Рішення № 87555424, 12.02.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9320/19

Провадження № 2/161/1333/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2020 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Новаковської В.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Внутрішнє телебачення» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

04 червня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальності «Внутрішнє телебачення» (далі - позивач, ТОВ «Внутрішнє телебачання») звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про відшкодування шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 березня 2019 року о 18:58 за адресою м. Луцьк, вул. Шевченка, 13Б, в торговому центрі ПрАТ «Нова Лінія» - «Луцьк» відповідач виходячи з оплаченим товаром (рейки 3м) при виході через каси допустив удар по телевізору марки «LG моделі 43LH500T, серійний номер НОМЕР_1 , вартістю 10 000,00 грн., який належить позивачу, що призвело до його пошкодження.

Посилаючись на вищевикладене та приписи ст.ст.22, 1166 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 10 000,00 грн. завданих збитків пошкодженням телевізора.

Представник позивача у судове засіданні не прибув, у письмовій заяві просить суд позов задовольнити та слухати справу за його відсутності.

Відповідач у письмовому відзиві позов не визнав. У судове засідання не прибув.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що телевізор марки «LG» моделі 43LH500T, серійний номер НОМЕР_1 , належить на праві приватної власності позивачу у справі та перебуває на його балансі (а.с.5-9, 13).

В акті про пошкодження майна ТЦ ПрАТ «Нова Лінія» - «Луцьк» від 07 березня 2019 року, який складений комісією у складі начальника господарського відділу, інспектора служби безпеки (старшого зміни) вказано, що вказаний телевізор був пошкоджений 07 березня 2019 року покупцем при виході через каси з оплаченим товаром. В графі покупець зазначений ОСОБА_1 . Його підпис або пояснення в цьому акті відсутні (а.с.10).

Будь-яких інших доказів завдання шкоди саме ОСОБА_1 позивачем суду не надано.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З аналізу вищенаведених положень цивільного законодавства слідує, що тягар доказування таких елементів цивільного правопорушення (делікту) як наявність шкоди, неправомірних дій особи та причинно-наслідкового зв`язку між ними, лежить саме на позивачеві.

На відповідачеві лежить тягар доказування відсутності своєї вини у завданій шкоді.

В розглядуваному випадку, на переконання суду, позивач належними та допустимими доказами не довів суду, що пошкодження спірного телевізора спричинив саме відповідач у справі.

Так, сам лише акт про пошкодження майна ТЦ ПрАТ «Нова Лінія» - «Луцьк» від 07 березня 2019 року, який складений комісією у складі начальника господарського відділу, інспектора служби безпеки (старшого зміни), не є беззаперечним доказом вчинення цивільного правопорушення з боку відповідача ОСОБА_1 , оскільки цей акт складений за відсутності самого ОСОБА_1 та без відібрання його пояснень.

Позивач в ході судового розгляду не заявляв клопотань про допит працівників торгового центру з приводу обставин завдання шкоди телевізору 07 березня 2019 року, а також не надав відповідних письмових пояснень цих осіб суду.

Крім того, позивач не надав суду відеофіксацію з камер відеоспостереження торгового центру, яка б могла підтвердити чи спростувати факт завдання шкоди саме ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що відповідно до ч.2 ст.83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною четвертою статті 83 ЦПК України визначено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Всупереч вищенаведеному, позивач ні у позові, ні під час підготовчого засідання не заявляв суду про наявність в нього інших доказів вчинення ОСОБА_1 цивільного правопорушення, зокрема показів свідків чи відеофіксації, а також не заявляв про витребування цих доказів на підготовчому засіданні.

Стосовно клопотання позивача від 07 лютого 2020 року про витребування доказів, суд зауважує, що згідно ч.1 ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Всупереч вищенаведеному, позивач у своєму клопотанні від 07 лютого 2020 року, не обґрунтує неможливість подання доказів - записів відеоспостереження, у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, зокрема разом з позовною заявою.

Також, всупереч положенням п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивач у позовній заяві не наводив докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, зокрема не зазначив, що він має намір обґрунтовувати свій позов записами з камер відеоспостереження, які наразі надати не може та просить їх витребувати.

У зв`язку з вищенаведеним, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів від 07 лютого 2020 року.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивач не надав суду належних, допустимих та беззаперечних доказів завдання шкоди своєму майну саме відповідачем у справі, у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, всі судові витрати позивача залишаються за ним.

Керуючись ст. 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальності «Внутрішнє телебачення» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 12 лютого 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк