Ухвала суду № 87554345, 12.02.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про зупинення провадження в адміністративній справі

м. Черкаси

12 лютого 2020 року Справа № 580/2377/19

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дорошенко Л.В.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування вимог,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Черкасиобленерго” звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС в Черкаській області від 05.06.2019 №Ю-5728-17;

- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС в Черкаській області від 08.05.2019 №Ю-5269-17.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року провадження по справі зупинене до набрання законної сили постановою Верховного Суду у справі №2340/4157/18.

Судом призначено підготовче засідання на 12.02.2020 об 11 год. 00 хв. для вирішення питання про поновлення провадження у справі.

Представники позивача та відповідача в підготовче засідання не з`явились, направили до суду клопотання про проведення підготовчого засідання без їх участі.

Ухвалою судді від 12.02.2020 поновлено провадження у справі.

Як встановлено судом, позивачем подано 31.01.2020 до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у подібній справі №826/3106/18.

Представник позивача вважає, що наведене рішення Верховного Суду матиме преюдиційне значення для вирішення даної справи.

Вирішуючи подане клопотання, суд виходить з того, що для вирішення спору необхідно надати оцінку спірному рішенню в контексті встановленої статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-XII (далі – Закон № 2343-XII), а саме заборони застосування штрафних санкцій під час процедури банкрутства.

Згідно з ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №826/3106/18 щодо оцінки подібних правовідносин і результату вирішення спору наявні взаємовиключні правові позиції застосування ст.12 Закону № 2343-XII різними касаційними судами: Касаційним адміністративним судом та Касаційним господарським судом.

Так, постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №823/2240/17, від 14 травня 2019 року у справі №2340/4250/18 та від 28 травня 2019 року у справі №2340/4137/18 вмотивовані висновком, що нормою частини четвертої статті 12 Закону №2343-ХІІ в редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року, встановлена абсолютна заборона щодо застосування під час мораторію на задоволення вимог кредиторів всіх санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Зміст цієї заборони не пов`язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому санкції за невиконання грошових зобов`язань не застосовуються в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу виникнення зобов`язань.

Окрім наведеної, наявна інша правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої дія мораторію, накладеного відповідно до статті 12 Закону №2343-ХІІ (в редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року), поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов`язань поточних кредиторів, за цими зобов`язаннями згідно з загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (постанови від 18 червня 2019 року у справі №812/1044/16, від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11 (Велика Палата Верховного Суду), від 18 листопада 2019 року у справі №2340/4224/18, від 13 листопада 2019 року у справі №826/4345/18, від 14 листопада 2019 року у справі №2340/4526/18, від 14 листопада 2019 року у справі №826/6877/18, від 14 листопада 2019 року у справі №580/708/19, від 15 листопада 2019 року у справі №580/1371/19). Аналогічну правову позицію підтримала також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 24 травня 2018 року у справі №920/1093/17 та від 24 липня 2019 року в справі №920/274/18.

Натомість, у постанові від 30 травня 2018 року у справі №910/2433/16 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов протилежного висновку, вказавши, що боржник повинен виконувати зобов`язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Також, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в зазначеній ухвалі від 12.12.2019 зазначив, що різні підходи до тлумачення означених норм права існують у вітчизняному правозастосуванні протягом тривалого періоду. Відсутність єдиної правової позиції щодо поширення дії мораторію, введеного відповідно до статті 12 Закону №2343-ХІІ в редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року, підтверджується у рішеннях Верховного Суду України (постанови ВСУ від 9 липня 2013 року №21-178а13, від 1 жовтня 2012 року №21-298а12, від 1 жовтня 2013 року №3-27гс13, від 12 березня 2013 року №3-71гс12 та від 18 грудня 2012 року №3-67гс12).

Тому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12.12.2019 направив справу №826/3106/18 на розгляд Великої палати Верховного Суду з підстав, визначених ч.5 ст.346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), оскільки аналіз судової практики свідчить про відсутність єдиного правового підходу до вирішення справ у зазначеній категорії як на рівні адміністративної, так і на рівні господарської юрисдикцій.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд згідно з ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому суд зобов`язаний врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо повноважень контролюючих державних органів притягувати до юридичної відповідальності суб`єкта господарської діяльності, щодо якого рішенням господарського суду застосовано мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв`язку з порушенням щодо нього справи про банкрутство. До часу ухвалення такого рішення суд не може надати належну правову оцінку наявності таких обставин.

Пунктом 5 ч.2 ст. 236 КАС України встановлено право суду зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду – до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника позивача та зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №826/3106/18.

Керуючись ст.ст. 77, 236, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання позивача задовольнити.

Зупинити провадження у справі до набрання законної сили постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №826/3106/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя В.В. Гаращенко