Рішення № 87577128, 13.02.2020, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1614/19

пр.№ 2/464/54/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.02.2020 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

суддя Тімченко О.В.,

секретар судового засідання Мерза Д.С.

справа № 464/1614/19

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ТОВ «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ»

вимоги: стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні

представники учасників справи:

позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Обставини справи

Позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі (відрядження) 506 079 грн.; заборгованість по компенсації за невикористану відпустку 220 грн.; середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення, покликаючись на невиплату відшкодування витрат на відрядження та компенсації за невикористану відпустку.

Ухвалою суду від 19 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито за правилами спрощеного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Відповідачем подано відзив, в якому просить в позові відмовити, адже позивача прийнято на роботу дорожнім робітником саме на період будівництва аеропортового комплексу в передмісті м.Туркменабат, у відрядженні він не перебував та в нього не виникло право на отримання коштів на відрядження; всі нараховані відповідачем кошти виплачено позивачу.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому покликається на ненаданням відповідачем доказів в підтвердження своїх заперечень щодо позову.

Відповідачем надано заперечення, в яких зазначає щодо неможливості надання документів у зв`язку із захопленням приміщення відповідача, а також непідтвердженням позивачем своїх доводів. Також відповідачем подано клопотання про застосування позовної давності.

26 червня 2019 року судом постановлено ухвалу про витребування у відповідача доказів.

У судовому засіданні позивач та представник позов підтримали та просять задоволити.

Відповідач, будучи повідомленим, у судове засідання не з`явився, що не перешкоджає розгляду справи згідно з вимогами ст.223 ЦПК України.

Мотиви та висновки суду

Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ». Згідно з копією трудової книжки, наявної в матеріалах справи, позивача 13 червня 2013 року прийнято відповідачем на роботу дорожнім робітником 3 розряду, на період будівництва нового аеропортового комплексу в передмісті м.Туркменабат (наказ № 188-к від 13 червня 2013 року). 12 грудня 2016 року позивача звільнено з роботи за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (наказ № 435/1 від 12 грудня 2016 року).

З урахуванням заявлених вимог спірні відносини врегульовано ст.ст.116, 117, 121 КЗпП України.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ч.1 ст.116 КЗпП України).

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про ро зміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст.117 КЗпП України).

Виходячи з приписів ст.121 КЗпП України, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада). Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Позивач аргументує позов направленням його у відрядження за межі України в м.Туркменабат за розпорядженням керівника підприємства.

Водночас Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України в редакції від 17 березня 2011 року за № 362, передбачено, що відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства (у разі відрядження державного службовця - відповідно до наказу керівника державної служби) після затвердження технічного завдання, в якому визначаються мета виїзду, завдання та очікувані результати відрядження, строк, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат. Строк відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 (строк відрядження державного службовця протягом одного календарного року не може перевищувати 60 календарних днів, крім випадків, визначених законодавством).

Всупереч процесуальному обов`язку позивачем не надано жодних доказів оформлення його відрядження за кордон, в тому числі і наказу чи розпорядження керівника. Вказане узгоджується з листами Головного управління Держпраці у Київській області за № 4.3/2-Г-5947-152 від 14 січня 2019 року та Міністерства соціальної політики за № 70/0/204-19 від 28 січня 2019 року, де зазначено, що за розрахунковими відомостями та табелями обліку використаного робочого часу дані про направлення та перебування у відрядженні позивача під час роботи у відповідача відсутні, факт відрядження документально не підтверджений. Покликання представника позивача на відсутність в Туркменістані філії відповідача та неможливість прийняття його на роботу з визначенням м.Туркменабад, що підтверджує, на її думку, саме перебування позивача у відрядженні, спростовується наданим відповідачем витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, де місцезнаходження філії, поряд з іншими, і в Туркменістані.

При цьому суд враховує об`єктивну неможливість надання відповідачем документів щодо ОСОБА_1 на вимогу позивача та суду у зв`язку із захопленням приміщення товариства у м.Маріуполь Донецької області, що підтверджується повідомленням ст.слідчого СВ Красноармійського МВ ГУМВСУ в Донецькій області від 16 березня 205 року про початок 26 грудня 2014 року досудового розслідування кримінального провадження № 1201405000000127.

З урахуванням відсутності доказів перебування позивача у відрядженні вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі (відрядження) в розмірі 505 079 грн є недоведеною та в задоволенні такої слід відмовити. При цьому висновку суд враховує положення ч.6 ст.81 ЦПК України, за якими доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача 220 грн компенсації за невикористану відпуску та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення, то суд враховує наступне.

Згідно з наданими відповідачем довідкою та розрахунковою відомістю за період з червня 2013 року по 12 грудня 2016 року заробітна плата виплачена повністю та заборгованість відсутня. Позивачем вказане не заперечено та не спростовано, а відтак надані документи приймаються судом до уваги. Отже наявність заборгованості відповідача перед позивачем у виді компенсації за невикористану відпустку в розмірі 220 грн відвідними доказами не підтверджено, що є підставою для залишення без задоволення даної вимоги.

У зв`язку із відмовою у стягненні 506 079 грн заробітної плати (відрядження) та 220 грн компенсації за невикористану відпустку, а отже і вимога про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення як похідна не підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог з підстав, зазначених позивачем, і наданих доказів, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача грошових коштів, не встановлено факту порушення відповідачем трудових прав позивача, які б підлягали судовому захисту У задоволенні позову слід відмовити. У матеріалах справи відсутні відомості, які спростовують даний висновок суду. Суд не враховує подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності з урахуванням відмови в позові по суті вимог за відсутності порушеного права позивача.

Судові витрати

У зв`язку із відмовою в позові судові витрати до відшкодування позивачу не підлягають (ст.141 ЦПК України).

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні.

Судові витрати по сплаті судового збору залишити по понесеним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.354 ЦПК України). Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Відповідач ТОВ «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ», ІКЮО 32794511, м.Маріуполь, вул.Бахчиванджи,2 Донецької обл.

Повний текст судового рішення складено 13.02.20.

Суддя О.В.Тімченео