Рішення № 87555086, 12.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/578

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2020 року м. Київ № 640/15428/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області в особі Дніпровського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області,

Державної міграційної служби України,

про визнання протиправним дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області в особі Дніпровського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області (надалі - відповідач 1), адреса: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок № 14-А, ідентифікаційний код 42552598, Державної міграційної служби України (надалі - відповідач 2), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок № 9, ідентифікаційний код 37508470 в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, яка полягає у невчиненні дій щодо визнання недійсним паспорту серії НОМЕР_2, виданого Дніпровським РВ ГУ ДМС України в місті Києві від 25.09.2015р. на ім`я позивача;

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, яка полягає у невчиненні дій щодо видачі позивачу нового паспорту громадянина України;

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, яка полягає у невчиненні дій щодо надання позивачу тимчасового посвідчення, що підтверджує особу;

- визнати протиправною відмову Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві оформлену листом від 23 лютого 2019 року № 05/537 щодо видачі позивачу паспорта громадянина України замість втраченого серії НОМЕР_2 , виданого Дніпровським РВ ГУ ДМС України в місті Києві від 25.09.2015р.;

- визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України, яка полягає у ненаданні відповіді за результатами розгляду скарги позивача від 02.03.2019р. на відмову Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві у видачі позивачу нового паспорта громадянина України замість втраченого та невидачу тимчасового посвідчення, що підтверджує особу позивача;

- зобов`язати Державну міграційну службу України здійснити дії по оформленню позивачу та видачі через Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві паспорта громадянина України замість втраченого, зокрема:

визнати недійсним з 12.07.2017р. втрачений паспорт позивача серії НОМЕР_2 , виданий Дніпровським РВ ГУ ДМС України в місті Києві 25.09.2015р.;

видати позивачу замість втраченого паспорта громадянина України новий паспорт громадянина України;

видати тимчасове посвідчення, що підтверджує особу позивача.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2019р. відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, Державної міграційної служби України, про визнання протиправним дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2019 замінено відповідача Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві його правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області в особі Дніпровського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок протиправних дій та бездіяльності відповідачів.

Зважаючи на викладене, позивач просить визнати протиправною: бездіяльність відповідача-1, що полягає у невчиненні дій щодо визнання недійсним втраченого паспорту та видачі нового паспорта, а також видачі тимчасового посвідчення, що підтверджує особу; відмову відповідача-1 у видачі нового паспорта замість втраченого; бездіяльність відповідача-2, що полягає у ненаданні відповіді за результатами розгляду скарги позивача від 02.03.2019р., а також просить зобов`язати відповідача-2 здійснити дії по оформленню позивачу та видачі через відповідача-1 паспорта громадянина України замість втраченого, зокрема: визнати недійсним з 12.07.2017р. втрачений паспорт позивача серії НОМЕР_2 , виданий Дніпровським РВ ГУ ДМС України в місті Києві 25.09.2015р.; видати позивачу замість втраченого паспорта громадянина України новий паспорт громадянина України; видати тимчасове посвідчення, що підтверджує особу позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив, позивач зазначає, що заперечення відповідача є необґрунтованими.

У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач стверджує, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі -КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

25.09.2015р. Дніпровським РВ ГУ ДМС України в місті Києві було видано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .

12.07.2017, як вказує позивач, що втратив зазначений вище паспорт. 19.02.2019 звернувся до Дніпровського РВ ГУ ДМС України в місті Києві з заявою № 05/230, в якій просив: визнати втраченим паспорт позивача серії НОМЕР_2 , виданий Дніпровським РВ ГУ ДМС України в місті Києві 25.09.2015р.; видати замість втраченого паспорта громадянина України новий паспорт громадянина України; видати тимчасове посвідчення, що підтверджує особу позивача.

23.02.2019 отримав відповідь № 05/537 про відмову у задоволенні його заяви № 05/230 від 19.02.2019 з тих підстав, що місцем реєстрації ОСОБА_1 є непідконтрольна Україні територія, а відтак останній має подати документи для оформлення паспорту до будь-якого територіального підрозділу ДМС в Донецькій або Луганській області.

02.03.2019 звернувся до Державної міграційної служби України зі скаргою на дії Дніпровського РВ ГУ ДМС України в місті Києві щодо відмови у задоволенні його заяви від 19.02.2019. Зазначену скаргу отримано 04.03.2019р., однак відповіді станом на час звернення до суду з адміністративним позовом не надано.

Вважаючи зазначену бездіяльність протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В позовній заяві позивач посилається на те, що втрачений паспорт серії НОМЕР_2 видано йому 25.09.2015 Дніпровським РВ ГУ ДМС України в місті Києві із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Відповідно до п. 20 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорту громадянина України № 302, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2015 (надалі - Порядок № 302). Документи для оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру (Єдиного державного демографічного реєстру), можуть подаватися заявником до будь-якого територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта.

Відтак, відмова відповідача-1 на його заяву від 19.02.2019 щодо визнання втраченим паспорт серії НОМЕР_2 , виданого Дніпровським РВ ГУ ДМС України в місті Києві 25.09.2015; видачі замість втраченого паспорта громадянина України нового паспорта громадянина України; видачі тимчасового посвідчення, що підтверджує особу позивача є протиправною, оскільки відповідач-1 має застосувати положення п. 20 зазначеного вище порядку.

Щодо бездіяльності відповідача-2 зазначив, що Державна міграційна служба України у порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» не надала йому відповіді на його скаргу від 02.03.2019.

На виконання вимог ухвали суду від 20.08.2019 відповідачі подали до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечували проти поданого позивачем позову та вважають позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача видати йому новий паспорт замість втраченого паспорта громадянина України є втручанням у дискреційні повноваження органів міграційної служби.

Крім того, відповідно до п. 20 Порядку № 302, документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою (далі - заявники) до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта за зареєстрованим місцем проживання особи; внутрішньо переміщена особа подає документи до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта за місцем проживання, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Від осіб, які проживають та зареєстровані в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення (Донецька та Луганська області) та не отримали статус внутрішньо переміщеної особи - за місцем звернення особи територіальним підрозділом ГУ ДМС України в Донецькій області та відповідно УДМС України в Луганській області.

Крім того, відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 302 від 25.03.2015р., оформлення документів із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру було запроваджено з 01.01.2016. А відтак, підстави для оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_1 відповідачем-1 відсутні.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що погодитися з позицією відповідачів щодо втручання у їх дискреційні повноваження не можна, оскільки ст. ст. 55, 124 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У відзиві відповідачем-2 нічого не зазначено з приводу ненадання відповіді на скаргу позивача від 02.03.2019.

На думку позивача, бездіяльність відповідачів призвела до того, що втрачений паспорт досі є чинним, тимчасове посвідчення, що посвідчує особу позивача не видано у зв`язку з чим порушено його права щодо можливості підтвердити свою особу та громадянство України.

У запереченнях відповідач-2 наголошує, що твердження позивача з приводу ненадання відповіді на скаргу від 02.03.2019 не відповідають дійсності.

Так, 09.04.2019р. до ДМС України надійшов лист Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 04.04.2019р. за № 5789.4/К-3464.3/19/25.2 з проханням розглянути звернення ОСОБА_1 в межах компетенції та поінформувати заявника.

В межах розгляду строків розгляду звернень громадян, ДМС України листом від 24.04.2019р. за № 6.1-3359/1-19 поінформувало позивача про результати розгляду звернень, про що було повідомлено Секретаріат Уповноваженого Верховної ради України з прав людини листом від 24.04.2019р. за № 6.1-3361/1-19.

З приводу твердження позивача щодо невидачі тимчасового посвідчення, що підтверджує особу позивача.

За правилами п. «є» ч. 1 ст. 13, ч. ч. 1, 2 ст. 28 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», документом, що посвідчує громадянство України є тимчасове посвідчення громадянина України; тимчасове посвідчення громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і видається особі, яка досягла чотирнадцятирічного віку, набула громадянства України та взяла зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з дня набуття громадянства України; тимчасове посвідчення громадянина України оформляється і видається особі, яка проживає в Україні, розпорядником Реєстру за місцем проживання заявника, а в разі постійного проживання особи за кордоном - ЗДУ, не пізніше 10 робочих днів з дати подання заявником документів, визначених у цій статті.

Позивач ОСОБА_1 до зазначеної категорії осіб не відноситься, а тому підстави для видачі йому такого посвідчення відсутні.

Також повідомили, що постановою КМУ № 732 від 12.09.2018р. утворено Центральне міжрегіональне управління ДМС у місті Києві та Київській області як юридичну особу публічного права, реорганізувавши шляхом злиття Управління ДМС у Київській області та ГУ ДМС у місті Києві.

