Рішення № 87556425, 10.02.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12479/19

Провадження № 2/201/835/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 лютого 2020 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Мунтян А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 06 листопада 2019 року надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, в порядку регресу.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача у позовній заяві посилався на те, що позивачем була виплачена сума страхового відшкодування в розмірі 20530,68 грн. за шкоду, заподіяну ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15 червня 2016 року. Оскільки відповідач добровільно не компенсує витрати, понесені позивачем з виплати суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з цим позовом і просив стягнути з відповідача на користь позивача 20530,68 грн. в порядку регресу, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 07 листопада 2019 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.36).

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с.37).

До суду 02 грудня 2019 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с.38).

Ухвалою судді від 02 грудня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, в порядку регресу (а.с.39-40).

Представник позивача електронною поштою надіслав до суду заяву, у якій просив задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, просив розглядати справу без його участі.

Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП: 15 червня 2016 року о 08:50 год. на перехресті пр. Г.Сталінграда та вул. Гавриленка в м.Дніпропетровську, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Мерседес Бенз н.з. НОМЕР_1 , перед початком руху не переконався у тому, що це буде безпечно, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Хонда н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . В наслідок, чого автомобілі отримали механічні пошкодження, та завдано матеріальної шкоди (а.с. 7-7 зворот).

22 червня 2016 року представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 звернувся на адресу МтСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування за наслідками події, яка мала місце 15 червня 2016 року (а.с. 9).

Власником автомобіля Хонда н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_2 (а.с. 11 зворот), цивільно-правова відповідальність якої застрахована ПрАТ «Європейський страховий альянс» (а.с. 13).

Цивільно-правова відповідальність водія автмообіля Мерседес Бенз н.з. НОМЕР_1 станом на день дорожньо-транспортної пригоди не застрахована, доказів протилежного суду надано не було.

Відповідно до висновку № 3407/16/16 експертного дослідження з визначення вартості матеріальної шкоди, спричиненого власнику КТЗ, складеного 22 липня 2016 року судовим експертом Дроздовим Ю.В., розмір матеріальної шкоди, спричиненої власнику КТЗ Хонда н.з. НОМЕР_2 , становить 20845,80 грн. (а.с. 14-28), вартість проведення експертного дослідження сплачена позивачем в розмірі 1200 грн. (а.с. 29).

У зв`язку із зазначеним МтСБУ було перераховано потерпілій стороні у ДТП від 15 червня 2016 року страхове відшкодування в розмірі 20530,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8726рв від 11 листопада 2016 року, одержано банком 14 листопада 2016 року (а.с. 31).

Позивачем була направлена на адресу ОСОБА_1 пропозиція щодо компенсування позивачем 20530,68 грн., сплачених в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної відповідачем, проте така пропозиція була відповідачем проігнорована (а.с. 32 зворот).

Відповідно до ст.39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією, що здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», законодавства України та свого Статуту.

Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст.39 ч.2.1. Закону).

Відповідно до ст.41 п.41.1 п. п. «а» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст.1.6. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники транспортних засобів – юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до ст.1191 ЦК України та ст.38 п.2 ч.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст.11 ЦК України – цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров`ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку, встановленому законодавством, шкоду пов`язану із втратою товарного вигляду Моторне (транспортне) страхове бюро України не відшкодовує (ст.32 п.7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

В зв`язку з виплатою страхового відшкодування до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 933, 1191 ЦК України в межах фактично понесених витрат перейшло право вимоги до відповідача, а в останнього виникло зобов`язання виплатити відповідну суму на користь позивача.

Щодо строку звернення до суду, то суд виходить з того, що відповідно до ст.261 ч.6 ЦК України – за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання. Відповідно до ст.255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно. Так, оскільки страхове відшкодування було одержано банком отримувача від позивача 14 листопада 2016 року, то відповідно строк позовної давності закінчується 14 листопада 2019 року, тому МТСБУ звертаючись до суду 06 листопада 2019 року, не порушило строки позовної давності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 20530,68 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням результату вирішення справи, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Моторного (транспортне) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортне) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, Бульвар Русанівський, буд. 8) в рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, в порядку регресу, 20530 (двадцять тисяч п`ятсот тридцять) грн. 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортне) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, Бульвар Русанівський, буд. 8) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.

Повний текст рішення виготовлений 12 лютого 2020 року.

Суддя С.О. Демидова