Рішення № 87583857, 27.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року Справа № 160/8251/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСерьогіної О.В. за участі секретаря судового засіданняПостоловської А.О. за участі: представника позивачаФурман В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Триплекс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Триплекс" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.05.2019 року №0012971405 на суму 1643199, 00 грн. (1095466,00 грн. збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток та 547733,00 грн. штрафні санкції);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 31.07.2019 року №0022471405, на суму 1516225,00 грн. (зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 03.05.2019 року №0012991405 на суму 884 грн (застосовано штрафну санкцію);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 03.05.2019 року №0014681306 на суму 1020,00 грн (застосовано штрафні санкції);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 03.05.2019 року №0013201410 на суму 1565983,50 грн (застосовано штрафну санкцію);

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він не згоден із висновками, що відображені в акті перевірки і вважає, що контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення, які суперечать законодавству з питань оподаткування. Позивач зазначає, що сума грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 1095466грн. визначена контролюючим органом складається з донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток 18% на безнадійну та прострочену кредиторську заборгованість в сумі 229860грн. в т.ч. ПДВ 26934,52грн. та донарахування податкових зобов`язань у зв`язку з невизнанням господарських операцій щодо придбання товару у ТОВ «АТО» на суму 5856061грн. Позивач вважає безпідставність тверджень відповідача, що безнадійна заборгованість є безоплатно отриманими товарами. Жоден нормативно-правовий акт не встановлює обов`язку при списанні безнадійної кредиторської заборгованості враховувати суму ПДВ при збільшені доходів, оскільки ПДВ є непрямим податком, який нараховується на вартість товару у вигляді надбавки (ставки) та не включається до собівартості товару, не враховується при визначені витрат, не визнається доходом та не може бути об`єктом оподаткування податком на прибуток. Позивач вважає, що невизнання контролюючим органом господарських операцій з ТОВ «АТО» має суто формальний характер. В рамках перевірки не було встановлено жодного доказу реальності відсутності товару, натомість актом перевірки підтверджено наявність витрат у позивача для придбання товару та подальшу його реалізацію покупця. З урахуванням наведеного, позивач вважає, що ним правомірно віднесено до складу витрат вартість придбаних у ТОВ «АТО» товарів. Щодо податкового повідомлення-рішення від 31.07.2019 року №0022471405 позивач зазначає наступне. Сума зменшеного податкового кредиту на суму 1516225 грн. складається з: 24029 грн. щодо товарів та послуг, які не пов`язані з господарською діяльністю; 1171212 грн. – податкового кредиту по невизнаним господарським операціям з ТОВ «АТО»; 1080 грн. – сума позивачем не оскаржується; 292969 грн. – сума ПДВ від списання кредиторської заборгованості; 26934,52 грн. – сума ПДВ від несписаної безнадійної кредиторської заборгованості. Позивач вважає, що ним були надані усі первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції з ТОВ «АТО», тому у податкового органу не було підстав зменшувати податковий кредит на суму 1171212 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «АТО». Щодо сум ПДВ від списаної кредиторської заборгованості та від несписаної безнадійної кредиторської заборгованості позивач зазначає, що поняття «безнадійна заборгованість» та «безоплатно отримані товари» не є тотожними. Право на податковий кредит виникло на підставі першої з подій (отримання товару та реєстрація податкових накладних), а чинним законодавством не передбачено обов`язку коригувати податковий кредит у разі списання кредиторської чи дебіторської заборгованості. Щодо товарів та послуг, які не пов`язані з господарською діяльністю позивач звертає увагу суду на те, що в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що на підтвердження господарської діяльності позивачем не надано жодного первинного документа, а саме: фотозвітів щодо проведеного маркетингового заходу з клієнтами, макетів, брошур та іншої рекламної продукції, яка безпосередньо використовувалась підчас проведення заходу; письмове підтвердження здійснення узгодження точної дати та списку учасників; інших первинних документів, які б безпосередньо підтверджували факт здійснення саме маркетингового заходу. Проте, позивач вважає, що перелічені контролюючим органом документи не є первинними в розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже їх відсутність (ненадання під час перевірки) не є підставою для збільшення податкових зобов`язань з ПДВ та визначення операцій як таких, що не пов`язані з господарською діяльністю. Стосовно ППР від 03.05.2019 року №0012991405 на суму 884 грн. позивач зазначає, що податкові накладні з ПП «Сувенірний дім «Трюфф роял» на суму ПДВ 291,60грн. та на суму ПДВ 680,40грн. були зареєстровані позивачем, що підтверджується відповідними накладними та декларацією з ПДВ. По друге, підстав для реєстрації податкових накладних із зазначеними контрагентами не має, оскільки придбані товари та послуги були використані в господарській діяльності позивача. Також, контролюючим органом було застосовано штраф в розмірі 1020 гривень за повторне вчинення правопорушення, однак жодного обґрунтування та доказу щодо повторності акт перевірки не містить. Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.05.2019 року №0013201410 на суму 1565983,50 грн. щодо застосування штрафної санкції у п`ятикратному розмірі від неоприбуткованої готівки відповідно до Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95, позивач звертає увагу суду на те, що даний Указ втратив чинність 20.06.2019 року, а тому він має зворотну дію у часі, а отже відміняє відповідальність позивача. Позивач на вимогу Порядку №547, після встановлення відремонтованого РРО, провів через РРО суми розрахунків за час роботи, що передував виходу РРО з ладу (тобто 05.12.2016 року) та роздрукував Z-звіт №0283. З приводу не оприбуткування суми 20.06.2018 року в розмірі 153485,00грн. зазначає наступне. 20.06.2018 року о 09:11 через РРО ФН300168435 було помилково проведено операцію «Службове внесення» на суму 153485,00грн. З метою виправлення помилки (скасування помилкової суми) в той же день 20.06.2018 року о 09:34 за допомогою операції «Службова видача» було скасовано помилкову суму в розмірі 153485,00грн., що підтверджується відповідними чеками, денним Z-звітом №0658 та актом про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку від 20.06.2018 року. Таким чином, контролюючим органом було зроблено безпідставний висновок про не оприбуткування готівки та застосування штрафу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її розгляд в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.09.2019р.

