Рішення № 87584333, 13.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 р. Справа№200/196/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42169496; 85700, Донецька обл., м.Волноваха, вул. Обручева,17) про визнання протиправними дій щодо незарахування до пільгового стажу періодів роботи з 25.08.1993 по 03.01.1994, з 24.06.1994 по 29.07.1994, з 01.09.1994 по 17.01.1995, з 15.05.1995 по 31.12.1998, з 01.01.2011 по 30.11.2016 на підземних роботах повний робочий день, зобов`язання зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 25.08.1993 по 03.01.1994, з 24.06.1994 по 29.07.1994, з 01.09.1994 по 17.01.1995, з 15.05.1995 по 31.12.1998, з 01.01.2011 по 30.11.2016 на підземних роботах повний робочий день та зобов`язання повторно розглянути заяву від 02.11.2019 про призначення пенсії на пільгових умовах, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій щодо незарахування до пільгового стажу періодів роботи з 25.08.1993 по 03.01.1994, з 24.06.1994 по 29.07.1994, з 01.09.1994 по 17.01.1995, з 15.05.1995 по 31.12.1998, з 01.01.2011 по 30.11.2016 на підземних роботах повний робочий день, зобов`язання зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 25.08.1993 по 03.01.1994, з 24.06.1994 по 29.07.1994, з 01.09.1994 по 17.01.1995, з 15.05.1995 по 31.12.1998, з 01.01.2011 по 30.11.2016 на підземних роботах повний робочий день та зобов`язання повторно розглянути заяву від 02.11.2019 про призначення пенсії на пільгових умовах.

В обгунтування свого позову зазначив, що 02.01.2019 він звернувся до Волноваського ОУПФУ Донецької області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком 1. Пенсію за віком призначено з 25.12.2018 на пільгових умовах в сумі 7147,31грн.

У травні 2019 року він звернувся до відповідача із заявою про роз`яснення йому розміру призначення пенсії, на що відповідач листом №429/М-02-01-03 від 02.07.2019 повідомив, що про призначення пенсії відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки його загальний стаж роботи складає 23 роки 6 місяців 21 день, в тому числі, стаж роботи за Списком 1 - 10 років 4 місяці 26 днів. Стаж зараховано по 30.11.2016.

На думку позивача, його пільговий стаж складав більше 20 років, тому в жовтні 2019 він повторно звернувся до відповідача із заявою про роз`яснення порядку зарахування його пільгового стажу, на що отримав відповідь у листі № 382/02 від 09.12.2019, що періоди роботи з 25.08.1993 по 03.01.1994, з 24.06.1994 по 29.07.1994, з 01.09.1994 по 17.01.1995, з 15.05.1995 по 31.12.1998 не зараховані, оскільки, підприємство, яке видало уточнюючі довідки, перебуває на тимчасово непідконтрольній території України. Період роботи з 01.01.2011 по 30.11.2016 не зараховано, оскільки в індивідуальних відомостях відсутні дати та номери наказів, якими затверджено результати проведення атестації робочих місць.

Вважає дії відповідача протиправними і такими, що порушують його конституційні права.

В матеріалах справи наявний відзив, у якому відповідач зазначив, що позивач до нього звернувся 07.06.2019 із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. При зверненні останнім було надано наступні документи: заява, копія паспорту, РНОКПП, копія трудової книжки, копія довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території та районів АТО, копія військового квитка, довідка про пільговий характер роботи з ВП «Шахта ім. Челюскінців», довідка про пільговий стаж з ВОК ЛШ ім. В.І. Леніна, виписка з наказу про атестацію робочих місць з ОП «Шахтоуправління «Трудівське», довідка про пільговий характер роботи з ДП «Шахта ім. М.С. Сургая».

Зазначає, що довідки, на які посилається позивач, видані підприємствами, що фактично знаходиться або їх архіви знаходяться в зоні ООС, а отже не можуть вважатися достовірними.

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд зазначає, що у відзиві відповідачем визначено місця роботи позивача, які не відповідають записам у його трудових книжках.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.01.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд справи проведено за правилами ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Суд зазначає, що позивач у прохальній частині позовної заяви просить зобов`язати Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 02.11.2019, проте, як встановлено судом із матеріалів позовної заяви, позивач 02.01.2019 звертався до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах.

У зв`язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що у прохальній частині позову допущено описку щодо дати звернення.

Ухвалою суду від 13.01.2019 витребувано у Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області належним чином засвідчені копії пенсійної справи ОСОБА_2 , копію його заяви та рішення про призначення пенсії на пільгових умовах. Ухвалу суду відповідачем не виконано.

