Ухвала суду № 87554858, 11.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

11 лютого 2020 року м. Київ № 640/652/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у міста Києві про визнання дій протиправними, скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов заяви ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у міста Києві (далі також - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у міста Києві в межах ВП №57406594 про стягнення виконавчого збору у розмірі 798 677, 77 грн. неправомірними;

скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у міста Києві від 11 жовтня 2018 року у виконавчому провадженні №57406594 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору як таке, що відкрито у зв`язку із порушенням закону та є неправомірним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2019 року вказану позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу десятиденного терміну на усунення недоліків позовної заяви з дня отримання даної ухвали шляхом: надання відомостей про місце проживання чи перебування позивача, ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідача, власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, документу про сплату судового збору у розмірі 840, 80 грн., сплаченого на рахунок для сплати судового збору Окружного адміністративного суду міста Києва (отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA908999980313181206084026007; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу: *;101; код ЄДРПОУ платника; Судовий збір за позовом_____, Окружний адміністративний суд міста Києва), заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали від 16 січня 2020 року ОСОБА_1 надано заяву про усунення недоліків, в якій позивач, зокрема, просить визнати пропущений строк для звернення до суду з позовом поважними та поновити його.

Дослідивши подану позивачем заяву, судом встановлено, що ним усунуто недоліки позовної заяви не у повному обсязі.

Так, згідно з ч. 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 статті 122 КАС України).

Частиною 3 статті 123 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

За правилами ч. 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Заявлені позивачем вимоги стосуються питання правомірності винесення державним виконавцем постанови від 11 жовтня 2018 року в межах виконавчого провадження №57406594 про стягнення виконавчого збору у розмірі 798 677, 77 грн. та дій щодо стягнення такого збору з позивача.

Водночас, з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 11 січня 2020 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Позивач у позовній заяві просить суд визнати пропущений строк для звернення до суду з позовом поважним та поновити його, з огляду на наступне.

05 листопада 2018 року позивач звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у міста Києві в межах виконавчого провадження №57406594, а також постанову від 11 жовтня 2018 року про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 грудня 2018 року у справі №760/28783/18 було відмовлено у відкриття провадження за вказаною вище скаргою, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За правилами статті 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі також - ЦПК України), суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Оскільки Солом`янський районний суд міста Києва не виконав вимоги вище вказаних статей, позивач керуючись принципом ефективності та економії часу, зважаючи на перебудову судової системи (об`єднання та утворення нових апеляційних судів) направив скаргу вже до належного суду адміністративної юрисдикції.

Суд не погоджується із такими твердженнями позивача, з огляду на те, що Солом`янським районним судом міста Києва в межах справи №760/28783/18 прийнято ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, а не про передачу справи на розгляд іншого суду, що виключає обов`язку застосування положень статті 31 ЦПК України.

При цьому, позивач не наводить обґрунтування звернення до адміністративного суду в січні 2020 року, з урахуванням того, що ухвала Солом`янського районного суду міста Києва датована 22 грудня 2018 року.

Таким чином, наведені у позовній заяві підстави пропущення строків звернення до адміністративного суду є неповажними та необґрунтовані належними доками.

У заяві, наданій суду на виконання вимог ухвали суду від 16 січня 2020 року позивач зазначає про те, що його представники неодноразово звертались до відповідного відділу виконавчої служби з проханням закінчити виконавче провадження та надати відповіді на такі звернення. Підтвердженням цього є заяви про закінчення виконавчого провадження, які зареєстровані в канцелярії відповідача датами 18 лютого 2019 року та 27 лютого 2019 року. Крім того, представники ОСОБА_1 звертались в усному порядку у прийомні дні до відділу ДВС з проханням надати письмово відповідь та/або відмову у задоволенні заяв про закриття провадження. Останній раз представник позивача звертався 18 вересня 2019 року, де в усному порядку йому було відмовлено.

Тобто, на думку позивача, державним виконавцем, який займається відповідним оскаржуваним провадженням було вчинена бездіяльність та не надано в законному порядку протягом 30 днів з моменту подачі заяви письмової відповіді, що порушує права боржника та свідчить про правомірну бездіяльність з боку відповідача.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про відсутність у заяві позивача від 30 січня 2020 року поважних причин пропуску до суду із даним адміністративним позовом, оскільки матеріали позовної заяви дають можливість встановити факт обізнаності ОСОБА_1 щодо прийняття спірної постанови вподовж усього 2019 року.

При цьому, наявність позитивної судової практики щодо ідентичних спорів не може слугувати підставою для поновлення строків звернення до суду.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначено, що реалізуючі пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

З огляду на вказане, дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті статті 6 Конвенції є справа «Gradescolo S.R.L. проти Молдови».

У цій справі суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд.

Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15 лютого 2018 року по справі №800/499/17, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд вважає неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, підстав для поновлення позивачу такого строку не встановлено, тому наявні підстави для повернення позовної заяви позивачеві.

Згідно з п. 1 ч. 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Оскільки вищевказані обставини перешкоджають прийняттю адміністративного позову до провадження суду, така позовна заява підлягає поверненню ОСОБА_1 .

Додатково суд зазначає, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 статті 169 КАС України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 2 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Частиною 5 статті 7 вказаного Закону визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Згідно п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

При цьому, відповідно до положень ч. 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку про наявність підстав для повернення позивачу сплаченого судового збору шляхом прийняття даної ухвали, відповідно до вимог процесуального законодавства та п. 5 вказаного вище Порядку.

Керуючись статтями 169, 248, 256 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду з даним позовом.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 повернути позивачеві.

3. Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з позовом надіслати особі, яка її подала.

4. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) через відповідний орган державної казначейської служби України сплачений до державного бюджету судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) відповідно до квитанції № 20092 від 10 січня 2020 року.

Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк