Рішення № 87583900, 04.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року Справа № 160/11291/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМаковської О.В. за участі секретаря судового засідання за участі: представника позивача - Бруснік Т.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Південбудчормет» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Південбудчормет» з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.10.2019 року №0003321419.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія» за період з 01.12.2017 по 31.12.2017 та з ТОВ «Дінекс Компані» за період з 01.03.2018 по 31.03.2018, оскільки факт виконання договорів підтверджується самими договорами, рахунками, видатковими накладними, податковими накладними, реєстрами платежів, актами виконаних робіт, актами на передавання матеріалів, конструкцій, запасних частин і деталей виконавцю для проведення робіт, актами на використані при проведенні робіт матеріалів, конструкцій, запасних частин і деталей замовника, актами на оприбуткування матеріалів, конструкцій, деталей тощо. Таким чином, на думку позивача, спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 19.12.2019.

В підготовче судове засідання 19.12.2019 з`явились представник позивача та представник відповідача. Розгляд справи відкладено на 21.01.2020 для можливості надання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем через канцелярію суду 20.12.2019 надано відзив на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючи на те, що аналізом податкової та фінансової звітності даних контрагентів встановлено оформлення нереальних господарських операцій, неправомірно складені первинні документи на підставі спірних господарських операцій. У зв`язку з чим, первинні документи не можуть належним чином підтверджувати реальність взаємовідносин позивача з даними контрагентами.

Також, відповідач зазначає, що по взаємовідносинам з ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія» встановлена невідповідність придбаних послуг та реалізованих товарів позивачу.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Дінекс Компані», то відповідач у відзиві зазначає, що згідно даних ЄРПН та встановленої схеми проходження робіт (послуг) вбачається невідповідність придбаних та реалізованих робіт (послуг), тобто його «підміна».

В судове засідання 21.01.2020 з`явились представник позивача та представник відповідача. У зв`язку з необхідністю надання додаткових доказів у справі, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30днів. Розгляд справи призначено на 04.02.2020.

Позивачем 28.01.2020 до суду надано додаткові докази у справі, а саме: докази проведення розрахунків по взаємовідносинам із вказаними контрагентами та докази неправомірності застосування штрафної санкції в розмірі 50%.

В підготовче судове засідання 04.02.2020 з`явився представник позивача. Відповідач свого представника із належно оформленими повноваженнями на представництво органу державної влади у відповідності до вимог ст.131-2 Конституції України та п.п.11 п.16-1 Перехідних положень Конституції України у судове засідання не направив, незважаючи на те, що був повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Представник позивача не заперечував щодо закриття підготовчого судового засідання та розгляду справи по суті в той самий день та надав письмову згоду.

Враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті одразу після закінчення підготовчого провадження.

Під час розгляду справи по суті представник позивача надала свої пояснення та просила позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Південбудчормет» є юридичною особою, яка зареєстрована 05.08.2002 та відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності підприємства є:

- Код КВЕД 20.11 Виробництво промислових газів;

- Код КВЕД 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій;

- Код КВЕД 43.11 Знесення;

- Код КВЕД 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику;

- Код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.;

- Код КВЕД 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання;

- Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

- Код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення (основний);

- Код КВЕД 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Південбудчормет» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія» за період з 01.12.2017 по 31.12.2017 та ТОВ «Дінекс Компані» за період з 01.03.2018 по 31.03.2018.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1 – 198.3, ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом МФУ від 23.09.2014 №966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044, в результаті чого занижено ПДВ за на загальну суму 251 881 грн., а саме: січень 2018 – 101 615 грн., березень 2018 – 86 891 грн., квітень 2018 – 93 375 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем подано Заперечення до Акту, за результатами розгляду яких, позивача повідомлено, що висновки акту перевірки є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству.

