Рішення № 87584306, 13.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 р. Справа№200/14262/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області які полягали у порушенні порядку розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та щодо відмови у зарахуванні до загального стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 10.07.1990 по 30.09.1993 на посаді муляра у кооперативі “Старт”; щодо залишення без розгляду документів про пільговий стаж роботи за Списком 2 з 01.10.1982 по 15.10.1982 року на посаді майстра в будівельному управлінні Чигиринської ДРЕС, з 21.09.1984 року по 06.07.1990 року на посаді майстра в тресті “Макстрой”,

- зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, поданої ним через ВЕБ-портал Пенсійного фонду України та яка зареєстрована за № 6432 від 17.10.2019 року та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку оформлення та подання документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року і зарахувати до загального стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 10.07.1990 по 30.09.1993 на посаді муляра у кооперативі “Старт” та розглянути документи про пільговий стаж роботи ОСОБА_1 за Списком №2 з 01.10.1982 по 15.10.1982 року на посаді майстра в будівельному управлінні Чигиринської ДРЕС, з 21.09.1984 року по 06.07.1990 року на посаді майстра в тресті “Макстрой”.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що в 2017 році він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії. За результатом розгляду заяви позивача, відповідачем здійснено розрахунок трудового стажу, в якому зазначено, що його загальний стаж складає 23 роки 3 місяці 20 днів. З метою отримання необхідного страхового стажу, він 27 грудня 2017 року уклав договір № 01705029100010 про одноразову сплату у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та сплатив єдиний внесок за період з 01.01.2004 року по 31.03.2007 року на загальну суму 27 456,00 грн. 17 жовтня 2019 року через ВЕБ-Портал Пенсійного фонду України він подав заяву на призначення пенсії за віком, яка була зареєстрована за №6432 від 17.10.2019 року. Проте, СМС повідомленням відповідач відмовив у призначенні пенсії. 11 листопада 2019 року він звернувся до відповідача з проханням надати йому рішення про відмову у призначенні пенсії. 18 листопада 2019 року через особистий кабінет ВЕБ- Порталу Пенсійного фонду України він отримав лист №ВЕБ-05745-Ф-С-19-034539, згідно якого позивач дізнався, що йому відмовлено у призначенні пенсії.

Позивач, не погоджується з відмовою відповідача, викладеною в листі №ВЕБ-05745-Ф-С-19-034539, у зв`язку з чим змушений був звернутися до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

12 лютого 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідачем надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив про те, що позивач 17.10.2019 року звернувся через WEB-портал до управління із заявою №6432 про призначення пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV. До страхового стажу позивача не враховані періоди – з 10.07.1990 року по 30.09.1993 року, оскільки у сканованій трудовій книжці відсутня підстава на прийом, а підстава на звільнення зазначена нерозбірливо, що є порушенням інструкції 22-1. Згідно наданих документів, страховий стаж позивача склав 23 роки 03 місяці 29 днів. За таких обставин, управлінням прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідних 26 років страхового стажу.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 23 листопада 2001 року Центрально-Міським РВ Макіївського МУ УМВС України Донецької області), внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.11.2017 року №1419115413, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42172734) - орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 17 жовтня 2019 року через Веб-портал Пенсійного фонду України подано до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії за віком.

До заяви про призначення пенсії, позивачем були додані: копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, копія трудової книжки від 02.08.1982 року, копія паспорту, копія диплому серії ИВ-I №060381 від 19.06.1982 року, копія військового квитка серії ВУ № 102665 від 29.04.1985 року, довідка про період роботи та заробітну плату з липня 1985 року по липень 1990 року у СУ «Доменстрой» №12 від 21.02.2006 року, архівні довідки №23-65/5215, №23-65/5217 від 02.09.2016 року про підтвердження пільгового стажу у АОЗТ «Макстрой» та довідка про перейменування підприємства, довідка ВПО.

Листом відповідача від 18 листопада 2019 року №ВЕБ-05745-Ф-С-19-034539, за результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії відмовлено в призначенні пенсії. В обґрунтування відмови зазначено про те, що до страхового стажу не врахований період роботи з 10.07.1990 року по 30.09.1993 року, оскільки у сканованій трудовій книжці міститься нерозбірливий запис про підстави прийняття та звільнення, що є порушенням заповнення відомостей трудової книжки згідно Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06 вересня 1973 року №656. Страховий стаж складає 23 роки 03 місяці 29 днів, у зв`язку з чим управлінням прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком.

Відповідачем до матеріалів справи також було надано рішення від 25.10.2019 року №88 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , в якому викладено аналогічні підстави відмови, зазначені у листі відповідача від 18 листопада 2019 року №ВЕБ-05745-Ф-С-19-034539.

Як вбачається з розрахунку стажу, ОСОБА_1 до страхового стажу зараховано 23 роки 3 місяці 29 днів та не зараховано до страхового стажу період роботи з 10.07.1990 року по 30.09.1993 року на посаді муляра у кооперативі «Старт», періоди роботи з 01.10.1982 року по 15.10.1982 року в будівельному управлінні Чигиринська ДРЕС та з 21.09.1984 року по 06.07.1990 року в тресті «Макстрой» зараховано до загального страхового стажу.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у призначенні пенсії.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-IV.

Зокрема, право на пенсію за віком, чоловіки набувають після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Закон №1058-ІV набрав чинності 01 січня 2004 року.

Періоди трудової діяльності до 01 січня 2004 року, які зараховуються до страхового стажу, визначені статтею 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (надалі Закон №1788-XII).

Так, згідно зі статтею 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно із п. 4.1-4.3 4.1. розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Як вбачається з відмови відповідача, викладеної в листі від 18 листопада 2019 року №ВЕБ-05745-Ф-С-19-034539 та у рішенні від 25.10.2019 року №88 про відмову в призначенні пенсії, до страхового стажу не врахований період роботи з 10.07.1990 року по 30.09.1993 року, оскільки у сканованій трудовій книжці міститься нерозбірливий запис підстави на прийняття та звільнення, що є порушенням заповнення відомостей трудової книжки згідно Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06 вересня 1973 року №656.

Згідно записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_3 встановлено:

- запис №16, 10.07.1990 року позивач прийнятий у кооператив «Старт» муляром,

- запис №17, 30.09.1993 року позивача звільнено за ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Записи засвідчені головою кооперативу та печаткою.

При цьому, суд зазначає, що на момент заповнення трудової книжки позивача 10.07.1990 року порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162).

Згідно з п. 2.3. Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Також, п.2.13 Інструкції №162 визначено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка, пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Згідно з 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок що й Інструкція №162.

Аналіз вказаних вище правових норм дозволяє прийти до висновку, що обов`язок заповнення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника, а тому, на переконання суду, наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкцій № 162 та № 58.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач, виносячи оскаржуване рішення, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а.

Суд вважає, що відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування до страхового стажу період роботи позивача з 10.07.1990 року по 30.09.1993 року на посаді муляра у кооперативі «Старт».

Окрім того, судом встановлено, що при зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії, позивачем були надані довідка про період роботи та заробітну плату з липня 1985 року по липень 1990 року у СУ «Доменстрой» №12 від 21.02.2006 року, архівні довідки №23-65/5215, №23-65/5217 від 02.09.2016 року про підтвердження пільгового стажу у АОЗТ «Макстрой» та довідка про перейменування підприємства.

Як вбачається з довідки №12 від 21.02.2006 року, виданої Акціонерним товариством «Макбуд» ОСОБА_1 в тому, що він працював в СУ «Доменстрой» тресту «Макстрой» з 21 вересня 1984 року (наказ №181/к від 20.09.1984 року) по 06 липня 1990 року (наказ №121/к від 06.07.1990 року) на посаді майстра.

