Рішення № 87553312, 13.02.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 лютого 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/289/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом адвоката Скворцової Алли Юріївни в інтересах ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області про визнання бездіяльності незаконною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Скворцової Алли Юріївни (далі - представник) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області (далі - відповідач, Старобільське ОУПФУ), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського ОУПФУ від 04.10.2019 № 23 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на його заяву, подану разом із додатками 04.04.2019;

- визнати протиправними дії Старобільського ОУПФУ щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 03.09.1979 по 31.12.1997 в Луганському державному авіаційному підприємстві «Луганські авіалінії»;

- зобов`язати Старобільське ОУПФУ зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.09.1979 по 31.12.1997 в Луганському державному авіаційному підприємстві «Луганські авіалінії».

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач, здобувши право на отримання пенсії за вислугу років, 04.04.2019 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії. Рішенням від 12.04.2019 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, посилаючись на відсутність необхідного стажу в умовах праці, що дають право на пенсію за вислугу років.

Не погодившись з зазначеним рішенням, 11.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 по справі №360/2480/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.04.2019, зареєстровану за № 266, про призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.

В подальшому позивач отримав лист відповідача № 7480/03-02 від 15.10.2019 та рішення № 23 від 04.10.2019 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років на пільгових умовах за заявою від 04.04.2019 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу в умовах праці, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення згідно діючого законодавства (тобто вказано аналогічні підстави відмови, як і в першому рішенні відповідача № 9 від 12.04.2019) та не враховано висновки суду, надані у рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 по справі № 360/2480/19, а саме те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючи довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.

Позивач вважає рішення Старобільського ОУПФУ № 23 від 04.10.2019 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років незаконним, а дії відповідача щодо відмови у зарахуванні стажу роботи в спеціальних та важких умовах за період з 03.09.1979 по 31.12.1997 противоправним.

Ухвалою суду від 15.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відстрочено сплачу судового збору (арк. спр. 26-27).

06.02.2020 через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 75-76), в якому останній заперечував проти позовних вимог з огляду на наступне.

04.04.2019 до управління надійшла заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. 2і Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV зі змінами.

Разом із заявою позивачем було надано пакет документів.

З огляду на надані документи та дані, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб, 12.04.2019 управлінням прийнято рішення № 9 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. 21 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, у зв`язку із недостатністю спеціального стажу, необхідного для призначення такої пенсії.

Відповідне рішення управління було оскаржено позивачем до Луганського окружного адміністративного суду, внаслідок чого 15.08.2019 судом винесено рішення у справі № 360/2480/19.

Вищезазначеним судовим рішенням від 15.08.2019 позов ОСОБА_1 задоволено частково, рішення управління від 12.04.2019 визнано протиправним та скасовано, зобов`язано Фонд повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії від 04.04.2019 (зареєстровано за № 266), з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

На виконання рішення суду від 15.08.2019 по справі № 360/2480/19, управлінням повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 04.04.2019, внаслідок чого винесено рішення від 04.10.2019 року № 23 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. 21 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV у зв`язку із не підтвердженням стажу пільгової роботи уточнюючими довідками підприємств відповідно до вимог, встановлених чинним пенсійним законодавством України.

Згідно пакету документів, наданих ОСОБА_1 для призначення пенсії, зокрема, документів про стаж (трудової книжки НОМЕР_1 від 03.09.1979 та за даними Реєстру індивідуальних відомостей про застраховану особу (ф ОК-5), загальний страховий стаж роботи позивача становить 27 років 5 місяців 17 днів.

За даними Реєстру індивідуальних відомостей про застраховану особу (ф. ОК-5) в спеціальний стаж зараховано загальний період, який склав 7 років 1 місяць 26 днів, а саме періоди:

з 01.01.1998 по 23.10.2003 - 5 років 9 місяців 23 дні;

з 15.06.2004 по 31.12.2004 - 0 років 6 місяців 20 днів;

з 01.01.2005 по 01.08.2005 та з 13.09 2005 по 23.11.2005 - 0 років 9 місяців 13 днів, що не відповідає нормам Закону № 1788 для нарахування пенсії за вислугу років згідно п. 21 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058.

Щодо зарахування стажу роботи в спеціальних та важких умовах в якості авіатехніка у період, який складає 18 років 3 місяці 29 днів (з 03.09.1979 по 31.12.1997), відповідач зазначив, що відповідний період лише за записами трудової книжки не зараховується, оскільки не містить головної інформації про роботу в особливих та важких умовах праці: повний робочий день, періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати тощо.

Стосовно вимог про визнання протиправними дій управління щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду роботи з 03.09.1979 по 31.12.1997 та зарахування відповідного періоду роботи до спеціального стажу, відповідач зазначив наступне.

З 23.11.2019 ОСОБА_1 набув права на пенсію за віком у зв`язку із досягненням 60-річного віку, а тому 20.12.2019 позивач звернувся до управління із заявою про призначення йому пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058.

Таким чином, рішенням управління від 21.12.2019 № 124050000713 призначено ОСОБА_1 пенсію за віком з 24.11.2019.

У грудні 2019 року Фондом нараховано позивачу пенсію за січень 2020 року до виплати у січні 2020 року (станом на сьогодні вже отримана ОСОБА_1 у сумі 1 782 грн 14 коп.), пенсія за період з 24.11.2019 по 30.11.2019 у сумі 415 грн 83 коп. та за грудень 2019 року у сумі 1 782 грн 14 коп., разом - 2 197 грн 97 коп., буде нарахована у лютому 2020 року до виплати на березень 2020 року, т.я. виплатний період / період нарахування січня вже закрито (абз. 1 ч. 1 ст. 47 Закону № 1058 - пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія).

Пенсія за віком, яка призначається у відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058, та яка на даний час вже призначена, абсолютно відмінна від пенсії за вислугу років, яка призначається у відповідності до п. 21 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 і за самим поняттям і за механізмом призначення.

На підставі вищевикладеного, з посиланням на норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», постановою КМУ від 21.07.1992 № 418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу» постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 «Про затвердження Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років», відповідач просить суд залишити без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 04.04.2019 № 927-5000101263, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (арк. спр. 6-8), 04.04.2019 звернувся до Старобільського ОУПФУ із заявою № 266 про призначення пенсії за вислугою років (арк.спр. 37), надавши (свідоцтво, атестат) диплом про навчання БТ № НОМЕР_3 , довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документ про місце проживання № 927-5000101263, заяву про призначення пенсії № 266, паспорт НОМЕР_4 , трудову книжки від № НОМЕР_1 , що фактично визнається відповідачем і не є спірним питанням у даній справі.

У розписці - повідомленні до заяви № 266 зазначено строк подання документів, яких недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, - 04.07.2019 (арк.спр. 38).

Рішенням Старобільського ОУПФУ від 12.04.2019 № 9 відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за заявою від 04.04.2019 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу в умовах праці, що дають право на пенсію за вислугою років згідно діючого законодавства. Крім того зазначив, в рішенні зазначено, що відповідно до пункту 2 (дріб 1) Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівникам, які мають вислугу та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років передбачений пунктом «в» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» згідно Переліку посад і робіт інженерно - технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років затвердженого Постановою КМУ від 21.07.1992 № 418 (зі змінами внесеними згідно з Постановою КМУ № 550 від 22.05.1996) Пенсія за вислугу років працівникам інженерно - технічного складу авіації (авіаційним технікам) які безпосередньо зайняті повним робочий день на роботах по оперативному і періодичному гарантійному) аеродромному технічному обслуговуванню повітряних суден призначається за умови досягнення чоловіками 55 років і при наявності загального стажу роботи в цивільній авіації не менше 25 років, із них не менше 20 років на зазначених посадах. Зайнятість зазначених працівників на роботах, які дають право на вислугу років, підтверджується довідками, виданими відповідними підприємствами. Довідку ОСОБА_1 про зайнятість на роботах, що дають право на призначення пенсій за вислугу років, не надано, оскільки підприємство знаходиться на непідконтрольній Україні території і тому заявлено прохання зарахувати стаж згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (далі ОК-5). Згідно ОК-5 стаж роботи в пільгових умовах склав 7 років 1 місяць 26 днів, а саме періоди - з 01.01.1998 по 23.10.2003 - 5 років 9 місяців 23 днів; з 15.06.2004 по 31.12.2004 - 0 років 6 місяців 20 днів; з 01.01.2005 по 01.08.2005 та з 13.09 2005 по 23.11.2005 - 0 років 9 місяців 13 днів, що не відповідає нормам Закону для нарахування пенсії за вислугу років згідно п. 2 (дріб 1) Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення». Період роботи на зазначеній роботі з 03.09.1979 по 31.12.1997 (тобто 18 років 3 місяці 29 днів) не зараховано до стажу, що дає право на - призначення пенсії за вислугу років, оскільки відсутні довідки підприємства про повну зайнятість на зазначеній роботі (арк.спр. 40).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 у справі № 360/2480/19 позов Скворцової Алли Юріївни інтересах ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Старобільського ОУПФУ від 12 квітня 2019 року № 9 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , зобов`язано Старобільське ОУПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 квітня 2019 року, зареєстровану за № 266, про призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (арк. спр. 14-17).

Рішенням Старобільського ОУПФУ від 04.10.2019 № 23 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного стажу в умовах праці, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення згідно діючого законодавства. Окрім іншого рішення обґрунтовано тим, що згідно пакету документів, наданих ОСОБА_1 для призначення пенсії, зокрема, документів про стаж (трудової книжки НОМЕР_1 від 03.09.1979 року та за даними Реєстру індивідуальних відомостей про застраховану особу (ф ОК-5), загальний страховий стаж роботи позивача становить 27 років 5 місяців 17 днів. За даними Реєстру індивідуальних відомостей про застраховану особу (ф. ОК-5) в спеціальний стаж зараховано загальний період, який склав 7 років 1 місяць 26 днів, а саме періоди: з 01.01.1998 по 23.10.2003 - 5 років 9 місяців 23 дні; з 15.06.2004 по 31.12.2004 - 0 років 6 місяців 20 днів; з 01.01.2005 по 01.08.2005 та з 13.09 2005 по 23.11.2005 - 0 років 9 місяців 13 днів, що не відповідає нормам Закону № 1788 для нарахування пенсії за вислугу років згідно п. 21 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058. Щодо зарахування стажу роботи в спеціальних та важких умовах в якості авіатехніка у період, який складає 18 років 3 місяці 29 днів (з 03.09.1979 по 31.12.1997), відповідач зазначив, що відповідний період лише за записами трудової книжки не зараховується, оскільки не містить головної інформації про роботу в особливих та важких умовах праці: повний робочий день, періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати. До пільгового стажу за вислугу років враховано 07 років 01 місяць 26 днів за періодами: з 01.01.1998 по 23.10.2003, з 15.05.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 01.08.2005 та з 13.09.2005 по 23.11.2005. Не зараховано до пільгового періоду роботи, а враховано, як страховий стаж період з 03.09.1979 по 31.12.1997 - 18 років 3 місяці 29 днів з причини відсутності підтвердження стажу пільгової роботи уточнюючою довідкою підприємства відповідно до умов чинного законодавства та відсутності даних у реєстрі застрахованих осіб про пільгову роботу у графі, що визначає особливі умови праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення (арк. спр. 51-53).

20.12.2019 позивач звернувся до Старобільського ОУПФУ з заявою за № 2141 про призначення пенсії за віком (арк.спр. 55).

Відповідно до витягу із протоколу № 9 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 09.04.2019 вирішено призначити соціальні виплати ОСОБА_1 (арк.спр. 58).

Згідно із витягом з підсистеми «Призначення пенсії» ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 24.11.2019, для призначення пенсії враховано 27 років 5 місяців 17 днів страхового стажу, страховий стаж до 01.01.2004 - 25 років 11 місяців 17 днів, страховий стаж після 01.01.2004 - 1 рік 6 місяців 0 днів (арк. спр. 62-63).

Трудова книжка НОМЕР_1 , видана на ім`я ОСОБА_1 , містить наступні записи:

- з 01.09.1977 по 1979 навчання в Слов`янському училищі цивільної авіації;

- 03.09.1979 прийнятий на посаду авіа механіка 3 розряду до авіаційно-технічної бази Ворошиловградського об`єднаного авіазагону;

- 07.01.1980 переведений на посаду авіаційного техніка 3 класу 4 розряду;

- 01.08.1988 переведений авіатехніком СД виробничих змін оперативного техобслуговування літаків 3 класу 4 розряду;

- 01.10.1991 присвоєно 2 клас 5 розряд авіатехніка по аеродромному обслуговуванню планера і двигуна;

- 30.12.1994 Луганський об`єднаний авіазагін перейменовано в Луганське авіаційне підприємство;

- 25.11.1997 Луганське державне авіаційне підприємство перейменовано в Луганське державне авіаційне підприємство «Луганські авіалінії»;

- 25.06.2003 Луганське державне авіаційне підприємство «Луганські авіалінії» перейменоване у Відкрите акціонерне товариство «Авіакомпанія Луганські авіалінії»

- 01.10.2003 присвоєно 6 розряд авіатехніка (категорія С);

- 23.10.2003 звільнений за власним бажанням, ст. З8 КЗпП України;

- 15.06.2004 прийнятий на посаду авіатехніка категорії С (6 розряд) по ПД (планеру і двигуна) оперативному технічному обслуговуванню повітряних суден до Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія Луганські авіалінії»;

- 01.08.2005 звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України;

- 13.09.2005 прийнятий на посаду авіатехніка по планеру і двигуна категорії «С» по оперативному обслуговуванню літаків в АТБ у ВАТ «Авіакомпанія Луганські авіалінії»;

- 23.11.2005 звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України (арк.спр. 9-12).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (частина перша статті 9 Конституції України).