23.09.2019р. на адресу суду надійшов від відповідача письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого, зазначено наступне. Під час перевірки встановлено, що кредиторська заборгованість у загальній сумі 229860грн., у т.ч. ПДВ – 26934,52грн., яка виникла за взаєморозрахунками з зазначеними в акті перевірки контрагентами-постачальниками є безнадійною та простроченою та повинна відображатися у складі доходу позивача в сумі 229860 грн., а податок на додану вартість, віднесений платником до складу податкового кредиту у загальній сумі 26934,52грн. відкоригований. Перевіркою зроблено висновок, що позивачем в порушення п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України занижено доходи за 3 квартал 2018 року на суму 229860 грн. Крім того, в порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України під час списання кредиторської заборгованості завищено податковий кредит за вересень 2018 року на суму 26935грн. Позивачем самостійно списано кредиторську заборгованість, що обліковувалася по бухгалтерським рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 685 «Розрахунки з підзвітними особами», у грудні 2016 року, грудні 2017 року, червні 2017 року, червні 2018 року на суму 1757831,28 грн., в т.ч. ПДВ – 292969 грн. Податковим органом зроблено висновок, що позивачем в порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України під час списання кредиторської заборгованості завищено податковий кредит всього у сумі 292969 грн. Позивачем з різних підстав не було здійснено оплату отриманого товару, термін оплати з урахуванням строків позовної давності сплинув, у зв`язку з чим вказана кредиторська заборгованість підлягає списанню.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «АТО» перевіркою встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за квітень-грудень 2016 року на суму 1171212грн. Під час перевірки встановлено, що в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні печатки та підписи перевізників. За даними АІС «Податковий блок» ТОВ «АТО» перебуває на обліку в м. Запоріжжя, стан платника 11 (припинено, але не знято з обліку), остання звітність з ПДВ надана за червень 2017 року; кількість працюючих 2 особи, основні фонди відсутні, є фігурантом кримінальних проваджень за ст. 205, 212 ККУ. В ході перевірки досліджено ланцюг постачання (1-2 ланка) за період з початку здійснення фінансово-господарської діяльності постачальника та встановлено відсутність походження товарів, що були реалізовані ТОВ «АТО» на адресу позивача. Також перевіркою встановлено, що позивачем самостійно не нараховано податкові зобов`язання в сумі 34672грн. на вартість товарів, послуг, використання яких в господарській діяльності за висновками акту перевірки не підтверджено первинними документами. Щодо податкового ППР №0013201410 від 03.05.2019 року, відповідач зазначає наступне. Уся готівка, що надходить до кас має своєчасно (у день надходження готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися, проте позивачем не оприбутковані готівкові кошти 20.06.2018 року в сумі 153485,00 грн. та 13.12.2016 року в сумі 159711,70грн. за що передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно вимог Указу Президента України від 12.06.1995 року №436. Просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

У підготовчому засіданні, відкритому 30.09.2019 року оголошувалась перерва на 28.10.2019 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

У підготовчому судовому засіданні 28.10.2019 року усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.11.2019 року При розгляді справи по суті оголошувалися перерви на 18.12.2019 року, 23.12.2019 року на 20.01.2020 року.

У судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві на позов. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі направлень на проведення перевірки від 14.02.2019р. №995, №999, №998, №997, №996, №993 службовими особами відповідача відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1, пункту 77.4 статті 77 ПКУ у зв`язку з включенням до плану-графіку проведення документальних перевірок платників податків на 2019 рік та наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 06.02.2019 року №731-п проведена документальна планова виїзна перевірки позивача.

За результатом проведення перевірки відповідачем складено акт №18424/04-36-14-05/20244069 від 03.04.2019 року.

Перевіркою встановлені порушення, зокрема:

1). пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-Vl (із змінами та доповненнями) встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 095 466грн., в т.ч:

- 2 квартал 2016 року на суму 328 809грн.;

- 3 квартал 2016 року на суму 339 409грн.;

- 4 квартал 2016 року на суму 385 873грн.;

- 3 квартал 2018 року на суму 41 375грн.;

2). п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI встановлено завищення залишку від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2018 у сумі 1 526 868грн.;

3). п. 201.10 ст. 201, п.120-1.2 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI TOB фірма «Триплекс» несвоєчасно зареєстровані податкові накладні, а також незареєстровані податкові накладні починаючи з 01.01.2017 року внаслідок порушень акту перевірки в частині заниження податкових зобов`язань.;

4). п. 2,6 Положення про ведення касових операцій в національної валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 року та п.11 Положення про ведення касових операцій в національної валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 148 від 29.12.2017 року. Неоприбуткування готівкових коштів в касовій книзі підприємства на підставі прибуткового касового ордеру в день їх фактичного надходження 13.12.2016 року в сумі 159711,70 грн. та 20.06.2018 року в сумі 153485,00 грн.