Як встановлено судом, листом Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.12.2019 № 382/02-иль позивачеві повідомлено, що періоди роботи з 25.08.1993 по 03.01.1994, з 24.06.1994 по 29.07.1994, з 01.09.1994 по 17.01.1995, з 07.02.1995 по 18.02.1995, з 15.05.1995 по 31.12.1998 неможливо зарахувати до його пільгового стажу, оскільки, підприємство, яке видало уточнюючі довідки, перебуває на тимчасово непідконтрольній території України. Періоди роботи з 01.01.2011 по 30.11.2016 не зараховано, оскільки в індивідуальних відомостях відсутні дати та номери наказів, якими затверджено результати проведення атестації робочих місць, тобто відсутня інформація про документ, на підставі якого підприємство надає відомості про стаж роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , позивач з 25.08.1993 по 03.01.1994 та з 24.06.1994 по 29.07.1994 працював на шахті ім. М.І.Калініна ВО «Донецьквугілля» в якості підземного гірського майстра з повним робочим днем під землею, з 01.09.1994 по 17.01.1995 - у Шахтоуправлінні «Шахтарске» в/о «Шахтарськвугілля» за професією підземного прохідника, з 07.02.1995 по 18.02.1995 - у Третьому шахтопрохідному будівельному управлінні тресту «Донецькшахтопроходка» в якості гірського майстра.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , позивач з 15.05.1995 працював у Шахтобудівельному управлінні № 5 Виробничого об`єднання «Шахтраськвугілля» в якості прохідника 5-го розряду з повним робочим днем під землею, з 10.07.1996 Шахтоуправління №5 Виробничого об`єднання Шахтарськвугілля реорганізовано у Ремонтно-шахтобудівельне управління № 1 ДХК «Шахтарськантрацит», з 19.03.1998 переведений гірським майстром з повним робочим днем під землею, з 18.02.1999 переведений прохідником 5-го розряду із повним робочим днем під землею, з 08.10.2002 працював у ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу» в якості гірського майстра підземного із повним робочим днем під землею, з 01.12.2010 переведений гірським майстром підземним з повним робочим днем під землею, з 08.04.2011 по 15.03.2017 працював помічником начальника ділянки з повним робочим днем під землею, 29.04.2011 наказом № 625 ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу» перейменовано у ПАТ «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу», 20.05.2016 наказом № 474 ПАТ «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» перейменовано у ПрАТ «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу».

Відповідно до довідки № 127 від 13.08.2018, виданої ВП «Шахта ім. М.І.Калініна» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», яке на час розгляду спірного питання перебуває на тимчасово непідконтрольній території України, ОСОБА_1 у період з 25.08.1993 по 03.01.1994 працював на шахті ім. М.І.Калініна ВО «Донецьквугілля» за професією гірський майстер підземний з повним робочим днем у шахті, що передбачена підрозділом 1 розділу 1 Списку 1 (код 1010100б), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991. У період з 24.06.1994 по 29.07.1994 працював у Куйбишевському шахтобудівельному управлінні № 3 за професією гірський майстер підземний з повним робочим днем у шахті, що передбачена підрозділом 1 розділу 1 Списку 1 (код 1010100б), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994.

Наказом Шахтоуправління «Шахтарське» ВО «Шахтарськвугілля» № 482 від 15.09.1995 затверджено список виробництв, робіт, професій, посад та показників із важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію зі віком на пільгових умовах, до яких, зокрема, відноситься професія прохідника.

Наказом ВАТ «Шахта ім. Калініна» № 1147 від 31.07.1997 підтверджено перелік професій за Списком № 1 розділом № 1, до яких, зокрема, відноситься професія майстра гірського підземної ділянки (код 1010100б).

Наказом Ремонтно-шахтобудівельного управління № 1 ДХК «Шахтарськантрацит» № 15 від 01.2001 затверджено перелік професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням, до якого, зокрема, відноситься професія прохідника.

Відповідно до довідки №23-8/23-279 від 28.06.2018 ВП «Управління ремонтно-будівельних та природоохоронних робіт» ДП «Торезантрацит», яке на час розгляду справи перебуває на тимчасово непідконтрольній території України, ОСОБА_1 працював з 15.05.1995 по 31.07.1996 у Шахтобудівельному управлінні № 5 в/о «Шахтарськвугілля» за професією прохідника 5-го розряду гірської ділянки № 6 з повним робочим днем під землею, що передбачена підрозділом 1-1010100 «а» розділу 1 Списку №1, затвердженого Постановою КМУ від 11.03.1994 № 162.

Відповідно до довідки №23-8/23-279 від 28.06.2018 ВП «Управління ремонтно-будівельних та природоохоронних робіт» ДП «Торезантрацит», яке на час розгляду справи перебуває на тимчасово непідконтрольній території України, ОСОБА_1 працював з 01.08.1996 по 19.03.1998 у Шахтобудівельному управлінні № 5 в/о «Шахтарськвугілля» за професією прохідника 5-го розряду гірської ділянки № 6 з повним робочим днем під землею, що передбачена підрозділом 1-1010100 «а» розділу 1 Списку №1, затвердженого Постановою КМУ від 11.03.1994 № 162.

