Рішення № 87571451, 12.02.2020, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/8167/19

Провадження № 2/727/377/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2020 року м.Чернівці

Шевченківський районний суд м.Чернівці

в складі : головуючого судді – Семенко О.В.

при секретарі судових засідань – Гомонович Н.Г.

за участю: представника позивача – ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представника відповідачів ЧМР,

Чернівецького міського голови Каспрука О.П. – Юзьківа М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Чернівецького міського голови, Чернівецької міської ради, Голови реорганізаційної комісії Комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок №1», Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок №1», де третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виступає Управління забезпечення медичного обслуговування у сфері охорони здоров`я Чернівецької міської ради, про визнання незаконним та скасування розпорядження Чернівецького міського голови про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і переведення у зв`язку з реорганізацією,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 30.07.2019 року звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівці з позовом до відповідачів Чернівецького міського голови, Чернівецької міської ради, Голови реорганізаційної комісії Комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок №1», Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок №1», де третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виступає Управління забезпечення медичного обслуговування у сфері охорони здоров`я Чернівецької міської ради, про визнання незаконним та скасування розпорядження Чернівецького міського голови про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і переведення у зв`язку з реорганізацією.

Посилається на те, що відповідно до розпорядження Чернівецького міського голови від 21.07.2003 року №450к на підставі трудового договору продовженим на невизначений строк позивач призначений на посаду головного лікаря комунальної медичної установи "Міський клінічний пологовий будинок № 1", що належить до комунальної власності територіальної громади м.Чернівці. Рішенням Чернівецької міської ради від 31.01.2019 року № 1608 «Про реорганізацію шляхом перетворення комунальних медичних закладів м.Чернівці» вирішено припинити діяльність у зв`язку із реорганізацією комунальної медичної установи «Мiський клінічний пологовий будинок № 1» Чернівецької міської ради шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство «Міський клінічний пологовий будинок № 1» Чернівецької міської ради. Вважає, що у разі перетворення комунальної установи у комунальне некомерційне підприємство, заклад охорони здоров`я продовжує здійснювати свою діяльність і є правонаступником всіх прав та обов`язків закладу охорони здоров`я, що припиняється зокрема в частині продовження трудових відносин з найманими працівниками, зокрема працівником.

В порушення вимог закону, 25.04.2019 року Чернівецьким міським головою винесене персональне попередження про припинення трудових відносин із головним лікарем Манчуленко ОСОБА_4 у зв`язку із реорганізацією КМУ «Міський пологовий будинок № 1», ліквідацією посади головного лікаря та зміною завдання і обов`язків керівника новоствореного закладу охорони здоров`я. Із вказаним попередженням позивач не погодився, вважає, що посада головного лікаря, яку він займає не ліквідовуються при реорганізації медичної установи, вважає, що дії роботодавця спрямовані лише на чергове повторне на грубе порушення його трудових прав.

Вказує на те, що попередження та всі подальші дії міського голови являються незаконними та нікчемними, у зв`язку із тим, що рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року, яким поновлено повноваження міського голови, ще не вступило в законну силу, а сам факт поновлення відповідача на роботу Чернівецького міського голови, не наділяє його повноваженнями міського голови, а дає лише підстави для нарахування та отримання заробітної плати, що прирівнюється до осіб, які відстороненні від виконання посадових обов`язків. Враховуючи, що термін дії трудового договору з ним, як головним лікарем продовжений на невизначений строк та він призначений на посаду до вступу в силу 01.01.2019 року Наказу МОЗ від 31.10.2018 року (про розділення функцій керівника медичного закладу на управлінські та медичні), продовження дії його договору також випливає із вимог КЗпПУ та Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, та прямо визначено рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21.08.2015 року, яке набрало законної сили. Вважає, що в силу ст.36 КЗпПУ дія його трудового договору продовжується в новоутвореному підприємстві, та він має право на заняття вакантної посади керівника шляхом переведення, без проведення конкурсу.

Позивач вказує в своєму позові, що 23.07.2019 року звернувся до роботодавця Чернівецького міського голови із заявою про переведення його з посади головного лікаря КМУ «Мiський клінічний пологовий будинок № 1» на посаду генерального директора КНП «Мiський клінічний пологовий будинок №1» і, що наявна в реорганізованій установі вакантна посада генерального директора, йому за кваліфікацією та освітою підходить. Зазначає, що дана заява не розглянута. 26.07.2019 року, в період тимчасової непрацездатності, поштовим листом, отримав копію Розпорядження міського голови від 24.07.2019 року № 1024-к про звільнення ОСОБА_3 з посади головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок №1» 24 липня 2019 року у зв`язку із реорганізацією установи, в якому здійснюється посилання на п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 29.07.2019 року, заходи по реорганізації КМУ «Міський клінічний пологовий будинок №1» не завершені, не припинено діяльність установи та новоутворене некомерційне підприємство не зареєстроване, що також свідчить про безпідставне звільнення з посади 24.07.2019 року.