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я, екологічної безпеки (пункти 1, 6 статті 92 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788 - ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У відповідності до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У відповідності до абзацу сьомого пункту 20 Порядку № 637 у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.

Пунктом в) частини першої статті 54 Закону № 1788 (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: інженерно-технічний склад - за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, після досягнення 55 років і стажі роботи:

для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах;

для жінок - не менше 25 років, з них не менше 15 років на зазначених посадах.

У вислугу років працівникам інженерно-технічного складу зараховується також робота, зазначена у пунктах "а" і "б" цієї статті.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

Згідно Переліку посад і робіт інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, авіаційні техніки (механіки, мотористи) всіх найменувань, які безпосередньо зайняті повний робочий день на роботах по оперативному і періодичному (гарантійному) аеродромному технічному обслуговуванню повітряних суден (крім працівників, зайнятих на зазначених роботах поза аеродромними умовами в спеціально-обладнаних приміщеннях) на підприємствах, в об`єднаннях, льотно-випробних підрозділах військових частин і підприємств Міністерства оборони, тощо.

Зайнятість зазначених працівників на роботах, які дають право на пенсію за вислугу років, підтверджується довідками, виданими відповідними підприємствами, об`єднаннями й організаціями.

При цьому, статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суду в постановах від 12 лютого 2019 року у справі №337/1297/17 (2-а/337/118/2017) та від 21 березня 2019 року у справі №227/4564/16-а.

Отже, посади зазначені в трудовій книжці позивача віднесені до Переліку посад і робіт інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418.

При цьому Старобільським ОУПФУ зараховано ОСОБА_1 стаж роботи в пільгових умовах 7 років 1 місяць 26 днів, а саме періоди - з 01.01.1998 по 23.10.2003 - 5 років 9 місяців 23 днів; - з 15.06.2004 по 31.12.2004 - 0 років 6 місяців 20 днів - з 01.01.2005 по 01.08.2005 та з 13.09 2005 по 23.11.2005 - 0 років 9 місяців 13 днів.

Період роботи на зазначеній роботі з 03.09.1979 по 31.12.1997 (18 років 3 місяці 29 днів) не зараховано до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки відсутні довідки підприємства про повну зайнятість на зазначеній роботі.

Позивачем на підтвердження про повну зайнятість на згаданих вище роботах надано до суду, накази по особовому складу, накази про введення нових умов оплати праці на авіаційно-технічній базі, та архівні довідки про заробітну плату (арк.спр. 80-114).

Суд зазначає, що період роботи з 03.09.1979 по 31.12.1997 в Луганському державному авіаційному підприємстві "Луганські авіалінії" не зараховано до пільгового стажу за відсутності вказаних довідок, незважаючи на те, що зазначені записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписами начальниками відділів кадрів відповідних підприємств та скріплені їх печатками.

Трудова книжка не містить інформації про те, що позивач працював на вищезазначених роботах не повний робочий день.

У відповідності до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 по справі № 360/2480/19 встановлено, що записи у трудовій книжці позивача щодо періоду роботи з 03.09.1979 по 31.12.1997 в Луганському державному авіаційному підприємстві «Луганські авіалінії» виконані належним чином, належними посадовими особами, засвідчені підписами начальників відділів кадрів відповідних підприємств та скріплені їх печатками, відтак у позивача наявний стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішення суду набрало законної сили, проте відповідачем проігноровано висновки суду та повторно прийнято протиправне рішення від 04.10.2019 № 23 про відмову в призначенні пенсії позивачеві.

За таких обстави суд дійшов висновку, що рішення відповідача, яким не зараховано до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 03.09.1979 по 31.12.1997, та яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за пунктом «в» статті 54 Закону № 1788 було прийнято відповідачем з порушенням принципів, визначених частиною другою статті 2 КАС України.

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за пунктом «в» статті 54 Закону № 1788 діяв не в межах Конституції України, Закону № 1788 та Закону № 1058, чим допустив порушення пенсійних прав позивача гарантованих статтею 46 Конституції України, які підлягають захисту.

Оскільки у позивача наявний спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "б" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд дійшов висновку, що рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 04.10.2019 № 23 про розгляд заяви ОСОБА_1 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 по справі № 360/2480/19 є протиправним та таким, яке слід скасувати.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення від 04.10.2019 № 10 про розгляд заяви ОСОБА_1 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 по справі № 360/2480/19, яким відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 з зазначених у рішенні підстав, тому належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 04.10.2019 № 10 про розгляд заяви ОСОБА_1 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 по справі № 360/2480/19.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу періоди з 03.09.1979 по 31.12.1997, суд зазначає, що позивачем не заявлено позовних вимог ні про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву, ні про зобов`язання відповідача призначити пенсії. Проте, у зв`язку зі скасуванням судом оскаржуваного рішення, в даному випадку суд має обрати належний спосіб захисту порушеного права.

