Рішення № 87554105, 04.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2020 р. № 520/12529/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,

представника позивача - Козуб О.І.,

представника відповідача - Зеленохатова І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2018 р. №62298-17, видану Головним управлінням ДФС у Харківській області, про стягнення з позивача ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску в сумі 42076,78 грн. станом на 25.03.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2018 р. №62298-17, прийнята Головним управлінням ДФС у Харківській області безпідставно та необґрунтовано, а також суперечить вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Зазначив, що оскаржувана вимога стосується сплати заборгованості з єдиного внеску, донарахованого відповідачем з начебто отриманого позивачем доходу у 2016 році в сумі 158095,00 грн за результатом своєї господарської діяльності з надання обладнання в оренду. Однак, позивач у 2016 році доходів від надання в оренду обладнання, на які нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не отримував, що було встановлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 р. по справі № 820/4775/18.

Крім того зазначив, що позивач, як ФОП, дійсно надавав в оренду обладнання, однак, орендар в порушення своїх господарських зобов`язань не здійснив відповідного розрахунку. Даний факт встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 18.10.2016 по справі №922/2867/16, яким встановлено наявність боргу орендаря перед позивачем, як орендодавцем, по вищезазначеним господарським операціям. Враховуючи вищенаведене, сума грошових коштів, присуджена судом до стягнення, яка у подальшому фактично не була стягнута, немає статусу доходу, а відповідач, за результатами перевірки позивача безпідставно нарахував останньому, як платнику, податкові зобов`язання за дохід, який фактично ним не отриманий.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.01.2020 р. о 10:00 год.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 року замінено в порядку правонаступництва Головне управління ДФС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті за згодою сторін.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача, Головного управління ДПС у Харківській області, в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, згідно наданого до суду відзиву зазначив, що проведеною перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 надавав виробниче обладнання в оренду, що підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 18.10.2016 по справі №922/2867/16, де зазначені факти укладання договору оренди виробничого обладнання, тобто, отримував дохід. Враховуючи, що перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% встановлено порушення п.2 ч.1 ст.7, п.3 ч.11 ст.25 та ч.1 ст.26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у зв`язку з чим занижено суму ЄСВ, що підлягає сплаті, на 34780,90 грн., контролюючим органом правомірно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2018 р. №62298-17.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області у відношенні позивача було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2018 р. №62298-17 про стягнення з позивача ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску в сумі 42076,78 грн., в тому числі недоїмка в сумі 34780,60 грн. та штраф в сумі 7296,18 грн.

Не погоджуючись із вказаною вимогою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФО-П ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.10.2014 р. по 30.09.2017 р., дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2014 по 30.0.2017 р., за результатом якої складено акт перевірки №992/20-40-13-15-15-07/1917007376 від 20.03.2018 року, яким серед іншого, встановлено порушення:

- п.177.2 п.177.4 п.177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, занижено ПДФО від здійснення підприємницької діяльності на суму 29299,50 грн.;

- ст.7 та ст.8 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», донарахована сума єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу 34780,90 грн.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області було винесено податкове повідомлення - рішення від 30.03.2018 р. № 0003421315, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 29299,50 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 7324,88 грн.

Крім того, ГУ ДФС у Харківській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2018 р. №62298-17 про стягнення з позивача ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску в сумі 42076,78 грн., в тому числі недоїмка в сумі 34780,60 грн. та штраф в сумі 7296,18 грн.

Згідно з актом перевірки контролюючим органом встановлено, що платником податку за результатом своєї господарської діяльності отримано дохід в 2016 р. у розмірі 158095,00 грн. та в 2017 р. у розмірі 7440,00 грн. з надання обладнання в оренду.

За 2016 та 2017 р. платник (як платник єдиного податку або як платник, що знаходиться на загальній системі) декларації не подавав, а сума начебто отриманого доходу фізичною особою підприємцем не декларувалось. Також вказана сума начебто отриманого доходу не була відображена в книзі обліку доходів та витрат. Податковий орган дійшов до висновку про зазначену суму доходу виключно на підставі рішень Господарського суду Харківської області, якими встановлено наявність господарських операцій з надання обладнання в оренду.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 30.03.2018 р. № 0003421315 оскаржив його у судовому порядку та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 р. по справі № 820/4775/18 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення – задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.03.2018 р. № 0003421315.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 р. по справі № 820/4775/18.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 р. по справі № 820/4775/18 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 дійсно надавав в оренду обладнання, однак, орендар в порушення своїх господарських зобов`язань не здійснив відповідного розрахунку. Даний факт підтверджується постановою Харківського апеляційного Господарського суду від 12.06.2017 р. по справі № 922/2867/16, згідно з якою судовим органом фактично встановлено наявність боргу орендаря перед орендодавцем по вищезазначеним господарським відносинам. Вказана сума грошових коштів не сплачена боржником станом на час розгляду справи, а тільки триває виконавче провадження, у зв`язку з чим така сума грошових коштів не має статусу доходу.

Тобто, враховуючи положення ч.4 ст.78 КАС України, факт нарахування контролюючим органом за результатом проведення перевірки платнику податкових зобов`язань за дохід, який фактично не отриманий підприємцем, встановлений судовим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 р. по справі № 820/4775/18, яке набрало законної сили, у зв`язку з чим вказана обставина не потребує доказування.

Суд зазначає, що відповідно до п. 14.1.54 ст. 14 Податкового кодекс України, під доходом слід розуміти - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

В свою чергу положеннями п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України регламентовано, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. При цьому об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. (п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України, доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

При цьому датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акту приймання-передачі безоплатно отриманих товарів згідно положення п. 292.6 ст. 292 Податкового кодексу України.

Таким чином, положеннями Податкового кодексу України регламентовано, що доходом як платника єдиного податку так і платника, що знаходиться на загальній системі оподаткування є фактично отриманий дохід, тобто фактично отримана сума грошових коштів в готівковій або безготівковій формі.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Пунктом 2 частини 3 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску.

Таким чином, аналізуючи вищезазначені приписи законодавства суд приходить до висновку, що підставою нарахування єдиного внеску платнику податків є встановлення отримання доходу від його діяльності, а базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток).

Враховуючи, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 р. по справі № 820/4775/18 встановлено відсутність отримання доходу ФОП ОСОБА_1 , з якого відповідачем обраховано єдиний внесок, суд приходить до висновку про протиправність вимоги Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2018 р. №62298-17 про стягнення з позивача ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску в сумі 42076,78 грн. та необхідність її скасування.

Щодо доводів представника відповідача про те, що оскаржувана вимога прийнята не за результатами проведеної перевірки, а на підставі інших даних щодо отримання позивачем доходу у спірний період, суд зазначає, що вказані доводи не приймаються судом до уваги, оскільки ні під час підготовчого засідання, ні під час розгляду справи по суті представником відповідача жодних належних та допустимих доказів отримання ОСОБА_1 доходу за 2016 рік, до суду не подано.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позов належить задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057, код 43143704) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2018 р. №62298-17 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску в сумі 42076,78 грн. (сорок дві тисячі сімдесят шість гривень 78 копійок) станом на 25.03.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057, код 43143704) суму сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 13 лютого 2020 року.

Суддя Д.А. Волошин