Зазначає, що відповідно до посвідчення № КД-5439 від 25.06.2019 року являвся кандидатом у народні депутати України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі та включений до виборчого списку Аграрної партії України. У зв`язку із виборчим процесом, Розпорядженням міського голови від 01.07.2019 року № 843-к, ОСОБА_3 , головному лікарю КМУ надано відпустку без збереження заробітної плати, як кандидату в народні депутати, тривалістю 21 календарний день з 01.07. по 21.07.2019 року включно. Вказує, що згідно ст.76 ЗУ «Про вибори народних депутатів України» в редакції від 28.02.2019 року - кандидат у депутати під час виборчого процесу не може бути звільнений з роботи з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу, командира військової частини (формування). Кандидат у депутати без його згоди не може бути переведений на іншу роботу, направлений у відрядження, а також призваний на військову або альтернативну (невійськову) службу, навчальні (перевірні) та спеціальні збори військовозобов`язаних.

Крім цього, вважає, що оскаржуване розпорядження винесено відповідачем в період перебування на лікарняному, в той час як відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України звільнення працівника з роботи в період тимчасової непрацездатності не допускається, що підтверджується листком непрацездатності серії АГЩ НОМЕР_1 , виданий 22.07.2019 року, ОСОБА_3 з 22.07.2019 року по 26.07.2019 року включно був звільнений з роботи у зв`язку із хворобою та тимчасовою непрацездатністю.

Позивач вказує на те, що згідно довідки №77 від 29.07.2019 року КМУ «Міський клінічний пологовий будинок № 1» - за період з 01.05. по 30.06.2019 року позивачу нарахована заробітна плата в сумі 44 617 грн. 15 коп., що є розміром заробітної плати за два місяці, що передували звільненню з роботи. Всього в цьому періоді відповідно до табелів обліку робочого часу відпрацьовано 40 робочі дні. Одноденна заробітна плата складає 1115,43 грн. (44 617,15 грн. : 40 р/дн.). За період часу вимушеного прогулу з 24.07.2019 року до 30.07.2019 року включно 5 робочих днів з розрахунку п`ятиденного робочого тижня, який встановлений в міському клінічному пологовому будинку № 1. Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 5577,15 грн. (1115,43 грн. х 5 р/дн.). В період з 22.07.2019 року по 26.07.2019 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні. При цьому вчасно надав КМУ «Міський клінічний пологовий будинок №1» листок про тимчасову непрацездатність, проте до цього часу він йому не оплачений.

Зазначає, що не зважаючи на його тривалий та бездоганний стаж роботи в медичній галузі взагалі і на посаді головного лікаря пологового будинку, роботодавець не запропонував іншої посади, не забезпечив дотримання основних гарантій працівника при звільненні, чим позбавив позивача та його сім`ю, права на працю і засобів до існування. Вважає, що його звільнення з роботи з посади головного лікаря КМУ «Міський клінічний пологовий будинок №1» відповідно до розпорядження Чернівецького міського голови О. Каспрука від 24.07.2019 року № 1024-к в ув`язку із реорганізацією комунальної медичної установи є незаконним, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню, а його слід поновити на роботі на посаді головного лікаря КМУ та зобов`язати відповідача перевести на посаду генерального директора в КНП.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить визнати незаконним та скасувати розпорядження Чернівецького міського голови О. Каспрука від 24.07.2019 року № 1024-к «Про звільнення ОСОБА_3 – головного лікаря КМУ «Міський клінічний пологовий будинок №1». Визнати незаконним та скасувати розпорядження Чернівецького міського голови від 05.08.2019 року № 1085-к «Про внесення змін в розпорядження міського голови від 24.07.2019 року № 1024-к». Негайно поновити мене на роботі на посаді головного лікаря Комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок №1» з 24.07.2019 року та зобов`язати Чернівецького міського голову О. Каспрука перевести мене, ОСОБА_3 , з посади головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок № 1» (адреса: м. Чернівці, вул. Головна,129, код ЄДРПОУ 05481412) на посаду генерального директора комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 1», у зв`язку з реорганізацією комунальної медичної установи шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство «Міський клінічний пологовий будинок № 1». Стягнути з КНП «Міський клінічний пологовий будинок № 1» на мою користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з розрахунку 1115,43 грн. одноденної заробітної плати. Допустити негайне виконання судового рішення в частині виплати середнього заробітку за один місяць та в частині поновлення на роботі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці (суддя Чебан В.М.) від 02 серпня 2019 року відкрито провадження у справі, відповідачам наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

04.09.2019 року, представник відповідача Чернівецької міської ради – М.Юзьків та 06.09.2019 року Чернівецький міський голова Каспрук О.П. заперечуючи проти позову в повному обсязі подали аналогічними за своїм змістом відзиви на позовну заяву.

В обґрунтування своєї позиції у відзивах вказали, що 06.05.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров`я», зокрема, внесено зміни до основ законодавства України про охорону здоров`я, згідно з якими за організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи. Міністерством охорони здоров`я України наказом від 31.10.2018 р. №1977 змінено кваліфікаційні вимоги до посади керівника закладу охорони здоров`я. Зокрема, виключено кваліфікаційні характеристики такої посади як головний лікар лікувально-профілактичного закладу та введено кваліфікаційні характеристики посад генерального директора (директора)/начальника (завідувача) закладу охорони здоров`я.

