач з 27 листопада 2002 року є пенсіонером. (а.с.14).

Позивач є особою, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та має фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою від 10 вересня 2018 року № 0000612672 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.16).

Встановлено, що з 01 вересня 2018 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по втраті годувальника з 01 вересня 2018 року по даний час відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

28 травня 2019 року адвокат позивача звернувся із запитом до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, де просив повідомити чи виносилось рішення Пенсійним фондом України, в особі територіальних органів та управлінь, про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 та надати інформацію про дату прийняття такого рішення, дату припинення виплати пенсії та підставу прийняття такого рішення (а.с.17).

Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14.06.2019 року № 13854/03.8 повідомило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по втраті годувальника з 01.09.2018 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як внутрішньо переміщена особа згідно довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України від 10.09.2019 року №0000612672, заяви ОСОБА_1 від 11.09.2019 року та рішень №4 від 01.02.2019 року та №14 від 09.09.2018 року. Також, додатково повідомило, що ОСОБА_1 була призначена та виплачена пенсіяпо втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» управлінні Пенсійного фонду України в м.Слов`янсьу та Слов`янському районі з 01.08.2014 року по 01.03.2016 року (а.с.18).

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення";Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Отже, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Частиною 1 статтею 49 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1)якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Таким чином, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, вказаною нормою визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

При цьому, суд зазначає, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

При цьому, суд зазначає, що доказів прийняття відповідного рішення про припинення виплати позивачу пенсії відповідачем з підстав, визначених статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до суду не надано.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 7 цього Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.

Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".

Згідно довідки від 23.01.2015 року №1445006040 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, перемістилася з тимчасово окупованої території за адресою : АДРЕСА_2 та перебувала на обліку в Слов`янському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримувала пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у період з 2015 року по серпень 2018 року.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Крім того, суд зазначає, що у преамбулі до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Отже, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі №805/402/18.

За таких обставин, враховуючи відсутність факту прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу пенсії.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку наявні протиправні дії відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з березня 2016 по серпень 2018.

Враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправність припинення виплати пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених права позивача, вважає за необхідне зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити пенсію за період з березня 2016 по серпень 2018.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , інд.код НОМЕР_2 ) до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна,3, м.Слов`янськ, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ:37803258), про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати неправомірними дії Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за березень 2016 - серпень 2018 року.

Зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як внутрішньо переміщеній особі за березень 2016 - серпень 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 14 лютого 2020 року.

Суддя О.Г. Попова