Ухвала суду № 87579954, 13.02.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/8822/16-ц

Провадження №2/521/69/20

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

13 лютого 2020 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя – Плавич І.В.,

секретар судового засідання – Дукіна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали уточненої позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання недійсним, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, визнання права власності на ј частину квартири,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання недійсним, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, визнання права власності на ј частину квартири.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 травня 2016 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання недійсним - відкрито.

Утім, від ОСОБА_1 у процесі розгляду справи через канцелярію суду надійшла уточнена позовна заява, у якій сторона просить суд визнати договір довічного утримання недійсним, скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру, визнати права власності на ј частину квартири.

Як встановлює ст. 13 ч.1 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дійсно, виходячи зі змісту даної норми, звернення особи до суду повинне відповідати певним вимогам, що регламентуються процесуальним законом, зокрема, ст. 175, 177 ЦПК України.

Однак, дослідивши відповідні матеріали, суд виявив, що дана позовну заява подана без додержання певних вимог закону, а саме: не сплачено судовий збір у належному розмірі, не вказано ціну позову; відсутнє зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; додані до уточненої позовної заяви копії не засвідчені у встановленому законом порядку.

Позивачем ОСОБА_1 заявлено вимоги про визнання договору довічного утримання недійсним, скасування державної реєстрації права власності на квартиру – які є немайновими, та про визнання права власності на ј частину квартири – яка є майновою.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 650,00 + 768,40 = 3 418,40 гривень.

Згідно із ст. 4 ч. 2 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, фізичною особою або фізичною особою – підприємцем – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, яка подана: юридичною особою або фізичною особою – підприємцем – 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, фізичною особою – 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з договору довічного утримання від 27 вересня 2013 року за реєстровим №5-1097, посвідченого державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Лангольф Ю.Д., вартість квартири АДРЕСА_1 становить 316 279,00 гривень.

Вартість вказаного майна підтверджується Звітом про оцінку майна трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 57,0 кв.м., складеним ТОВ «Агентством експертної оцінки» від 30 липня 2013 року.

Утім, суд звертає увагу, що станом на даний час вартість трикімнатної квартири по АДРЕСА_2 становить приблизно 1 375 000,00 гривень.

Позивачем сплачено за подачу позову: 2650,00 + 768,40 = 3 418,40 гривень.

Відтак, суддя зазначає, що за подачу даного позову сплаті від позивача підлягає: (1 375 000,00/4)х0,01) + (2х768,40) = 4 974,30 гривень, що визначений Законом України «Про судовий збір».

Таким чином, доплаті від позивача ОСОБА_1 підлягає наступна сума: 4 974,30- 3 418,40=1 555,90 гривень.

Як встановлює ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ст. 19 ч. 1 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з п. 22 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» (Заява №23436/03), Суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. Golder v. the United Kingdom, рішення від 21 лютого 1975 року, серія А, №18, с.18, параграф 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. v. France рішення від 29 липня 1998 року, Reports of Judgment and Decisions 1998-V, с.1867, параграф 37).

Водночас, за змістом п. 59, 60 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» (Заява №28249/95), Суд ще раз нагадує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду (див. пункт 54 вище і, особливо, вищезазначене рішення, там само, пункт 61 і далі у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства»). Більше того, Суд вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див., mutatis mutandis, рішення суду у справі «Ейрі проти Ірландії», цитоване вище, там само, п. 25-26). Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Як встановлює ст. 185 ч.1, 2 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Крім того, відповідно до ст. 187 ч. 11 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

На підставі викладеного, суддя вбачає, що дана заява підлягає залишенню без руху із наданням позивачеві строку для усунення наведених недоліків.

Керуючись ст. 175, 177, 185, 258, 259, 260, п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання недійсним, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, визнання права власності на ј частину квартири, – залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків впродовж п`яти днів з дня вручення копії ухвали суду.

Роз`яснити позивачеві, що у разі, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала суду оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя: І.В. Плавич