Ухвала суду № 87558798, 11.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

11.02.2020Справа № 910/12257/13Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про відвід судді Яковенко А.В. від розгляду справи № 910/12257/13

за заявою ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест"

про банкрутство

без виклику представників учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду міста Києва (суддя Яковенко А.В.) перебуває справа №910/12257/13.

03.02.2019 до канцелярії суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2019 зупинено провадження у справі №910/12257/13 за заявою ОСОБА_2 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" до вирішення питання про відвід, матеріали заяви ОСОБА_1 про відвід судді Яковенко Анни Валеріївни від розгляду справи №910/12257/13 за заявою ОСОБА_2 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" передано уповноваженій особі для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України для розгляду заяви про відвід судді.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2020 заяву представника ОСОБА_1 про відвід судді у справі № 910/12257/13 передано для розгляду судді Приходько І.В.

За приписами частин 7, 8, 11 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

За приписами частини 2 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

В той же час, суд відзначає, що запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях ст.ст. 35-40 Господарського процесуального кодексу України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) господарського судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.

У зв`язку з чим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було визначено в ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

При цьому, як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).

Тобто, заявлений учасником відвід складу суду від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин спірних правовідносин, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки при вирішенні такої справи.

Досліджуючи наведені критерії оцінки в межах даної справи, суд відзначає, що презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного, однак, в даному випадку представником Германова Д.І. жодних доказів на підтвердження особистої упередженості судді Яковенко А.В. у вирішенні спору в даній справі не надано.

Вказана заява мотивована тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 Заяву ОСОБА_2 задоволено; договір купівлі-продажу від 22.12.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" (ідентифікаційний код 32799609) та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 визнано недійсним, та ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2016 заяву ОСОБА_2 задоволено; спростовано майнову дію по передачі об`єкту незавершеного будівництва, розташованого за будівельною адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, 131, а саме: житлового будинку - секція № 1 - вартістю 33 699 600,00 грн., підземного паркінгу - вартістю 2 260 800, 00 грн., офісного центру (секція Г) - вартістю 2 438 400, 00 грн. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" (ідентифікаційний код 32799609) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" (ідентифікаційний код 38090593) на підставі Акту приймання-передачі об`єкту незавершеного будівництва, розташованого за будівельною адресою - проспект Перемоги, 131 у Святошинському районі м. Києва від 07.12.2012 р., вказані судові рішення були скасовані Київським апеляційним господарським судом, а тому заявник вважає ОСОБА_5 є упередженою і не безсторонньою.

За висновками суду, наведені доводи учасника справи не є правовими підставами для відводу судді в розумінні ст.ст. 35-40 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не можуть бути підставами для відводу суддів заяви, що містять лише припущення про існування відповідних обставин, які не підтверджені належними і допустимими доказами.

Разом з цим, нормами чинного законодавства визначено засади та окремі механізми реалізації прав всіх учасників судового процесу, в тому числі, забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, що може бути реалізовано у передбаченому чинним господарським процесуальним законодавством порядку у разі непогодження з процесуальними рішеннями судді.

Крім цього, частиною 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відтак, судом встановлено, що заявником не було дотримано процесуального строку, встановленого ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України. Також заявником не доведено суду наявності виняткових підстав для заявлення відводу судді поза встановленого законом строку.

За таких обставин, враховуючи, що доводи представника ОСОБА_1 стосовно наявності підстав для відводу судді Яковенко А.В. від розгляду справи №910/12257/13 не підтверджуються належними та допустимими доказами та фактично зводяться до висловлення особистих припущень заявника, приймаючи до уваги, що наявності інших підстав, які б викликали сумніви у неупередженості судді не встановлено, заява представника ОСОБА_1 про відвід судді задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 38, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відвід судді Яковенко А.В. від розгляду справи №910/12257/13.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя І.В. Приходько