Постанова № 87567958, 12.02.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/298/20

Провадження № 1-кс/487/1235/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2020 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду місто Миколаєва Темнікова А.О., за участю секретаря Демиденко Н.В., прокурора Захарчука С.П., захисника Ростомова А.Р., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Бурлаченка Дмитра Володимировича у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 19.01.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020150000000058 за ч. 2 ст. 286 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 з можливістю внесення застави,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Бурлаченко Д.В. звернувся до Заводського районного суму міста Миколаєва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 строком на 60 діб з можливістю внесення застави у розмірі ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 210200 гривень. У випадку внесення застави підозрюваним ОСОБА_1 , покласти на нього наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого Бурлаченка Д.В. кожної другої п`ятниці місяця о 15 годині 00 хвилин до кабінету № 6 будівлі ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, за адресою: місто Одеса, вулиця Мечникова, 59А; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, неможливо застосувати до підозрюваного інші, більш м`які запобіжні заходи, крім тримання під вартою, оскількиОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання від трьох до восьми років позбавлення волі, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може скоїти нове правопорушення, незаконно впливати на свідків під час досудового розслідування, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (штучне затягування досудового розслідування, судового розгляду, можливість виїзду за кордон через неконтрольовані пункти пропуску на окупованих територіях та ін.). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії.

В судовому засіданні прокурор Захарчук С.П. клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав, наполягав на його задоволенні, посилаючись на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також, прокурор вважав, що наявні усі підстави вважати, що застосування відносно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, не досягне своєї мети по забезпеченню виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню ризикам.

Захисник Ростомов А.Р. просив відмовити у задоволені заявленого клопотання та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, виходячи з обставин кримінального провадження, позиції потерпілих, даних щодо особи підозрюваного ОСОБА_1 , та його активних дій щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Підозрюваний ОСОБА_1 просив обрати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, зазначив про щире каяття та про докладання ним зусиль щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП здоров`ю потерпілих та майну. Наразі потерпілі заходяться вдома, перебувають на амбулаторному лікуванні. ОСОБА_1 звільнений з правоохоронних органів наприкінці січня 2020 року, працює на СТО, отриманий заробіток спрямовує на відшкодування шкоди потерпілим.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом встановлено, що у проваджені Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві перебувають матеріали кримінального провадження №62020150000000058 від 19.01.2020 року за підозрою ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом ГУНП в Одеській області від 26.09.2019 № 1254о/с сержанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду поліцейського-водія СЛМТЗЛ Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області.

Відповідно до статей 3, 8, 19, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно вимог статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» (надалі Закон) Національна поліція України – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_1 є працівником правоохоронного органу.

Згідно Закону України «Про Національну поліцію», посадової інструкції поліцейського-водія СЛМТЗЛ Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області затвердженої 02.01.2019 року, поліцейський-водій є штатним співробітником Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області і на період роботи входить до складу добового наряду.

Так, 19.01.2020 року приблизно о 16 годині 42 хвилини, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, сержант поліції ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Опель» модель «Астра», номерний знак НОМЕР_1 (реєстрації Болгарія), темно-синього кольору, у вечірній час доби, по сухому асфальтованому покриттю, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння (відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 № 329056 від 19.01.2020 року) прямуючи по вулиці Люстдорфська дорога навпроти вулиці Китобійна повернув через трамвайні рейки в бік Бізнес-центру «Вузівський», який розташовується за адресою: місто Одеса, вулиця Люстдорфська дорога, 140А.

Прямуючи по провулку до Бізнес-центру «Вузівський», який розташовується за вищевказаною адресою, не витримав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух свого автомобіля та безпечно керувати ним для уникнення наїзду на пішоходів, які прямували вздовж паркану в сторону Бізнес-центру «Вузівський» та допустив наїзд на пішоходів, а саме: спочатку на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка йшла позаду свого чоловіка та сина, а потім на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Своїми діями водій ОСОБА_1 , порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 б), 10.1, та 12.1 «Правил дорожнього руху України», де відповідно вказано:

-п.1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

-п.2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

-п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

-п.12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася з вини водія ОСОБА_1 , який під час керування транспортним засобом, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, спричинив потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: закритий лінійний перелом потиличної кістки з переходом на кістки основи черепу, черепно-мозкова травма в формі забою головного мозку середньої важкості, забійна рана потиличної ділянки, гематома лобної області зліва, забій лівого колінного суглобу, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Крім цього, внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: лінійний перелом потиличної та тім`яної кісток зліва, черепно-мозкова травма в формі забою головного мозку, забійна рана тім`яної області, забій потиличної та тім`яної областей, переломи 3-8 ребер зліва, забій лівої та правої легені, які відносяться до категорії Тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, своїми необережними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

10.02.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання по кримінальному провадженню, свідчать про обґрунтованість підозри відносно ОСОБА_1 , це, зокрема, дані: протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19.01.2020 року, проведеного за адресою: місто Одеса, вулиця Люстдорфська дорога, 140Б у період з 18:30 години до 20:00 години, з таблицею фотозображень до нього; висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.01.2020 року відносно ОСОБА_1 ; службової записки від 19.01.2020 року; допитів свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; висновку експерта №191 від 31.01.2020 року щодо встановлення наявність тяжких тілесних пошкоджень у потерпілої ОСОБА_2 ; протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.01.2020 року щодо впізнання свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_7 підозрюваного ОСОБА_1 як водія автомобіля, яки здійснив наїзд на пішоходів; висновку експерта №190 від 07.02.2020 року щодо встановлення наявність тяжких тілесних пошкоджень у потерпілого ОСОБА_3 ; послужного списку ОСОБА_1 ; посадової інструкції поліцейського-водія СЛМТЗЛ Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 02.01.2019 року; заяв про залучення до провадження як потерпілого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 21.01.2020 року; допитів потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ці дані здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_1 міг вчинити правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.

Щодо ризиків, зазначених у клопотанні.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , є тяжким злочином, санкція даної статті передбачає покарання у виді позбавлення волі настрок до 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, що дає підстави вважати, що підозрюваний з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового слідства та суду, тому існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя також вважає, щ існують ризики, передбачені п. 3 та п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 , без встановлення відповідних обмежень, може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризики, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилався слідчий у клопотанні і прокурор у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недоведеним.

Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення; в разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні йому загрожує покарання до 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місті його постійного проживання; наявність батьків похилого віку та стан їх здоров`я; вік та стан здоров`я підозрюваного; наявність у підозрюваного постійного місця роботи на посаді адміністратора в ПП «Ультра» та постійного місця навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ на факультеті підготовки фахівців для підрозділів превентивної діяльності;репутацію підозрюваного, який позитивно характеризується за теперішнім та попереднім місцем роботи, позитивно характеризується за фактичним місцем мешкання та за місцем реєстрації, має позитивну характеристику за час проходження у військової служби у військовій частині А2847 та за час навчання;майновий стан підозрюваного;відсутність у ОСОБА_1 судимостей; відсутність повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Згідно заяви потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 11.02.2020 року, останні повідомили, що ОСОБА_1 на даний час частково відшкодував їм шкоду, завдану внаслідок ДТП 19.01.2020 року, що, на думку потерпілих, позитивно його характеризує та свідчить про його ставлення до наслідків вчинення, яке відповідає позиції розумної людини. Враховуючи викладене, а також те, що перебування на свободі надасть ОСОБА_1 можливість продовжити відшкодовувати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шкоду, потерпілі вважають за доцільне клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою задовольнити частково, обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, поклавши на нього обов`язки, викладені у клопотанні.

Сама тяжкість вчиненого злочину хоча і є визначальною при оцінці ризику ухилення від слідства і суду, проте не може бути достатньою підставою для законності тримання під вартою, яке є винятковим запобіжним заходом.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої ст. 194 КПК України цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Слідчий суддя вважає, що прокурор не довів недостатності застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а тому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який відповідно до ст. 181 КПК України полягає в забороні підозрюваному залишати житло в певний період доби, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного в межах строку досудового слідства з урахуванням дати повідомлення ОСОБА_1 про підозру 10.02.2020 року. При цьому згідно ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне зобов`язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати обов`язки, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 186, 193, 194, 309, 370, 372, 376 КПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Застосувати строком до 10 квітня 2020 року до підозрюваного ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Чонгар Генічеського району Херсонської області, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваному залишати житло, а саме: фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період доби з 21:00 години до 06:00 години.

Зобов`язати ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати наступні обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити та попередити ОСОБА_1 , що за невиконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, на підозрюваного може бути накладено грошове стягнення у розмірі: від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду; а також може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід

Роз`яснити, що згідно ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді діє до 10.04.2020 року (включно).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 13.02.2020 року о 14:00 годині

Слідчий суддя А.О. Темнікова