Відповідно до п. 2 зазначеної постанови, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області є правонаступником майна, прав та обов`язків Управління ДМС у Київській області та ГУ ДМС у місті Києві.

03.01.2019р. ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області розпочало свою роботу.

Відповідно до Положення про Дніпровський РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, затвердженого наказом № 2 від 07.11.2018р., Дніпровський РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області є територіальним підрозділом, який у своїй роботі керується Положенням про ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, входить до штатної структури ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області та йому підпорядковується.

Згідно з п. 7 Положення про ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, затвердженим наказом ДМС України № 161 від 08.10.2018р., ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області здійснює свої повноваження на території м. Києва та Київської області безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні підрозділи, а також шляхом взаємодії з пунктами тимчасового розміщення біженців, пунктами тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні та центрами надання адміністративних послуг.

НОРМИ ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За правилами ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом; кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про громадянство України», документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Пунктами 1, 2, 19 Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою ВРУ № 2503-XII від 26.06.1992р. визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України; паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку; громадянин повинен надійно зберігати паспорт. Про втрату паспорта громадянин зобов`язаний терміново повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, який видає тимчасове посвідчення, що підтверджує його особу. Форма тимчасового посвідчення та порядок його видачі встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI від 20.11.2012р., визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Відповідно до ст. 4 зазначеного вище Закону № 5492-VI від 20.11.2012р., Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування; визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС); Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України; порядок здійснення ідентифікації та верифікації встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови КМУ № 302 від 25.03.2015р. «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорту громадянина України», запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру: з 01.01.2016р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог п. 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992р. № 2503-XII; з 01.11.2016р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Відповідно до п. п. 1-4 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою КМУ № 360 від 20.08.2014р., Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства; основними завданнями ДМС є: 1) реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; 2) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; ДМС відповідно до покладених на неї завдань: 1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністрові внутрішніх справ; 2) проводить аналіз міграційної ситуації в Україні, проблем біженців та інших категорій мігрантів, розробляє поточні та довгострокові прогнози із зазначених питань; 3) здійснює у межах компетенції провадження з питань прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України та подає відповідні документи на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства, а також забезпечує виконання рішень Президента України з питань громадянства; 4) приймає відповідно до законодавства рішення про встановлення належності до громадянства України, оформлення набуття громадянства України та їх скасування; 5) готує пропозиції щодо визначення квоти імміграції на календарний рік; 6) приймає рішення про видачу дозволу на імміграцію, відмову в його видачі та скасування такого дозволу; 7) бере участь у межах, визначених законодавством, у вирішенні питань трудової міграції та питань, пов`язаних із навчанням в Україні іноземців та осіб без громадянства; 8) здійснює оформлення і видачу документів для тимчасового або постійного проживання в Україні, а також виїзду за її межі, вилучає такі документи та проставляє в документах, що посвідчують особу іноземців та осіб без громадянства, відмітки про заборону в`їзду в Україну в передбачених законодавством випадках; 9) приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов`язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України; 10) здійснює оформлення і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, тимчасово затримує та вилучає такі документи у передбачених законодавством випадках; 11) здійснює ідентифікацію осіб, в тому числі тих, які звернулися із заявами про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, а також іноземців та осіб без громадянства, які втратили документи, що посвідчують особу, та підлягають видворенню або реадмісії; 12) виконує функції замовника з виготовлення та постачання бланків документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, а також товарів, робіт і послуг для забезпечення створення і функціонування Єдиного державного демографічного реєстру; 13) здійснює розроблення зразків заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та довідки про звернення за захистом в Україні; 14) приймає рішення про визнання іноземців та осіб без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про втрату, позбавлення статусу біженця або додаткового захисту і про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; 15) збирає та аналізує інформацію про наявність у країнах походження біженців та осіб, які потребують додаткового та тимчасового захисту в Україні, умов, за яких такий захист надається; 16) надсилає компетентним органам влади інших держав запити щодо наявності в таких державах членів сім`ї осіб, які подали заяви про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, чи яких було визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, і правових підстав для возз`єднання сімей; 17) розглядає скарги на рішення про відмову у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і скасування зазначених рішень, якщо вони були прийняті з порушенням законодавства; 18) вживає у межах компетенції заходів для сприяння реалізації прав біженців та інших категорій мігрантів; 19) здійснює оформлення і видачу посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист в Україні, а також інших документів, передбачених законодавством для даних категорій осіб; 20) видає проїзні документи іноземцям та особам без громадянства, яких було визнано біженцями іншими країнами - учасниками Конвенції про статус біженців 1951 року та/або Протоколу щодо статусу біженців 1967 року; 21) забезпечує функціонування пунктів тимчасового розміщення біженців та пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні; 22) бере участь у реалізації державної політики у сфері волонтерської діяльності щодо надання допомоги біженцям; 23) подає МВС для подальшого внесення Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо необхідності прийняття рішення про тимчасовий захист (припинення тимчасового захисту), веде реєстрацію осіб, яким надано такий захист; 24) контролює дотримання органами реєстрації законодавства з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб; 24-1) надає органам реєстрації методологічну та технічну допомогу у забезпеченні взаємодії між реєстрами територіальних громад; 25) веде облік осіб, які отримали або які претендували на отримання статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, осіб, які набули (припинили) громадянство України, та осіб, яким надано (скасовано) дозвіл на імміграцію в Україну, на всіх етапах проведення відповідних процедур; 26) здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю ДМС, її територіальних органів та територіальних підрозділів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління; 27) надає в установленому законодавством порядку органам ведення Державного реєстру виборців та іншим органам виконавчої влади передбачені законодавством відомості; 28) забезпечує створення, удосконалення, розвиток, супроводження та підтримку функціонування Єдиного державного демографічного реєстру, Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами, Національної системи біометричної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства, розпорядником яких є ДМС, а також здійснює заходи із захисту інформації в них; 29-1) надає послуги з видачі засобів електронного цифрового підпису в установленому законодавством порядку; 30) забезпечує у межах повноважень, передбачених законом, формування інформаційних ресурсів (баз, банків даних) щодо персональних даних фізичних осіб (у тому числі їх біометричних даних, параметрів), інших інформаційних ресурсів, необхідних для виконання покладених на ДМС завдань; 31) здійснює відповідно до закону заходи щодо запобігання та протидії нелегальній (незаконній) міграції, іншим порушенням міграційного законодавства; 32) здійснює міжнародне співробітництво, бере участь у розробленні проектів та укладенні міжнародних договорів України з питань громадянства, міграції, біженців, осіб, які потребують інших форм захисту, реєстрації фізичних осіб та реадмісії, забезпечує в межах своїх повноважень виконання укладених міжнародних договорів України; 33) здійснює відповідно до закону державний контроль за дотриманням законодавства у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів у передбачених законодавством випадках, притягає порушників до адміністративної відповідальності; 34) оформлює, видає, обмінює, пересилає, вилучає, повертає державі, знищує документи з безконтактним електронним носієм; 35) здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління ДМС; 36) надає адміністративні послуги відповідно до закону; 36-1) удосконалює процедури надання адміністративних послуг, у тому числі шляхом впровадження електронних сервісів, зокрема електронної черги, оплати вартості адміністративних послуг платіжними картками; 36-2) взаємодіє з адміністратором Єдиного державного демографічного реєстру, у тому числі з питань, пов`язаних із забезпеченням належного функціонування та адміністрування Єдиного державного демографічного реєстру; 37) формує державне замовлення на підготовку фахівців у відповідній сфері; 38) виконує у межах повноважень, передбачених законом, правозастосовні і правоохоронні функції; 39) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорту громадянина України № 302, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2015р., а саме п. п. 1, 5, 7, 10, 19, 20, 23, 24, 115, 116, 117 встановлено, що: паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України; у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт; оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюється особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто; оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр); документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС; до територіального органу ДМС документи подаються лише в разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру; документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою (далі - заявники) до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта за зареєстрованим місцем проживання особи; внутрішньо переміщена особа подає документи до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта за місцем проживання, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС визначає працівників, які здійснюють функції з прийняття документів, оформлення заяв-анкет та видачі паспорта, і працівників, які здійснюють функції з оформлення паспорта (розгляд заяви-анкети, ідентифікація особи та прийняття рішення). Керівник уповноваженого суб`єкта визначає осіб, які в межах повноважень, встановлених законодавством, отримують доступ до інформаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, власником або розпорядником яких є ДМС, є матеріально відповідальними особами та здійснюють функції з прийняття документів, оформлення заяв-анкет і видачі паспорта; працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства; у разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді; заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими йому було відмовлено в прийнятті документів; рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі паспорта може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду; ДМС, територіальний орган ДМС має право переглянути рішення, прийняте відповідно територіальним органом ДМС або територіальним підрозділом ДМС, і за наявності підстав зобов`язати його скасувати попереднє рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі паспорта і прийняти нове рішення на підставі раніше поданих документів; інформація про результати розгляду скарги доводиться до відома заявника в установлений законодавством строк.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic» № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Аналізуючи поняття «якість закону» Європейський суд з прав людини у п. 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах «Сєрков проти України», заява № 39766/05, п. 51; «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України», заява № 33014/05, п. п. 51, 52; «Свято-Михайлівська Парафія проти України», заява № 77703/01, п. 115; «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), заява № 18139/91, п. 37; «Санді Таймс» проти Об`єднаного Королівства» (№ 1) («SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1)»), серія А, № 30, п. п. 48-49; «Мелоун проти Об`єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), серія А, № 82, п. 66); «Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), серія А, № 226-А, п. 75; «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), серія А № 176-В, п. 26; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, п. 56).

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Наприклад, у п. п. 70-71 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, п. 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, п. 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, п. 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. згадані вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом встановлено, що паспорт серії НОМЕР_3 , про втрату якого заявив позивач ОСОБА_1 , був виданий 25.09.2015р. Дніпровським РВ ГУ ДМС України в м. Києві.

19.02.2019р. звернувся до Дніпровського РВ ГУ ДМС України в м. Києві з заявою про визнання паспорту втраченим, видачу нового паспорту замість втраченого та тимчасового посвідчення, що підтверджує його особу.

У відповідь на зазначену вище заяву, отримав відмову від відповідача-1 у зв`язку з тим, що документи для оформлення паспорту мають подаватися до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання.

ОСОБА_1 зареєстрований у встановленому законом порядку за адресою - АДРЕСА_2 .

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, яка полягає у невчиненні дій щодо визнання недійсним паспорту серії НОМЕР_2, виданого Дніпровським РВ ГУ ДМС України в місті Києві від 25.09.2015р. на ім`я позивача;

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, яка полягає у невчиненні дій щодо видачі позивачу нового паспорту громадянина України;

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, яка полягає у невчиненні дій щодо надання позивачу тимчасового посвідчення, що підтверджує особу;

- визнати протиправною відмову Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві оформлену листом від 23 лютого 2019 року № 05/537 щодо видачі позивачу паспорта громадянина України замість втраченого серії НОМЕР_2 , виданого Дніпровським РВ ГУ ДМС України в місті Києві від 25.09.2015р.

Відповідно до п. 20 Порядку № 302, документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою (далі - заявники) до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта за зареєстрованим місцем проживання особи; внутрішньо переміщена особа подає документи до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта за місцем проживання, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Від осіб, які проживають та зареєстровані в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення (Донецька та Луганська області) та не отримали статус внутрішньо переміщеної особи - за місцем звернення особи територіальним підрозділом ГУ ДМС України в Донецькій області та відповідно УДМС України в Луганській області.

Як видно зі змісту Розпорядження КМУ № 1085-р від 07.11.2014 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», м. Сорокине (колишня назва - Краснодон) є населеним пунктом, на території якого органи державної влади не здійснюють свої повноваження.

ОСОБА_1 не зазначив про те, що він є внутрішньо переміщеною особою та не надав довідки на підтвердження такого статусу.

Позивач зазначає, що має право на звернення з заявою про видачу паспорта саме до позивача-1, а не за місцем реєстрації, оскільки втрачений паспорт серії НОМЕР_2 , що виданий Дніпровським РВ ГУ ДМС України в місті Києві від 25.09.2015р. отримано ним із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, а тому він має право звенутися до будь-якого територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта.

Однак, відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 302 від 25.03.2015р., оформлення документів із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру було запроваджено з 01.01.2016.

Таким чином, ОСОБА_1 не міг отримати втрачений паспорт серії НОМЕР_2 від 25.03.2015р., оскільки отримував його раніше від дати, коли розпочав свою роботу Єдиний державний демографічний реєстр, а саме - 01.01.2016.

Крім того, ОСОБА_1 має звернутися з заявою про визнання паспорту втраченим, видачу нового паспорту замість втраченого з дотриманням правил п. 20 Порядку № 302, тобто за місцем реєстрації, але, оскільки місце реєстрації позивача - м. Краснодон (нині - Сорокине) є населеним пунктом, на території якого органи державної влади не здійснюють свої повноваження, а ОСОБА_1 не має статусу внутрішньо переміщеної особи - до територіального підрозділу УДМС України в Луганській області.

З огляду на викладене вище, вимоги ОСОБА_1 до відповідача-1 не знайшли свого підтвердження та не підлягають задоволенню судом.

Щодо вимог позивача до відповідача-2, а саме:

- визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України, яка полягає у ненаданні відповіді за результатами розгляду скарги позивача від 02.03.2019 на відмову Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві у видачі позивачу нового паспорта громадянина України замість втраченого та невидачу тимчасового посвідчення, що підтверджує особу позивача;

- зобов`язати Державну міграційну службу України здійснити дії по оформленню позивачу та видачі через Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві паспорта громадянина України замість втраченого, зокрема:

визнати недійсним з 12.07.2017 втрачений паспорт позивача серії НОМЕР_2 , виданий Дніпровським РВ ГУ ДМС України в місті Києві 25.09.2015;

видати позивачу замість втраченого паспорта громадянина України новий паспорт громадянина України;

видати тимчасове посвідчення, що підтверджує особу позивача.

Вимоги щодо зобов`язання відповідача-2 здійснити дії по оформленню позивачу та видачі через відповідача-1 паспорта громадянина України замість втраченого (визнати недійсним з 12.07.2017 втрачений паспорт позивача серії НОМЕР_2 , виданий Дніпровським РВ ГУ ДМС України в місті Києві 25.09.2015, видати позивачу замість втраченого паспорта громадянина України новий паспорт громадянина України, видати тимчасове посвідчення, що підтверджує особу позивача), такі вимоги нерозривно пов`язані з вимогами заявленими до відповідача-1, однак, з огляду на те, що у задоволенні вимог до відповідача-1 судом відмовлено, відтак, вимоги до відповідача-2 у цій частині також не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державної міграційної служби України, яка полягає у ненаданні відповіді за результатами розгляду скарги позивача від 02.03.2019р. на відмову Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві у видачі позивачу нового паспорта громадянина України замість втраченого та невидачу тимчасового посвідчення, що підтверджує особу позивача, слід зазначити наступне.

Матеріали справи на аркушах № 12, 13, 14 містять копію скарги ОСОБА_1 до ДМС України, яка була направлена рекомендованим листом 02.03.2019 та отримана 04.03.2019.

Заперечуючи проти зазначеної вимоги, відповідач зазначає, що 09.04.2019 до ДМС України надійшов лист Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 04.04.2019р. за № 5789.4/К-3464.3/19/25.2 з проханням розглянути звернення ОСОБА_1 в межах компетенції та поінформувати заявника.

ДМС України листом від 24.04.2019р. за № 6.1-3359/1-19 поінформувало позивача про результати розгляду звернень, про що було повідомлено Секретаріат Уповноваженого Верховної ради України з прав людини листом від 24.04.2019р. за № 6.1-3361/1-19.

Однак, доказів на підтвердження того, що зазначена відповідь відправлена позивачу та отримана останнім на надано, а тому суд не може прийняти до уваги додані до заперечень копії листа ДМС України до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та відповіді на скаргу ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене вище, проаналізувавши надані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку про те, що ДМС України порушено вимоги п. 117 Порядку № 302 та не повідомлено ОСОБА_1 про результати поданої останнім скарги від 02.03.2019, а відтак вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державної міграційної служби України, яка полягає у ненаданні відповіді за результатами розгляду скарги позивача від 02.03.2019 на відмову Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві у видачі позивачу нового паспорта громадянина України замість втраченого та невидачу тимчасового посвідчення, що підтверджує особу позивача є такими, що підлягають задоволенню судом.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; п. 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити, як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, п. 29).

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене, в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов до висновку про необхідність частково задоволення заявлених позовних вимог, а саме визнання протиправною бездіяльності Державної міграційної служби України, яка полягає у ненаданні відповіді за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 02.03.2019 на відмову Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві у видачі позивачу нового паспорта громадянина України замість втраченого та невидачу тимчасового посвідчення, що підтверджує особу позивача. Інші позовні вимоги не знайшли свого підтвердження та не підлягають задоволенно. Підстави для стягнення судових витрат відсутні.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області в особі Дніпровського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області, Державної міграційної служби України, про визнання протиправним дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України, яка полягає у ненаданні відповіді за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 02.03.2019 на відмову Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві у видачі позивачу нового паспорта громадянина України замість втраченого та невидачу тимчасового посвідчення, що підтверджує особу позивача.

3. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова