Рішення № 87552782, 12.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2020 р. Справа№200/184/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд:

- визнати діяльність Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області протиправною, щодо припинення з 01 вересня 2018 року виплати пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01 вересня 2018 року;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області нарахувати та виплатити заборгованість ОСОБА_1 з дня припинення пенсійних виплат, а саме з 01 вересня 2018 року, на існуючий у пенсійній справі рахунок у Приват банку;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області скасувати статус внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , та сплачувати пенсію на загальних засадах на існуючий у пенсійній справі рахунок у Приват банку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є пенсіонером за віком і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області.

Позивач зазначив, що не є внутрішньо переміщеною особою та ніколи не звертався особисто із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Позивач вважає, що йому безпідставно припинена виплата пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав, оскільки Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії, однак на час припинення виплати пенсії не існувало таких підстав.

Позивач вважає дії відповідача щодо невиплати пенсії з вересня 2018 року протиправними та такими, що порушують вимоги Конституції України та Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив, відповідно до якого зазначив, що припинення виплати пенсії позивачу пояснює посиланням на Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 року № 1706 та на постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» ” (далі - Постанова КМУ № 637) та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідач вказує, що згідно особистої заяви від 04.10.2016 року про запит пенсійної справи в УПФУ в Носівському районі Черніговської області, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в нашому управлінні як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України по матеріалам електронної пенсійної справи з 01.02.2015 року.

Пенсія позивачу виплачена по серпень 2018 включно.

Після обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб з 01.09.2018 року виплату пенсії позивачу призупинено.

Вказує, що в серпні 2019 року згідно з рішеннями Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2019 року № 200/2052/19-а та ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 року № 200/2052/19-а управлінням поновлено виплату пенсії з 01.09.2019, але на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2016 року № 167 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» виплату пенсії зупинено у зв`язку з відсутністю рахунку в ДОУ АТ «Ощадбанк».

Зазначає, що у зв`язку з тим, що позивач згідно паспортних даних зареєструвався у м.Краматорську 03.10.2016 року, тобто після початку АТО, він вважається внутрішньо переміщеною особою, а тому на нього розповсюджуються вимоги законодавства як до внутрішньо переміщеної особи, а саме: перевірка фактичного місця проживання та отримання пенсійних виплат через банківську установу АТ «Ощадбанк».

Також зазначив, що для поновлення виплати пенсії, позивачу необхідно звернутись особисто в органи Пенсійного фонду за місцем реєстрації в якості переселенця та надати необхідні документи, в тому числі довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України для поновлення виплати пенсії.

Крім того, відповідно до пункту 1 постанови КМУ № 637 від 05.11.2014 року “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного кабінетом Міністрів України.

До теперішнього часу окремий порядок Кабінетом Міністрів України не визначено.

Крім цього, відповідач вказав на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/184/20-а за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач – ОСОБА_1 , є громадянином України про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 15 травня 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (а.с. 18-21).

Згідно пенсійного посвідчення №135921 позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком (а.с. 10-11).

03.10.2016 року позивач зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21), після чого 04.10.2016 року звернувся до відповідача для отримання пенсії за фактичним місцем проживання (а.с. 37).

Розпорядженням управління Пенсійного фонду України № 7144 від 25.10.2016 року позивачу призначено виплату пенсії за віком (а.с. 35-36).

Згідно витягу з програми ІКІС ПФУ: “Підсистема призначення та виплати пенсії” встановлено, що відповідач припинив нарахування та виплату пенсії позивачу з вересня 2018 року (а.с.33-34).

Для поновлення виплати відповідач зазначив, про необхідність позивачу особисто в органі Пенсійного фонду за місцем реєстрації в якості переселенця надати заяву про отримання пенсійних виплат через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (а.с.15).

Позивач вважав такі дії відповідача щодо припинення виплати пенсії, а також обов`язковість знаходження на обліку як внутрішньо переміщена особа для отримання пенсійного забезпечення протиправними та знову звернувся до суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною щодо припинення з 01 вересня 2018 року виплати пенсії; зобов`язання поновити виплату пенсії з 01 вересня 2018 року; зобов`язання нарахувати та виплатити заборгованість з дня припинення пенсійних виплат, а саме з 01 вересня 2018 року - задоволені.

Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області, щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року.

Зобов`язано управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року.

Присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (місцезнаходження: 84102, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787) судовий збір в розмірі 768,40 грн. на користь Державного бюджету України (а.с. 44-46).

З відзиву на позов та листа відповідача № 5109-Ф-01 від 18.10.2019 року судом встановлено, що після набрання законної сили рішеннями Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2019 року № 200/2052/19-а та ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 року № 200/2052/19-а виплату пенсії позивачу було знову призупинено відповідачем, без прийняття будь-яких рішень про це, проте, з інших причин (у зв`язку з відсутністю рахунку в ДОУ АТ “Ощадбанк”), ніж ті, що були предметом судового розгляду у справі № 200/2052/19-а.

Згідно статті 1 Конституції Україна є соціальною та правовою державою.

За приписами частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 47 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-VI) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Судом враховані положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, згідно яких в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається міст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 46 Закону №1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час:

- нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії;

- нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрат.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року (що набрала законної сили 03.07.2019 року) було задоволені позовні вимоги та визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року, зобов`язано управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року.

Щодо останньої підстави для невиплати відповідачем пенсії позивачу, визначеної як “ у зв`язку з відсутністю у позивача рахунку в ДОУ АТ «Ощадбанк»”, суд зазначає про таке.

Відповідно до п.п. 1-2 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 1999 року № 1596 (далі - Порядок № 1596) цей Порядок визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.

Уповноваженими банками є банки, визначені переможцями конкурсу на право виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ через поточні рахунки відповідно до Порядку проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1231 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 662).

Згідно пункту 6 Порядку № 1596 одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.

Проте, пункт 11 вказаного Положення встановлює, що одержувачі, крім внутрішньо переміщених осіб, можуть у будь-який час змінити уповноважений банк, подавши заяву до відповідного уповноваженого банку згідно з пунктом 10 цього Порядку.

Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (далі - Постанова КМУ № 509), уповноваженим банком є АТ Ощадбанк.

Згідно п. 1 Постанови КМУ № 637 призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) передбачають, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до п.п. 2-3 ч.1 ст. 1 Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” (далі - Закон № 5207) дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

Таким чином, вищевказані норми, якими пенсіонерів, що є внутрішньо переміщеними особами фактично зобов`язано відкривати рахунок безальтернативно, лише в установі Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, для того щоб реалізувати та користуватись своїм правом на соціальне забезпечення, гарантованим їм Конституцією України та Законом № 1058 є дискримінаційними, за ознакою того, що такі пенсіонери є внутрішньо переміщеними особами.

Вказані норми ставлять пенсіонерів (які мають право обирати та змінювати уповноважений банк) та пенсіонерів, що є внутрішньо переміщеними особами у нерівне становище щодо можливості реалізувати своє право на отримання пенсії через установи банків.

Стаття 2 Закону № 5207 встановлює, що Законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак:

1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб; 2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб; 3) повагу до гідності кожної людини; 4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.

Крім цього, відповідачем не надано суду рішення органу Пенсійного фонду про припинення пенсійних виплат позивачу саме з тих підстав, що у нього не відкрито рахунку в установі АТ “Ощадбанк”.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначені статтею 49 Закону № 1058.

Згідно вказаної норми виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, вказана норма не містить такої підстави для припинення виплати пенсії, як відсутність у пенсіонера рахунку в АТ “Ощадбанк”.

Відсутність обставин, вказаних у п. п. 1-4 ч.1 ст. 49 Закону № 1058 щодо позивача відповідачем не заперечується.

Суд зазначає, що враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

За правилами частини 2 статті 49 цього Закону № 1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок 22-1), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.9 цього ж Порядку передбачено, що подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення виплати раніше призначеної пенсії, як відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи чи відсутність рахунку в АТ “Ощадбанк”.

Посилання відповідача на те, що позивач, згідно паспортних даних зареєструвався у м.Краматорську 03.10.2016 року, тобто після початку АТО, він вважається внутрішньо переміщеною особою, а тому на нього розповсюджуються вимоги законодавства як до внутрішньо переміщеної особи, а саме: перевірка фактичного місця проживання та отримання пенсійних виплат через банківську установу АТ «Ощадбанк», є безпідставним та не грунтуються на нормах закону, з огляду на таке.

Порядок отримання та втрати статусу внутрішньо переміщеної особи врегульовано Законом України “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб”.

Так, згідно ч. 3 ст. 4 вказаного Закону, для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та статусу внутрішньо переміщеної особи, відповідно, така особа звертається із заявою до компетентного органу соціального захисту населення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 12 вказаного Закону встановлено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно і скасування статусу внутрішньо переміщеної особи, є заява особи про відмову.

Таким чином, отримання та втрата статусу внутрішньо переміщеної особи є добровільним правом кожного громадянина, сам лише факт проживання на відповідних територіях, без волевиявлення особи на отримання відповідного статусу, не надає громадянину статусу внутрішньо переміщеної особи автоматично.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи у порядку.

Більше того, позивачем надано суду лист Мінсоцполітики № 301/0/10719/22 від 27.12.2019, відповідно до якого, за даними Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб станом на 27 грудня 2019 року позивач не перебував на обліку внутрішньо переміщених осіб.

Отже, позивач ніколи не набував статусу внутрішньо переміщеної особи.

Крім цього, згідно Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 41/26486 основними завданнями територіального органу Пенсійного фонду є призначення, (перерахунок) і виплата пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Отже, скасування статусу внутрішньо переміщеної особи, як і його встановлення до повноважень управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області не відноситься.

Згідно з частиною другої статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Суд звертає увагу відповідача на те, що до спірних правовідносин не підлягало застосуванню законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, як Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.

Суд зазначає, що протиправне застосування відповідачем для виплати позивачу пенсії та заборгованості з пенсії положень підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, до яких позивач не відноситься, порушує права позивача, оскільки внутрішньо переміщеним особам в Україні заборгованість з пенсії, станом на момент розгляду даної справи, фактично не виплачується, через неприйняття Кабінетом Міністрів України відповідного порядку, який повинен врегулювати такі виплати.

Щодо позовних вимог позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення з 01 вересня 2018 року виплати пенсії.

Суд зазначає, що дія - це активна поведінка, під час якої приймаються певні рішення, вчиняються певні активні дії, які змінюють існуюче (статичне) положення, а бездіяльність - це пасивна поведінка, тобто невиконання будь-яких активних дій в конкретних умовах.

У даних спірних правовідносинах мали місце не дії відповідача а його бездіяльність, у формі невиплати позивачу заборгованості з пенсії.

Отже, у задоволенні позовних вимог в цій частині суд вважає за необхідне відмовити та не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог у цій частині, оскільки позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо припинення з 01.09.2018 року виплати пенсії позивачу вже було задоволено рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2019 року у справі № 200/252/19-а.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України серед повноважень суду при вирішенні справи є повноваження прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи викладене, застосувавши положення ч.2 ст. 9 та п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України суд, з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача поновити позивачу виплату пенсії з 01 вересня 2018 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заборгованість з пенсійних виплат з 01 вересня 2018 року на наявний у пенсійні справі позивача рахунок у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», без застосування до нього положень законодавства щодо внутрішньо переміщених осіб.

Щодо строків звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частин 1-3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України дійсно встановлено шестимісячний загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав.

Однак, частиною 2 статті 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується та нарахування якої продовжувалося після припинення її виплати, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.05.18 р. у зразковій справі № 805/402/18 про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі.

Приймаючи до уваги вказані норми та предмет даного позову, судом встановлено, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до прийняття рішення у справі.

Нормами частини другої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення у справі, судові витрати позивачем не оплачені.

Згідно з положеннями частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, приймаючи до уваги задоволення двох з чотирьох немайнових вимог позивача, суд приходить до висновку про стягнення на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 420,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області.

Приписами п.1 ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, дане рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, Законами України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та “Про судовий збір”, статтями 2, 9, 77, 133, 139, 241-246, 262, 263, 291, 371 КАС України, суд

В И РІ Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (місцезнаходження: вул. Поштова, буд. 5, м. Краматорськ, Донецька область, 84302, код ЄДРПОУ 23346787) поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) виплату пенсії з 01 вересня 2018 року, без застосування до ОСОБА_1 положень законодавства щодо внутрішньо переміщених осіб.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (місцезнаходження: вул. Поштова, буд. 5, м. Краматорськ, Донецька область, 84302, код ЄДРПОУ 23346787) нарахувати та виплатити заборгованість ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з дня припинення пенсійних виплат, а саме, з 01 вересня 2018 року, на наявний у пенсійні справі позивача рахунок у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», без застосування до ОСОБА_1 положень законодавства щодо внутрішньо переміщених осіб.

Стягнути на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримавача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську в Донецькій області (місцезнаходження: вул. Поштова, буд. 5, м. Краматорськ, Донецька область, 84302, код ЄДРПОУ 23346787).

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

У частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

Рішення складене у повному обсязі 12 лютого 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч