Ухвала суду № 87575542, 12.02.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13511/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2020 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Малюк В.М., при секретарі Матіко Я.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Ужгород, заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Ільницького Михайла Петровича, про роз`яснення ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.11.2019 року по кримінальному провадженню № 42019070000000386 від 14.11.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.11.2019 року клопотання начальника відділу нагляду за додержання законів органами фіскальної служби прокуратури Закарпатської області Іванова А. про накладення арешту на майно – задоволено. Накладено арешт на земельні ділянки, які розташовані у м. Ужгороді по вул. Тиводара Легоцького, 78,33, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, з кадастровим номером 2110100000:22:001:0121 та кадастровим номером 2110100000:22:001:0122, які належать землевласнику ТОВ «СВКП «С.В.-ПЛЮС», код 20448056, та правокористувачам згідно договорів суперфіцію ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також на розташовані на них об`єкти будівництва, будівлі, споруди, тимчасові архітектурні форми, інші об`єкти незавершеного та завершеного будівництва, шляхом заборони користування вказаним майном, а саме: шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам проведення будівельних робіт, а також заборони відчуження вищезазначеного майна.

20.12.2019 року, на адресу суду, надійшла заява про роз`яснення вказаної ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.11.2019 року. Заява мотивована тим, що ухвалою обмежене об`єктивне право заявника ОСОБА_1 по розпорядженню та користуванню земельною ділянкою, а також майном розміщеним на ній. Зазначає, що майно, на яке накладено арешт, є земельна ділянка яка придатна для забудови, а також самочинно споруджені на ній будівлі та споруди. В свою чергу, враховуючи характер накладеного на таке майно заходу забезпечення кримінального провадження, його тимчасовий характер, заявник ОСОБА_1 , на даний момент, активно вживає заходи щодо приведення містобудівної діяльності, яка в майбутньому здійснюватиметься на земельній ділянці, у відповідності до статей 26, 34 та 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Так, у розпорядженні заявника ОСОБА_1 знаходяться містобудівні умови, обмеження на забудову земельної ділянки та експертний звіт по позитивному розгляду проектної документації на предмет відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам.

Стверджує, що згідно статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», заявник ОСОБА_1 вправі звернутися до органу архітектурно-будівельного контролю для отримання адміністративної послуги - «дозволу на початок виконання будівельних робіт». Разом з тим, в заявника наявні побоювання, що такі його діяння будуть розцінені органами досудового розслідування, а також судом, як вчинення заявником суспільно-небезпечного діяння, склад якого передбачений статтею 382 КК України, тобто умисне невиконання судового рішення (постановленої слідчим суддею ухвали).

Виходячи із цього, ухвала слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.11.2019р. є незрозумілою, оскільки в такій ухвалі не конкретизовано, чи обмежене право заявника звернутися до органів державного архітектурно-будівельного контролю на предмет отримання адміністративної послуги «Дозвіл на виконання будівельних робіт», в порядку статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про адміністративні послуги».

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 369 та 380 КПК України, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ільницький М.П. просить роз`яснити, чи містить накладений, згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.11.2019р. (справа № 308/13511/19), захід забезпечення кримінального провадження будь-які обмеження щодо можливості ОСОБА_1 звернення до органів архітектурно-будівельного контролю та отримання нею адміністративної послуги «Дозвіл на виконання будівельних робіт» щодо земельної ділянки за кадастровим номерам 2110100000:22:001:0122, в порядку статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про адміністративні послуги».

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Ільницький М.П. в судове засідання не зявився, однак надав суду заяву про розгляд заяви без його участі. Подану заяву підтримує повністю та простиь суд її задоволити.

Прокурор у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 380 КПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви про роз`яснення рішення.

Дослідивши подану заяву з додатками, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Встановлено, що Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.11.2019 року клопотання начальника відділу нагляду за додержання законів органами фіскальної служби прокуратури Закарпатської області Іванова А. про накладення арешту на майно – задоволено. Накладено арешт на земельні ділянки, які розташовані у м. Ужгороді по вул. Тиводара Легоцького, 78,33, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, з кадастровим номером 2110100000:22:001:0121 та кадастровим номером 2110100000:22:001:0122, які належать землевласнику ТОВ «СВКП «С.В.-ПЛЮС», код 20448056, та правокористувачам згідно договорів суперфіцію ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також на розташовані на них об`єкти будівництва, будівлі, споруди, тимчасові архітектурні форми, інші об`єкти незавершеного та завершеного будівництва, шляхом заборони користування вказаним майном, а саме: шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам проведення будівельних робіт, а також заборони відчуження вищезазначеного майна.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною кримінального провадження, яка звернулась з клопотанням, доведено наявність достатніх підстав вважати, що земельні ділянки з кадастровим номером 2110100000:22:001:0121 та кадастровим номером 2110100000:22:001:0122, а також розташовані на них об`єкти будівництва, будівлі, споруди, тимчасові архітектурні форми, інші об`єкти незавершеного та завершеного будівництва, відповідно в сукупності з іншими речами та документами, мають значення речового доказу у кримінальному проваджені№ 42019070000000386 та відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки являються об`єктом вчиненого злочину, а тому з метою забезпечення кримінального провадження, прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вказане майно.

04.12.2019 року захисник Ільницький М.П., який діє в інтересах ОСОБА_3 не погодившись з ухвалою слідчого судді, подав до апеляційного суду скаргу, в якій покликається на її незаконність, необґрунтованість, оскільки дана ухвала винесена без достатніх на це підстав та з суттєвими порушеннями норм КПК, а тому підлягає скасуванню.

30.01.2020 року Закарпатський апеляційний суд, скаргу адвоката Ільницького М.П. подану в інтересах ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.11.2019 про накладення арешту – без змін.

20.12.2019 року на адресу Ужгородського міськрайонного суду надійшла заява про роз`яснення ухвали слідчого судді від 28.11.2019 року.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.380 КПК, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

Таким чином, необхідність роз`яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю або суперечливістю, викладених у ньому висновків, тобто коли зміст рішення є незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або для осіб, які мають його виконувати. При цьому, виходячи зі змісту вказаної норми, роз`ясненню підлягає суть прийнятого рішення, а не мотиви та підстави для його прийняття, а також порядку застосування діючих правових норм.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду, права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, крім іншого, з метою забезпечення збереження речових доказів. Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно положень ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а згідно положень ч.1 ст. 319 цього Кодексу, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності — це сукупність правових норм, які регулюють і закріплюють суспільні відносини, що виникають з присвоєнням матеріальних благ громадянами, юридичними особами та державою, які надають названим суб`єктам рівні права та обов`язки з володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності розглядають як в об`єктивному, так і в суб`єктивному аспектах.

В об`єктивному аспекті право власності — це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини з володіння, користування і розпорядження майном.

У суб`єктивному аспекті право власності являє собою сукупність повноважень власника з володіння, користування і розпорядження майном.

Володіння — це фактична наявність речі в господарстві власника та його можливість впливати на неї безпосередньо. Володіння може бути законним (наприклад, наявність в особи речі за правом власності) та незаконним (скажімо, володіння майном, добутим злочинними діями, привласнення знахідки). Незаконне володіння поділяється на добросовісне (коли особа не знала і не могла знати про те, що володіє чужим майном) і недобросовісне (коли особа знала чи повинна була знати про те, що володіння незаконне).

Користування — це право вилучати з речей їхні корисні властивості (наприклад, обробляти землю та отримувати врожай, вживати продукти харчування, носити одяг і взуття), в тому числі і використовувати земельні ділянки на власний розсуд.

Розпорядження — це право визначати юридичну або фактичну долю майна (відчужувати наприклад, продавати, дарувати, обмінювати, переробляти, заповідати тощо).

Зі змісту ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 28.11.2019 року вбачається, що власника та правокористувачів земельних ділянок з кадастровим номером 2110100000:22:001:0121 та кадастровим номером 2110100000:22:001:0122, із вказаним на даних земельних ділянках майном, було обмежено права користування вказаним в ухвалі майном, а також заборонено його розпорядження (відчуження).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що мотивувальна та резолютивна частини ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 28.11.2019 року викладені загальновживаними словами, вони містять чіткий і зрозумілий характер та у такій зазначені мотиви та правові підстави прийнятого рішення.

З врахуванням наведеного, жодних підстав для роз`яснення судового рішення, яке є зрозумілим, чітким та доступним для сприйняття, і таким, що не припускає варіантності свого тлумачення, не має.

Керуючись статтями 369-372, 380 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Ільницького Михайла Петровича, про роз`яснення ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.11.2019 року по кримінальному провадженню № 42019070000000386 від 14.11.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, про накладення арешту на майно - відмовити.

Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородським міськрайонний суд Закарпатської області.

Слідчий суддя: Малюк В.М.