Рішення № 87555212, 13.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 лютого 2020 року справа №640/21812/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доОболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач, Оболонський ВДВС)третя особаГоловне управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - третя особа, ГУ ДПС у м. Києві)провизнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 30 жовтня 2019 року ВП №60442087В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва оскільки вважає незаконним відкриття виконавчого провадження у зв`язку із оскарженням вимоги про сплату боргу (недоїмки), на підставі якої винесено оскаржувану постанову; позивач також зазначає про порушення державним виконавцем строків надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження, що суперечить Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/21812/17 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ГУ ДПС у м. Києві.

Відповідач та третя особа письмового відзиву або пояснень з приводу позовних вимог до суду не надали.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.

Постановою державного виконавця Оболонського ДВС Гаркавенко А.В. від 30 листопада 2019 року ВП №60442087 при примусовому виконанні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12 липня 2019 року №Ф-225У про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у м. Києві боргу у сумі 136 221,48 грн.; стягувач - ГУ ДПС у м. Києві.

Частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів (далі по тексту - Інструкція № 449).

Пунктом 5 розділу VI Інструкції № 499 визначено, що протягом десяти календарних днів з дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.

За наслідками адміністративного оскарження відповідно до рішення ДПС України від 19 вересня 2019 року №2469/6/99-00-08-06-01 за результатами розгляду скарги позивача вимогу від 12 липня 2019 року №Ф-225-У залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач отримав оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження 07 листопада 2019 року (штрихкодовий ідентифікатор 0421216273406).

При цьому, ОСОБА_1 подано 29 жовтня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву про визнання протиправною та скасування вимоги від 12 липня 2019 року №Ф-225-У, про що 30 жовтня 2019 року повідомлено ГУ ДПС у м. Києві повідомленням про оскарження у судовому порядку, зокрема, зазначеної вимоги; ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2019 року відкрито провадження у справі №640/20885/19 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень; в ухвалі зазначено, що позовна заява не відповідала вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою від 01 листопада 2019 року залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Пунктом 5 розділу VI Інструкції №499 визначено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначених у вимозі сум недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), орган доходів і зборів протягом десяти робочих днів надсилає в порядку, встановленому Законом, до органу державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Проте, оскільки позивачем оскаржено вимогу від 12 липня 2019 року №Ф-225-У в судовому порядку, про що повідомлено податковий орган, у ГУ ДПС у м. Києві були відсутні підстави звертатися до виконавчої служби для здійснення стягнення за зазначеною вимогою.

Згідно пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

Частина п`ята статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Таким чином, державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за заявою стягувача про примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, якщо він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред`явлений у межах строків пред`явлення до виконання.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що вимога від 12 липня 2019 року №Ф-25-У не містить дати набрання законної сили, тобто, виконавчий документ не містить всіх визначених положеннями статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» реквізитів.

Щодо доводів позивача про порушення строків направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Частина перша статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Таким чином, постанова про відкриття виконавчого провадження має бути доведена до відома сторін виконавчого провадження або надіслана не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, вона винесена 30 жовтня 2019 року, наступним робочим днем є 31 жовтня 2019 року.

Проте, наявні у справі докази свідчать, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 30 жовтня 2019 року ВП №60442087 направлена позивачу лише 04 листопада 2019 року.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом із тим, відповідач не надав суду доказів направлення позивачу оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення, що суперечить частині першій статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі виконавчого документа, який не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», винесена на підставі виконавчого документа, який не набрав чинності, оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) є неузгодженою, та, враховуючи порушення строків направлення, суд дійшов висновку про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження від 30 жовтня 2019 року ВП №60442087 та необхідність її скасування.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови є обґрунтованими та підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 30 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП №60442087

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Оболонський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 2-Д; ідентифікаційний код 35018577);

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 43141267).

Суддя В.А. Кузьменко