Рішення № 87553907, 12.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 лютого 2020 р. № 520/13219/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до спеціального стажу за вислугу років період навчання у Харківському Медичному училищі №1 з 01.09.1990 року по 01.03.1993 рік;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) зарахувати до спеціального стажу за вислугу років період навчання у Харківському Медичному училищі №1 з 01.09.1990 року по 01.03.1993 рік;

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до спеціального стажу за вислугу років період роботи з 09.11.1998 року по 15.09.1999 року на посаді фельдшера у Комунальному підприємстві "Комплекс з вивезення побутових відходів";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ 14099344, адреса: Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) зарахувати до спеціального стажу за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) період роботи 09.11.1998 року по 15.09.1999 року на посаді фельдшера у Комунальному підприємстві "Комплекс з вивезення побутових відходів";

- визнати протиправним рішення Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м Харків, 61022) в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до спеціального стажу за вислугу років період роботи з 01.10.2017 року по 30.09.2019 року на посаді медсестри "Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті №2" Філії "Центр охорони здоров`я "Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) зарахувати до спеціального стажу за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) період роботи з 01.10.2017 року по 30.09.2019 року на посаді медсестри "Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті №2" Філії "Центр охорони здоров`я "Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця";

- визнати протиправним рішення Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) про відмову у призначені пенсії за вислугу років, як працівникові охорони здоров`я ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) призначити пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначені пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я, є протиправним та таким, що прийнято на підставі хибних висновків відповідача. При цьому, позивачем зазначено, що вона має достатній стаж для призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я, відповідно до п. «є» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а доводи відповідача та висновки, покладені останнім на підставу рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років є протиправним та таким, що порушує її права. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 09.12.2019 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках позивача. При цьому, рішенням відповідача №204850004468 від 10.10.2018 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років з огляду на обставини того, що відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 р. XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за вислугу років працівникам охорони здоров`я призначається незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та на з 1 грудня 2015 року - не менше 25 років 6 місяців, а позивач станом на день звернення мала спеціальний стаж роботи у сфері охорони здоров`я, який не перевищував 26 років 6 місяців. Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 14.01.2020 року ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області:

- належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років, за результатами розгляду якої прийнято рішення №204850004468 від 10.10.2019 відділу з питань перерахунків пенсії №23 управління застосування пенсійного законодавства;

- належним чином засвідчені копії рішень, якими відмовлено у зарахуванні ОСОБА_1 до спеціального стажу за вислугу років періоду навчання у Харківському Медичному училищі №1 з 01.09.1990 року по 01.03.1993 рік, періоду роботи з 09.11.1998 року по 15.09.1999 року на посаді фельдшера у Комунальному підприємстві "Комплекс з вивезення побутових відходів", періоду роботи з 01.10.2017 року по 30.09.2019 року на посаді медсестри "Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті №2" Філії "Центр охорони здоров`я "Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", періоду роботи з 01.10.2017 року по 30.09.2019 року на посаді медсестри "Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті №2" Філії "Центр охорони здоров`я "Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця";

- пояснення стосовно підстав не зарахування до спеціального стажу ОСОБА_1 зазначених періодів.

На виконання ухвали суду від 14.01.2020 року відповідачем надано додаткові пояснення із долученням до них копії пенсійної справи на 18 аркушах.

Також, позивачем до суду подано відповідь на відзив із викладенням власної правової позиції.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.09.1990 року по 04.03.1993 року навчалася у Харківському медичному училищі №1, що підтверджується записом в трудовій книжці серії НОМЕР_2 на ім`я позивача та дипломом серії НОМЕР_3 .

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 містяться такі записи з 01.08.1989 року по 15.08.1990 року у ОПО «Фармація» м. Харків Аптека №297 на посаді фасовщиці, з 02.04.1993 року по 01.06.1993 року зарахована завпраді здравпукт обчислювального центру на період декретної відпустки штатного працівника; з 01.06.1993 року переведена в штат на постійну роботу; з 31.10.1993 року у зв`язку з реорганізацією лікарні на підставі наказів далі іменувати «Дорожня поліклініка»; з 01.07.1998 року «Дорожня поліклініка №2», з 09.11.1998 року звільнена за власним бажанням, з 09.11.1998 року прийнята на посаду фельдшера Харківської міської лікарні №13; 15.09.1999 року звільнена в порядку переведення в ДБК-2, 16.09.1999 року Дорожня клінічна лікарня №2 прийнята по переведенню в стоматологічне відділення на посаду медсестри, 01.05.2000 року у зв`язку з реорганізацією лікарні в подальшому лікарню іменувати «Дорожня клінічна лікарня ст. Харків», 02.09.2008 року змінена назва «Дорожня клінічна лікарня ст. Харків» на «Дорожня клінічна лікарня станції Харків СТГО Південна залізниця», 01.12.2015 року Державний заклад «Дорожня клінічна лікарня станції Харків СТГО Південна залізниця» реорганізовано шляхом злиття у Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» та на його базі утворено структурний підрозділ «Харківська клінічна лікарня на залізничному транспорті №2» Філії «Центр охорони здоров`я «Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»; 30.09.2019 року звільнена з посади за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по вислузі років стаття 38 КЗпП України.

У жовтні 2019 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Рішенням відповідача від 10.10.2019 року №204850004468 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за п. «е» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівнику охорони здоров`я, у зв`язку з відсутністю права на пенсію за вислугу років.

Так, зі змісту вказаного рішення вбачається зазначення відповідачем того, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років оскільки відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 р. XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за вислугу років працівникам охорони здоров`я призначається незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та на 31 грудня 2015 року - не менше 25 років 6 місяців.

Також у вказаному рішенні зазначено, що якщо на вказані дати тривалість спеціального стажу роботи менше, пенсія по вислуги років призначається по досягненню віку від 50 до 55 років (в залежності від дати народження) та при наявності спеціального стажу, зазначеного в пункті «є» ст.55 Закону №1788 (на 11 жовтня 2017 року - 26 років 6 місяців) та після досягнення 55 років.

Водночас, вказано, що право на пенсію за вислугу років працівників охорони здоров`я визначається за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909.

З огляду на вказане, у спірному рішенні зазначено, що згідно наданих до управління документів загальний трудовий стаж ОСОБА_1 складає 29 років 8 місяців 23 дні із них за вислугу років 23 роки 08 місяців 4 дні, що свідчить про відсутність права на пенсію за вислугу років.

Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням відповідача, звернулась до суду із позовом.

Зі змісту позовної заяви вбачається наведення позивачем обставин того, що відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період навчання у Харківському медичному училищі №1 з 01.09.1990 року по 04.03.1993 року, роботи фельдшером з 09.11.1998 року по 15.09.1999 року в Харківській міській лікарні №13, а також не зараховано до спеціального стажу період роботи з 01.10.2017 року по 30.09.2019 року на посаді медсестри у Харківській клінічній лікарні на залізничному транспорті №2 Філії «Центр охорони здоров`я» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». При цьому, вказано, що відповідач протиправно відмовив позивачу в зарахуванні зазначеного періоду до спеціального трудового стажу.

Суд зазначає, що зі змісту наданих до суду представником відповідача пояснень вбачається, що не зарахування до спеціального стажу періоду роботи позивача з 09.11.1998 року по 15.09.1999 року на посаді фельдшера у Комунальному підприємстві "Комплекс з вивезення побутових відходів" здійснено у зв`язку з тим, що вказане підприємство не входить до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 04.11.1993 р. №909, не зарахування до спеціального стажу періоду роботи з 01.10.2017 року по 30.09.2019 року на посаді медсестри "Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2" Філії "Центр охорони здоров`я" "Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснено у зв`язку з тим, що згідно з пунктами 2-1 та 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 р. № 2147-VIII мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення такої пенсії.

Як встановлено судом, відповідачем не надано пояснень стосовно підстав не зарахування до спеціального стажу позивача за вислугу років періоду навчання останньої у Харківському медичному училищі №1 з 01.09.1990 року по 01.03.1993 рік.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

У положеннях ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з положеннями ст.52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема працівники охорони здоров`я.

Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

При цьому, суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ - 55років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом №213 до оспорюваних положень Закону №1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону № 1788. А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788.

Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону №1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону № 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

З огляду на наведене Конституційним Судом України вказано, що оспорювані положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зазначені зміни неконституційними.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019 року.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач звернулась до відповідача із відповідною заявою 02.10.2019 року, тобто після ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення.

Отже, на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років, що дає право на призначення даного виду пенсії.

Тому, посилання відповідача у рішенні від 10.10.2019 року №204850004468 на положення пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" щодо набуття позивачем права на пенсію за вислугу років після досягнення віку 55 років та обмеження цього права наявністю спеціального стажу - є безпідставними.

Суд зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, обґрунтовуючи власну правову позицію, посилається і на зазначене рішення.

Водночас, як встановлено судом зі змісту рішення відповідача від 10.10.2019 року №204850004468, яким відмовлено у призначенні пенсії позивачу за вислугу років, останнє містить в своєму змісті посилання на положення пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції чинній до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України.

Відтак, зазначені доводи відповідача не можуть вважатися судом належними.

Судом зі змісту позовної заяви вбачаються доводи позивача стосовно протиправного не зарахування відповідачем до її стажу періодів навчання у Харківському Медичному училищі №1 з 01.09.1990 року по 01.03.1993 рік та роботи з 09.11.1998 року по 15.09.1999 року на посаді фельдшера у Комунальному підприємстві "Комплекс з вивезення побутових відходів", з 01.10.2017 року по 30.09.2019 року на посаді медсестри "Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті №2" Філії "Центр охорони здоров`я "Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на підставі прийнятих відповідачем рішень про відмову у зарахуванні до спеціального стажу зазначених періодів.

Надаючи оцінку зазначеним доводам позивача, суд зазначає, що ухвалою суду від 14.01.2020 року судом було витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії рішень, якими відмовлено у зарахуванні до спеціального стажу за вислугу років вказаних періодів та пояснення стосовно підстав не зарахування до спеціального стажу ОСОБА_1 зазначених періодів.

На виконання ухвали суду від 14.01.2020 року відповідачем надано додаткові пояснення із долученням до них копії пенсійної справи на 18 аркушах. При цьому, зі змісту наданих пояснень вбачається наведення представником відповідача обґрунтувань стосовно неможливості врахування до стажу позивача періодів її роботи з 09.11.1998 року по 15.09.1999 року на посаді фельдшера у Комунальному підприємстві "Комплекс з вивезення побутових відходів", з 01.10.2017 року по 30.09.2019 року на посаді медсестри "Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті №2" Філії "Центр охорони здоров`я "Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на підставі прийнятих відповідачем рішень про відмову у зарахуванні до спеціального стажу зазначених періодів.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що до суду не надано доказів прийняття відповідачем рішень стосовно не зарахування до спеціального стажу позивача періодів навчання позивача з 01.09.1990 року по 01.03.1993 рік та роботи з 09.11.1998 року по 15.09.1999 року, з 01.10.2017 року по 30.09.2019 року.

Також, судом в рамках офіційного з`ясування обставин у справі не встановлено обставин прийняття відповідачем таких рішень.

Натомість, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, неврахування зазначених періодів до спеціального стажу позивача відбулося під час розгляду її заяви від 02.10.2019 року та прийняття рішення №204850004468 від 10.10.2019 року.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до спеціального стажу за вислугу років період навчання у Харківському Медичному училищі №1 з 01.09.1990 року по 01.03.1993 рік; в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до спеціального стажу за вислугу років період роботи з 09.11.1998 року по 15.09.1999 року на посаді фельдшера у Комунальному підприємстві "Комплекс з вивезення побутових відходів"; в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до спеціального стажу за вислугу років період роботи з 01.10.2017 року по 30.09.2019 року на посаді медсестри "Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті №2" Філії "Центр охорони здоров`я "Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

При цьому, суд також зазначає, що позовні вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до спеціального стажу за вислугу років періоду навчання у Харківському Медичному училищі №1 з 01.09.1990 року по 01.03.1993 рік; періоду роботи 09.11.1998 року по 15.09.1999 року на посаді фельдшера у Комунальному підприємстві "Комплекс з вивезення побутових відходів", періоду роботи з 01.10.2017 року по 30.09.2019 року на посаді медсестри "Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті №2" Філії "Центр охорони здоров`я "Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є похідними від вищенаведених позовних вимог, а отже з огляду на висновки суду про відмову у задоволенні первинних позовних вимог задоволенню також не підлягають.

Водночас, суд зазначає, що зі змісту наявної в матеріалах справи копії витягу з рішення №204850004468 від 10.10.2019 року вбачається, що останнє не містить у своєму змісті жодних доводів стосовно того, які саме періоди не було враховано відповідачем та з яких підстав, а тільки зазначено про наявність у позивача загального трудового стажу, який складає 29 років 08 місяців 23 дні і з них за вислугу років 23 роки 08 місяців 04 дні.

Водночас, часткові обґрунтування стосовно підстав не зарахування періодів роботи позивача надано представником відповідача у додаткових поясненнях, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно ст.3 Закону України "Про основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 р. №2801-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909 (далі - Порядок №909, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років передбачено, що лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) в лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах мають право на призначення пенсії за вислугу років.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що до закладів охорони здоров`я відносяться: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. В зазначених закладах і установах право на призначення пенсії за вислугу років мають право: лікарі та середній медичний персонал.

Відповідно до примітки 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Медичні сестри всіх найменувань лікувальної справи, акушерської та сестринської справи належать до посади середнього медичного персоналу (п.п. 3-5 розділу III Додатку 1 до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25.12.1992 p. №195 "Перелік вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю").

Фельдшер лікувальної справи належить до посади середнього медичного персоналу (п. 3 розділу III Додатку 1 до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25.12.1992 p. №195 "Перелік вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю").

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів представника відповідача про неналежність Комунального підприємства «Комплекс з вивезення побутових відходів» до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 04.11.1993 р. №909.

Стосовно доводів представника відповідача про неможливість зарахувати до спеціального стажу позивача за вислугу років період роботи з 01.10.2017 року по 30.09.2019 року на посаді медсестри "Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті №2" Філії "Центр охорони здоров`я "Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" суд зазначає наступне.

Згідно п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до п. 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII набрав чинності 11.10.2017 року.

Відтак, при визначенні права особи на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» п. 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має враховуватися спеціальний стаж роботи особи станом на 11.10.2017 року.

Надаючи оцінку зазначеним доводам представника відповідача, суд зазначає, що у суду відсутні підстави вважати, що їх було покладено в основу спірного у даній справі рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років, а відтак, останні не можуть вважатися належними.

Суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом було заявлено позовні вимоги про визнання протиправним рішення Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначені пенсії за вислугу років, як працівникові охорони здоров`я ОСОБА_1 .

Як встановлено під час розгляду справи, відповідачем було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, про що прийнято рішення №204850004468 від 10.10.2019 року, копія витягу з якого міститься в матеріалах справи.

Суд зазначає, що відповідно до положень положення ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку,

Надаючи оцінку зазначеному рішенню, суд, враховуючи обставини справи та положення ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає, що останнє не містить у своєму змісті належних обґрунтувань його прийняття та наведення висновків відповідача стосовно неврахування тих чи інших періодів роботи позивача до спеціального стажу, що стало підставою для висновку про відсутність у позивача достатнього стажу для призначення пенсії за вислугу років, а отже не може вважатись судом таким, що прийнято на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування зазначеного рішення відповідача та задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

В той же час, враховуючи обставини того, що у даному випадку позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я з огляду на відсутність достатнього стажу без надання належної оцінки усім обставинам, то враховуючи приписи ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02.10.2019 року про призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відповідно до п. «е» ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я ОСОБА_1 суд зазначає, що останні є передбаченими, а відтак задоволенню не підлягають.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м-н Свободи 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) №204850004468 від 10.10.2019 року про відмову у призначені пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківської області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) від 02.10.2019 року про призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відповідно до п. «е» ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ - 14099344).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.