Кваліфікаційні вимоги до вказаної посади до 01 січня 2022 року вища освіта II рівня за ступенем магістра спеціальності галузі знань «Управління та адміністрування» або «Публічне управління та адміністрування» або «Право» або «Соціальні та поведінкові науки» або «Гуманітарні науки» або «Охорона здоров`я» та спеціалізацією «Організація і управління охорони здоров`я», тощо. З огляду на вказані положення Закону Чернівецька міська рада рішенням від 31.01.2019 №1608 вирішила припинити діяльність низки комунальних медичних установ територіальної громади м.Чернівці, у зв`язку з їх реорганізацією у комунальні некомерційні підприємства, в т.ч. вирішено реорганізувати комунальну медичну установу «Міський клінічний пологовий будинок №1» у комунальне некомерційне підприємство «Міський клінічний пологовий будинок №1» та утворено комісію з його реорганізації шляхом перетворення.

Вказують, що рішенням міської ради від 27.06.2019 №1762 припинено комунальну медичну установу «Міський клінічний пологовий будинок №1», затверджено передавальний акт комісії з реорганізації та статут комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 1».

Внаслідок реорганізації Підприємство, на відміну від Установи здійснює некомерційну господарську діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку, самостійно організовує свою діяльність відповідно до фінансового плану, затвердженого у встановленому законодавством порядку, організовує надання послуг і реалізує їх за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому законодавством України (п.1.7, 4.4. Статуту).

У зв`язку із реорганізацією комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок №1» у комунальне некомерційне підприємство «Міський клінічний пологовий будинок №1» відбулись зміни в організації виробництва і праці працівників цього закладу охорони здоров`я в т.ч. і його керівника. Зокрема, скорочено посаду головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок №1» та введено посаду Генерального директора комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок №1», посадові обов`язки якого відповідно до Статуту, є відмінними від посадових обов`язків головного лікаря.

Посилаючись на п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України вказують, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Отже, наслідком реорганізації КМУ «Міський клінічний пологовий будинок №1» у комунальне некомерційне підприємство стала зміна організації виробництва і праці керівника цього закладу охорони здоров`я, зокрема скорочено посаду головного лікаря установи та введено посаду генерального директора підприємства з іншими кваліфікаційними вимогами до цієї посади та функціональними обов`язками, що є підставою для розірвання трудового договору з головним лікарем КМУ «Міський клінічний пологовий будинок №1», на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Про наступне вивільнення головний лікар КМУ «Міський клінічний пологовий будинок №1» був попереджений у відповідності із ст.49-2 КЗпП України згідно з персональним попередженням від 25 квітня 2019 року. Під час вивільнення ОСОБА_3 з посади головного лікаря КМУ «Міський клінічний пологовий будинок №1» були забезпечені його права та гарантії, які передбачені законодавством.

Доводи позивача ОСОБА_3 про звільнення його з посади головного лікаря КМУ «Міський клінічний пологовий будинок № 1 в період тимчасової непрацездатності є безпідставними. Зокрема, позивач не інформував свого роботодавця Чернівецького міського голову про тимчасову непрацездатність. Про дану обставину Чернівецькому міському голові стало відомо 01.08.2019 року з листа головного комісії з реорганізації, КМУ «Міський клінічний пологовий будинок №1. У зв`язку з цим розпорядженням міського голови від 05.08.2019 №1085-к внесено зміни до розпорядження міського голови від 29.07.2019 р. №1024-к «Про звільнення ОСОБА_3 - головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок №1» де датою звільнення є 29 липня 2019 року.

Безпідставними є доводи позивача про його звільнення в період виборчого процесу, оскільки його права як кандидата у депутати забезпечені шляхом надання відпустки без збереження заробітної плати згідно з розпорядженням від 01.07.2019 року №843-к.

Вказували на те, що Кодекс законів про працю України не містить такого способу захисту порушеного права як зобов`язання роботодавця перевести на іншу посаду працівника. Просили у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі (том 1 а.с.98-101, 107-110).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці (суддя Чебан В.М.) від 02 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті (том 1 а.с.126).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці (суддя Чебан В.М.) від 07 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задовольнено частково. Заборонено Чернівецькій міській раді, Управлінню забезпечення медичного обслуговування у сфері охорони здоров`я Чернівецької міської ради проводити конкурс на заняття вакантної посади генерального директора комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок №1». Дана ухвала скасована постановою Чернівецького апеляційного суду від 17.12.2019 року, в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову – відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці (суддя Чебан В.М.) від 03 грудня 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Управління забезпечення медичного обслуговування у сфері охорони здоров`я ЧМР (том 1 а.с.166-167).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 січня 2020 року дану цивільну справу прийнято до розгляду після відведення судді Чебан В.М. (том 1 а.с.216).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29 січня 2020 року поновлено позивачу ОСОБА_3 пропущений процесуальний строк встановлений законом для звернення до суду із заявою про збільшення позовних вимог. Прийнято до розгляду збільшені позовні вимоги ОСОБА_3 від 24.01.2020 року (том 1 а.с.243-а).