Встановлені порушення мали наслідком прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.10.2019 №0003321419.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Маріупольська топливо-енергетична компанія» укладено договір від 27.11.2017 №60-17, предметом якого є роботи з технічного обслуговування, поточного й капітального ремонтів устаткування.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано документи: договір, Акти виконаних робіт від 18.12.2017 №ОУ-1218/08, №ОУ-1218/09, №ОУ-1218/10, №ОУ-1218/11, №ОУ-1218/12, №ОУ-1218/13, №ОУ-1218/14, №ОУ-1218/15, №ОУ-1218/16, №ОУ- 1218/17, №ОУ-1218/18, №ОУ-1218/19, №ОУ-1218/20, №ОУ-1218/21, №ОУ-1218/22, №ОУ-1218/23, №ОУ-1218/24, №ОУ-1218/25, №ОУ-1218/26, №ОУ-1218/27, №ОУ-1218/28, №ОУ-1218/29, №ОУ-1218/31, №ОУ-1218/32, №ОУ-1218/33, №ОУ-1218/34; податкові накладні, рахунки на оплату від 18.12.2017 №ОУ-1218/08, №ОУ-1218/09, №ОУ-1218/10, №ОУ-1218/11, №ОУ-1218/12, №ОУ-1218/13, №ОУ-1218/14, №ОУ-1218/15, №ОУ-1218/16, №ОУ-1218/17, №ОУ-1218/18, №ОУ-1218/19, №ОУ-1218/20, №ОУ-1218/21, №ОУ-1218/22, №ОУ-1218/23, №ОУ-1218/24, №ОУ-1218/25, №ОУ-1218/26, №ОУ-1218/27, №ОУ-1218/28, №ОУ-1218/29, №ОУ-1218/31, №ОУ-1218/32, №ОУ-1218/33, №ОУ-1218/34, Акти на передавання матеріалів, конструкцій, запасних частин і деталей виконавцю для проведення робіт; Акти на використані при проведенні робіт матеріалів, конструкції, запасні частини і деталі замовника; Акти на оприбуткування матеріалів, конструкцій, деталей; Лист про виготовлення перепусків.

Розрахунки з ТОВ «Маріупольська топливо-енергетична компанія» за отримані роботи проведено січні- лютому 2018 року в повному обсязі, а саме: 29 168,10 грн. перераховано 05.01.2018 платіжне доручення №22; 56 188,08 грн. перераховано 05.01.2018 платіжне доручення №21; 524 330,82 грн. перераховано 19.02.2018 платіжне доручення №118 ТОВ «Пеорія» на підставі Договору от 15.01.2018 №18 про відступлення права вимоги.

ТОВ «Маріупольська топливо-енергетична компанія» повідомленням від 18.01.2018 повідомила позивача про відступлення ТОВ «Пеорія» право вимоги за договором від 27.11.2017 №60-17 в сумі 524 330,82 грн.

Відповідно до відомостей, які наявні на сторінці 9 Акту перевірки, у ТОВ «Маріупольська топливо-енергетична компанія» свідоцтво ПДВ анульовано 10.05.2019. Тобто, на момент взаємовідносин з позивачем його контрагент був платником податку на додану вартість та мав право виписувати податкові накладні.

Суд наголошує, що факт відсутності у постачальника матеріальних та трудових ресурсів, як зазначається в акті перевірки, не виключає можливості виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем.

Щодо посилань контролюючого органу в акті перевірки на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 08.08.2018 у справі №757/38755/18-к, то суд вважає, що сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента підприємства не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для суб`єкта господарювання.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №826/11298/14.

Також, між позивачем та ТОВ «Дінекс Компані» укладено договору підряду від 23.02.2018 №65-18, предметом якого є роботи з технічного обслуговування, поточного ремонту обладнання.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано документи: договір, Акти виконаних робіт від 15.03.2018 №174, від 14.03.2018 №161, від 15.03.2018 №162, від 15.03.2018 №163, від 14.03.2018 №160, від 13.03.2018 №159, від 13.03.2018 №158, від 12.03.2018 №157, податкові накладні, рахунки на оплату від 15.03.2018 №174, від 14.03.2018 №161, від 15.03.2018 №162, від 15.03.2018 №163, від 14.03.2018 №160, від 13.03.2018 №159, від 13.03.2018 №158, від 12.03.2018 №157, Акти на передавання матеріалів, конструкцій, запасних частин і деталей виконавцю для проведення робіт, Акти на використані при проведенні робіт матеріалів, конструкції, запасні частини і деталі замовника, Акти на оприбуткування матеріалів, конструкцій, деталей, Лист про виготовлення перепусток.

Розрахунки з ТОВ «Дінекс Компані» за отримані роботи здійснено у березні-квітні 2018 року в повному обсязі, а саме: 9 435,00 грн. перераховано 21.03.18 платіжне доручення №179; 39 085,20 грн. перераховано 21.03.2018 платіжне доручення №178; 55 162,80 грн. перераховано 21.03.2018 платіжне доручення №177; 50 918,30 грн. перераховано 23.03.2018 платіжне доручення №202; 57 093,00 грн. перераховано 23.03.2018 платіжне доручення №200; 211 988,70 грн. перераховано 23.03.2018 платіжне доручення №201; 477 910,00 грн. перераховано 12.04.2018 платіжне доручення №242.

Відповідно до відомостей, які наявні на сторінці 13 Акту перевірки, свідоцтво ПДВ ТОВ «Дінекс Компані» анульовано 13.05.2019, тобто на момент взаємовідносин з позивачем, контрагент був платником ПДВ та мав право виписувати податкові накладні.

Правова позиція відповідача також ґрунтується на дослідженні податкової інформації по ТОВ «Дінекс Компані», в якому встановлено «підміна придбаного товару/робіт/послуг та реалізованих робіт; обрив ланцюга постачання», що, на думку суду, не впливає на взаємовідносини позивача з ТОВ «Дінекс Компані», формування бухгалтерського та податкового обліку.

Суд зазначає, що факт відсутності у постачальника матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем.

Судом також враховано, що акт перевірки не містить жодних зауважень до первинних документів, які надані позивачем під час проведення перевірки.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно положень п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено: витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Згідно п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм ПК України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент на момент складання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, були зареєстровані як платники ПДВ.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі по тексту - Наказ №88).

Відповідно до п.1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно п.2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем підтверджено взаємовідносини із вказаними контрагентами належним чином складеними первинними документами.

Таким чином, факт реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Маріупольська топливно-енергетична компанія» за період з 01.12.2017 по 31.12.2017 та з ТОВ «Дінекс Компані» за період з 01.03.2018 по 31.03.2018, підтверджується відповідними первинними та іншими документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг даних господарських операцій.

Разом з тим, податковим органом зроблено висновок про нереальність господарських операцій з даними контрагентами, оскільки асортимент придбаної номенклатури товарів не відповідає реалізованим по ланцюгу постачання, «підміна» товару, обрив ланцюга постачання, матеріально-технічні та технологічні можливості контрагентів позивача по ланцюгу постачання ставляться під сумнів.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладання та виконання договорів позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані, як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійними в судовому порядку не визнавались. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання робіт/послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Як вбачається із акту перевірки, під час здійснення останньої, податковим органом таких обставин не встановлено.

Матеріалами справи підтверджено, що первинні бухгалтерські документи ТОВ «Південбудчормет» в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зауважень відповідача до первинних документів не має.

Суд зазначає, що платник податку на додану вартість на час здійснення господарської операції з придбання товару/робіт/послуг не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв`язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту, про що також неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах.

Суд звертає увагу, що у позивача на час розгляду справи наявні всі первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, контрагенти на час здійснення операцій перебували на обліку в податкових органах та не припинені, мають усі необхідні реквізити відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до складу податкового кредиту.

За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Відтак, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів позивача, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з придбанням товарів, робіт, послуг, які з боку контрагентів в повному обсязі підтверджено відповідними договорами, податковими деклараціями та накладними та іншими доказами, в тому числі, документами первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного позову ТОВ «Південбудчормет» сплачено судовий збір в розмірі 5667,32 грн. (платіжне доручення від 28.10.2019 №210), який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Дніпропетровській області на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 77. 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Південбудчормет» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2019 №0003321419.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південбудчормет» судовий збір у розмірі 5 667,32 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 14.02.2020.

Суддя О.В. Маковська