За результатом виявлених порушень, відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0022471405 від 31.07.2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1516225 грн.;

- №0012971405 від 03.05.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на суму 1095466,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 547733,00 грн.

- №0012991405 від 03.05.2019 року, яким застосовано штраф в розмірі 50% на загальну суму 884,00 грн.;

-№0014681306 від 03.05.2019 року, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020,00 грн.;

- №0013201410 від 03.05.2019 року, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 1565983,50 грн.

22.07.2019 року позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України. Рішенням від 22.07.2019 року за №34577/6/99-99-11-04-01-25 Державна фіскальна служба України скасувала податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 03.05.2019 року №0012981405 в частині зменшення від`ємного значення податку на додану вартість на 10643 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення рішення №0012971405, №0012991405, №0014681306, №0013201410 залишила без змін, а скаргу - частково задовольнила.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.01.2016 року між ТОВ Фірма «Триплекс» (покупець) та ТОВ «Агротрейдінг ОЙЛ» (постачальник) було укладено договір поставки №110116, предметом якого є передача у власність покупця товару постачальником та зобов`язання покупця прийняти та оплатити даний товар (п.1.1 Договору). Найменування, ціна та кількість товару, який поставляється відповідно до умов цього договору, вказується у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.1. Договору). Поставка товару здійснюється партіями, кур`єрськими службами доставки, або автотранспортом протягом всього строку дії даного договору, в узгоджені сторонами строки на наступних умовах: DAP Україна, склад ТОВ «Інбел», Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орловщина, вул. Піщанська, 1, викладених у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (редакція 2010 року) (п.3.1. Договору).

Відповідно до умов постачання товару (п.3 Договору), постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінали наступних документів на товар: рахунок-фактуру; видаткову накладну на партію товару; ТТН (оформлена належним чином), крім випадків поставки товару кур`єрськими службами; посвідчення про якість товару від виробника з живою печаткою, або завірене живою печаткою постачальника та підписом відповідальної особи; підтвердження наявності у виробника товару сертифікації відповідно до вимог GMR+ або FAMI-QS (в разі наявності); документи, що підтверджують безпечність продукції (паспорт безпечності, сертифікат аналізу щодо контролю показників безпеки); копію сертифікату на систему безпечності кормів; копію експертного висновку на товар, завірену печаткою підприємства та підписом відповідальної особи; ветеринарне свідоцтво форми 2; копії реєстраційного посвідчення на товар, та всіх додатків, завірені печаткою підприємства та підписом відповідальної особи.

На виконання умов договору №110116 виписано наступні видаткові накладні: №236 від 06.04.2016 року на суму 307623,00 грн. в т.ч. ПДВ 51270,50грн.;

№274 від 21.04.2016 року на суму 346876,50 грн. в т.ч. ПДВ 57812,75грн.;

№280 від 25.04.2016 року на суму 395352,00 грн. в т.ч. ПДВ 65892,00грн.;

№360 від 13.05.2016 року на суму 329912,00 грн. в т.ч. ПДВ 54985,33грн.;

№426 від 31.05.2016 року на суму 352312,00 грн. в т.ч. ПДВ 58718,67грн.;

№491 від 23.06.2016 року на суму 345987,00 грн. в т.ч. ПДВ 76664,50грн.;

№566 від 13.07.2016 року на суму 404596,50 грн. в т.ч. ПДВ 67432,75грн.;

№612 від 25.07.2016 року на суму 311055,00 грн. в т.ч. ПДВ 51842,50грн.;

№616 від 27.07.2016 року на суму 278817,00 грн. в т.ч. ПДВ 46469,50грн.;

№647 від 03.08.2016 року на суму 490172,00 грн. в т.ч. ПДВ 81695,33грн.;

№768 від 22.09.2016 року на суму 418320,00 грн. в т.ч. ПДВ 69720,00грн.;

№788 від 28.09.2016 року на суму 359766,00 грн. в т.ч. ПДВ 59961,00грн.;

№858 від 17.10.2016 року на суму 362792,00 грн. в т.ч. ПДВ 60465,33грн.;

№898 від 27.10.2016 року на суму 293056,00 грн. в т.ч. ПДВ 48842,67грн.;

№921 від 03.11.2016 року на суму 348248,00 грн. в т.ч. ПДВ 58041,33грн.;

№957 від 15.11.2016 року на суму 431356,80 грн. в т.ч. ПДВ 71892,80грн.;

№967 від 17.11.2016 року на суму 342188,00 грн. в т.ч. ПДВ 57031,33грн.;

№1035 від 06.12.2016 року на суму 359964,00 грн. в т.ч. ПДВ 59994,00грн.;

№1040 від 07.12.2016 року на суму 434880,00 грн. в т.ч. ПДВ 72480,00грн.

На підтвердження перевезення позивачем надані наступні товарно-транспортні накладні: №000000128 від 06.04.2016 року, №000000132 від 21.04.2016 року, №000000136 від 25.04.2016 року, №000001305 від 13.05.2016 року, №000000165 від 31.05.2016 року, №000000252 від 13.07.2016 року, №000000278 від 25.07.2016 року, №000000280 від 27.07.2016 року, №000000302 від 03.08.2016 року, №000002209 від 22.09.2016 року, №000002809 від 28.09.2016 року, №000042658 від 17.10.2016 року, №000002610 від 27.10.2016 року, №000000111 від 03.11.2016 року, №000001411 від 15.11.2016 року, №000000512 від 06.12.2016 року, №000001611 від 17.11.2016 року, №000000612 від 07.12.2016 року.

Податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ «Агротрейдінг ОЙЛ» зареєстровані в ЄРПН та включені до складу податкових декларації з ПДВ у відповідних періодах:

№19 від 06.04.2016 року на суму 307623,00 грн. в т.ч. ПДВ 51270,50грн.;

№68 від 21.04.2016 року на суму 346876,50 грн. в т.ч. ПДВ 57812,75грн.;

№86 від 25.04.2016 року на суму 395352,00 грн. в т.ч. ПДВ 65892,00грн.;

№28 від 13.05.2016 року на суму 329912,00 грн. в т.ч. ПДВ 54985,33грн.;

№118 від 31.05.2016 року на суму 352312,00 грн. в т.ч. ПДВ 58718,67грн.;

№103 від 23.06.2016 року на суму 345987,00 грн. в т.ч. ПДВ 76664,50грн.;

№32 від 13.07.2016 року на суму 404596,50 грн. в т.ч. ПДВ 67432,75грн.;

№72 від 25.07.2016 року на суму 311055,00 грн. в т.ч. ПДВ 51842,50грн.;

№87 від 27.07.2016 року на суму 278817,00 грн. в т.ч. ПДВ 46469,50грн.;

№9 від 03.08.2016 року на суму 490172,00 грн. в т.ч. ПДВ 81695,33грн.;

№50 від 22.09.2016 року на суму 418320,00 грн. в т.ч. ПДВ 69720,00грн.;

№81 від 28.09.2016 року на суму 359766,00 грн. в т.ч. ПДВ 59961,00грн.;

№70 від 17.10.2016 року на суму 362792,00 грн. в т.ч. ПДВ 60465,33грн.;

№116 від 27.10.2016 року на суму 293056,00 грн. в т.ч. ПДВ 48842,67грн.;

№14 від 03.11.2016 року на суму 348248,00 грн. в т.ч. ПДВ 58041,33грн.;

№56 від 15.11.2016 року на суму 431356,80 грн. в т.ч. ПДВ 71892,80грн.;

№58 від 17.11.2016 року на суму 342188,00 грн. в т.ч. ПДВ 57031,33грн.;

№21 від 06.12.2016 року на суму 359964,00 грн. в т.ч. ПДВ 59994,00грн.;

№29 від 07.12.2016 року на суму 434880,00 грн. в т.ч. ПДВ 72480,00грн.

Також позивачем були надані посвідчення якості товару від 11.01.2016 року №1103, №1903 від 19.01.2016 року, №2603 від 26.01.2016 року, №1303 від 13.02.2016 року, № 3115 від 22.02.2016 року, №1603 від 16.03.2016 року, №1770 від 05.04.2016 року, №1412 від 19.04.2016 року, №7552 від 24.04.2016 року, від 12.05.2016 року, від 30.05.2016 року, від 22.06.2016 року, від 12.07.2016 року, від 24.07.2016 року, від 26.07.2016 року, №020801 від 02.08.2016 року, від 21.09.2016 року, від 27.09.2016 року, від 16.10.2016 року, від 26.10.2016 року, від 02.11.2016 року, від 14.11.2016 року, від 16.11.2016 року, від 05.12.2016 року, від 06.12.2016 року.

Суд зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст.44 ПКУ).

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. (п.44.1 ст.44 ПКУ).

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. (п.134.1.1 ст.134.1 ПКК).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також :на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані

вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку,

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

В акті перевірки відповідач посилається на наявність кримінальних проваджень порушених відносно ТОВ «Запоріжагропродукт», ТОВ «Білдінг Трейд ЛТД», ТОВ «АТО» по ланцюгу постачання 1-2 ланка.

Доказів, які б свідчили про наявність вироків суду відносно контрагентів позивача, які би набрали законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача. Сам по собі факт порушення кримінальних справ щодо посадових осіб контрагентів позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Отже, наявність порушених кримінальних справ, не є підставою для висновку про факт нереального здійснення операції з придбання транспортних послуг з метою їх використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності позивача.

Дана правова позиція викладено в постанові Верховного суду України від 26.06.2018р. у справі №808/2360/17, 809/1139/17 від 05.06.2018р.

Детальний аналіз сукупності всіх наданих до суду документів, які наявні в матеріалах справи ставить під сумнів висновок контролюючого органу, який знайшов своє відображення в акті перевірки від 03.04.2019 р. №18424/04-36-14-05/20244069 стосовно безтоварності операцій по ланцюгу постачання товару.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 19.12.2019 р. у справі №820/12033/15 (адміністративне провадження №К/9901/27309/18), в якій зазначається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Так, господарські операції між позивачем та ТОВ «Агротрейдінг ОЙЛ» спричинили реальні зміни в активах платника податків у вигляді придбання товарів усього на суму 5856061 грн. без ПДВ з подальшою реалізацією ТОВ «ІНБЕЛ» на суму 7501658,54грн. без ПДВ та отримання доходу від реалізації на суму 1645597,54 грн.

Реальність зазначеної господарської операції доведена усіма можливими доказами, наданими позивачем, які підтверджують господарську мету покупки товару позивачем у контрагента, зміну стану активів позивача та економічний ефект від господарської операції з купівлі товару у ТОВ «Агротрейдінг ОЙЛ».

Також суд зазначає, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання не спростовує реальність господарських операцій між платником податків та його контрагентом, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів (наприклад постанова Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №813/1497/17 (адміністративне провадження №«/9901/3819/17).

Верховний Суд в постанові від 16 жовтня 2018 року по справі №804/919/16 (адміністративне провадження №К/9901/41859/18) зазначає, що «колегія суддів не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону».

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, суд звертає увагу, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучать на підставі цивільно правових угод.

Відповідачем ні у відзиві на позовну заяву, ні при наданні пояснень, не було наведено жодних доводів, які б свідчили про недотримання податкової дисципліни позивачем у перевіряємий період, окрім пояснень щодо можливих порушень з боку контрагентів позивача та контрагентів зазначених контрагентів, а також відсутності у контролюючого органу чіткої впевненості у походжені товару, який був предметом наведених вище угод.

Відтак суд зазначає, що відповідачем – Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, у відповідності до норм ст.73, 74 КАС України, під час судового розгляду справи, не було доведено правомірності підстав формування оскаржуваного позивачем податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 0012971405 від 03.05.2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на суму 1 054 091,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 527 045,00 грн. та № 0022471405 від 31.07.2019 року в частині зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 1 171 212, 00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Агротрейдінг ОЙЛ».

Що стосується донарахування податковим органом податкових зобов`язань з податку на прибуток на безнадійну та прострочену кредиторську заборгованість (18% * 229860 грн., в т.ч. ПДВ 26934,52 грн.) та завищення суми податкового кредиту на 292 969 грн. суд зазначає наступне.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що станом на 30.09.2018 року по бухгалтерським рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та № 685 «Розрахунки з підзвітними особами» рахується безнадійна та прострочена кредиторська заборгованість

Під час перевірки встановлено, що згідно з наданими ТОВ фірма «Триплекс» до перевірки регістрами бухгалтерського обліку по рахунку 631 («Розрахунки з вітчизняними постачальниками») та 685 («Розрахунки з підзвітними особами») встановлено, що станом на 30.09.2018 рахується кредиторська заборгованість у загальній сумі 229 860,0 грн., у тому числі ПДВ - 26 934,52 грн., яка виникла за взаєморозрахунками з контрагентами-постачальниками: ТОВ «Акаді» у сумі 13 284,72 грн.; ЗАТ «Гали» - 18 712,05 грн.; ПП «Гарлен» - 5 375,81 грн.; ТОВ «Іюль» - 43 847,18 грн.; ФОП ОСОБА_1 - 1 274,71 грн. (без ПДВ); ТОВ «Лаярд» - 98 995,45 грн.; ТОВ «Сальвіа» - 1 655,97 грн.; ТОВ «Старт-Д» - 3 157,0 грн.; ТОВ «Юнізо» - 1 898,64 грн.; ТОВ «Юність» ТК «Славутич» - 1 349,47 грн.; ТОВ «Прометен» - 17 178,0 грн.; ФОП ОСОБА_2 - 23 131,0 грн. (без ПДВ).

Згідно з аналізом баз ДФС та даних бухгалтерського обліку позивача щодо зазначеної заборгованості встановлено:

ТОВ «Акаді» перебуває в стані 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, дата виникнення заборгованості у сумі 13 284,72 грн.- 31.03.2015;

ЗАТ «Гали» перебуває в стані 0 - платник податків за основним місцем обліку, дата виникнення заборгованості у сумі 18 712,05 грн. - 31.07.2009;

ПП «Гарлен» перебуває в стані 16 - припинено (ліквідовано, закрито) (знято з обліку 03.12.2018);

ТОВ «Іюль» перебуває в стані 28 - триває процедура припинення (направлено заперечення органу ДФС), дата виникнення заборгованості у сумі 43 847,18грн. - 31.05.2015 (податковий кредит відкориговано платником самостійно)

ФОП ОСОБА_1 перебуває в стані 11 - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті) (припинено 05.07.2018);

ТОВ «Лаярд» перебуває в стані 0 - платник податків за основним місцем обліку, дата виникнення заборгованості у сумі 98 995,45 грн. -31.07.2015; .

ТОВ «Сальвіа» перебуває в стані 11 - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті) припинено 12.11.2014 року.

TOB «Старт-Д» перебуває в стані 7 - до €ДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, дата виникнення заборгованості у сумі 3 157 грн. - 30.09.2012;

ТОВ «Юнізо» перебуває в стані 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, дата виникнення заборгованості у сумі 1 898,64 грн. - 31.07.2010;

ТОВ Юність ТК Славутич перебуває в стані 0 - платник податків за основним місцем обліку, дата виникнення заборгованості у сумі 1 349,47 грн. - 30.09.2015;

ТОВ «Промстен» перебуває в стані 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, дата виникнення заборгованості 30.04.2014;

ФОП ОСОБА_2 перебуває в стані 11 - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті) (припинено 07.04.2015).

Перевіркою зроблено висновок, що кредиторська заборгованість у загальній сумі 229 860 грн., у тому числі ПДВ - 26 934,52 грн., яка виникла за взаєморозрахунками з вищезазначеними контрагентами-постачальниками с безнадійною та простроченою та повинна відображатися у складі доходу ТОВ фірма «Триплекс» в сумі 229 860 грн., а податок на додану вартість, віднесений платником до складу податкового кредиту у загальній сумі 26 934,52 грн., відкоригований.