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених в ній. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів ЧМР, Чернівецького міського голови Каспрука О.П. – ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, надав пояснення аналогічні викладеним у відзивах. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.

Представники відповідачів: Голови реорганізаційної комісії Комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок №1», Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок №1» та представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління забезпечення медичного обслуговування у сфері охорони здоров`я Чернівецької міської ради – в судове засідання не з`явилися повторно, будучи належним чином повідомленими судом про дату, час та місце розгляду справи, про поважність причин неявки суд не повідомили, а також клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Статтею 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з ряду підстав.

Згідно ч.2 ст. 210 ЦПК україни, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно ч.3 п.п.1, 2 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Суд вважає, що відсутні законні підстави для відкладення розгляду справи, оскільки закінчується місячний строк передбачений для розгляду справи по суті у відповідності до вимог ч.2 ст. 210 ЦПК України (суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті). Таким чином, розгляд справи необхідно проводити у відсутність відповідачів, та третіх осіб, які належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, про поважність причин неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, в межах заявлених вимог, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, надані сторонами, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в їх сукупності приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів пункту 20 частини 4 статті 42, частини 8 статті 59 зазначеного Закону, міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Судом, належними і допустимими доказами по справі установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

За правилами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Розпорядженням Чернівецького міського голови від 21.07.2003 року №450к позивача ОСОБА_3 призначено на посаду головного лікаря комунальної медичної установи "Міський клінічний пологовий будинок № 1", що належить до комунальної власності територіальної громади м.Чернівці, на підставі трудового договору продовженим на невизначений строк.

Відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 1 ст.40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Рішенням Чернівецької міської ради від 31.01.2019 року № 1608 «Про реорганізацію шляхом перетворення комунальних медичних закладів м.Чернівців» вирішено припинити діяльність у зв`язку із реорганізацією комунальної медичної установи «Мiський клінічний пологовий будинок №1» Чернівецької міської ради (адреса: м. Чернівці, вул. Головна,129, код ЄДРПОУ05481412) шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство «Мiський клінічний пологовий будинок № 1» Чернівецької міської ради (том 1 а.с.42-43 ).

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами) передбачено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року).

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю,кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Як вбачається із Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.10.2019 року, Комунальне некомерційне підприємство «Міський клінічний пологовий будинок № 1» Чернівецької міської ради утворено в результаті перетворення 29.08.2019 року. Керівник т.в.о. головного лікаря Ринжук В.Є. (том 1 а.с.36-41).

Згідно Статуту Комунальне некомерційне підприємство «Міський клінічний пологовий будинок № 1» Чернівецької міської ради, Управління Підприємством здійснює міська рада, поточне керівництво (оперативне управління) здійснює Генеральний директор підприємства (далі-Керівник), який призначається на посаду на конкурсній основі шляхом укладення з ним контракту відповідно до порядку, визначеного чинним законодавством України (том 1 а.с.30-35).

Статтею 36 КЗпП України передбачено, що змiна підпорядкованості підприємства, установи, органiзацiї не припиняє дiї трудового договору.

У разi змiни власника пiдприємства, а також у разi його реорганiзацiї (злиття, приєднання, подiлу, видiлення, перетворення) дiя трудового договору працiвника продовжується. Припинення трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разi скорочення чисельностi або штату працiвникiв (пункт 1 частини першої статтi 40).

Із досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що мала місце реорганізація шляхом перетворення Міського клінічного пологового будинку № 1 в Комунальне некомерційне підприємство «Міський клінічний пологовий будинок № 1» Чернівецької міської ради, яка не супроводжувалась скороченням чисельності або штату працівників. Зміни в штаті комунального некомерційного підприємства свідчать про те, що внаслідок відповідного реформування посада керівника, яку обіймав позивач скорочена не була.

Як передбачено ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

25.04.2019 року Чернівецьким міським головою винесене персональне попередження про припинення трудових відносин із головним лікарем Манчуленко ОСОБА_4 у зв`язку із реорганізацією КМУ «Міський пологовий будинок № 1», з якого вбачається, що відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із реорганізацією ліквідовується посада головного лікаря та змінюються завдання і обов`язки керівника новоствореного закладу охорони здоров`я (том 1 а.с.27).

23.07.2019 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Чернівецького міського голови із заявою про переведення з посади головного лікаря КМУ «Мiський клінічний пологовий будинок №1» на посаду генерального директора КНП «Мiський клінічний пологовий будинок №1» так як наявна в реорганізованій установі вакантна посада генерального директора, за кваліфікацією та освітою позивачу підходить (том 1 а.с.63).

По день слухання справи заява позивача про переведення на вакантну посаду керівника підприємства від 23.07.2019 року міським головою не вирішена та переведення не з дійснене.

