Рішення № 87575959, 10.02.2020, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/3645/19

Провадження №2/333/205/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Круглікової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іщенко А.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу

за позовною заявою: АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50

до відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 125 055,53 грн., -

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1 ) заборгованості за кредитом в сумі 125 055,53 грн., яка утворилась за договором від 27.01.2014 р. б/н. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказує, що відповідач за вказаним вище договором отримав кредит в сумі 13000 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим, станом на 09.06.2019 року, за останнім утворилась заборгованість у сумі 125 055,53 грн., яка складається з 12 951,45 грн. – заборгованості по кредиту та 112 104,08 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, просить суд його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судовому засіданні 10.02.2020 р. проти позовних вимог заперечив частково, визнав суму основного боргу в розмірі 12 951,45 грн., проти нарахованих відсотків за користування кредитом в сумі 112 104,08 грн. заперечив повністю. Також, просив суд застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що 27.01.2014 року між позивачем та ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, на виконання умов якої Банк відкрив Позичальнику картрахунок та встановив кредитний ліміт на суму 13 000 грн.

Даний факт не заперечувався представником відповідача в ході розгляду цієї справи, а тому вказані обставини у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, враховуючи їх обґрунтовану достовірність, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.

Також, зміст Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку свідчить, що Позичальник ознайомлений та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку. Позичальник погодився, що ця заява разом із пам`яткою Клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, відповідач прийняті зобов`язання з повернення суми кредитного ліміту, встановленого на картковий рахунок, не виконав, внаслідок чого за останнім виникла заборгованість в сумі 12 951,45 грн. по тілу кредиту.

Факт наявності наведеної вище заборгованості, яка виникла на підставі підписаною між сторонами Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 27.01.2014 р. підтверджується наявними в матеріалах цієї справи доказами, визнаний відповідачем повністю та не спростований останнім.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 12 951,45 грн. заборгованості по тілу кредиту є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доданими документами, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в ході розгляду цієї справи просив суд застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідачем здійснено поповнення карткового рахунку 31.10.2016 р. в сумі 350 грн. Даний факт підтверджується наявною в матеріалах цієї справи випискою з особового рахунку ОСОБА_1 та не заперечувався відповідачем в ході розгляду цієї справи.

За таких обставин, враховуючи, що остання банківська операція з погашення суми боргу за кредитною карткою відбулась - 31.10.2016 р., а позивач звернувся до суду - 26.06.2019 р., тобто в межах 3-річного строку, передбаченого ст. 257 ЦК України, суд дійшов висновку, що підстави для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності відсутні.

У зв`язку з чим, у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності до суми основного боргу по тілу кредиту в розмірі 12 951,45 грн. судом відмовляється.

Розглянувши вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 112 104,08 грн. відсотків за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги про стягнення 112 104,08 грн. відсотків за користування кредитом, позивач посилається на п.п. 2.1.1.5.5., 2.1.1.12.6., Умов та правил надання банківських послуг, до яких, як вказує позивач, приєднався ОСОБА_1 , підписавши 27.01.2014 р. Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Так, пунктом 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг визначено, що Позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що передбачено п. 2.1.1.12.6. Умов та правил надання банківських послуг.

Дослідивши додані АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг, судом встановлено, що останні не містять жодних підтверджень, що саме ці Умови та Правила розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву від 27.01.2014 р., а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо розміру заявлених до стягнення процентів за користування кредитними коштами.

Крім того, суд виходить з того, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Також, суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (27 січня 2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (26 червня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в Анкеті-заяві від 27.01.2014 р. домовленості сторін щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у заявленому до стягнення розмірі, суд дійшов висновку, що надані банком Умови та правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, що містяться в матеріалах даної справи, які не визнаються відповідачем та не містять його особистого підпису, не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 27 січня 2014 року шляхом підписання Анкети-заяви.

Наведена вище правова позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків за користування кредитом у заявленому до стягнення розмірі.

У зв`язку з чим, судом відмовляється у задоволенні вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 112 104,08 грн. відсотків за користування кредитом у зв`язку з недоведеністю.

Враховуючи викладене, оскільки судом відмовлено позивачу у задоволенні вимог про стягнення 112 104,08 грн. відсотків за користування кредитом, підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин в цій частині заявлених вимог відсутні. А тому, заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення 112 104,08 грн. відсотків за користування кредитом залишається судом без задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 198,95 грн. покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273-274, 279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, на р/р № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299) – 12 951 (дванадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят одну) грн. 45 коп. – заборгованість по кредиту та 198 (сто дев`яносто вісім) грн. 95 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Повне рішення складено 12.02.2020 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова