Рішення № 87583838, 28.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року Справа № 160/10842/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

04.11.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та скасувати рішення від 07.05.2019 року №15 Комісії з питань підтвердження стажу роботу на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, рішення №20 відділу з питань призначення та перерахунків пенсії №10 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.06.2019 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи позивача в колгоспі «Перше травня», КСП «Перше травня» з 22.07.1982 р. по 18.11.1982 р., з 02.01.1985 р. по 22.12.1999 р. до стажу, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та розглянути повторно питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, здійснивши відповідні розрахунки по її нарахуванню з дати звернення до відповідача – 07.05.2019 р.

Зазначені вимоги позивач обґрунтовує тим, що досягнувши 55-ти річного віку та отримавши право на призначення пенсії за віком звернувся до Томаківського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області з заявою та документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, передбачених трактористам-машиністам, зайнятим у сільському господарстві відповідно до п. 3 ч. 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. В призначенні пенсії за віком позивачеві було відмовлено в зв`язку з тим, що Відповідач відмовився зараховувати при призначенні пенсії період роботи в колгоспі “Перше травня”, Колективному сільськогосподарському підприємстві (КСП) “Перше травня” з 22.07.1982 р. по 18.11.1982 р. та з 02.01.1985 р. по 22.12.1999 р. через те, що в журналах особових рахунків підприємств посада, на якій працював Позивач, не зазначена, а також не підтверджена його безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції. З такими діями Відповідача Позивач не погодився, вважає їх неправомірними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення, передбачене, статтею 46 Конституції України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує сплату судового збору в розмірі та в порядку, передбачених чинним законодавством України, відповідно до уточнених позовних вимог.

23 грудня 2019 року до суду надійшла заява на виконання ухвали суду щодо усунення недоліків по справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи та витребувано додаткові докази від відповідача у справі.

21 січня 2020 року від Відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому він позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї позиції Відповідач зазначив, що пільговий стаж Позивача, без урахування періоду роботи з 22.07.1982 р. по 18.11.1982 р. та з 02.01.1985 р. по 22.12.1999 р. на посаді тракториста, складає 12 років 1 місяць 23 дні (при необхідних 27 років і 6 місяців), що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши 55-ти річного віку, у зв`язку з ліквідацією колгоспу “Перше травня” (КСП “Перше травня”, ТОВ “Нива”), 18.03.2019 року подав заяву та документи для розгляду Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для підтвердження стажу роботи трактористом-машиністом у сільському господарстві в колгоспі “Перше травня”.

Комісією ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було прийнято рішення від 07.05.2019 року №15, де зазначено, що для підтвердження періодів роботи з 22.07.1982 по 17.11.1982 та з 02.01.1985 по 22.12.1999 для зарахування до пільгового стажу відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” не має підстав, так як в трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції, довідка про пільговий характер роботи позивачем не надана.

05.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Томаківського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області з заявою та документами для призначення пенсії за віком.

Рішенням відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 10 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.06.2019 р. № 20 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та посилаючись на рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.05.2019 року № 15, де зазначено, що підстав для зарахування до пільгового стажу відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” періодів роботи з 22.07.1982 по 17.11.1982 та з 02.01.1985 по 22.12.1999 не має, так як в трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції, довідка про пільговий характер роботи позивачем не надана.

Тому, за розрахунком Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області загальний стаж Позивача складає 34 роки 11 місяців 12 днів, з них трактористом-машиністом у виробництві сільськогосподарської продукції – 12 років 1 місяць 23 дні. (при необхідних 27 років і 6 місяців), що є недостатнім для призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування”.

Не погоджуючись з відмовою органу Пенсійного фонду України зарахувати до пільгового стажу роботи, що надає право на призначення пенсії, періоди роботи з 22.07.1982 по 17.11.1982 та з 02.01.1985 по 22.12.1999 на посаді тракториста, Позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

Згідно з пунктом “а” статті 3 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Разом з цим, статтею 56 зазначеного Закону до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Так, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969 і затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).

Як вбачається з трудової книжки колгоспника № 1421523 ОСОБА_1 був прийнятий у члени колгоспу рішенням загальних зборів колгоспу з 13.08.1979 року. З 22.07.1982 по 17.11.1982 та з 02.01.1985 по 22.12.1999 працював на посаді тракториста колгоспу “Перше травня”.

Крім цього, у трудовій книжці колгоспника № 1421523, також зазначено про фактичне виконання або перевиконання встановленого мінімуму трудової участі в суспільному господарстві у період з 1986 по 1999 роки.

