Ухвала суду № 87570396, 12.02.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 625/586/19

Провадження по справі №1-кп/635/42/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року Харківський районний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого судді – Березовської І.В.,

суддів – Пілюгіної О.М., Савченка Д.М.,

за участю прокурора – Григорової Г.П.,

захисника обвинуваченого – Гупал Р.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

секретар судового засідання – Калягіна М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що на теперішній час є необхідність продовження раніше обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки усі ризики, які існували на момент обрання вказаного запобіжного заходу, продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти продовження застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід на більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого – адвокат Гупал Р.М. у судовому засіданні підтримав позицію обвинуваченого, просив змінити запобіжний захід відносно його підзахисного на цілодобовий арешт, а також зазначив, що прокурором в судовому засіданні не було доведено наявність жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, та не надано жодного доказу на підтвердження їх існування. Крім того, обвинувачений частково визнав свою вину, не заперечував спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, пояснив, що не згоден лише з кваліфікацією його дії, а тому відсутні підстави вважати, що він буде впливати на свідків. Крім того, потерпілий у кримінальному провадженні на теперішній час допитаний судом.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні просив змінити запобіжний захід обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт.

Колегія суддів, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів - до 18 лютого 2020 року.

При продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 колегією суддів було встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування обвинуваченого від суду, незаконний вплив на потерпілого, свідків. Враховуючи, що ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, продовжили існувати та виправдовували тримання особи під вартою, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справ «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Так, при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання від семи до п`ятнадцяти років.

Колегія судів також враховує характер та конкретні обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, а саме, що злочинні дії, які інкримінуються обвинуваченому, були направлені на позбавлення життя його рідного брата, та вчинені ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, на грунті конфлікту між обвинуваченим та потерпілим з приводу особистих стосунків останніх з свідком ОСОБА_3 , із застосуванням кухонного ножа шляхом нанесення п`яти ударів, в тому числі в життєво важливі органи потерпілого.

Вчинення обвинуваченим таких дій щодо рідного брата свідчить про нехтування останнім родинними зв`язками та взагалі про відсутність у нього поваги до таких загальнолюдських цінностей як життя людини, а тому у даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав та інтересів як суспільства, так і потерпілого.

Отже, враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, характер та конкретні обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_1 злочину, суд погоджується з доводами прокурора, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України продовжує існувати.

При цьому, надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, колегія суддів враховує, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій обвинуваченого є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, в тому числі з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину.

Суд також погоджується із доводами прокурора щодо продовження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 УПК України, оскільки на теперішній час по даному кримінальному провадженню не допитаний свідок ОСОБА_3 , яка є співмешканкою обвинуваченого. У разі обрання більш м`якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого, існує висока вірогідність незаконного впливу на них з боку обвинуваченого, що може негативно вплинути на встановлення істини у кримінальному провадженні.

При цьому, суд не приймає доводи захисника про те, що наявні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який, оскільки в судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, доводи сторони захисту щодо наявності міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого є недоведеними, оскільки злочинний умисел обвинуваченого полягав саме в заподіянні смерті рідному брату, що свідчить про нехтування обвинуваченим своїми родинними зв`язками.

Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає, що ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для продовження запобіжного заходу, продовжують існувати та виправдовують тримання особи під вартою.

Вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 199 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 11 квітня 2020 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.

Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Головуючий суддя І.В.Березовська

Судді О.М. Пілюгіна

Д.М.Савченко