Згідно архівної довідки №23-65/5215 від 02.09.2016 року, виданої архівним відділом адміністрації міста Макіївка, в документах архівного фонду СУ "Доменстрой" АТЗТ "Макстрой", які надійшли на зберігання в архівний відділ адміністрації Макіївки значиться, що ОСОБА_1 працював з вересня 1984 року по липень 1990 року. Згідно особових рахунків за 1986-1987 роки та 1989-1990 роки ОСОБА_1 працював майстром. У наказі №88 від 17 листопада 1994 року "Про атестацію робочих місць" значиться професія: майстри будівельних та монтажних робіт, зайняті на будівництві промислових підприємств, споруд. Список №2, розділ XXXYII "Будівництво", код 2290000 Б - 23419.

Історичною довідкою від 02.09.2016 року №23-65/5217, виданою архівним відділом адміністрації міста Макіївка, підтверджується факт перейменування підприємства.

Окрім того, у трудовій книжці містяться записи про період роботи позивача, а саме:

- запис №14, з 21.09.1984 року прийнятий в СУ «Доменстрой» на посаду майстра та 06.07.1990 року звільнений за статтею 38 КЗпП УРСР за власним бажанням (запис №15),

- запис №12, з 01.10.1982 року призначений на посаду майстра дільниці №1 в будівельному управлінні Чигиринської ДРЕС та 15.10.1981 року звільнений у зв`язку з призовом до лав Радянської Армії (запис №13).

Між тим, відповідачем у своєму рішенні про відмову розглянуто лише питання про не зарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи з 10.07.1990 року по 30.09.1993 року у кооперативі «Старт» муляром.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у вказаному рішенні не наведено жодних підстав зарахування чи не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.10.1982 року по 15.10.1982 року в будівельному управлінні Чигиринська ДРЕС та з 21.09.1984 року по 06.07.1990 року в тресті «Макстрой», що свідчить про необґрунтованість та невмотивованість рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд вважає, що за відсутності належної мотивації, рішення суб`єкта владних повноважень не може бути визнане правомірним, а тому підлягає скасуванню.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з нормами пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Судом встановлено, що при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідач, всупереч вимогам пункту п.4.7 Порядку № 22-1 не вчинив жодних дій щодо перевірки наявності пільгового стажу у позивача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Разом з тим, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Разом з цим позивачем у позовній заяві не було заявлено позовної вимоги щодо скасування рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.10.2019 року №88, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

В контексті викладеного, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 25.10.2019 року №88 про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу, та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 17.10.2019 року №6432 про призначення пенсії за віком та зарахувати до страхового стажу період роботи позивача з 10.07.1990 року по 30.09.1993 року на посаді муляра у кооперативі «Старт», зобов`язання відповідача розглянути документи позивача на наявність пільгового стажу за періоди роботи з 01.10.1982 року по 15.10.1982 року в будівельному управлінні Чигиринська ДРЕС та з 21.09.1984 року по 06.07.1990 року в тресті «Макстрой» та прийняти відповідне рішення.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача які полягали у порушенні порядку розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком та щодо відмови у зарахуванні до загального стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 10.07.1990 по 30.09.1993 на посаді муляра у кооперативі “Старт”; щодо залишення без розгляду документів про пільговий стаж роботи за Списком 2 з 01.10.1982 по 15.10.1982 року на посаді майстра в будівельному управлінні Чигиринської ДРЕС, з 21.09.1984 року по 06.07.1990 року на посаді майстра в тресті “Макстрой”, суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком, через те, що самі по собі дії відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливають на обсяг прав та інтересів позивача, адже правові наслідки в даному випадку має акт індивідуальної дії рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір позивачем був сплачений у сумі 768,40 грн. відповідно до квитанції про сплату №0.0.1534519465.1 від 25.11.2019 року.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25.10.2019 року №88 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.10.2019 року №6432 та зарахувати до страхового стажу період роботи з 10.07.1990 року по 30.09.1993 року на посаді муляра у кооперативі «Старт».

Зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області розглянути документи ОСОБА_1 на наявність пільгового стажу за періоди роботи з 01.10.1982 року по 15.10.1982 року в будівельному управлінні Чигиринська ДРЕС та з 21.09.1984 року по 06.07.1990 року в тресті «Макстрой» та прийняти відповідне рішення.

В іншій частині задоволення позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса ВПО: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 13 лютого 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова