Рішення № 87580069, 10.02.2020, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 10.02.2020

Справа № 501/1097/19

2/501/510/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2020 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Петрюченко М.І.

за участю секретаря судового засідання – Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідача: Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту»

предмет та підстави позову: про поновлення на роботі і виплаті заробітку за час вимушеного прогулу та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

учасники справи:

представник позивача – Чайка В.О.,

представник відповідача – ОСОБА_2 Ю.

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_1 11.04.2019 року звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» про поновлення на роботі, виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу, скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності (а.с.1-9 т.1), пізніше уточненим (а.с.173-174 т.1), в якому просить суд:

- скасувати накази в.о. начальника державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» №16-к від 02.04.2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та №23 від 28.02.2019 року, №34 від 28.03.2019 року, №36 від 01.04.2019 року «Про оголошення догани економісту з аналізу господарської діяльності портопунктів ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» Ярмолі ОСОБА_3 »;

- поновити його (позивача) на посаді економіста (або на рівнозначній посаді) державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту»;

- виплатити йому (позивачу) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 02.04.2019 року по час прийняття рішення судом про поновлення згідно з щомісячним посадовим окладом у сумі 9200 грн. 00 коп.

Позов мотивований тим, що Наказом №16-к від 02 квітня 2019 року його (позивача) звільнено з посади економіста з аналізу господарської діяльності портопунктів Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» на підставі п.3 статті 40 КЗпП України у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Позивач вважає даний наказ незаконним, необґрунтованим та прийнятим з грубими порушеннями чинного законодавства з причин викриття ним незаконних дій посадової особи, яка його прийняла.

Позивач стверджує в позові, що 18 лютого 2019 року на виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 23 січня 2019 року його поновлено на роботі наказом в.о. начальника державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» Агафонікова І.В. №6-к від 06.03.2019 року. Поновлення відбулося з порушеннями вимог законодавства, оскільки:

- його (позивача) повинні були поновити на посаді економіста підприємства або на рівнозначній посаді у відповідності зі ст.235 КЗпП України;

- поновлення відбулося на нерівнозначній посаді економіста з аналізу господарської діяльності портопунктів, оскільки з вересня 2017 року він був прийнятий на посаду економіста державного підприємства «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту», тобто на нижчу за рангом.

Також, позивач зазначає в позові, що у день прийняття на роботу 18.02.2019 року в.о. начальника ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» йому було запропоновано ознайомитись з новою посадовою інструкцією економіста з аналізу господарської діяльності порт пунктів від 06.02.2019 року, з якою він не погодився, оскільки:

- коло обов`язків на, які він погодився чітко визначено у посадовій інструкції економіста від 06.11.2017 року;

- у новій посадовій інструкції економіста з аналізу господарської діяльності портопунктів від 06.02.2019 року завдання і обов`язки повністю відрізняються від зазначених у посадовій інструкції від 06.11.2017 року;

- згідно останньої інструкції, повинен був стати на два ранги нижче – фактично на посаді спеціаліста відділу, що також є порушенням його трудового договору.

Позивач стверджує в позові, що не дивлячись на його обґрунтовану відмову виконувати роботу, що не передбачена трудовим договором та його кваліфікацією, в.о.начальника ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» у перший же день поновлення і по час звільнення намагався незаконно та навмисно надавати йому накази, вказівки та розпорядження стосовно виконання не погоджених з ним обов`язків та ще й без забезпечення належних умов та знарядь праці.

Так, наказом №23 від 28.02.2019 року в.о. начальника ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» позивачу оголошено догану за невиконання наказу №20 від 21.02.2019 року стосовно відрядження його у м.Очаків.

Наказом №34 від 28.03.2019 року в.о. начальника ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» позивачу оголошена догана за невиконання наказу №22 від 26.02.2019 року «Про проведення аналізу господарської діяльності Очаківського портопункту».

Наказом №36 від 01.04.2019 року в.о. начальника ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» позивачу оголошена догана за те, що він 29.03.2019 року покинув робоче місце, не вимкнув з електричної мережі обігрівач, що спричинило пошкодження електричної проводки.

Як вказує позивач в позові, оскільки згідно зазначених наказів його незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності вони підлягають скасуванню з підстав порушення керівником підприємства вимог ст.43 Конституції України та ст.31 КЗпП України, стосовно примушування його виконувати обов`язки, на які він не погоджувався і які не передбачені його трудовим договором.

Також, позивач стверджує, що на його робочому місці у каб. №502 будівлі генеральних вантажів ТОВ «ЧРП» не створені наступні умови: кабінет вкритий пилом, відсутні засоби зв`язку, канцелярські прилади, принтер; комп`ютери належним чином не підключені і не функціонують.

У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що відповідно і наказ в.о. начальника державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» Агафонікова І.В. №16-к від 02.04.2019 року про його звільнення є незаконним, оскільки порушує вимоги ст.43 Конституції України та ст.31 КЗпП України.

Також, позивач стверджує, що він з січня 2019 року по день звільнення надіслав звернення з приводу діянь ОСОБА_4 , які мають ознаки кримінальних злочинів або корупційних правопорушень (у заяві від 28.01.2019 року до голови уряду України він (позивач) просив притягнути до кримінальної відповідальності за ст.367 КК України ОСОБА_4 за злочинну бездіяльність – невжиття заходів до колишнього керівника щодо сплати нарахованого йому боргу за актом ревізії внутрішнього аудиту Держирибагенства у 2018 році у сумі більше 100 тис. грн.

Позивач зазначає, що оскільки він неодноразово звертався у всі інстанції (до Президента, Прем`єр міністра України, МВС, Нацполіції, НАЗК) щодо корупційних та злочинних дій керівника ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» ОСОБА_5 І.В., то відповідно до ст.53 Закону України «Про запобігання корупції» він є викривачем і особою яку не можна притягнути до дисциплінарної відповідальності та звільнити з роботи.

Представник Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» 16.05.2019 року надав до суду відзив на позов (а.с.73-78 т.1), просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що Наказом №6-к від 06.02.2019 року ОСОБА_1 поновлено на роботі на рівнозначній посаді у реорганізованому підприємстві, а тому виникла необхідність у складенні та підписанні нової посадової інструкції. Коло обов`язків ОСОБА_1 на рівнозначній посаді входило до обов`язків попередньої посади.

Через невиконання ОСОБА_1 розпоряджень керівництва підприємства, наказами №23 від 28.02.2019 року, №34 від 28.03.2019 року, №36 від 01.04.2019 року йому оголошено догани. У подальшому 02.04.2019 року Наказом №16-к економіста ОСОБА_1 звільнено у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку за п.3 ст.40 КЗпП України у відповідності до вимог законодавства.

Також, представник відповідача вказує у відзиві, що складання нової посадової інструкції було спричинено поновленням ОСОБА_1 на роботі на рівнозначній посаді та покладенням новою редакцією Статуту ДП «МАЧРП».

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача 16.09.2019 року надав до суду заяву про відкладення розгляду справи (а.с.185 т.1).

Представник відповідача 04.12.2019 року надав до суду заяву про відвід судді (а.с.192-193 т.1).

Представник позивача 05.12.2019 року надав до суду відзив на заяву про відвід судді (а.с.198-199 т.1).

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на пояснення викладені у відзиві на позов.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 11.04.2019 року справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.62 т.1).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 18.04.2019 року справу прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні (а.с.67-68 т.1).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 11.12.2019 року зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід головуючого судді, зупинено провадження у справі (а.с.201-202 т.1).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 16.12.2019 року відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді (а.с.207-208 т.1).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 23.12.2019 року відновлено провадження у справі, призначено судове засідання (а.с.211 т.1).

В судовому засіданні 16.05.2019 року протокольною ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області закрито підготовче судове засідання, призначено судовий розгляд справи (а.с.168-170 т.1).

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що на виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 23.01.2019 року ОСОБА_1 поновлено на роботі наказом в.о. начальника державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» Агафонікова І.В. №6-к від 06.02.2019 року (а.с.18, 219 т.1; а.с.15 т.2).

Наказами в.о. начальника державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» №23 від 28.02.2019 року, №34 від 28.03.2019 року, №36 від 01.04.2019 року економісту з аналізу господарської діяльності портопунктів ОСОБА_6 оголошено догани через невиконання розпоряджень керівництва підприємства (а.с.12-17, 244-245 т.1; а.с.6-7, 13-14 т.2).

Наказом в.о. начальника державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» від 02.04.2019 року №16-к ОСОБА_1 звільнено у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку за п.3 ст.40 КЗпП України (а.с.11 т.1).

Судом досліджено копії:

- кошторису витрат на відрядження до наказу ДП «МАЧРП» від 21.02.2019 року №20 «Про направлення у відрядження економіста з аналізу господарської діяльності портопунктів державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» Ярмоли В.М. до м.Очаків (а.с.32, 231 т.1);

- завдання на відрядження економіста з аналізу господарської діяльності портопунктів державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» Ярмоли В.М. до м.Очаків (а.с.22, 92, 232 т.1);

- наказу від 26.02.2019 року №22 «Про проведення аналізу господарської діяльності Очаківського портопункту» (а.с.23-24, 97, 237-238 т.1);

- наказу від 21.03.2019 року №31 «Про проведення ідентифікації та оцінки ризиків портопунктів ДП «МАЧРП» (а.с.25 т.1; а.с.3 т.2);

- інструкції з організації внутрішнього контролю в ДП «МАЧРП», його територіальних органах, на підприємствах, установах, що належать до сфери управління ДП «МАЧРП» (а.с.26-32 т.1);

- порядку складання адміністративних регламентів (а.с.33 т.1);

- вимог про надання письмових пояснень (а.с.34-36 т.1);

- посадової інструкції економіста, затвердженої 06.11.2017 року (а.с.37-40 т.1);

- посадової інструкції економіста з аналізу господарської діяльності портопунктів державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту», затвердженої 06.02.2019 року (а.с.41-43 т.1);

- листів та звернень на ім`я Прем`єр Міністра України (а.с.44-51 т.1);

- звернення ОСОБА_1 на адресу посла США в Україні, представника ЄС в Україні, Президента України, Вищої ради правосуддя, голови СБУ, Прем`єр Міністра (а.с.52-54 т.1);

- пояснень ОСОБА_1 (а.с.55-56, 106 т.1);

- наказу ДП «МАЧРП» від 06.02.2019 року №8-к «Про визначення робочого місця економіста з аналізу господарської діяльності портопунктів ОСОБА_1 та заступника капітана ОСОБА_7 » (а.с.82, 220 т.1);

- наказу ДП «МАЧРП» від 06.02.2019 року №13 «Про періодичну фотографію робочого часу» (а.с.83-84, 221-222 т.1);

- наказу ДП «МАЧРП» від 06.02.2019 року №12 «Про дотримання трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками ДП «МАЧРП» (а.с.85-86, 223-224 т.1);

- вимоги про надання письмових пояснень від 18.02.2019 року (а.с.87, 225 т.1;);

- відповідей ОСОБА_1 , пояснень (а.с.90, 115, 226, 228, 248 т.1; а.с.9 т.2);

- наказу ДП «МАЧРП» від 21.02.2019 року №20 «Про направлення у відрядження економіста з аналізу господарської діяльності портопунктів ОСОБА_1 до м.Очаків» (а.с.91, 229-230 т.1);

- актів про відмову економіста з аналізу господарської діяльності портопунктів ОСОБА_1 від проставлення підпису про ознайомлення з наказами ДП «МАЧРП» від 21.02.2019 року №20, від 26.02.2019 року №22, від 21.03.2019 року №31 та їх виконання (а.с.93-94, 98, 104, 111-112, 233-235. 239 т.1; а.с.4-5 т.2);

- актів про відмову економіста з аналізу господарської діяльності портопунктів ОСОБА_1 від виконання усних розпоряджень керівництва (а.с.95, 100-101, 118, 240, 242 т.1; а.с.11 т.2);

- вимог про надання письмових пояснень (а.с.96, 102, 105, 114, 227, 236, 243, 247 т.1; а.с.8 т.2);

- акту від 27.02.2018 року про виявлення ноутбуку та навушників, які не належать ДП «МАЧРП» на робочому місці економіста з аналізу господарської діяльності портопунктів ОСОБА_1 (а.с.99, 241 т.1);

- запиту ДП «МАЧРП» до профспілкової організації чи є Ярмола В.М. членом профспілкової організації (а.с.107. 249 т.1);

- відповіді профспілкової організації про те, що ОСОБА_1 не є членом профспілкової організації (а.с.108, 250 т.1);

- наказу ДП «МАЧРП» від 21.03.2019 року №31 «Про проведення ідентифікації та оцінки ризиків портопунктів ДП «МАЧРП» (а.с.110 т.1);

- рапорту т.в.о. начальника Портнагляду від 01.04.2019 року (а.с.116 т.1; а.с.10 т.2);

- фотографій робочого місця (а.с.121-123 т.1; а.с.16-18 т.2);

- акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю (а.с.139-147 т.1; а.с.39-59 т.2);

- наказу ДП «МАЧРП» від 06.02.2019 року №14 «Про правила використання засобів комп`ютерної техніки» (а.с.148-151 т.1);

- наказу Державного агентства рибного господарства України від 08.10.2018 року №407 «Про внесення змін до статуту державного підприємства «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту» (а.с.152 т.1);

- статуту ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» (а.с.153-159 т.1);

- протоколу комісії по трудовим спорам від 06.03.2019 року №1 (а.с.160-161 т.1).

- акту від 11.03.2019 року про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці (а.с.2 т.2);

- актів про санітарний стан приміщень (а.с.19-38 т.2).

V. Оцінка Суду.

Як слідує зі ст.55 Конституції України та ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені ст.16 ЦК України та КЗпП України.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також у збереженні роботи.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України). Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відповідно до ч.1 п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Виходячи зі змісту даної норми для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обовязків було протиправним та винним і носилосистематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та вимог ч.1 п.3 ст.40 КЗпП України, до юридичних фактів, які підлягали встановленню судом відповідно до вимог ст.214 ЦПК України при вирішенні спору про законність звільнення позивача з цих підстав, відносяться факт про наявність трудового дисциплінарного проступку (винної, протиправної поведінки), який став безпосередньо підставою для звільнення працівника.

Відповідно до п.п.18 і 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Пленум Верховного Суду України в п.23 названої Постанови роз`яснив, що за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Системне тлумачення ст.ст.21, 139-141 КЗпП України надає суду підстави для визначення змісту поняття трудової дисципліни, яка включає в себе зобов`язання працівника виконувати роботу, визначену трудовим договором, чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, що випливають з трудового договору, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

З цього випливає, що працівник зобов`язаний виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, зокрема посадових обов`язків. Невиконання або несумлінне виконання своїх посадових обов`язків визнається порушенням трудової дисципліни.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до вимог статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом (якому надано право прийняття на роботу) безпосередньо за виявлення проступку ,але н епізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або його перебування у відпустці.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівникам. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Позивач вказує в позові, що його поновлення на посаді відбулось з порушеннями вимог законодавства на нерівнозначній посаді економіста з аналізу господарської діяльності портопунктів та йому було запропоновано ознайомитись з новою посадовою інструкцією економіста з аналізу господарської діяльності портопунктів цього підприємства від 06.02.2019 року, з якою він не погодився, оскільки коло обов`язків на, які він погодився чітко визначено у посадовій інструкції економіста від 06 листопада 2017 року та в новій посадовій інструкції економістаз аналізу господарської діяльності портопунктів від 06.02.2019 року завдання і обов`язки повністю відрізняються від зазначених у посадовій інструкції від 06.11.2017 року, тому він вважає, що роботодавець таким поновленням на роботі фактично змінив умови його трудового договору.

Судом встановлено, що на виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 23 січня 2019 року, наказом в.о. начальника державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» Агафонікова І.В. №6-к від 06.02.2019 року ОСОБА_1 поновлено на роботі на рівнозначній посаді у реорганізованому підприємстві.

Між тим, приймаючи до уваги те, що позивач не погодився з поновленням його на роботі на рівнозначну посаду, не погодився з новою посадовою інструкцією економіста з аналізу господарської діяльності портопунктів від 06.02.2019 року, висловлена позивачем незгода обійняти рівнозначну посаду сама по собі не звільняє роботодавця від встановленого законом обов`язку запропонувати позивачеві іншу роботу (інші вакантні посади) в межах освітньо-кваліфікаційного рівня позивача.

Тобто, у даному випадку, лише сукупність таких обставин як відсутність посади, з якої було звільнено позивача та документально підтвердженої відмови позивача обійняти рівнозначну посаду з переліку вакантних посад ДП «МАЧРП» станом на день поновлення ОСОБА_1 на роботі, зумовили б настання обставин, за яких відповідач мав би правові підстави для припинення з підстав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Проте, як було встановлено судом, пропозиція позивачеві іншої роботи відповідачем не була здійснена. При цьому, отримавши від позивача відмову на поновлення на рівнозначну посаду, та за наявності вакантних, або таких, які міг обійняти позивач виходячи із рівня кваліфікації, ступеню освіти, досвіду роботи, відповідач жодних дій, направлених на пропозицію позивачеві іншої роботи не вчинив.

Натомість, не дивлячись на відмову позивача виконувати роботу відповідно до посадової інструкції економіста з аналізу господарської діяльності портопунктів цього підприємства від 06.02.2019 року, в.о.начальника ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» у перший же день поновлення і по час звільнення видавались накази, вказівки та розпорядження, які обгрунтовано не виконувались позивачем.

Вищенаведене дає підстави для висновку, що накази в.о. начальника державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» №23 від 28.02.2019 року, №34 від 28.03.2019 року, №36 від 01.04.2019 року «Про оголошення догани економісту з аналізу господарської діяльності портопунктів ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» Ярмолі ОСОБА_3 » - є незаконними та підлягають скасуванню.

Також, як наслідок незаконності вказаних наказів, є незаконним звільнення позивача на підставі п.3 ст.40 КЗпП України (Наказ в.о. начальника державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» №16-к від 02.04.2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 »).

Отже, судом встановлено, що звільнення позивача здійснено без законних підстав.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ст.43 Конституції України).

У відповідності до ст.235 КЗпП України, при звільненні працівника без законних підстав він повинен бути поновлений на колишнє місце роботи.

Позивач в позові просить суд поновити його (позивача) на посаді економіста (або на рівнозначній посаді) державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту».

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, що на виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 23 січня 2019 року, Наказом ДП «МАЧРП» №6-к від 06.02.2019 року ОСОБА_1 поновлено на роботі на рівнозначній посаді економіста з аналізу господарської діяльності портопунктів у реорганізованому підприємстві, що підтверджується копією наказу (а.с.18 т.1) з новою посадовою інструкцією економіста з аналізу господарської діяльності портопунктів цього підприємства від 06.02.2019 року.

Отже, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, а саме суд доходить до висновку щодо поновлення позивача на посаді економіста з аналізу господарської діяльності портопунктів Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту».

Одночасно суд приймає рішення про стягнення на користь працівника середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу з 03.04.2019 року по день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі згідно з місячним окладом на відповідній посаді.

Щодо статусу викривача корупційної діяльності, визначеного ст.53 Закону України «Про запобігання корупції», суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 ст.53 Закону України «Про запобігання корупції» особа або член її сім`ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.08.2019 р. у справі № 815/2074/18 висловлено таку позицію:

«94. З моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває певний імунітет, суть якого розкрито в частині третій статті 53 Закону України «Про запобігання корупції».

95. Так, відповідно до положень зазначеної норми особа або член її сім`ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.

96. Водночас такий імунітет (пункт 94 цієї постанови) не є абсолютним та має певні межі. В першу чергу, повинен бути наявним зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.

97. Наступною обставиною, що свідчить про наявність у викривача імунітету, є те, що ним повинно бути повідомлено про порушення саме Закону України «Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження.

98. Ще одним обов`язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним. Під негативним заходом впливу може розумітись також і позбавлення або обмеження певного права викривача в порівнянні з іншими працівниками. Наприклад, відмова йому в наданні відпустки в іншому місяці, ніж це передбачено графіком відпусток, в той час як іншим працівникам в такому праві відмовлено не було.

99. Про наявність зв`язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою може свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено.

100. Перевірка наявності чи відсутності наведених обставин дасть змогу стверджувати про відсутність чи наявність причинного зв`язку між виданням спірних наказів із діяльністю позивача, як викривача.»

Суд встановив, що позивач звернувся із заявами про вчинення корупційних правопорушень посадовими особами ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» до голови уряду України, Президента, Прем`єр міністра України, посла США в Україні, представника ЄС в Україні, Вищої ради правосуддя, голови СБУ (а.с.52-54 т.1).

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів встановлення фактів порушення Закону України «Про запобігання корупції» посадовими особами ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту», у зв`язку із чим відсутній зв`язок між негативними заходами впливу та повідомленням позивачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Таким чином, позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що він відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» є викривачем, та не довів, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення пов`язано з його повідомленнями про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» посадових осіб ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту».

Сам по собі факт подання заяв позивачем, не може бути запобіжником проти застосовування до нього дисциплінарних стягнень відповідно до норм КЗпП України та звільнення. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 17.12.2018 р. у справі № 359/6718/17.

Суд критично ставиться до доводів позивача про винесення наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з мотивів особистої неприязні, помсти та переслідування з боку керівництва ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» за поновлення на роботі з підстав їх недоведеності та повної необґрунтованості. Така правова позиція узгоджується із п.54 рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України» від 28.01.2011 р.: «Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п.26, ECHR 1999-1)».

За таких умов позовні вимоги щодо скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення задоволенню не підлягають.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову частково, судовий збір підлягає стягненню з Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» у розмірі 2305,20 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав допустити негайне виконання судового рішення суд керується наступним.

Відповідно до п.2 і 4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але небільше ніж за один місяць і поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

На підставі зазначеного суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та виплати йому заробітної плати у розмірі поновлення на роботі та виплаті заробітної плати за один місяць.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст.6 (право на справедливий суд), ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного - процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» про поновлення на роботі і виплаті заробітку за час вимушеного прогулу та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності - задовольнити частково.

2. Скасувати накази в.о. начальника державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» №16-к від 02 квітня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та накази №23 від 28.02.2019 року, №34 від 28.03.2019 року і №36 від 01.04.2019 року «Про оголошення догани економісту з аналізу господарської діяльності портопунктів ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» Ярмолі В ОСОБА_8 ».

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді економіста з аналізу господарської діяльності портопунктів Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» з 02 квітня 2019 року.

4. Виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03.04.2019 року по день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі згідно з місячним окладом на відповідній посаді.

5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплаті заробітної плати за один місяць.

6. В задоволенні решти вимог - відмовити.

7. Стягнути з Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» (місцезнаходження: індекс 68094, м. Чорноморськ-5, с. Бурлача Балка, Одеська область, ЄДРПОУ 32927460) на користь держави судовий збір у розмірі 2305,20 грн.

8. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

10 Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

11. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

12. Повний текст рішення виготовлено 10 лютого 2020 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко