Рішення № 87583569, 12.02.2020, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/18403/19

Провадження №2/523/1903/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2020 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді – Малиновського О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Шевчук М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15, в м. Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС» (далі за текстом СК «ТАС»), звернулось до суду з позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 20.05.2017р. керуючи транспортним засобом марки «Мітсубісі», р/н НОМЕР_1 , порушивши Правила дорожнього руху скоїв зіткнення з автомобілем марки «Лексус», р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який було забезпечено договором добровільного страхування № AZ6 №523179, укладеного між СК «ТАС» та ОСОБА_3 . За зверненням останнього, на виконання умов договору добровільного страхування, позивачем було сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 30 327,00грн. В зв`язку з чим, на думку позивача, до страховика перейшло право вимоги відшкодування шкоди заподіяної винною особою. Добровільно відшкодувати матеріальну шкоду відповідач відмовляється. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь СК «ТАС» суму матеріальної шкоди в розмірі 30 327,00грн. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, скористувався своїм правом та направив до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляду справи за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився без поважних на те причин. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

За письмовою згодою представника позивача та за відсутності відзиву на позовну заяву справу розглянуто в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 23.08.2016р. між «СК «ТАС» та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № AZ6 №523179р., предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією автомобіля марки «Лексус», р/н НОМЕР_2 .

20.05.2017р. на перехресті вулиць Стовпова – Новікова сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки «Мітсубісі», р/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Лексус», р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

Факт зіткнення вказаних вище транспортних засобів сторонами по справі не оспорюється.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Лексус», р/н НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.07.2017р. (справа №521/9814/17) ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП та покладене адміністративне стягнення. Даною постановою було встановлено, що ДТП мала місце 20.05.2017р., вчинена ОСОБА_1 , який порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху.

Отже, причино-наслідковим зв`язком між діями ОСОБА_1 та скоєнням ДТП є порушення ним п. 12.3 Правил дорожнього руху.

Таким чином, факт скоєння ДТП та вина ОСОБА_1 у завданні шкоди ОСОБА_3 встановлені та є доведеними.

За приписами частини 1,2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Отже з системного аналізу статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК, п. 1 ч.2 ст.1167 ЦК).

Відповідачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що шкода завдана майну ОСОБА_3 відбулась внаслідок непереборної сили або умислу останнього.

На підставі умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № AZ6 №523179 від 23.08.2016р., страхового акту б/н, та розрахунку суми страхового відшкодування, позивачем на користь ОСОБА_3 було сплачено суму страхового відшкодування у загальному розмірі 30327,00грн.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого (СК «ТАС» перейшло право вимоги, що належало потерпілому ( ОСОБА_3 ) у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відтак, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем у зв`язку з виплатою СК «ТАС» на користь потерпілого ОСОБА_3 страхового відшкодування, засновані на суброгації.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як винуватець у ДТП, протиправні дії якого перебувають у причино-наслідковому зв`язку із завданою шкодою, на підставі ч.1 ст.1166, ч.1 ст. 1187, ч.1 ст.1188, та ч. 1 ст.1192 ЦК України повинен сплатити позивачу реальні збитки, а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з нього суми страхового відшкодування в розмірі 30327,00грн.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам слід стягнути понесені судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1921грн.

Керуючись ст. ст.12,13,76,82,141,259, 263-265,268,280-282 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243) суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 30 327,00гривень, судовий збір в розмірі 1921,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного тексту рішення суду.

Повне рішення суду складено 12 лютого 2020р.

Суддя