Рішення № 87553467, 10.02.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №1.380.2019.004807

10 лютого 2020 року

зал судових засідань №10

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Ходань Н.С.,

за участю:

представника позивача Лучківа А.В.,

представника відповідача Паїк М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 15.05.2019 №Ф-2429-57 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 21030,90грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що з 2008 року він не здійснює жодної підприємницької діяльності, у зв`язку з чим декларації про доходи до контролюючого органу не подавав. Також упродовж вказаного періоду позивач перебував у трудових відносинах з різними установами (організаціями), які і здійснювали відрахування із отриманої ним заробітної платні єдиного внеску. Крім того, вважає, що він з 2017 року не мав статусу підприємця, оскільки не здійснював перереєстрацію як підприємець. Враховуючи наведене, вважає, що нарахування йому єдиного внеску відповідно до оскаржуваної вимоги є протиправним.

Ухвалою суду від 23.09.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

22.10.2019 суд отримав відзив відповідача на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив позовні вимоги. Відзив обґрунтований тим, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Оскільки лише 04.09.2019 було зареєстровано припинення підприємницької діяльності позивача, то нарахована до цього часу розрахункова сума єдиного внеску залишається не сплаченою. Також в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у скаржника пільг по сплаті єдиного внеску відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Враховуючи зазначені обставини, ГУ ДФС у Львівській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у їх задоволенні відмовити.

Ухвалою суду від 20.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та просила суд у позові відмовити за безпідставністю.

Суд встановив таке.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Дрогобицькою районною державною адміністрацією Львівської області 15.11.2007, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців (номер запису 25560000000105329). На обліку у Дрогобицькій ОДПІ фізична особа - підприємець ОСОБА_2 перебуває з 16.11.2007.

04.09.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця за власним рішенням, про що до Реєстру внесено запис № 24140060002004351.

Відповідно до даних інтегрованої картки платника податків (внесків) за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування) станом на 30.04.2019 за позивачем рахувався борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску в сумі 21030,90грн за 2018-2019рр.

15.05.2019 відповідач сформував вимогу за № Ф-2429-57, якою позивача зобов`язано сплатити заборгованість з єдиного внеску в розмірі 21030,90 грн., що обліковується за ним, як фізичною особо-підприємцем станом на 30.04.2019.

Вважаючи оскаржену вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2429-57 від 15.05.2019 протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду, в якому просив її скасувати.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон).

У разі встановленням обставин наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця слід звернути на наступне правове регулювання.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю «працівник»-фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону».

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом ст.2 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно із абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абз.1 п.1 та п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

-для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

-для платників, зазначених у п. 4 ч.1 ст.4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.12.2019 року у справі № 440/2149/19 адміністративне провадження № К/9901/28514/19.

Верховним Судом у цій справі сформовано правовий висновок, згідно з яким особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З аналізу правового висновку Верховного суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 судом слідує, що фізична особа-підприємець звільняється від сплати єдиного внеску у випадку встановлення судом, що нею підприємницька діяльність не здійснюється, дохід від такої діяльності не отримується та вказана особа перебуває у трудових відносинах та за неї єдиний внесок сплачує роботодавець.

Суд звертає увагу, що позивач протягом вказаного періоду був застрахованою особою і єдиний внесок за нього регулярно нараховували та сплачували роботодавці у розмірі не менше мінімального. У зв`язку з наведеним, одночасне нарахування та сплата єдиного внеску позивача згідно з оскаржуваною вимогою є некоректним, оскільки таке оподаткування набуває подвійного характеру.

Так у матеріалах справи є довідка, видана ПП ОСОБА_3 , від 18.09.2019 №В0000000051, з якої відомо, що позивач працював на посаді менеджера з 02.08.2017 по 11.02.2019, та отримував заробітну плату, з якою щомісячно відраховувались суми єдиного внеску, а саме:

- у період з серпня 2017 року по грудень 2017 року щомісячно пропорційно відпрацьованому часу;

- у період з січня 2018 року по грудень 2018 року щомісячно пропорційно відпрацьованому часу;

- у період з січня 2019року по лютий 2019року щомісячно пропорційно відпрацьованому часу.

Згідно із довідкою ТзОВ «ТДК «Вест» про доходи від 18.09.2019 №36 убачається, що позивач працював на посаді менеджера зі збуту з 01.03.2019 по 31.09.2019, та отримував заробітну плату, з якою щомісячно відраховувались суми єдиного внеску.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач у період часу з 02.08.2017 по 11.02.2019 та з 01.03.2019 по 31.09.2019, за який відповідачем здійснено нарахування єдиного внеску оскаржуваною вимогою від 15.05.2019 № Ф-2429-57, був найманим працівником, отримував заробітну плату, з якої щомісячно відраховувались суми єдиного внеску не нижче встановленого законодавством розміру.

Зазначене також підтверджується індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу, випискою від 28.01.2020 (а.с.77-79)

Неврахування відповідачем вказаних сум єдиного внеску, відрахованих позивачем, як найманим працівником фактично призвело до невірного розрахунку суми, виставленої оскаржуваною вимогою від 15.05.2019 № Ф-2429-57.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога була прийнята без урахування всіх обставин, що мали значення для її прийняття, відтак є необґрунтованою.

З огляду на зазначене, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Львівській області .

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській області №Ф-2429-57 від 15.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 21030,90грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 768(сімсот шістдесят вісім)грн. 40коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.02.2020.

Суддя Лунь З.І.