Рішення № 87566652, 12.02.2020, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/978/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Каліберди В.А.,

з участю секретаря - Пушкар І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Харківської області про визнання права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання права на земельну частку (пай).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 09.06.1988 року він був прийнятий в члени та на роботу в колгосп «Маяк», реорганізованого в КСП «Маяк».

Відповідно до Указу Президента України №720 від 08.08.1995 року "Про порядок розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам" члени, пенсіонери КСП «Маяк» в тому числі й позивач, мали право на земельну частку (пай) та його прізвище було включено до списку - додатку до Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Маяк», однак сертифікат на право на земельну частку (пай) він не отримав.

Враховуючи вищевикладене, позивач ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду та прохає: поновити строк для звернення до суду за захистом права та визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 5,06 га умовних кадастрових гектар із земель не витребуваних паїв КСП «Маяк», розташованих на території Краснокутської селищної ради, за межами населених пунктів.

В судове засідання позивач не з`явився, однак надав заяву про слухання справи без його участі та про підтримання заявлених позовних вимог.

Представник відповідача - Краснокутської селищної ради Харківської області в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про слухання справи у його відсутність, проти позову заперечував та прохав відмовити в його задоволенні в зв`язку з пропущенням строків звернення до суду з позовом.

Суд, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина друга статті 23 ЗК України 1990 року визначала, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам., сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» визначено, що право на земельний пай мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами цього підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу Президента особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов:

- перебування в членах КСП на час паювання;

- включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю;

- одержання КСП цього акта.

Таким чином, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.

Матеріали справи свідчать, що позивач ОСОБА_1 в 09.06.1988 року був прийнятий в члени колгоспу «Маяк» (реорганізованого в КСП «Маяк», в подальшому перейменованому в СВК «Маяк»), про що свідчить трудова книжка колгоспника УКР НОМЕР_2 та архівна довідка архівного відділу Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 09.08.2019 №01-37/37.

Як вбачається з відповіді Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 19.08.2019 №134/145-19, 25 липня 1994 року за №3 в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю був зареєстрований Державний акт про право колективної власності на землю по КСП «Маяк» Краснокутської селищної ради, серія ХР - 18-53-000210 та гр. ОСОБА_1 включений до списку додатку до Державного акту про право колективної власності на землю КСП «Маяк» серії ХР - 18-53-000210, однак сертифікат на право на земельну частку (пай) на його ім`я не видавався, про що свідчить відповідь Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 21.12.2019 №192/145-19.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 являвся членом КСП (включений в члени КСП в 1988 році та включений до списку - додатку до державного акту) та на час одержання КСП державного акту являвся його членом (архівна довідка архівного відділу Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 16.12.2019 №01-37/49), однак сертифікат на право на земельну частку (пай) він не отримав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач набув законне право на отримання земельної частки /паю/ з не витребуваних паїв.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 набув законне право на отримання земельної частки /пай/, а також право на отримання земельної частки /паю/ з не витребуваних паїв, так як на момент розпаювання земель був членом КСП «Маяк», та був включений до списку - додатку до Державного акту на право колективної власності на землю по КСП «Маяк» серії ХР - 18-53-000210.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 мав право на земельну частку (пай), але сертифікат про право на земельну частку (пай) він не отримував.

Відповідно до положень ч. ч. 9, 10 ст. 5 ЗК України 1990 року, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку та на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування та статутом відповідного колективного підприємства.

За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

Як За ч. ч. 6, 7 ст. 6 ЗК України 1990 року, при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації.

Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Як вбачається з відповіді Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 23.09.2019 №146/115-19 розмір земельної частки (паю) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) по КСП «Маяк» на території Краснокутської селищної ради становить 5,06 умовних кадастрових гектар.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 « Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" ЗК ( 2768-14 ). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК ( 435-15 ), у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої УкраїноюЗаконом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(1950 р.), ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Протоколу № 1 (1952 р.) передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006року N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, ОСОБА_1 пропустив строк для звернення з позовною заявою до суду і просить його поновити. Перевіривши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що відповідно до ст.73 ЦПК України пропущений строк необхідно поновити, оскільки він пропущений з поважних причин.

Окрім цього, відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, на підставі вищевикладеного, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 надав суду достатньо доказів, які підтверджують позов.

На підставі вищевказаного та керуючись ст.ст. 259, 265, 268 ЦПК України, Указом Президента України №720 від 08. 08.1995 року "Про порядок розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам", п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 « Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суд -

В И Р І Ш И В :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай).

Позов ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 5,06 умовних кадастрових гектар із земель не витребуваних паїв КСП «Маяк», розташованих на території Краснокутської селищної ради Харківської області, за межами населених пунктів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Краснокутська селищна рада Харківської області (місцезнаходження: вул. Миру № 127, смт. Краснокутськ, Краснокутського району, Харківської області, код ЄДРПОУ: 04397359).

Суддя В.А. Каліберда