Спосіб захисту у вигляді зобов`язання призначити пенсію за пунктом «в» статті 54 Закону № 1788 суд не має можливості обрати з огляду на таке.

Умови щодо віку та спеціального стажу, визначені пунктом «в» статті 54 Закону № 1788, дотримано, позивачеві виповнилося 55 років станом на дату звернення з заявою, відповідачем самостійно зараховано до спеціального стажу 7 років 1 місяць 26 днів, і судом визначено необхідність зарахування до спеціального стажу 18 років 3 місяців 29 днів за період роботи позивача з 03.09.1979 по 31.12.1997), що становить понад 25 років.

Разом з тим, обов`язковою умовою призначення пенсії за пунктом «в» статті 54 Закону № 1788 є наявність не лише спеціального, а і загального страхового стажу.

У оскаржуваному рішенні наведено норму пункту «в» статті 54 Закону № 1788 в редакції, що діяла до 01.04.2015, та з 23.01.2020 (з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213 - VIII», а не норму в редакції Закону № 1788, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Не зроблено висновку щодо наявності чи відсутності достатнього загального страхового стажу в позивача для призначення пенсії за вислугу років, що свідчить також про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Таким чином, в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.04.2019 з урахуванням висновків суду щодо дотримання позивачем умов, визначених пунктом «в» статті 54 Закону № 1788, стосовно віку та спеціального стажу, зарахувавши до пільгового стажу періоди з 03.09.1979 по 31.12.1997.

Суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що «..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах».

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Старобільського ОУПФУ щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 03.09.1979 по 31.12.1997 в Луганському державному авіаційному підприємстві «Луганські авіалінії» слід відмовити, оскільки в даному випадку порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття протиправного рішення, а не внаслідок вчинення протиправних дій.

Щодо доводів відповідача про призначення позивачеві пенсії за віком з листопада 2019 року, суд зазначає таке.

Матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 підтверджується, що за його заявою від 20.12.2019 за № 2141 про призначення пенсії за віком (арк.спр. 55), позивачеві з 24.11.2019 призначено пенсію за віком за нормами статті 26 Закону № 1058 (арк.спр. 62-63).

Статтею 2 Закону № 1788 визначено, що За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку (стаття 6 Закону № 1788).

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (частина перша статті 10 Закону № 1058).

Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що право вибору виду пенсії належить саме заявникові, якщо він має право на призначення різних видів пенсії.

Станом на час розгляду справи позивачеві призначена пенсія за віком на підставі статті 26 Закону № 1058, натомість заява від 04.04.2019 була подана про призначення пенсії за вислугу років за пунктом «в» статті 54 Закону № 1788.

20.12.2019 позивач реалізував право на призначення пенсії за віком, досягнувши віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058, та в матеріалах справи відсутні заяви, які б свідчили про бажання позивача перейти з пенсії за віком на пенсію за вислугу років після 20.12.2019.

Пенсійним законодавством не передбачено можливості одночасного отримання пенсії за віком та пенсії за вислугу років, разом з тим, суд роз`яснює відповідачеві, що факт призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 24.11.2019 не є перешкодою у призначенні пенсії за вислугу років за пунктом «в» статті 54 Закону № 1788 у період з 04.04.2019 по 24.11.2019, у разі дотримання умов, визначених цією нормою.

Що стосується зави про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 15.01.2020 відстрочено позивачу сплату судового збору по даній адміністративній справі у розмірі 840,80 грн до ухвалення судового рішення в даній справі.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд дійшов висновку, що всі судові витрати в сумі 840,80 грн, слід стягнути до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 90, 139, 241-246, 255, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву адвоката Скворцової Алли Юріївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області (код за ЄДРПОУ 41246506, місцезнаходження: 93701, Луганська обл., м. Старобільськ, кв. Дружби, 1а) про визнання бездіяльності незаконною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 04 жовтня 2019 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за його заявою від 04 квітня 2019 року, зареєстрованою за № 266.

Зобов`язати Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 04 квітня 2019 року, зареєстровану за № 266, з урахуванням висновків суду та зарахуванням до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «в» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоду роботи з 03.09.1979 по 31.12.1997 в Луганському державному авіаційному підприємстві «Луганські авіалінії».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя А.Г. Секірська