Рішення № 87583387, 29.01.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/19868/19

Провадження №2/521/1253/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Манюка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних,–

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь три проценти річних у розмірі 2010,95 гривень, суму індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 4135,49 гривень, а також судовий збір в розмірі 768,40 гривень.

Позов обґрунтований такими обставинами. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року рішення Одеського окружного адміністративного суд від 18 березня 2019 року залишено без змін. Вищевказаним рішенням стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 82937,40 гривень за весь час затримки з 10.01.2018 року по день фактичної виплати одноразової допомоги 30.10.2018 року (з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів). Зазначену суму 22.08.2019 року було виплачено відповідачем у примусовому поряду. Позивач зазначає, що звернулась до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області з вимогою про сплату інфляційних витрат та трьох процентів річних внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді середньої заробітної плати за затримку розрахунків при звільненні в сумі 82937,40 гривень. Проте позивачу було відмовлено, посилаючись на відсутність грошового зобов`язання, адже відповідальність, яка передбачена ст. 625 ЦК України є господарсько-правовою санкцією та не застосовується до трудових правовідносин. Позивач вважає, що відповідач в зв`язку із простроченням виконання рішення суду, повинен нести відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України, тому вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Судом розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч. 1 ст. 274 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

20 січня 2020 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи заперечення щодо позову зазначив, що в рішенні суду не було встановлено наявність зобов`язань між сторонами. Вказав, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця. Грошові зобов`язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК України передбачають, насамперед, договірні правовідносини, тому передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Також зазначив, що дія ст. 625 ЦК України не поширюється на трудові та сімейні правовідносини. У ГУ ДСНС України в Одеській області перед позивачем грошового зобов`язання не виникало, тому до правовідносин, щодо стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні, не можуть застосовуватись положення ч. 1 ст. 9 ЦК України, а саме не можуть застосовуватись норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року рішення Одеського окружного адміністративного суд від 18 березня 2019 року залишено без змін. Вищевказаним рішенням стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 82937,40 гривень за весь час затримки з 10.01.2018 року по день фактичної виплати одноразової допомоги 30.10.2018 року (з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів) (а.с. 9-19).

Зазначену суму 22.08.2019 року було виплачено відповідачем у примусовому поряду.

Позивач звернулась до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області з вимогою про сплату інфляційних витрат та трьох процентів річних внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді середньої заробітної плати за затримку розрахунків при звільненні в сумі 82937,40 гривень.

З листа Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області вбачається, що відповідальність, яка передбачена ст. 625 ЦК України є господарсько-правовою санкцією та не застосовується до трудових правовідносин, а тому позивачу у сплаті інфляційних витрат та трьох процентів річних відмовлено а.с. (23-24).

У ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

За змістом вказаних норм, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначених норм права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Так, сторонами не заперечувалось, що рішення виконано в повному обсязі лише 22.08.2019 року у примусовому поряду, тобто має місце прострочення виконання рішення суду за період з 31.10.2018 року по 22.08.2019 рік.

Таким чином, оскільки рішення суду зводиться до сплати грошей, то це є грошовим зобов`язанням, тому суд не погоджується з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, з приводу відсутності у відповідача відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Отже, правовідносини між сторонами виникли внаслідок невиконання зобов`язання, та регулюються Розділом І Книги V ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості по індексу інфляції вбачається, що інфляційні нарахування на суму боргу, за період з 01.11.2018 року по 22.08.2019 рік становлять 4135,49 гривень, та розраховані за формулою: інфляційні нарахування = (сума боргу) х (індекс інфляції) / 100% - (сума боргу).

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості по трьом процентам річних вбачається, що 3% від простроченої суми, за період з 01.11.2018 року по 22.08.2019 рік становлять 2010,95 гривень, та розраховані за формулою: 3% річних = (сума боргу) х (процентна ставка) / 100%/365 х (кількість днів).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку щодо наявності між сторонами грошових зобов`язань, які відповідач належним чином не виконує, що дає підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь інфляційних витрат за весь час прострочення у розмірі 4135,49 гривень, та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 2010,95 гривень.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

Враховуючи процент задоволення позовних вимог, з відповідача в на користь позивача мають бути стягнуті витрати на оплату судового збору в розмірі 768,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258-259, 264, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних – задовольнити.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Код ЄДРПОУ 38643633, адреса місцезнаходження м. Одеса, вул. Прохорівська, 6 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 три процента річних у розмірі 2010 (дві тисячі десять) гривень 95 копійок та суму індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 4135 (чотири тисячі сто тридцять п`ять) гривень 49 копійок.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Код ЄДРПОУ 38643633, адреса місцезнаходження м. Одеса, вул. Прохорівська, 6 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 03 лютого 2020 року.

Суддя: Ю.В. Тополева