Крім трудової книжки ОСОБА_1 , де прямо зазначено про те, що він 13.08.1979 року прийнятий в члени колгоспу “Перше травня” та з 22.07.1982 по 17.11.1982 та з 02.01.1985 по 22.12.1999 працював на посаді тракториста колгоспу “Перше травня”, зазначена інформація опосередковано підтверджується іншими документами, а саме: довідками Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області від 07.02.2019 року № 13, Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 05.08.2019 року № Б-39, від 15.08.2019 року № 01-55-1464/0/377-19, № 41, № 42.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі, також Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 “Загальні положення” Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 2.2, 2.4, 2.14, 2.15 Інструкції передбачено, що до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення; у графі 3 розділу “Відомості про роботу” як заголовок пишеться повне найменування підприємства, під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу, у графі 3 пишеться: “Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво” із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду; якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: “Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то”, а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Водночас, пунктами 2.6, 2.8 - 2.10 Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів. У розділі “Відомості про роботу”, “Відомості про нагородження”, “Відомості про заохочення” трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: “Запис за № таким-то недійсний”. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу.

Підставою для відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до пільгового стажу роботи, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з 22.07.1982 по 17.11.1982 та з 02.01.1985 по 22.12.1999 стала відсутність відомостей в трудовій книжці позивача, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції, довідка про пільговий характер роботи позивачем не надана.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, оскільки обов`язок щодо заповнення відповідних граф трудових книжок, внесення записів до неї, засвідчення їх печатками покладено саме на роботодавця. Матеріали справи не містять доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки Позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 дійсно працював у якості тракториста з 22.07.1982 по 17.11.1982 та з 02.01.1985 по 22.12.1999 роки в колгоспі “Перше травня”.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було протиправно не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 з 22.07.1982 по 17.11.1982 та з 02.01.1985 по 22.12.1999 роки в колгоспі “Перше травня” до стажу роботи трактористом, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, і тому рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботу на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.05.2019 року №15 та рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсії №10 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.06.2019 року №20, якими позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, підлягають скасуванню.

Стосовно клопотання Позивача, яке зазначене у позовній заяві, про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, виклик і допит свідків суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах, визначених частинами 4 статті 12 та статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України свідки викликаються в судове засідання.

Отже, оскільки за відповідною категорією справ, розгляд публічно-правового спору відбувається без виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи, то відповідно виклик та допит свідків не здійснюється.

Щодо вимоги Позивача про зобов`язання Відповідача розглянути повторно питання про призначення Позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, здійснивши відповідні розрахунки по її нарахуванню з дати звернення до відповідача – 07.05.2019 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту “в” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України “ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи чоловіки, які працювали трактористами-машиністами і безпосередньо були зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 27 років 6 місяців, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Згідно з статтею 45 Закону України “ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Порядок).

Згідно з пунктом 1.6. Порядку звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до пункту 1.7. Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Пунктом 4.1. Порядку визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Додатком 3 до Порядку затверджена форма заяви про призначення/перерахунок пенсії.

Отже, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви встановленої форми про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Судом встановлено, що заява встановленої форми ОСОБА_1 від 05.06.2019 року подана до Томаківського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області 05.06.2019 року та отримала реєстраційний номер 34, тому зазначена дата є днем звернення Позивача про призначення/перерахунок пенсії.

Суд зауважує, що Позивач помилково ототожнює дату звернення про призначення/перерахунок пенсії (05.06.2019 року) та дату не підтвердження оспорюваних періодів роботи для зарахування до пільгового стажу згідно з рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке викладене у протоколі від 07.05.2019 року № 14. При цьому, в позовних вимогах ОСОБА_1 просить здійснити відповідні розрахунки по нарахуванню пенсії з дати звернення до відповідача.

Крім цього, суд зазначає, дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем не проводився розрахунок пенсії для її нарахування позивачу з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає обґрунтованою вимогу про повторний розгляд заяви позивача від 05.06.2019 року про призначення/перерахунок пенсії та необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області повторно розглянути відповідну заяву про призначення/перерахунок пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1536,80 грн, що підтверджується квитанцією від 28.10.2019 року № 56.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1536,80 грн, підлягає стягненню з Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Відповідно до вимог ст. 258 КАС України, справа повинна була бути розглянута до 24.01.2019 року.

При цьому, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В. перебувала у щорічній відпустці з 27.12.2019 по 27.01.2019 року.

Згідно ч. 6 ст. 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, справу було розглянуто 28.01.2020 року.

Керуючись статтями 9, 73-77, 241-246, 255, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення від 07.05.2019 року №15 Комісії з питань підтвердження стажу роботу на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, рішення №20 відділу з питань призначення та перерахунків пенсії №10 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.06.2019 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи позивача в колгоспі “Перше травня”, КСП “Перше травня” з 22.07.1982 р. по 18.11.1982 р., з 02.01.1985 р. по 22.12.1999 р. до стажу, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. “в” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 05.06.2019 року про призначення/перерахунок позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1536,80 гривень (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень, 80 коп.).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно