Рішення № 87578395, 07.02.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2020 Справа №607/27788/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Хамелко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 пред`явив до суду позов до відповідача Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного ториста «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення нарахованої але не виплаченої на день звільнення заробітної плати та інших виплат у розмірі 22192,76 гривень, а також середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку у сумі 27765,60 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що працював шляховим робітником у філії «Лановецький райавтодор» дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» до 29 травня 2019 року. При звільненні йому було нараховано розрахункові в розмірі 2214,23 гривень, а також заробітну плату за січень-квітень включно в сумі 9063,53 гривень та у липні 2019 року нараховано 10915 гривень за вислугу років. Усі нараховані суми не виплачені по даний час. За вказаних обставин просить стягнути із відповідача на його користь суму нарахованої, але не виплаченої на день звільнення заробітної плати та інших виплат в розмірі 22192,76 гривень, а також середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку у сумі 27765,60 гривень.

Ухвалою суду від 05 грудня 2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, однак його представник адвокат Вальчук М. В М. подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у поряду загального позовного провадження до суду не надходило.

За вказаних обставин, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За положеннями ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Судом установлено:

Наказом №13-к виданим 17 березня 2003 року Філією «Лановецький райавтодор» позивача ОСОБА_1 прийнято на роботу по переводу шляховим робітником по П-у розряду з 18 березня 2003 року з місячним випробувальним терміном, на підставі заяви ОСОБА_1 від 17 березня 2003 року.

Наказом № 22-к від 28 травня 2019 року позивача звільнено з роботи з 29 травня 2019 року за згодою двох сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до Довідки № 108 від 07 серпня 2019 року виданої філією «Лановецький райавтодор» дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України», при звільненні ОСОБА_1 29 травня 2019 року йому було нараховано розрахункові кошти, з яких: (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку) в сумі 2214,23 гривень і заробітну плату за січень-квітень включно 9063,53 гривень та у липні 2019 року нараховано 10915 гривень за вислугу років. Усі нараховані суми на 07 серпня 2019 року є невиплаченими.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Стаття 116 КЗпП України зазначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст.182-1 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.

За таких обставин, суд вважає, що права та інтереси позивача були порушенні відповідачем, і вказані порушенні права та інтереси підлягають захисту судом шляхом стягнення з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь позивача суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших виплат в розмірі 22192,76 гривень (в межах заявлених позовних вимог), з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6-15цс13)

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ( постанова у справі № 6-64 цс 13 від 03.2013 року) згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Абз. 2 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок) передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2012 року та від 11 червня 2014 року.

Час затримки належних позивачу як звільненому 29 травня 2019 року працівнику сум, складає період з 30 травня 2019 року і по день ухвалення рішення.

Судом установлено, що розмір середньоденного заробітку позивача за весь час затримки розрахунку складає 27765,60 гривень, виходячи із розрахунку сум згідно розрахункового листка на нарахування компенсації за невчасно виплачені розрахункову (а. с. 13 ).

Як вказано в вище зазначеному порядку після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді, а середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню не більше розміру заявленого позивачем, а саме в сумі 27765,60 гривень, з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.

Згідно із вимогами частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд вважає, що права та інтереси позивача були порушенні відповідачем та підлягають захисту судом шляхом стягнення з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь позивача суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших виплат в розмірі 22192,76 гривень ( відповідно до заявлених позовних вимог), а також середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у сумі 27765,60 гривень, з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, із відповідача слід стягнути в користь держави 768,40 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь ОСОБА_1 суму нарахованої, але не виплаченої на день звільнення заробітної плати та інших виплат в розмірі 22192,76 (двадцять дві тисячі сто дев`яносто дві) гривні 76 копійок.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у сумі 27765,60 (двадцять сім тисяч сімсот шістдесят п`ять тисяч) гривень 60 копійок.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь держави судовий збір у сумі 768,40 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 11 лютого 2020 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», місцезнаходження: вул. Кульчицької, буд. 8, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 31995099.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка