Рішення № 87553921, 29.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2020 р. № 520/10391/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Рубан В.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Абояна І.І.,

представника позивача - Шрамко І.С.,

представника відповідача - Саблукова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Фасад-сервіс" (61068, м.Харків, вул. Клочківська. 197-В, кв. 146, код ЄДРПОУ 32438415) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Фасад-сервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у харківській області, в якому просить суд :

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000160511 від 18.09.2019;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 05.08.2019 по 09.08.2019 року ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства "Фасад-сервіс". За результатом перевірки складено акт № 2829/20-40-14-11-10/32438415 від 16.08.2019 р., за наслідками якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000160511 від 18.09.2019 року, позивач з даним рішенням не погоджується, вважає його незаконними та не обґрунтованими.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та у письмовому відзиві на позов зазначив, що доводи позовної заяви є безпідставними та помилковими, а позов не підлягає задоволенню, оскільки в ході проведення перевірки представлених ПП "Фасад-Сервіс" первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, аналізу укладених правочинів, які висвітлюють взаємовідносини з ТОВ "СЕНСІМАР БУД" на предмет відповідності господарських операцій діючому законодавству, встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання ПП "Фасад Сервіс" послуг у даного суб`єкта господарювання.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши думку сторін, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач як юридична особа зареєстрований Департаментом Харківської міської ради, податковий номер платника податків - 32438415.

Взято на облік в контролюючих органах від 24.04.2003 року № 14254, станом на момент проведення перевірки перебуває на обліку ГУ ДФС у харківській області, Центральне управління, Шевченківська ДПІ.

Суд зазначає, що відповідачем на адресу підприємства направлявся письмовий запит від 12.04.2019 року № 8809/10/20-40-14-11-16 з питання щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "СЕНСІМАР БУД" за грудень 2018 року, проте позивачем не надано витребуваних документів у повному обсязі.

Посадовими особами відповідача на підставі направлення від 05.08.2019 року № 7292 Головного управління ДФС у Харківській області, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 02.08.2019 року № 5384 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства "Фасад-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з ТОВ "СЕНСІМАР БУД" за грудень 2018 року, що відображено у податковій декларації з ПДВ за грудень 2018 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаного контрагента-постачальника.

На підставі п.п. 20.1.6 п. 20.1 статті 20, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, п.п. 20.1.14 п. 20.1 статті 20, пунктів 85.4, 85.8 статті 85 Податкового кодексу України та у зв`язку з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Фасад Сервіс" в ході проведення перевірки вручено запит від 05.08.2019 року б/н.

На запит від 05.08.2019 року ПП "Фасад-Сервіс" надано неповний пакет документів, в результаті чого посадовими особамми контролюючого органу складено акт від 09.08.2019 року № 6028/20-40-14-11-10.

Результати перевірки оформлені актом №2829/20-40-14-11-1032438415 від 16.08.2019 року, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 1 314 624 грн., у тому числі за вересень 2018 року у сумі 1 314 624 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.09.209 року №00000160511, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 643 280 грн. 00 коп.

Не погодившись з винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб`єктом владних повноважень в акті перевірки, на відповідність вимогам ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та, як наслідок, прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, стала податкова інформація інших податкових органів відносно контрагентів позивача, з яким підприємство позивача мало господарські взаємовідносини у перевіряємому періоді, та як наслідок судження про нереальність вказаних взаємовідносин.

Судом встановлено, що в перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з контрагентом - ТОВ "СЕНСІМАР БУД".

Так, між ПП «Фасад Сервіс», як генпідрядником та ТОВ "СЕНСІМАР БУД", як субпідрядником було укладено договір субпідряду №73-2018 від 02.08.2018 р.

Відповідно до п.1.1 Договору субпідрядник зобов`язується виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на об`єкті: "Утеплення і декоративна обробка фасаду за адресою: м.Харків, вул. Драгоманова, 3а", відповідно до технічного завдання та умов цього договору, а генпідрядник зобов`язується надати субпідрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти результат робіт та оплатити їх ціну.

Генпідрядник зобов`язується прийняти зазначені роботи та оплатити їх на умовах, передбачених цим договором.

Між ПП «Фасад Сервіс», як генпідрядником та ТОВ "СЕНСІМАР БУД", як субпідрядником було укладено договір субпідряду № 67-2018 від 03.08.2018 р.

Відповідно до п.1.1 Договору субпідрядник зобов`язується виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на об`єкті: "Утеплення і декоративна обробка фасаду за адресою: вул. Студентська, 21А в м.Харкові" відповідно до технічного завдання та умов цього договору, а генпідрядник зобов`ярується надати субпідрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти результат робіт та оплатити їх ціну.

Між ПП «Фасад Сервіс», як генпідрядником та ТОВ "СЕНСІМАР БУД", як субпідрядником було укладено договір субпідряду № 86-2018 від 02.08.2018 р.

Відповідно до п.1.1 Договору субпідрядник зобов`язується виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на об`єкті: "Утеплення і декоративна обробка фасаду за адресою: вул. пр. Московський 7 а м.Харкові" відповідно до технічного завдання та умови цього договору, а генпідрядник зобов`язується надати субпідрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти результат робіт та оплатити їх ціну.

Договори підписані та скріплені печатками підприємств, зі сторони ПП "Фасад Сервіс" - директором Ковтун Н.А. та зі сторони ТОВ "СЕНСІМАР БУД" - директором Мельник О.О.

На момент укладення згаданих правочинів сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджувалось відповідними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Потреба в укладенні згаданих правочинів обумовлена необхідністю здійснювати господарську діяльність - основним видом діяльності ПП "Фасад Сервіс" є діяльність у сфері будівництва та капітального ремонту будівель.

Виконання обов`язків, передбачених вказаними вище договорами підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 1, № 2, № 3, № 4 на виконання умов договору № 67-2018 від 03.08.2018 року, № 1 на виконання умов договору № 73-2018 від 02.08.2018, №1, №2 на виконання умов договору № 86-2018 від 02.08.2018 року, що містяться в матеріалах справи.

Роботи, які виконувало ТОВ "Сенсімар БУД" прийняті позивачем в повному обсязі і частково оплачені згідно з умовами договору відступлення права вимоги (цесії) № 355/2018 від 28.12.2018 року.

Так, між позивачем (боржник) та ТОВ "Сенсімар Буд" (цедент) укладено договір відступлення права вимоги (цесії № 355/2018 від 28.12.2018 року, згідно якого цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентеві, стає кредитором боржника за договором № 67-2018 від 03.08.2018 року.

Остаточні роботи здані ТОВ БК "Фасад Сервіс" у грудні 2019 року.

Відповідно до п. п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п. п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88.

Згідно з п. 1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV).

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тоді як визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Оцінивши вищевказані первинні документи за правилами КАС України, суд відмічає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У відповідності до п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач під час перевірки та судового розгляду на підтвердження дійсності та реальності господарських взаємовідносин із контрагентом надав усі необхідні та достатні первинні документи.

Щодо посилань представника відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом на підставі наявності податкової інформації щодо контрагента, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

З огляду на зазначене, враховуючи, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що нарахована податковим органом сума грошового зобов`язання є необґрунтованою, та як наслідок спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00000160511 від 18.09.2019 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 643 280 грн. 00 коп.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 43143704) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Приватного підприємства "Фасад-сервіс" (61068, м.Харків, вул. Клочківська. 197-В, кв. 146, код ЄДРПОУ 32438415) у розмірі 19 210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 13.02.2020 року.

Суддя Рубан В.В.