Перевіркою зроблено висновок, що ТОВ фірма «Триплекс» на порушення пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України занижено доходи за 3 квартал 2018 року на суму 229 860 грн.

Крім того, на порушення п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України під час списання кредиторської заборгованості завищено податковий кредит за вересень 2018 всього у сумі 26935 грн.

Також, під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ фірма «Триплекс» самостійно списано кредиторську заборгованість, що обліковувалась по бухгалтерським рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 685 «Розрахунки з підзвітними особами», у грудні 2016 року, грудні 2017 року, червні 2017 року, червні 2018 року на суму 1 757 831,28 грн., в т.ч. ПДВ - 292 969 грн., при цьому позивачем не відкориговано суму ПДВ.

Перевіркою зроблено висновок, що ТОВ фірма «Триплекс» на порушення л. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України під час списання кредиторської заборгованості завищено податковий кредит всього у сумі 292 969 грн., в т.ч.: за грудень 2016 на суму 24 285 грн.; червень 2017 на суму 3 760 грн.; грудень 2017 на суму 256 757 грн.; червень 2018 на суму 8 167 грн.

Суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до п.п. «а» п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) (далі - ПКУ), визначено, що безнадійна заборгованість, зокрема - це заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Також приписами п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, с безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних-стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього

Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд зазначає, що товари/послуги, отримані платником податку та не оплачені ним протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, а тому право на податковий кредит стосовно таких товарів/послуг платник податків втрачає.

Товари/послуги, отримані платником податку та не оплачені ним протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, а тому право на податковий кредит стосовно таких товарів/послуг платник податків втрачає.

Підстави коригування раніше відображеного ПДВ наведені в п. 192.1 ст.192 ПК України, згідно з яким якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Сума безнадійної кредиторської заборгованості, як зобов`язання яке не підлягає погашенню, включається до складу доходу за правилами Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України №290 від 29.11.1999р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р.) та за правилами підпункту 135.5.4 пункту 135 статті 135 Податкового кодексу України, що призводить до зміни суми компенсації вартості за отримані товари/послуги та є підставою для корегування податкового кредиту відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Посилання Товариства на вичерпний перелік підстав корегування податкового кредиту встановлений цією нормою є помилковим, з огляду на те, що будь-яка зміна суми компенсації вартості товарів/послуг за певних умов може бути підставою такого корегування. Вислів «включаючи» вказує на орієнтовний, а не виключний перелік підстав такого корегування.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №804/7561/15 (адміністративне провадження №К/9901/2385/17)

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Що стосується придбання товарів та послуг, які не пов`язані з господарською діяльністю позивача та застосування до позивача штрафу на підставі п. 120-1.2.ст. 120 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що позивачем самостійно не нараховані зобов`язання в сумі 34 672 грн. на вартість товарів, послуг, використання яких в господарській діяльності за висновком перевірки не підтверджено первинними документами.

За результатами перевірки визначено податкові зобов`язання щодо використання товарів та послугпридбаних:

- у ПП «Сувенірний дім «Трюфф Роял» у листопаді - грудні 2016 року, в травні 2017 року- на вартість карамелі, шоколадних наборів, ПДВ в сумі 9897 грн.;

- у ПНВП «Віяна-Л» - у січні 2017 року - на вартість кави, ПДВ в сумі 153 грн.;

- у ТОВ «Гріль-2» - у грудні 2016 року - на вартість послуг з організації заходу, ПДВ в сумі 153 грн.;

- у ТОВ «Гріль-2» - у грудні 2016 року - на вартість послуг з організації заходу, ПДВ в сумі 10643,25 грн.;

- у ТОВ «ЛЮКС БАНКЕТ» - у серпні 2017 року – послуги з організації та проведення заходу, ПДВ в сумі 643,25 грн.

Перевіркою зроблено висновок, що позивачем в порушення п. 198.5 ст. 198Податкового кодексу України знижено податкові зобов`язання на суму 34 672грн.

Також суд зазначає, що Рішенням від 22.07.2019 року за №34577/6/99-99-11-04-01-25 Державна фіскальна служба України скасувала податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 03.05.2019 року №0012981405 в частині зменшення від`ємного значення податку на додану вартість на 10643 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишила без змін.

Також, позивачем незареєстровано податкові накладні, а саме №7 від 10.05.2017 року на суму ПДВ – 291,60 грн. (ПП «Сувенірний дім «Трюфф Роял»), №1 від 03.05.2017 року на суму ПДВ – 680,40 грн. (ПП «Сувенірний дім «Трюфф Роял»), №20 від 23.08.2017 року на суму ПДВ – 643,25 грн. (ТОВ «Люкс Банкет»), №37 від 13.01.2017 року на суму ПДВ – 153,00 (ПНВП «Віяна-Л»), в результаті чого до позивача застосовано штраф в сумі 884 грн. за відсутність складення та реєстрації податкових накладних.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивачем на підтвердження господарської діяльності не надано жодного первинного документу а саме: фотозвітів щодо проведеного маркетингового заходу з клієнтами; макетів, брошур та іншої рекламної продукції, яка безпосередньо використовувалась під час проведення заходу; письмового підтвердження здійснення узгодження точної дати та списків учасників; інших первинних документів, які б безпосередньо підтверджували факт здійснень маркетингового заходу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Проте, суд зазначає, що перелічені контролюючим органом документи не є первинними документами в розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , о отже їхня відсутність (ненадання під час перевірки) не є підставою для збільшення податкових зобов`язань з ПДВ та визначення операцій як таких, що не пов`язані з господарською діяльністю.

Відповідно до п. 198.6 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ПКУ.

Відповідно до п. 201.10 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Організація маркетингового заходу з метою просування товарів на ринок є одним із засобів збільшення рівня доходу підприємства, що безпосередньо пов`язано з самою суттю господарської діяльності.

Визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит і на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, окрім належного документального оформлення господарської операції, є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника. За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, у цьому разі акт приймання-передачі наданих послуг із переліком фактично поставлених послуг є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Маркетингові, інформаційно-консультаційні послуги та послуги з проведення рекламних заходів із просування товарів фактично спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів підприємства в торгівельних мережах контрагентів шляхом популяризації продукції підприємства серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що й обумовлює господарський характер цих послуг для підприємства. Водночас зазначені дії з просування товару мають економічний ефект самі по собі, незалежно від їх результату, який не охоплюється предметом договору надання послуг.

Отже, обов`язковою умовою зменшення розміру від`ємного значення з ПДВ на суму 24029 грн. є факт використання платником придбаного товару в операціях, які не пов`язані з його господарською діяльністю. Проте, податковим органом не доведено в яких саме операціях, що не є господарською дільяністю підприємства, використано придбані позивачем товари та отримані послуги.

Згідно п. 120-1.2.ст. 120 Податкового кодексу України відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.

Доказів не реєстрації позивачем податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання відповідачем не надано, що виключає можливість застосування до позивача штрафу в розмірі 884 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 31.07.2019 року №0022471405 в частині зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 24029 та №0012991405 від 03.05.2019 року, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 884 є такими, що підлягають скасуванню.

Що стосується ППР №0013201410 від 03.05.2019 року, яким встановлено порушення гл. 2, п. 2.6 Постанови про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 від 15.12.2004 року та застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 1565983,50 грн., суд зазначає наступне.

Перевіркою повноти та своєчасності оприбуткування готівкових коштів встановлено наступне:

1. 13.12.2016 року, з РРО ф.н. №3000168435 операцією «службове вилучення» виведено готівкові кошти в сумі 159711,70 грн.

Перевіркою касової книги підприємства за 13.12.2016 року, сторінка №238, встановлено відсутність запису про оприбуткування (надходження) готівкових коштів на підставі ПКО, виведених з РРО у сумі 159711,70 грн. Також згідно даних оборотно-сальдової відомості по рахунку №301 від 13.12.2016 року, встановлено відсутність даних про відображення вказаного руху готівки.

Відповідно до п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 від 15.12.2004 року (надалі по тексту Положення №637), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням

касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є

здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у

касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень

у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних

звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно п. 7 ч. 2 розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) №547 від 14.06.2016 року (надалі по тексту Порядок № 547) сума готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків до початку робочого дня, вноситься суб`єктом господарювання протягом робочого дня або перебуває на місці проведення розрахунків на момент виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії, записується в корінець розрахункової квитанції з поміткою "Службове внесення". Сума готівки, що вилучається суб`єктом господарювання протягом робочого дня з місця проведення розрахунків, записується у корінець розрахункової квитанції з поміткою "Службова видача"

Посилання позивача на п. 10 розділу ІІІ Порядку

№547, яким передбачено після встановлення відремонтованого (резервного) РРО необхідність проведення через РРО суми розрахунків за час роботи, що передував виходу РРО з ладу (05.12.2016 року) та виконання Z-звіту №0283 не заслуговують на увагу суду, оскільки як вбачається із Z-звіту №0283 за 13.12.2016 року сума продажу складає 159711,70 грн., сума готівки складає 159711,70 грн. та сума службової видачі готівки складає 159711,70 грн., що не дає можливості встановити факт проведення через РРО суми розрахунків за час використання розрахункової книжки, а також відповідно до контрольної стрічки (у випадку обнуління оперативної пам`яті) сум готівки за час роботи, що передував виходу РРО з ладу.

Також, позивач зазначає, що 05.12.2016 року через РРО було проведено продаж на суму 159711,70 грн. та протягом дня було здійснено «службову видачу» готівки в розмірі 10000,00 грн. після чого РРО вийшов з ладу. За час поломки РРО розрахункові операції не здійснювалися, що підтверджується відповідними записами в КОРО. Дата відновлення роботи РРО – 13.12.2016 року.

Проте, як вбачається із змісту касової книги позивача за 05.12.2016 року в ОТП Банк була здана виручка в сумі 149711,70 грн., доказів, які б підтверджували факт надходження в касу підприємства готівкових коштів в сумі 10000,00 грн., про які зазначає позивач, відсутні.

2. Також, в акті перевірки зазначено, що 20.06.2018 року, з РРО ф.н. №3000168435 операцією «службове вилучення» виведено готівкові кошти в сумі 153485,00 грн.

Перевіркою касової книги підприємства за 20.06.2018 року, сторінка №116, встановлено відсутність запису про оприбуткування (надходження) готівкових коштів на підставі ПКО, виведених з РРО у сумі 153485,00 грн. Також згідно даних оборотно-сальдової відомості по рахунку №301 від 20.06.2018 року, встановлено відсутність даних про відображення вказаного руху готівки.

Позивач зазначає, що ним 20.06.2018 року о 09:11 через РРО було помилково проведено операцію «службове внесення» на суму 153485,00 грн. З метою виправлення помилки (скасування помилкової суми) в той же день 20.06.2019 року о 09:34, відповідно до Порядку № 547, за допомогою «службова видача» позивачем було скасовано помилкову суму в розмірі 153485,00 грн. На підтвердження даної обставини позивачем надано денний Z-звіт №0658 та акт про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку від 20.06.2018 року.

Судом досліджено копію Z-звіту №0658 від 20.06.2018 року роздрукований о 17:25, в якому сума «службове внесення» складає 153485,00 грн. та «службова видача» - 153485,00 грн. відповідно.

Позивачем надано акт про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку складений директором ТОВ фірма «Триплекс» ОСОБА_3 20.06.2018 року. В даному акті зазначено, що 20.06.2018 року в 09:11:22 бухгалтером ОСОБА_4 було помилково внесені операцією «службове внесення» кошти в розмірі 153485,00 грн., на підставі п. 6 Наказу №547, 20.06.2018 року в 09:34:24 з метою виправлення помилки було проведено операцію «службова видача» на суму 153485,00 грн., що підтверджується касовим чеком від 20.06.2018 року.

Відповідно до п. 7 розділу ІІІ Порядку №547 реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від`ємної суми. Якщо алгоритм роботи РРО не забезпечує окремого накопичення у фіскальній пам`яті від`ємних сум розрахунків: дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції "службова видача"; забороняється реєструвати через РРО від`ємні суми з використанням операції "сторно".

Якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги), відомості про товар (послугу), суму виданих коштів, номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).

Такий самий акт складається при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку. В акті вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії суб`єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років. У разі відсутності у суб`єкта господарювання бухгалтерії зазначені акти підклеюються до останньої сторінки відповідної книги ОРО (п. 8 розділу ІІІ Порядку №547).

Проте, позивачем не надано суду касові чеки від 20.06.2018 року на підтвердження помилкового внесення коштів в сумі 153485,00 грн. о 09:11:22 та на видачу коштів на суму 153485,00 грн. в 09:34:24 відповідно.

Також в акті про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку не вказані реквізити розрахункового документа, що є порушенням п. 8 розділу ІІІ Порядку №547.

Відповідно до п. 1.2 Положення №637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних

надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі

обліку розрахункових операцій.

Згідно п. 2.6. Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять

готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням

касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є

здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у

касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень

у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних

звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно п. 4.2 Положення №637 усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів (п.11 розд. ІІ Положення № 148)

Відповідно до п. 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 148 від 29.12.2017 року (надалі по тексту Положення №148) готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Статтею 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1996 року №436/96 передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є

суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне)

оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі

неоприбуткованої суми.

Посилання позивача на Указ Президента України №418/2019 яким скасовано відповідальність за неоприбуткування у касах готівки у п`ятикратному розмірі

неоприбуткованої суми та який має зворотну дію в часі, а отже відміняє відповідальність позивача, не заслуговує на увагу суду, оскільки положення ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи застосовуються лише до фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ППР №0013201410 від 03.05.2019 року.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 03.05.2019 року №0014681306, яким застосовано до позивача штрафну санкцію на суму 1020,00 грн. на підставі п. 119.2. ст. 119 ПКУ, суд зазначає наступне.

Пунктом 119.2. ст. 119 ПКУ передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Підставою для застосування штрафу у розмірі 1020 грн., на думку податкового органу, стало несвоєчасне подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, сум утриманого з них податку за формою 1ДФ за ІІ квартал 2018 року та за ІІІ квартал 2018 року в результаті чого відповідачем 10.04.2019 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0012065150, №0012045150.

Проте, позивач оскаржив вищезазначені податкові повідомлення-рішення до ДФС України. Рішенням від 11.07.2019 року №32086/6/99-99-11-05-01-25 податкове повідомлення-рішення №0012065150 від 10.04.2019 року було скасовано, а податкове повідомлення-рішення №0012045150 від 10.04.2019 року залишено без змін.

Суд звертає увагу на те, що відповідно вимог п. 56.15. ст. 56 ПКУ скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Суд приходить до висновку, що безумовною умовою для застування штрафу у розмірі 1020 грн. є ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було вже застосовано штраф за таке саме порушення. Проте, процедура оскарження зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

З урахуванням вищенаведеного, у відповідача не було правових підстав для застосування штрафу у розмірі 1020 грн. до моменту завершення процедури оскарження за податковими повідомленнями-рішеннями №0012065150, №0012045150 від 10.04.2019, а саме до 11.07.2019 року.

За таких обставин суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2019 року №0014681306.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності наступних податкових повідомлень-рішень: № 0012971405 від 03.05.2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на суму 1 054 091,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 527 045,00 грн.; № 0022471405 від 31.07.2019 року в частині зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 1 195 241,00 грн.; № 0012991405 від 03.05.2019 року на суму 884,00 грн.; № 0014681306 від 03.05.2019 року на суму 1020,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову сторони, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно

до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 9605,00 грн., понесені позивачем згідно платіжного доручення №18435 від 22.08.2019р.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0012971405 від 03.05.2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на суму 1 054 091,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 527 045,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0022471405 від 31.07.2019 року в частині зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 1 195 241,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0012991405 від 03.05.2019 року на суму 884,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0014681306 від 03.05.2019 року на суму 1020,00 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Триплекс" (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21а, код ЄДРПОУ 20244069) судовий збір в сумі 9 605,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06 лютого 2020 року.

Суддя О.В. Серьогіна