Постанова № 87567324, 04.02.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4314/19

Провадження № 2/487/279/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

04.02.2020 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Бобрової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Мазницької Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу №487/4314/19 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

ВСТАНОВИВ:

05.06.2019 року представник АТ КБ "ПриватБанк" Савіхіна А.М. звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість у розмірі 6093,78 грн. за кредитним договором №б/н від 20.11.2007 року та судові витрати у розмірі 1921,00 грн.. Позовні вимоги мотивувала тим, що відповідно до кредитного договору б/н від 20.11.2007 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 3600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник померла, та станом на дату смерті за нею залишилась несплачена заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 6093,78 грн. (тіло кредиту) з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості. Спадкоємцями ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. 03.03.2019 року спадкоємцям було направлено банком лист-претензію, згідно якого позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій по теперішній час не виконано. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 03.07.2019 року відкрито провадження та справу призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 20.12.2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачі до судового засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву не надали.

Судом було ухвалено про проведення заочного розгляду справи на підставі ст.280 ЦПК України.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 20.11.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», (далі - банк) та ОСОБА_3 (далі - позичальник), укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 1700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим заборгованість за кредитним договором б/н від 20.11.2007 р. становить 6093,78 грн. (тіло кредиту), що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості (арк. спр.6-11).

Згідно зі ст. 1050 та ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки, належні йому відповідно до статей 1048, 1056-1 цього Кодексу.

У ст. 527 ЦК України визначено, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із сутті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст.ст. 526, 527, 530, 532, 532 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами, у строк, у встановленому місці та відповідній валюті.

Згідно копії свідоцтва про смерть, виданого Заводським районним у м. Миколаєві ВДРАЦС ГТУЮ у Миколаївській області від 19.10.2017 року серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З вимогою про повернення кредитної заборгованості банк за життя ОСОБА_3 до останньої не звертався.

За змістом ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Відповідно до ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Аналогічні роз`яснення містить абз. 2 пункту 32 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, АТ КБ «Приватбанк», як позивач, зобов`язаний довести, що саме відповідачі є спадкоємцями померлої, прийняли після неї спадщину та зазначити вартість майна, прийнятого у спадщину.

Позивач зазначає, що спадкоємцями ОСОБА_3 , в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, що постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. На підтвердження даної обставини позивач посилається на копії паспортів позичальника та відповідачів, які зареєстровані за одною адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з цим, 03.03.2019 року на адресу відповідачів, як спадкоємців, позивачем було направлено лист-претензію з вимогою про повернення боргу у розмірі 6093,78 грн..

Проте, реєстрація відповідачів та померлої ОСОБА_3 за одною адресою не є безумовним доказом того, що останні проживали разом та є особами, які відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняли спадщину, оскільки положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, проживання будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого.

Як вбачається з матеріалів позову, 24 липня 2018 року позивач направив претензію кредитора вих. №SAMDN50000017307380 до Третьої миколаївської державної нотаріальної контори, в якій просив повідомити, чи заводилась спадкова справа після смерті померлого боржника, включити його кредиторські вимоги в спадкову масу, повідомити інформацію стосовно осіб, які подали заяву про прийняття спадщини або відмовилися від прийняття спадщини після смерті боржника, а також щодо осіб, які вже прийняли спадщину.

Згідно до відповіді Третьої миколаївської державної нотаріальної контори від 27.08.2019 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлена. Тобто, у встановлений законодавством термін до нотаріальної контори ніхто не звертався із заявою про прийняття спадщини та відповідно свідоцтво про прийняття спадщини жодному зі спадкоємців не видавалося.

Крім того, в матеріалах справи відсутня інформація щодо наявності будь-якого майна, яке б могло бути успадковане після смерті ОСОБА_3 .. Клопотання про витребування відповідних доказів позивачем заявлено не було.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування (а, отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який закликає до зрозумілості норм, що застосовуються у будь-якій справі і до ясності гарантій для забезпечення об`єктивності та відкритості, запобігання сваволі суддів при вирішенні конкретних справ.

Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, що є принципом остаточності судового рішення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем не доведена наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за спірним кредитним договором, оскільки відсутні належні, допустимі, достатні та достовірні докази прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ..

Враховуючи викладене, у зв`язку з недоведеністю позивачем позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 12,13, 258-259,263-265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд – якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 12.02.2020 року.

Головуючий суддя І.В.Боброва