Розпорядження міського голови від 24.07.2019 року № 1024-к про звільнення ОСОБА_3 з посади головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок №1» 24 липня 2019 року позивача ОСОБА_3 звільнено у зв`язку із реорганізацією установи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Судом встановлено, що звільнення позивача 24.07.2019 року відбулося до реорганізації медичної установи 29.07.2019 року та міським головою не враховано що термін дії трудового договору із позивачем ОСОБА_3 , як головним лікарем продовжений на невизначений строк та він призначений на посаду до вступу в силу 01.01.2019 року Наказу МОЗ від 31.10.2018 року та дія трудового договору позивача продовжується в новоутвореному підприємстві, він має право на заняття вакантної посади керівника шляхом переведення, без проведення конкурсу, а тому винесення розпорядження про звільнення є незаконним та протиправним.

Із дослідженого в судовому засіданні листка непрацездатності від 22.07.2019 року серія АГШ № 419718, судом встановлено, що звільнення позивача ОСОБА_3 відбулося в порушення ч.3 ст.40 КЗпП України в період його тимчасової непрацездатності.

Окрім того, із посвідчення № КД-5439 від 25.06.2019 року вбачається, що позивач ОСОБА_3 станом на день звільнення 24.07.2019 року являвся кандидатом у народні депутати України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі та включений до виборчого списку Аграрної партії України (том 1 а.с.28). Розпорядженням міського голови від 01.07.2019 року № 843-к, у зв`язку із виборчим процесом позивачу ОСОБА_3 , головному лікарю КМУ надано відпустку без збереження заробітної плати, як кандидату в народні депутати, тривалістю 21 календарний день з 01.07.2019 року по 21.07.2019 року включно (том 1 а.с.44).

Тим самим, судом також встановлено, що в період виборчого процесу, в порушення ст.76 ЗУ «Про вибори народних депутатів України» в поточній редакції від 28.02.2019 року міський голова виносить протиправне та незаконне розпорядження про звільнення позивача з посади головного лікаря 24.07.2019 року.

Також в судовому засіданні судом із дослідженого розпорядження Чернівецького міського голови від 05.08.2019 року № 1085-к «Про внесення змін в розпорядження міського голови від 24.07.2019 року № 1024-к», вбачається, що відповідно до ст.42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», персонального попередження від 25.04.2019 року № 01/02-06/1094, беручи до уваги листок непрацездатності від 22.07.2019 року серія АГШ № 419718 внесено зміни в розпорядження міського голови від 24.07.2019 року №1024-к, та зазначено: «Звільнити ОСОБА_3 – головного лікаря КМУ «Міський клінічний пологовий будинок № 1» 29.07.2019 року в зв`язку із реорганізацією КМУ «Міський клінічний пологовий будинок №1» (п.1 ст.40 КЗпП України).

Суд звертає увагу, що власник або уповноважений ним орган вважаються такими, що належно виконали вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України стосовно працевлаштування працівника, якщо запропонували йому наявну на підприємстві роботу, тобто, вакантну посаду або роботу за відповідною професією, спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника або уповноважений ним орган з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст.49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 6-1723цс17 та підтримані Верховним Судом у постанові від 10.10.2018 у справі №816/979/17.

У ході судового розгляду, судом встановлено та не спростовано представником відповідачів, що з моменту попередження про наступне вивільнення і по дату звільнення не пропонувались ОСОБА_3 будь-які вакантні посади чи інша робота у новоствореному некомерційному підприємству.

Крім того, відповідач у розпорядження про звільнення № 1024-к від 24.07.2019 із змінами від 05.08.2019 року не визначає підставою для звільнення скорочення штатних одиниць чи відсутність вакансій керівника. Відповідно до позиції Верховного Суду України по справі № 752/15056/15-ц від 15.11.2017, зміни в організації виробництва і праці, повинні бути дійсними (реальними) підтвердженими змінами.

Також, суд зазначає, що відповідно до даних офіційного веб-порталу Чернівецької міської ради в комунальному некомерційному підприємстві «Міський клінічний пологовий будинок № 1» наявна вакантна вакансія керівника про що свідчить повідомлення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади генерального директора КНП.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що відносно позивача у спірних правовідносинах також не була дотримана процедура належного, тобто з дотриманням ч.2 ст. 40, ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, внаслідок не пропонування ОСОБА_3 вакантної посади в новоутвореному підприємстві, а тому з цих підстав розпорядження про звільнення від 24.07.2019 року є протиправним, незаконним та підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді з 24.07.2019 року. Таким чином, враховуючи, що розпорядження міського голови від 24.07.2019 року є протиправним, незаконним та підлягає скасуванню, а розпорядженням міського голови від 05.08.2019 року № 1085-к внесено зміни в розпорядження від 24.07.2019 року № 1024-к, воно теж є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.4 ст.36 КЗпПУ у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Згідно п.1.4.6. Методичних рекомендацій з питань перетворення закладів охорони здоров`я з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства, схвалених Робочою групою з питань реформи фінансування сфери охорони здоров`я України від 14.02.2018 року встановлено, що факт реорганізації ЗОЗ?бюджетної установи не є підставою для звільнення керівника та припинення укладеного з ним контракту, якщо сторони не домовляться про його дострокове припинення за угодою сторін або він не буде звільнений на підставах, визначених контрактом.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.10.2018 № 1977 «Про внесення змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників», внесено зміни до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого та впровадженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 березня 2002 року № 117.

Цим наказом розмежовані функції директора та медичного директора у медичних закладах. Вказаний наказ набрав чинності з 01.01.2019 року, п.2 цього ж наказу встановлено, що особи, призначені на посади керівників у сфері охорони здоров`я до набрання чинності цим наказом, продовжують виконувати свої обов`язки до проведення нових конкурсів.

Всі головні лікарі та інші медичні працівники виконуватимуть свої функції без змін до терміну дії їхніх договорів, та лише після завершення цих термінів будуть діяти положення вказаного наказу.

В листі від 03.07.2019 року № 05-07/220 до керівників органів місцевого самоврядування та військово-цивільних адміністрацій Професійна Спілка працівників охорони здоров`я України дотримується такої ж правої позиції.

У разі перетворення комунальної установи у комунальне некомерційне підприємство, заклад охорони здоров`я продовжує здійснювати свою діяльність і є правонаступником всіх прав та обов`язків закладу охорони здоров`я, що припиняється зокрема в частині продовження трудових відносин з найманими працівниками, зокрема працівником.

Відповідно до п.3 Перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров`я», в останній редакції від 06.11.2017 року встановлено, що звільнення працівників закладів, що реорганізуються відповідно до п.2 цього розділу, допускається лише у разі, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Судом встановлено, що згідно типової посадової інструкції генерального директора (директора, головного лікаря) лікувально-профілактичного закладу та посадової інструкції головного лікаря КМУ «Міський клінічний пологовий будинок № 1», Статуту КМУ та Статуту новоутвореного медичного закладу КНП «Міський клінічний пологовий будинок №1», керівник підприємства (генеральний директор) не змінилися повноваження керівника підприємства. З цих підстав необґрунтованими є твердження представника відповідача про те, що змінюються завдання і обов`язки керівника новоутвореного закладу охорони здоров`я.

Відповідно до ч.1 ст.40 КЗпПУ - трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно до ч.2 ст.40 КЗпПУ - звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Суд прийшов до висновку, що у зв`язку із реорганізацією КМУ шляхом перетворення у КНП «Мiський клінічний пологовий будинок № 1» позивач має право на заняття вакантної посади керівника в новоутвореному підприємстві без проведення конкурсу з укладанням строкового трудового договору .

Реорганізація шляхом перетворення не є підставою для звільнення працівника. У такому випадку працівнику одночасно з попередженням про звільнення має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Відповідний правий висновок містить постанова КЦС ВС № 442/61/16 від 07.08.2019 року.

Суд встановив, що КМУ «Мiський клінічний пологовий будинок № 1» була перетворена в порядку реорганізації в КНП «Мiський клінічний пологовий будинок №1» із збереженням функціональності своєї діяльності , а тому в силу ч.3 ст.36 КЗпП України тягне за собою не припинення дії трудового договору позивача, а у відповідності до ч.4 ст.36 КЗпП України трудовий договір позивача повинен був бути продовжений.

Із дослідженого в судовому засіданні розпорядження Чернівецького міського голови від 24.10.2019 року № 1588-к, судом встановлено, що після звернення позивачем з позовом до суду, міським головою 24.10.2019 року поновлено ОСОБА_3 на посаді головного лікаря КМУ «Мiський клінічний пологовий будинок № 1» з 29.07.2019 року. Поряд із цим, судом встановлено, що вказаним розпорядженням про поновлення позивача на посаду головного лікаря від 24.10.2019 року не скасовані оскаржені розпорядження про звільнення від 24.07.2019 року № 1024-к та про внесення змін від 05.08.2019 року №1085-к.

Відповідно до відповіді КНП «Мiський клінічний пологовий будинок № 1» №229 від 11.12.2019 року на запит адвоката представника позивача, судом встановлено, що нарахування та виплата заробітної плати позивачу ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу з 29.07.2019 року по 24.10.2019 року не проведена, нарахування заробітної плата ОСОБА_3 з 24.10.2019 року на роботі на посаді головного лікаря КМУ «Міський клінічний пологовий будинок №1» не проводилося та заходи щодо виконання розпорядження про поновлення ОСОБА_3 не зазначені. А тому, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що поновлення позивача ОСОБА_3 на посаді головного лікаря КМУ не відбулося 24.10.2019 року, відповідач фактично не поновив позивача на роботі, не виплатив заробітну плату та не забезпечив дотримання гарантій працівника при реорганізації медичної установи.

Окрім цього, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні твердження представника позивача про те, що з іншими керівниками реорганізованих медичних установ «Міська лікарня № 1», «Міська клінічна лікарня № 3», «Міська лікарня № 4», «Міська дитяча клінічна лікарня», «Клінічний пологовий будинок № 2» трудові відносини подовжилися на період дії трудових контрактів (строкових трудових договорів) та їх було призначено на посади генеральних директорів підприємств, а з позивачем ОСОБА_3 по аналогічним правовідносинам застосовані положення п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України в порушення трудових прав позивача, чим встановлено по суті застосування міським головою подвійних стандартів (лист від 20.09.2019 року № П-2723-01/10). Також відповідно до вказаного листа міський голова вказує, що у зв`язку із звільненням ОСОБА_3 з посади головного лікаря, виникла вакантна посада генерального директора, на заміщення якої й оголошено проведення конкурсу.

Враховуючи положення ст.104 ЦК України, при реорганізації юридична особа припиняється , але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридично особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу). Вказаних норм закону відповідач міський голова не дотримався, чим грубо порушив трудові права позивача ОСОБА_3 .

Відповідно до листа позивача від 17.12.2019 року адресованому Чернівецькому міському голові, судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 17.12.2019 року повторно звернувся із заявою про призначення його на посаду генерального директора КПН шляхом переведення з посади головного лікаря в порядку реорганізації з укладанням з ним строкового трудового договору згідно умов реорганізації (том 1 а.с.236). На вказану заяву позивача, відповідач міський голова листом від 27.12.2019 року № 01/02-06/3433 запропонував прийняти участь у конкурсі на посаду генерального директора та запропоновано визначитися із пропозиціями щодо зайняття вакантних посад в КНП, а саме: лікаря-інтерна, лікаря-стажиста, 0,25 ставки лікар-акушер-гінеколога жіночої консультації, 0,25 ставки лікаря-лаборанта, 0,50 ставки лікаря-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії, 0,50 ставки лікаря-акушера-гінеколога відділення додаткових медичних послуг на період декретної відпустки основного працівника.

Однак відповідач не запропонував позивачу наявну посаду керівника реорганізованого підприємства на яку позивач ОСОБА_3 має право при реорганізації, в порядку переведення без проведення конкурсу, чим грубо порушив трудові права позивача, які підлягають відновленню судом.

Під час проведення реорганізації КМУ в КНП основні завдання та функції, які покладалися на юридичну особу залишилися тими самими.

Окрім цього, ВС у своїй постанові від 22.05.2019 у справі № 753/3889/17 зауважив, що працевлаштування попередженого про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівника є обов`язком роботодавця, і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватись добросовісно без застосування надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин. Суд касаційної інстанції вказав на те, що відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

ВС зазначив, що при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

Відповідно до ч.2 ст.42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Судом встановлено, що позивач має вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Акушерство і гінекологія», має вищу кваліфікаційну категорію з організації та управління охороною здоров`я, має наукову ступінь кандидата медичних наук, доцент Буковинського ДМУ, відповідно до рішення кваліфікаційної комісії відповідає кваліфікаційним вимогам, що ставляться до генерального директора КНП «Міський клінічний пологовий будинок №1». Окрім того, у 2019 році позивач ОСОБА_3 закінчив Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету здобув спеціальність «Маркетинг», що також надає йому право на зайняття посади генерального директора в КНП. Відповідно до посвідчення на раціоналізаторську пропозицію № 5/99 від 14.07.1999 року, позивач є співвласником раціоналізаторської пропозиції та являється співвласником патенту на корисну модель № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 . Вказані обставини встановлені судом свідчать про те, що позивач відноситься до категорії працівників, які мають переважне право на залишення на роботі у відповідності до положень ст.42 КЗпП України, яке забезпечення дотримання якого було порушено відповідачем міським головою.

Відповідно до статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу".

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на викладені норми, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Аналогічну позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року по справі № 635/2084/16-ц.

Згідно довідки №77 від 29.07.2019 року КМУ «Міський клінічний пологовий будинок № 1» за період з 01.05.2019 року по 30.06.2019 року позивачу була нарахована заробітна плата в сумі 44 617 грн. 15 коп. (том 1 а.с.59).

Суд встановив, що період вимушеного прогулу становить з 24.07.2019 по 06.02.2020 року та відповідно до наданої довідки з місця роботи про розмір заробітної плати за два місяці, що передували звільненню з роботи (за травень, червень 2019 року), заробітна плата нарахована в розмірі 44 617,15 грн., відповідно до табелів обліку робочого часу відпрацьовано 40 робочих дні та одноденна заробітна плата складає 1115,43 грн. (44 617,15 грн. : 40 р/дн.) яка й підлягає стягненню з новоутвореного підприємства в результаті реорганізації КНП «Міський клінічний пологовий будинок № 1».

Конституція України, трудове та цивільне законодавство закріплює обов`язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов`язки і встановлює юридичну відповідальність за їх невиконання та передбачає, заходи примусового виконання цивільних обов`язків, які виникають, зокрема, безпосередньо з актів законодавства, рішення суду або договору, у разі їх невиконання боржником добровільно.

У той же час, частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома стаття 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості, і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (частина п`ята статті 124 Конституції України).

Отже, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень за змістом статей 18, 430 ЦПК України судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно, і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов`язок полягає в тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Судом встановлено, що оскільки позивача ОСОБА_3 неможливо поновити на попередній роботі у зв`язку із припиненням КМУ «Міський клінічний пологовий будинок №1» в порядку реорганізації як юридичної особи, позивач підлягає поновленню в новоутвореній КНП «Міський клінічний пологовий будинок №1» на посаді керівника яку він обіймав в установі яка реорганізована – на посаду генерального директора.

Відповідно до п.19 Постанови пленуму ВСУ від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. А як підтверджується штатними розписами, посада керівника яку обіймав позивач та з якої він був незаконно звільнений, після реорганізації не скорочувалася, його попереднє місце роботи збереглось, а тому суд прийшов до висновку про необхідність допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі на посаді генерального директора.

Таким чином, встановлена законодавством можливість реорганізації установи з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що реорганізовується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників реорганізованої установи, чого міським головою відносно позивача здійснено не було.

Судом не встановлено, а відповідачами не доведено дотримання процедури звільнення позивача за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, звільнення головного лікаря ОСОБА_3 оформленого належним чином не відбулося, а затвердження рішення міської ради про затвердження конкурсної основи для прийняття на посади керівників закладів охорони здоров`я не позбавляє позивача права на продовження трудових відносин із реорганізованим підприємством.

Відповідно до статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», керівником закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров`я здійснюються відповідно до законодавства. Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років.

Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядком укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 року № 792 «Про затвердження Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального, закладу охорони здоров`я та типових форм контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я» визначено, що контракт укладається на строк від трьох до п`яти років.

В даному випадку, суд прийшов до висновку, що мало місце порушення відповідачами трудового законодавства при звільненні позивача з посади головного лікаря ОСОБА_3 за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України та не переведенні порядку реорганізації медичної установи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з роботи з посади головного лікаря КМУ «Міський клінічний пологовий будинок №1» відповідно до розпорядження Чернівецького міського голови О. Каспрука від 24.07.2019 року № 1024-к в ув`язку із реорганізацією комунальної медичної установи, із змінами відповідно до розпорядження від 05.08.2019 року - є протиправним та незаконним, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню, а позивача слід поновити на роботі на посаді головного лікаря КМУ «Міський клінічний пологовий будинок №1» з 24.07.2019 року та призначити на посаду генерального директора КНП «Мiський клінічний пологовий будинок №1» шляхом переведення з посади головного лікаря комунальної медичної установи «Мiський клінічний пологовий будинок № 1», у зв`язку із реорганізацією та зобов`язати Чернівецького міського голову ОСОБА_7 О ОСОБА_8 . видати розпорядження про переведення позивача, з посади головного лікаря на посаду генерального директора КНП «Мiський клінічний пологовий будинок № 1», у зв`язку з реорганізацією комунальної медичної установи шляхом перетворення у КНП «Мiський клінічний пологовий будинок № 1»з укладенням строкового трудового договору на строк від трьох років.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, необхідно допустити до негайного виконання.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, необхідно стягнути на користь Держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької міської ради.

На підставі викладеного, керуючись Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.27 ЗУ «Про оплату праці», ст.19 Конституції України, ст.ст.15, 104 Цивільного кодексу України, ст.ст.21, 36, 40, 42, 49-2, 235 Кодексу Законів про Працю України, ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 354, 430 ЦПК України, ч.1 п.15 п.п.15.5 розділу ХІІ. Перехідних положень ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження Чернівецького міського голови про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і переведення у зв`язку з реорганізацією – задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Чернівецького міського голови О. Каспрука від 24.07.2019 року № 1024-к «Про звільнення ОСОБА_3 – головного лікаря КМУ «Міський клінічний пологовий будинок №1».

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Чернівецького міського голови від 05.08.2019 року № 1085-к «Про внесення змін в розпорядження міського голови від 24.07.2019 року № 1024-к».

Поновити на роботі на посаді головного лікаря Комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок №1» з 24.07.2019 року та призначити ОСОБА_3 , на посаду генерального директора комунального некомерційного підприємства «Мiський клінічний пологовий будинок №1» шляхом переведення з посади головного лікаря комунальної медичної установи «Мiський клінічний пологовий будинок № 1», у зв`язку із реорганізацією Комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок №1» шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Мiський клінічний пологовий будинок №1» з укладенням строкового трудового договору.

Зобов`язати Чернівецького міського голову Каспрука О.П. видати розпорядження про переведення ОСОБА_3 , з посади головного лікаря комунальної медичної установи «Мiський клінічний пологовий будинок № 1» на посаду генерального директора комунального некомерційного підприємства «Мiський клінічний пологовий будинок № 1», у зв`язку з реорганізацією комунальної медичної установи шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство «Мiський клінічний пологовий будинок № 1»з укладенням строкового трудового договору.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Мiський клінічний пологовий будинок № 1» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з розрахунку 1115,43 грн. одноденної заробітної плати.

Стягнути на користь Держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької міської ради.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі, призначення на посаду генерального директора комунального некомерційного підприємства «Мiський клінічний пологовий будинок № 1» та в частині стягнення середнього заробітку в межах платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу (в порядку вимог ст.352, 354 ЦПК України) до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівців або безпосередньо до апеляційної інстанції протягом 30 - ти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ : О.В.Семенко