Ухвала суду № 87564556, 13.02.2020, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/1209/19

Провадження № 2/419/45/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді – Іванової О. М.,

при секретарі – Логвиновій О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до СФГ «Фіто» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Новоайдарського районного суду Луганської області з даним позовом до СФГ «Фіто» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати.

У відкриті судові засідання призначені на 06.08.2019 року о 16:00 год., на 02.09.2019 року о 16:30 год. позивач ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином сповіщений про дату, час і місце розгляду справи.

Судове засідання для розгляду справи по суті було відкладено на 13.02.2020 року о 10:30 год., про що позивача було повідомлено простою кореспонденцією, однак ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд, застосувавши норми ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дійшов висновку про те, що позивач будучи повідомлений про дату, час та місце судового засідання, повторно не з`явився до суду.

Разом з тим, згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22 травня 2019 року у справі №310/12817/13 у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Так, Європейський суд з прав людини відхиляє скаргу заявника на порушення права доступу до суду, якщо він не виявив належної зацікавленості у розгляді своєї справи (остаточне рішення у справі «Каракуця проти України» від 16.05.2017), про що, зокрема, свідчить те, що він не звертався до суду за інформацією щодо її стану розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до СФГ «Фіто» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати 25.04.2019 року. Протягом всього часу розгляду справи, позивач жодного разу не виявив належної зацікавленості у розгляді своєї справи, що суд розцінює як зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Керуючись ст. 131, 223, 257 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до СФГ «Фіто» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати - залишити без розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, він має право звернутися до суду повторно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом 15 днів з дня її проголошення (складення) до Луганського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий О. М. Іванова