Ухвала суду № 87572932, 12.02.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4571/20

Провадження № 2-з/761/147/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

при секретарі: Бєляєвої О.К.,

розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ), про забезпечення позову,

встановив:

12.02.2020 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову.

У поданій заяві заявник просить суд забезпечити позов, шляхом:

Заборони Національній академії наук України (код ЄДРПОУ 00019270, адреса: 01030, м. Київ, вул. Володимирська, 54) укладати контракт з ОСОБА_2 (особою, визначеною переможцем за результатом конкурсного відбору) та призначати на посаду директора Кардіологічного санаторію «Ворзель» Національної академії наук України (код ЕДРПОУ 03534305).

Заборони усім без виключення державним реєстраторам юридичних осіб, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, акредитованим суб`єктам, Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України проводити будь-які реєстраційні дії, у тому числі, але не виключно, вносити зміни та скасовувати реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Кардіологічний санаторій «Ворзель» Національної академії наук України (код ЕДРПОУ 03534305) у розділі «Прізвище, ім`я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи».

Заява обґрунтовано такими обставинами.

06.12.2019 р. Національною академією наук України оголошено конкурс на заміщення посади директора Кардіологічною санаторію «Ворзель» Національної академії наук України, встановлено строк подачі заявок на участь у конкурсному відборі до 03.01.2020.

На підставі оголошеного конкурсу заявником 26.12.2019 на адресу Національної академії наук України (вулиця Володимирська, 54, м. Київ, 01030) та на електронну адресу: novozhylov@nas.gov.ua направлено заяву про участь у конкурсі та пакет документів, які зазначені в оголошенні, розміщеному на офіційному веб-сайті Національної академії наук України.

06.02.2002 р. в оголошенні, розміщеному на офіційному веб-сайті Національної академії наук України зазначено, що Постійно діюча комісія з конкурсного відбору керівників державних підприємств, віднесених до відання HAH України, на своєму засіданні від 04.02.2020 (протокол №6) провела конкурс на заміщення посади директора Кардіологічного санаторію «Ворзель» Національної академії наук України» та ухвалила визнати переможцем конкурсу ОСОБА_2 , а також рекомендувала Президії HAH України укласти з ОСОБА_2 контракт та призначити його на посаду директора Кардіологічного санаторію «Ворзель» Національної академії наук України (посилання на веб-сайт: http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessagelD=6057).

Заявник вважає рішення Постійно діючої комісії з конкурсного відбору керівників державних підприємств, віднесених до відання HAH України оформлене протоколом №6 від 04.02.2020 незаконним та необґрунтованим з огляду на те, що його конкурсна пропозиція містить економічно обґрунтований план щодо відновлення Санаторію із залученням інвестора та її реалізація призведе до відновлення діяльності Санаторію.

Також заявник стверджує, що офіційне оголошення Національної академії наук України на заміщення посади директора Кардіологічного санаторію «Ворзель» Національної академії наук України не містить інформації щодо можливості участі в конкурсі осіб з інвалідністю (не містить шаблону заяви «про розумне пристосування»), що суперечить Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, яка ратифікована Україною в грудні 2009 року.

Відповідно, відсутність відомостей про можливість участі у конкурсі осіб з інвалідністю порушує його права, як особи з інвалідністю ІІ групи та є дискримінаційними відносно осіб з інвалідністю в цілому.

На підставі вищевикладеного, заявник стверджує про намір звернутися до суду для захисту своїх законних інтересів та оскаржити рішення Постійно діючої комісії з конкурсного відбору керівників державних підприємств , віднесених до відання НАН України, оформлене протоколом №6 від 04.02.2020 р.

Просить задовольнити заяву про забезпечення позову, оскільки у разі задоволення позову про визнання рішення Постійно діючої комісії з конкурсного відбору керівників державних підприємств, віднесених до відання HAH України оформленого протоколом №6 від 04.02.2020 незаконним, істотно ускладнить та унеможливить ефективний захист, поновлення порушених прав за захистом яких позивач має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Отже метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Так, згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Однак заявником не надано відповідних беззаперечних доказів та, відповідно, не доведено того, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернеться до суду.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що заявником не були надані достатні докази обставин щодо можливості заподіяння шкоди його інтересам до ухвалення рішення в цій справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих інтересів у майбутньому в разі задоволення позову.

Крім цього, суд бере до уваги, що забезпечення позову у такий спосіб, про який просить заявник, впливає не лише на інтереси самого заявника, але й на інтереси Національної академії наук України та ОСОБА_2 , який брав участь в конкурсі, права якого будуть порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, а тому повинні бути враховані судом.

Відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд,

постановив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ), про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Суддя: