Рішення № 87569337, 12.02.2020, Чаплинський районний суд Херсонської області

Рішення набрало чинності "___"____20____р. Справа № 665/601/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2020 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої судді: Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання: Ткаченко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Позивач акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 24.09.2014 року в загальному розмірі 12458 грн. 57 коп., яка станом на 25.02.2019 року, складається із: заборгованості за тілом кредиту - 902.67 грн.; заборгованості за простроченим тілом кредиту - 2627.51 грн.; заборгованості за пенею за прострочене зобов`язання - 6308.93 грн., заборгованості по пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; та штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500,00 грн. (фіксована частина) та 569.46 грн. (процентна складова).

В обґрунтування позову вказує, що відповідно до укладеного з відповідачем договору №б/н від 24.09.2014 року, остання отримала кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач погодилася з тим, що підписана нею заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, які викладені на банківському сайті http:privatbank.ua та Тарифами банку, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до п.п.2.1.1.12.2, п.1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами банку з розрахунку 360 календарних днів та має право проводити односторонню зміни тарифів та інших невід"ємних частин договору за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку, отримання якої належить до обов"язків позичальника.

Відповідно до п.п.2.1.1.5.5, 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов"язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. При порушенні строків платежів по кожному з грошових зобов"язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов"язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову.

Таким чином, позивач вважає, що відповідно до ст.1054 ЦК України виконав свої зобов"язання за договором в повному розмірі, надавши відповідачу кредит, проте відповідач в порушення умов кредитного договору та ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України зобов"язання за договором не виконав та не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими витратами, внаслідок чого виникла зазначена вище сума заборгованості, що є порушенням законних прав та інтересів ПАТ КБ «ПриватБанк». Просив стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подавши під час звернення до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що будь-яких кредитних договорів із ПАТ «ПриватБанк» вона не укладала, підпис в анкеті-заяві їй не належить, а тому вона не має кредитних зобов`язань перед позивачем. Просила суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом по справі встановлено, що в обґрунтування позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, позивачем вказано на те, що 24.09.2014 року між позивачем, як банком, та відповідачем, як клієнтом, шляхом заповнення та підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (далі - Умов та Правил надання банківських послуг), договору №б/н, згідно якого відповідач отримав у банку кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідно до змісту анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 24.09.2014 року відповідач по справі ОСОБА_1 погодилася з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердила факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді та погодилася з ними.

З урахуванням викладеного, позивач, керуючись ч.1 ст.634 ЦК України, вважає, шляхом приєднання відповідача до запропонованих банком умов та тарифів, між сторонами укладено кредитний договір у письмовій формі, зміст якого зафіксовано в декількох документах.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов і правил надання банківських послуг клієнт, зобов"язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.2.1.1.5.6 Умов і правил надання банківських послуг у випадку невиконання зобов"язань по договору на вимогу банку клієнт зобов"язаний виконати зобов"язання по поверненню кредиту, оплаті винагороди банку.

У відповідності до п.2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов"язань, передбачених даним договором, більш ніж на 30 днів відповідач, як клієнт, зобов"язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. по кредитним картам, відкритим в валюті USD) + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій. Штраф обліковується на окремому рахунку і підлягає сплаті в першу чергу.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідача ОСОБА_1 наданого позивачем по справі, загальна сума заборгованості відповідача станом на 25.02.2019 року складає 12458.57 грн., з яких:

- заборгованості за тілом кредиту в - 902.67 грн.;

- заборгованості за простроченим тілом кредиту - 2627.51 грн.;

- заборгованості за пенею за прострочене зобов`язання - 6308.93 грн.,

- заборгованості по пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.;

- штрафи: фіксована частина - 500,00 грн. та процентна складова - 569.46 грн..

Виконуючи приписи ст.264 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним учасниками судового процесу, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи були порушені права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини ( ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно положень ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно дост.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підтвердження факту укладення кредитного договору у письмовій формі позивач надав до суду анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 24.09.2014 року, в якій, як зазначає позивач, саме відповідач по справі ОСОБА_1 виконала свій підпис.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимоги, встановленої ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Виходячи з викладеного, правочин, як вольова дія, являє собою поєднання волі та волевиявлення, які повинні бути взаємними та двосторонніми. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Ухвалою суду від 28 серпня 2019 року за клопотанням відповідача ОСОБА_1 по справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Херсонському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 14.01.2020 року №289-ПТ підпис від імені ОСОБА_1 в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 24.09.2014, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

З огляду на викладене, суд вважає встановленою обставину не підписання відповідачем ОСОБА_1 24.09.2014 року анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку на підставі вказаного вище висновку експерта, дослідженого в судовому засіданні.

При цьому, оцінюючи належність та допустимість висновку експерта як письмового доказу та мотивуючи його врахування, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно положень ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.п.1.1 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертних та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року №1950/5 (далі - Науково-методичні рекомендації), основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису.

Експертне дослідження у справі проведене у відповідності до вимог Закону України «Про судову експертизу» кваліфікованими судовими експертами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 14.01.2020 року містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставленого питання та питання, вирішеного в порядку експертної ініціативи.

На підставі викладеного, експертиза у справі була призначена та проведена з додержанням вимог ЦПК України та «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 (з наступними змінами), а тому суд оцінює висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 14.01.2020 року як такий, що відповідає вимогам закону, та є належним і допустимим доказом по справі.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Отже, висновок експертів узгоджується з поясненнями відповідача наданими в судових засіданнях в яких вона заперечувала факт підписання зазначеної вище анкети-заяви від 24.09.2014 року та отримання відповідно кредитних коштів.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання його позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК України).

З урахуванням того, що підпис позичальника в анкеті-заяві виконаний не відповідачем ОСОБА_1 , а іншою особою, кредитний договір, про укладення якого зазначає позивач, не відповідає вимогам, передбаченим ч.1 ст.202, ч.3 ст.203 ЦК України, оскільки в досліджуваних правовідносинах відсутнє волевиявлення учасника правочину - ОСОБА_1 , яке б відповідало її внутрішній волі, спрямованій на реальне настання певних правових наслідків, що обумовлені таким правочином.

За відсутності відповідного волевиявлення учасника правочину, такий правочин не спричиняє виникнення у цієї особи як прав, так і обов"язків, обумовлених змістом такої домовленості.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №527/1829/15-ц та від 11.06.2018 року у справі №576/1744/15-ц.

За вказаних обставин, встановивши факт не підписання відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору, суд приходить до висновку про те, що такий договір не створює для відповідача будь-яких прав та обов"язків, юридичних наслідків, у зв"язку з чим відсутні підстави для стягнення з неї заборгованості за кредитним договором від 24.09.2014 року.

Крім того, виходячи зі змісту спірних правовідносин сторін та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про те, що обставина не оспорювання ОСОБА_1 кредитного договору, що згідно положень ст.204 ЦК України свідчить про його правомірність, не може прийматися судом до уваги при вирішенні спору, оскільки відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-16цс15 та у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі №669/898/15-ц та від 14 травня 2018 року у справі №576/1201/16-ц.

При цьому в даному випадку презумпція правомірності правочину також суперечить положенням ч.1 ст.20 ЦК України, за якою право на захист особа здійснює на свій розсуд. Зазначена норма встановлює правило диспозитивності при здійсненні права на захист. Правом обирати спосіб захисту під час судового розгляду, заперечуючи ті обставини, на які посилається протилежна сторона в обґрунтування заявленого позову, чи оспорюючи правочин, відповідач наділений і відповідно до положень ст.11 ЦПК України, якою визначено диспозитивність однією із засад цивільного судочинства.

З урахуванням встановленої судом відсутності волевиявлення відповідача ОСОБА_1 на настання відповідних юридичних наслідків, обумовлених кредитним договором від 24.09.2014 року, інші доводи позивача про отримання відповідачем кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку та користування кредитними коштами, про що свідчать, зокрема, розрахунок заборгованості, копія паспорта відповідача, виписка по рахунку тощо, не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Відповідно до п.2.1.1.2.1 Умов та Правил надання банківських послуг, на які посилається позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам"ятці клієнта/ Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена у заяві.

Разом з тим, судом по справі встановлено, що надана позивачем анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 24.09.2014 року взагалі не містить як відміток про вид картки, намір оформити яку виявив клієнт (платіжна карта Кредитка «Універсальна», картка для виплат, карта Gold, преміальна картка, ідентифікація з паспортом), так і відмітки про розмір бажаного кредитного ліміту за платіжною картою Кредитка «Універсальна»/Gold, оскільки відповідна графа є не заповненою. Не містить зазначена анкета-заява також і даних щодо отримання відповідачем картки та пін-коду до неї.

Інших доказів на підтвердження видачі відповідачу картки та її виду, зокрема, Пам"ятки клієнта та (або) довідки про умови кредитування, позивачем суду надано не було, як і не було надано розписки одержувача платіжної (кредитної) карти про одержання карти та пін-коду до неї за встановленою у банківській сфері формою.

З огляду на викладене, посилання банку в позовній заяві про отримання ОСОБА_1 відповідно до умов договору саме кредитної карти «Універсальна» не приймається судом до уваги, оскільки позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження оформлення на ім"я відповідача відповідної кредитної карти.

Крім того, на обґрунтування позовних вимог позивачем не надано суду доказів про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_1 , з якої можливо було б встановити зміну кредитного ліміту.

Як вбачається з поданого позову, позивач встановивши відповідачеві 24.09.2014 року кредитний ліміт у розмірі 2000,00 грн., у позовній заяві прохає суд, згідно наданого розрахунку, стягнути з відповідача заборгованість за кредитом (тілом кредиту та простроченим тілом кредиту) у розмірі 3530.18 грн., не вказуючи при цьому та не надаючи жодних доказів і обґрунтувань на підтвердження подальшого збільшення кредитного ліміту до суми, яку просить стягнути з відповідача.

Судом також встановлено, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 24.09.2014 року відсутнє будь-яке зазначення процентної ставки за наданим відповідачеві кредитом, та не визначено розмір пені та штрафів в разі порушення зобов`язань.

Разом з тим, до позовної заяви позивачем додано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» з різними процентними (відсотковими) ставками за цими картами, а саме: за картами «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (з відсотковою ставкою 3,0 % на місяць), «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (з відсотковою ставкою 2,5 % на місяць), «Універсальна Contract» (з відсотковою ставкою 1,7 % на місяць) та «Універсальна Gold» (з відсотковою ставкою 2,5 % на місяць), і жодні з наведених умов кредитування не містять підпису відповідача про ознайомлення його з цими умовами. Так само із даного витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вбачається, що ці карти різняться за розміром пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.83 ЦПК України докази подаються сторонами; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку про неналежність наданого позивачем доказу - розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 24.09.2014 року, оскільки матеріали справи не містять відомостей, щодо отримання нею будь-якої картки та погодження з відповідачем розмірів та порядку нарахування відсотків, пені та штрафів. Також відсутні відомості щодо встановлення та зміни відповідачу кредитного ліміту.

Крім того матеріали справи не містять відомостей щодо строку дії карток, виданих відповідачу та їх відношення до кредитного договору від 24.09.2014 року.

На підставі викладеного, встановивши відсутність обставин, якими обґрунтовується позов, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд, приймаючи до уваги не підписання відповідачем доданої до позовної заяви анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 24.09.2014 року та недоведеність позивачем належними і допустимими в розумінні вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України доказами: фактів отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 2000,00 грн. за кредитним договором №б/н від 24.09.2014 року та банківської картки, її виду і строку дії; розміру заявленої до стягнення заборгованості, враховуючи відсутність підтвердження збільшення кредитного ліміту до розміру, приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» при пред"явлені позову до суду був сплачений судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 04.03.2019 року.

У зв"язку з відмовою в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого ним судового збору відшкодуванню відповідачем не підлягають.

Згідно п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати, пов`язані із проведенням експертизи (п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст.139 ЦПК України розмір витрат на проведення експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно рахунку №1825/2019 від 25.11.2019 року, наданого Херсонським НДЕКЦ МВС України, розмір витрат на проведення по справі судової почеркознавчої експертизи складає 2250 грн. 24 коп., які були сплачені відповідачем та оригінал квитанції направлено до Херсонського НДЕКЦ МВС України.

З огляду на викладене, суд вважає наданий експертною установою рахунок №1825/2019 від 25.11.2019 року та оригінал квитанції, наданий відповідачем, належними доказами на підтвердження понесених останньою судових витрат, що пов"язані з розглядом справи, а саме: витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи, розмір яких є обґрунтованим, а тому зазначені витрати в сумі 2250 грн. 24 коп. в порядку розподілу судових витрат, передбаченому п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, покладаються судом на позивача ПАТ КБ «ПриватБанк».

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Стягнути з АТ «Приватбанк» /49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_1 , МФО 305299 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 судові витрати, пов"язані із проведенням експертизи в розмірі 2250/дві тисячі двісті п`ятдесят/ гривень 24 коп..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду, шляхом подачі, протягом 30 днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чаплинський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Пилипенко