Суд зазначає, що відповідно до запису № 22 у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 наказом «За підсумками атестації робочих місць за умовами праці» № 586 від 02.12.2015.

Наказом ПАТ «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» № 586 від 02.12.2015 «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, до якого, зокрема, відносяться професії гірського майстра підземного та заступника начальника підземної ділянки.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).

Частиною 1 статті 44 Закону України № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N1566/11846.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.

Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).

Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 цього Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Крім того, згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано до суду жодного належного та допустимого доказу того, що ним були використані наведенні вище повноваження для повної і об`єктивної перевірки наявності трудового стажу у позивача, який дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, в силу ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Окрім визначеного, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною 1 - 2 статті 4 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупований території України» (із змінами) (далі - Закон № 1207-VII) на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Частиною 1 статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно зі статтею 18 Закону № 1207-VII, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

На підставі статей 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizіdоu v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. , 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. , 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Таким чином, оскільки періоди роботи позивача з 25.08.1993 по 03.01.1994, з 24.06.1994 по 29.07.1994, з 01.09.1994 по 17.01.1995, з 07.02.1995 по 18.02.1995, з 15.05.1995 по 31.12.1998 підтверджені відповідними і належними записами в його трудових книжках, суд вважає за можливе прийняти до уваги перелічені вище довідки та накази роботодавців, в яких працював позивач у спірний період часу, та приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача в частині не зарахування періоду роботи позивача з 01.01.2011 по 30.11.2016 до його пільгового стажу за Списком № 1, суд зазначає, що відповідно до чинного законодавства, основним документом, що підтверджує наявний стаж є трудова книжка. Записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 за спірний період підтверджено право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах, а отже суд приходить до висновку щодо протиправності дій відповідача в частині не зарахування спірного періоду до пільгового стажу на підставі відсутності інформації про документ, на підставі якого підприємство надає відомості про стаж роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди до пільгового стажу позивача, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення відповідача про призначення позивачеві пенсії прийняте без повного з`ясування обставин справи та інших документів, наданих позивачем.

Прийняття рішення в зазначеній частині на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, тобто це є його дискреційними повноваженнями.

З урахуванням дискреційних повноважень Волноваського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на прийняття рішення про призначення/ перерахунок пенсії, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пільгової пенсії.

Відповідно до п. п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправним та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, приймаючи рішення про призначення/перерахунок ОСОБА_1 пенсії, відповідач має враховувати висновки рішення в даній адміністративній справі щодо наявності підтвердження пільгового стажу позивача із зарахуванням визначеного судом періоду, у зв`язку з чим суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, приймаючи рішення про зарахування ОСОБА_1 пільгового стажу, відповідач має враховувати висновки суду в даній адміністративній справі щодо наявності підтвердження страхового стажу позивача.

У зв`язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що позивачем не надано належних документів в підтвердження його пільгового стажу роботи в спірний період часу та приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування зазначеного періоду роботи до пільгового стажу позивача, а тому позовні вимоги, з підстав, зазначених позивачем в їх обґрунтування, підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторонни, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи за подання адміністративного позову позивачем відповідно до квитанції № 89513 від 23.12.2019 сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн.

Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42169496; 85700, Донецька обл., м. Волноваха, вул. Обручева,17) про визнання протиправними дій щодо незарахування до пільгового стажу періодів роботи з 25.08.1993 по 03.01.1994, з 24.06.1994 по 29.07.1994, з 01.09.1994 по 17.01.1995, з 15.05.1995 по 31.12.1998, з 01.01.2011 по 30.11.2016 на підземних роботах повний робочий день, зобов`язання зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 25.08.1993 по 03.01.1994, з 24.06.1994 по 29.07.1994, з 01.09.1994 по 17.01.1995, з 07.02.1995 по 18.02.1995 з 15.05.1995 по 31.12.1998, з 01.01.2011 по 30.11.2016 на підземних роботах повний робочий день та зобов`язання повторно розглянути заяву від 02.01.2019 про призначення пенсії на пільгових умовах, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42169496; 85700, Донецька обл., м.Волноваха, вул. Обручева, 17) щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) періодів роботи з 25.08.1993 по 03.01.1994, з 24.06.1994 по 29.07.1994, з 01.09.1994 по 17.01.1995, з 07.02.1995 по 18.02.1995, з 15.05.1995 по 31.12.1998, з 01.01.2011 по 30.11.2016 з повним робочим днем під землею.

Зобов`язати Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42169496; 85700, Донецька обл., м. Волноваха, вул. Обручева, 17) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 02.01.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42169496; 85700, Донецька обл., м. Волноваха, вул. Обручева,17) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 лютого 2020 року.

Суддя С.В. Ушенко