Ухвала суду № 87553224, 13.02.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 лютого 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/129/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Феросистема - Трейд” про вжиття заходів забезпечення позову по справі за його позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2020/000020/2 від 15.01.2020;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110280/2020/00006 від 15.01.2020.

Ухвалою судді від 24.01.2020 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, на 13.02.2020 призначено підготовче провадження (а.с.57).

12.02.2020 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом заборони Дніпровській митниці Держмитслужби та її структурним підрозділам перераховувати (списувати) до Державного бюджету України фінансову гарантію - грошову заставу, сплачену ТОВ “Феросистема-Трейд” 15.01.2020 платіжним дорученням №1435 на рахунок: Державна митна служба України, код 43115923, поточний рахунок UA9889999803 55789000001101079, призначення платежу *;350;37530038; передоплата за митне оформлення в сумі 36125,83 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

У підготовчому судовому засіданні 13.02.2020 представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову та заявив клопотання про розгляд такої заяви у порядку письмового провадження.

Уповноважений представник відповідача у підготовче засідання не з`явився.

На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 12.02.2020 та занесеної до протоколу судового засідання, подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.9 ст.205 КАС України.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач посилається на те, що платіжним дорученням від 15.01.2020 №1435 позивачем, в якості фінансових гарантій, було перераховано на банківський рахунок Державної митної служби України 36125,83 грн. мита та ПДВ на імпорт (загальна сума платіжного доручення склала 36649,74 грн., де 523,91 грн. - сума, яка виникла за рахунок збільшення курсу долара США до гривні і 36125,83 грн. - фінансові гарантії), та отриманий позивачем у нерезидентів товар було випущено у вільний обіг. Фінансові гарантії відповідно до поданої вантажно - митної декларації від 15.01.2020 року № UA110280/2020/000313 діють до 13.03.2020 року, після чого кошти в сумі 36125,83 грн., перераховані на банківський рахунок Державної митної служби України, будуть списані до державного бюджету України, що у випадку задоволення позовних вимог ускладнить їх повернення.

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви та заявою про забезпечення позову, суд дійшов до таких висновків.

Враховуючи положення ч.1 ст.154 КАС України заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 4 статті 150 КАС України передбачено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. До того ж, забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту заявнику – до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Предметом спору у справі за вказаним позовом є законність рішень Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110000/2020/000020/2 від 15.01.2020 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110280/2020/00006 від 15.01.2020.

Судом встановлено, що позивачем на митну територію України ввезено товар за МД UA110280/2020/000209 та задекларовано митну вартість такого товарів за основним методом – за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а саме:

- Для феросиліція ФС45 – у розмірі 31238,55 доларів США;

- Для феросиліція ФС65 – у розмірі 18179,40 доларів США.

Оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товару від 15.01.2020 відповідачем митну вартість феросиліція ФС65 скориговано до рівня 24520,725 доларів США.

Платіжним дорученням від 15.01.2020 №1435 позивачем, в якості фінансових гарантій, було перераховано на банківський рахунок Державної митної служби України 36125,83 грн. мита та ПДВ на імпорт (загальна сума платіжного доручення склала 36649,74 грн., де 523,91 грн. - сума, яка виникла за рахунок збільшення курсу долара США до гривні і 36125,83 грн. - фінансові гарантії), та отриманий позивачем у нерезидентів товар було випущено у вільний обіг.

Згідно з п.4 ч.4 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

На підставі ч.7 ст.55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно ч.8 ст. 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митного органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Частиною 9 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.306 Митного кодексу України способами забезпечення сплати митних платежів є фінансові гарантії.

Частиною 1 статті 309 Митного кодексу України визначено, що забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах:

1) надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа);

2) внесення коштів на відповідний рахунок або в касу митного органу (грошова застава).

Відповідно до частин 9, 10 статті 313 Митного кодексу України при невиконанні зобов`язання, забезпеченого грошовою заставою, сума митних платежів, що підлягає сплаті, перераховується до державного бюджету із сум грошової застави.

Порядок внесення грошової застави та її повернення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Частинами 1, 3 статті 301 Митного кодексу України передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що підстави, визначені статтею 150 КАС України є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа №826/9263/17, адміністративне провадження №К/9901/44796/18).

Суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про скасування спірного рішення відповідача, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Посилання позивача на те, що незважаючи на наявність врегульованого законодавством порядку повернення з бюджету надміру сплачених коштів, фактичне їх отримання не уявляється можливим через бездіяльність митних органів, суд відхиляє, оскільки не стосуються виконання рішення суду у випадку задоволення даного позову. При вирішенні питання повернення надміру сплачених коштів між сторонами виникають інші правовідносини, ніж ті, в межах яких виник спір у цій справі.

Враховуючи, що позивачем не доведено доцільність вжиття заходу забезпечення його позову в обраний ним спосіб, у задоволенні його заяви необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Феросистема - Трейд” про вжиття заходів забезпечення позову – відмовити.

Копію ухвали невідкладно надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів за правилами, встановленими ст.ст.293-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина