Ухвала суду № 87564957, 11.02.2020, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/4925/16-ц

Провадження № 2-і/552/2/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2020 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

Головуючого судді-Турченко Т.В.

При секретарі-Силка І.О.

За участю адвоката-Омелай Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування обмеження у праві виїзду за межі України. Заяву обґрунтовує тим, що ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 16.04.2019 р. у справі № 552/4925/16-ц було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України його як боржника без вилучення паспорту до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом № 538/734/17, виданого 03.10.2017 року Лохвицьким районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 92 585,37 доларів США, що еквівалентно 740 034 гри.; виконавчим листом № 552/4925/16-ц, виданого 25.01.2017 року Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 110 714,04 грн.; виконавчим листом № 552/4925/16-ц, виданого 25.01.2017 року Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 1607,15 грн.; виконавчим листом № 552/4925/16-ц, виданого 25.01.2017 року Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 2000 грн. Дане клопотання було надано до суду державним виконавцем у зв`язку з тим, що він не здійснив погашення заборгованості громадянину ОСОБА_2 . Про існування вказаної ухвали Київського районного суду м. Полтави від 16.04.2019 року він дізнався 18.12.2019 року в момент вручення йому на пункті пропуску через державний кордон «Готівка» Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, оскільки до моменту повернення в Україну офіційно працював та продовжує працювати в Республіці Казахстан. До моменту отримання відповідного рішення на пункті пропуску через державний кордон він не знав про існування відкритого виконавчого провадження, як і рішення, на підставі якого з нього стягнуто суму заборгованості, а саме заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 30.11.2016 р. у справі № 552/4925/ 16-ц. Зазначив, що його дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з народження має клінічний діагноз «церебральная дисфункция Астено-невротический синдром с повышенным чувством страха, поведенчиские нарушения, синдром дефицита внимания. Растройства аутического спектра», у зв`язку із чим потребує невідкладного та дорогого лікування. ОСОБА_1 на сьогодні працює за межами України, а саме в м. Усть- Каменогірськ, Республіка Казахстан на постійній основі (новий трудовий договір № 020 укладений 13.11.2019 р. на період 1 рік, до 12.11.2020 р.; як доказ додається). Вказана робота приносить постійний дохід вищий, ніж загалом по всій території України. Така робота є єдиним джерелом доходу, який дає змогу лікувати дитину на постійній основі, а також забезпечувати її всім необхідним. Тому просив суд, заяву задовольнити, оскільки втрата роботи призведе до порушення постійного циклу лікування, що у випадку із поставленим дитині клінічним діагнозом може спровокувати негайне погіршення стану її розумового та фізичного розвитку.

В судовому засіданні ОСОБА_4 вимоги підтримав, просив заяву задовольнити.

Державний виконавець Київського ВДВС у м. Полтаві Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. (Суми) Гуріна Т.В. в судовому засіданні заяву не визнала, просила відмовити в її задоволенні.

Адвокат Омелай Н.М. в судовому засіданні заяву не визнала, просила відмовити в її задоволенні.

Суд, заслухавши заявника ОСОБА_1 , адвоката Омелай Н.М., державного виконавця Гуріну Т.В., вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 16.04.2019 р. у справі № 552/4925/16-ц було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспорту до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом № 538/734/17, виданого 03.10.2017 року Лохвицьким районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 92 585,37 доларів США, що еквівалентно 740 034 грн.; виконавчим листом № 552/4925/16-ц, виданого 25.01.2017 року Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 110 714,04 грн.; виконавчим листом № 552/4925/16-ц, виданого 25.01.2017 року Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 1607,15 грн.; виконавчим листом № 552/4925/16-ц, виданого 25.01.2017 року Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 2000 грн.

Встановлено, що постановами державного виконавця ВП№43077918 від 25.04.2014 року, ВП№54602539 від 30.08.2017 року, ВП№54602915 від 31.08.2017 року, ВП№54602990 від 31.08.2017 року, ВП№4565267 від 02.12.2014 року, ВП№58647221 від 18.03.2019 року, ВП№57666330 від 12.11.2018 року відкрито виконавчі провадження, по яких направлено рекомендованою кореспонденцією постанови сторонам виконавчого провадження.

Відповіддю від 05.12.2014 року з Лохвицького УДМС встановлено, що боржник з 01.08.2007 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповіддю від 11.12.2014 року Гадяцького центру зареєстровано 2 транспортних засобів ГАЗ, TOYOTA COROLLA.

Державним виконавцем 14.01.2015 року винесено постанову про арешт даних транспортних засобів, 14.01.2015 року транспортні засоби оголошено в розшук.

Актом державного виконавця від 10.04.2015 року встановлено, що боржник за адресою: АДРЕСА_1 не проживає, за даною адресою знаходиться будівля.

В судовому засіданні ОСОБА_1 суду пояснив, що батьки проживають та зареєстровані : АДРЕСА_1 .

З пояснень державного виконавця вбачається, що постанову про відкриття виконавчого провадження виконавцем направлялось боржнику ОСОБА_1 за 5 адресами, в тому числі і за адресою: АДРЕСА_1 . Але всі листи за вказаними адресами повертались без вручення ОСОБА_1 .

14.04.2015 року до Лохвицького районного суду Полтавської області подано подання щодо розшуку боржника.

Ухвалою №538/720/15-ц від 22.04.2015 року подання задоволено та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оголошено в розшук та покладено виконання ухвали на Лохвицький РВ УМВС України в Полтавській області.

10.04.2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника до восьми банківських установ.

31.08.2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

Згідно акта державного виконавця від 09.04.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 боржник не проживає. Фактичне місце реєстрації невідомо.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно ч. 5ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

В силу ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заявником жодними належними та допустимими доказами не доведено, що він виконує рішення.

Навпаки, в судовому засіданні встановлено і дану обставину не заперечував ОСОБА_1 , що ним рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 2012 року не виконано, кошти боржнику ОСОБА_2 взагалі не сплачені.

Пунктом 8 статті 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» встановлено, що на Державну прикордонну службу відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення виїзду з України або в`їзду в Україну осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзду в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі, згідно з дорученням правоохоронних органів.

Крім інших, покладених на органи державної прикордонної служби України завдань, вони також мають право, зокрема, з`ясовувати підстави в`їзду в Україну або виїзду з України, не пропускати через державний кордон України осіб без дійсних документів під час одержання зазначених документів, осіб, яким Державною прикордонною службою України за порушення законодавства з прикордонних питань та про правовий статус іноземців чи за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Згідно п. 19 ч. 3ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не обґрунтував належними та допустимими доказами свою заяву, рішення суду про стягнення боргу ним не виконується та матеріали справи протилежного не містять, посилання заявника на те, що він, будучи працездатною особою, не працевлаштувався і має наміри працювати лише за кордоном, не має будь-якого правового значення для зазначеної справи, тому суд не вбачає жодних правових підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, застосоване щодо нього ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 16.04.2019 року, та відмовляє у задоволенні заяви в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 258-260,354,441 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, в порядку статті 441 ЦПУ України відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Головуючий Турченко Т.В.