Рішення № 87583635, 11.02.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 лютого 2020 р. Справа № 120/4105/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Ніконової Тетяни Василівни,

представника позивача Мусіровського Олексія Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся представник ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу і об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту) та зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання щодо надання відповідного дозволу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка знаходиться на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області відмовлено в наданні відповідного дозволу.

Вважаючи, що відповідач безпідставно відмовив у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, представник позивача звернувся до суду з цим позовом та просить зобов`язати відповідача повторно розглянути подане клопотання.

Ухвалою від 16 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та зобов`язано відповідача надати до початку розгляду справи по суті належним чином засвідчену копію листа-відповіді від 12 серпня 2019 року, наданого за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, із відповідними до нього додатками (у разі наявності таких).

23 грудня 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що у клопотанні від 09 липня 2019 року позивач просила орган Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, що розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області. Зазначає, що вказана земельна ділянка вже є сформованою з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського призначення, що, на думку відповідача, унеможливлює передачу відповідної земельної ділянки у власність саме за технічною документацією щодо поділу та об`єднання земельних ділянок відповідно до норм чинного законодавства. Окрім того, спірна земельна ділянка перебуває в користуванні на умовах оренди у приватного підприємства "Агротемп плюс" на підставі договору оренди землі від 26 серпня 2011 року № 18 зі змінами, внесеними додатковою угодою від 01 вересня 2016 року №420, який було укладено з Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як орендодавцем, та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 вересня 2016 року. Поряд з цим, щодо належної форми надання відповіді, то у відзиві йдеться про те, що відповідно до норм чинного законодавства не встановлено обов`язку приймати рішення у формі наказу.

Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем надано витребувані судом докази.

23 грудня 2019 року представником відповідача до суду подано заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приватне підприємство "Агротемп плюс".

15 січня 2020 року представником позивача подано до суду заяву, у якій просив розглянути заяву представника відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, без його участі та повідомити про наступне судове засідання.

Ухвалою суду від 15 січня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про залучення до участі у справі третьої особи приватне підприємство "Агротемп плюс" та призначено судове засідання на 11 лютого 2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні, що відбулося 11 лютого 2020 року, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставин, що наведені у позовній заяві.

Натомість, представник відповідача у судове засідання не з`явився незважаючи на те, що про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про одержання 17 січня 2020 року копії ухвали суду від 15 січня 2020 року.

Зважаючи на приписи пункту 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розгляд справи здійснювати у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

09 липня 2019 року ОСОБА_1 разом з іншими громадянами звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Проте, листом від 12 серпня 2019 року вих. №КО-13195/0-2890/0/95-19 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило заявницю про неможливість надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою у зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка перебуває в користуванні іншої особи на умовах оренди. Також у листі містяться посилання на положення статтей 79-1, 116 та 118 Земельного кодексу України, згідно з якими не передбачено можливості безоплатної приватизації земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин 10, 11 статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Особливу увагу суд звертає на положення статті 79-1 ЗК України, частиною 1 якої передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини 2 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частини 3, 4 статті 79-1 ЗК України).

При цьому, згідно з частиною 5 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відтак, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Визначаючись з приводу правомірності відмови відповідача у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу і об`єднання земельної ділянки, суд звертає увагу на положення частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, якими визначено вичерпні підстави для відмови у наданні такого дозволу.

Проте, у листі вих. № КО-13195/0-2890/0/95-19 від 12 серпня 2019 року відповідачем наведено суперечливі аргументи, що слугували підставою для відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу і об`єднання земельної ділянки. Так, у згаданому листі відповідач, з однієї сторони, посилаючись на положення статті 79-1 Земельного кодексу України та статтю 56 Закону України "Про землеустрій", погоджується з тим, що поділ та об`єднання земельних ділянок, які перебувають у власності, без змін їх цільового призначення відбувається за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Проте, в подальшому, здійснюючи посилання на положення статей 116 та 118 Земельного кодексу України, вказує на неможливість безоплатної приватизації земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою.

Однак, суд звертає увагу на тому, що у клопотанні від 09 липня 2019 року позивач не просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, про який йдеться у статті 118 Земельного кодексу України. Позивач у клопотанні просила надати дозвіл на виготовлення іншого виду документації із землеустрою.

Разом із тим, на необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 118 Земельного Кодексу України вказував також і Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №816/1292/18, а також і Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 13 березня 2019 року у справі №0240/3331/18-а.

Не можуть бути визнані обгрунтованими також посилання відповідача у листі від 12 серпня 2019 року як на підставу для відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на те, що згідно з даними публічно-кадастрової карти України та інформації, наданої відділом у Ямпільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, земельну ділянку із кадастровим номером 0525681600:05:003:0090 передано у користування іншій особі, адже доказів надання в оренду іншій особі земельної ділянки із кадастровим номером 0525681600:05:003:0090 не надано.

Докази, що надані органом Держгеокадастру в підтвердження своїх доводів, підтверджують те, що земельна ділянка, що передана в оренду приватному підприємству "Агротемп плюс", має інший кадастровий номер (0525681600:05:003:0081), ніж та, про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо якої звернулася позивач, що свідчить про необгрунтованість тверджень відповідача у листі від 12 серпня 2019 року.

Відтак, аргументи, наведені у листі від 12 серпня 2019 року, є безпідставними.

Щодо належної форми прийнятого відповідачем рішення, то суд звертає увагу на наступне.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №33 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за №1391/29521.

Пунктом 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 80 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55, накази (розпорядження) видаються як рішення організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основної діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових питань.

При цьому, пунктом 123 вказаної Типової інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як відповіді на виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, дорученнях вищих посадових осіб, на запити, звернення, а також кореспонденцію Верховної Ради України, на виконання доручень установ вищого рівня, на запити інших установ, звернення громадян, запити на інформацію, а також як ініціативні та супровідні листи.

Відтак, аналізуючи наведені приписи, суд звертає увагу на тому, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та передачу у власність для ведення особистого селянського господарства або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

В межах даного адміністративного спору позивач звернулася до відповідача не із зверненням, а із відповідним клопотанням, за наслідками розгляду якого суб`єкту владних повноважень слід було прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній направив позивачу відповідь у формі листа від 12 серпня 2019 року вих. №КО-13195/0-2890/0/95-19.

Отже, рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу і об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу органом Держгеокадастру.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 14 серпня 2019 року у справі №480/4298/18, від 16 травня 2019 року у справі №812/1312/18, від 06 червня 2019 року у справі №812/922/16, від 10 жовтня 2019 року у справі № 814/1959/17.

Такої ж позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, про що свідчать висновки, наведені у постанові від 28 листопада 2018 року за результатами розгляду справи №820/4219/17.

Відтак, лист відповідача вих. №КО-13195/0-2890/0/95-19 від 12 серпня 2019 року не може вважатися належною відмовою у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу і об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності, що полягає у неприйнятті рішення у формі наказу за результатами розгляду поданого позивачем клопотання від 09 липня 2019 року.

При цьому, оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті рішення у формі наказу за результатами розгляду поданого позивачем клопотання, тому, на переконання суду, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 09 липня 2019 року.

З приводу посилань у відзиві як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог на те, що позивачу слід було звернутися з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а не технічної документації, оскільки в даному випадку потрібно змінювати вид цільового призначення земельної ділянки, то суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень полягає в дослідженні усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви, якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин, повинні бути чітко та повно відображені у рішенні.

Наведене узгоджується із приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в силу яких суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, адміністративний суд під час перевірки правомірності оскаржуваної відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою повинен надати правову оцінку тим обставинам, що зазначені у листі, а не тим, які були виявлені суб`єктом владних повноважень після формування відповідного листа.

Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності відмови, викладеної у листі від 12 серпня 2019 року, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, зважаючи на задоволення позову, тому на користь позивача слід стягнути сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 768,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

У зв`язку із викладеним та керуючись статтями 2, 9, 73, 74, 75, 76, 94, 124, 139, 162, 241, 244, 245, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу і об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу і об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: 21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39767547)

Повний текст рішення складено 14.02.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович